23 березня 2026 року на 10-му міському цвинтарі члени громадського комітету «Харків ракетно-космічний» та громадської організації «Союз «Криловці» віддали шану світлій пам’яті легендарного Сина Космосу — харків’янина Валентина Бондаренка, члена першого загону космонавтів і наймолодшого серед них. Йому судилося стати одним із піонерів підкорення Всесвіту, проте здійснити свій зоряний політ він не встиг — трагічно загинув усього у 24 роки. Його ім’я назавжди вписане в історію космонавтики як символ мужності, відданості справі та нездійсненої мрії про зорі.
***
Валентин Бондаренко народився 16 лютого 1937 року в Харкові. Навчався у 93-й харківській школі, де виявляв старанність і щирий інтерес до знань.
Одного разу, коли Валентин був уже старшокласником, до школи завітали інструктори аероклубу й запропонували юнакам пройти навчання на аеродромі в Коротичі. Про що міг мріяти хлопець, який уперше піднявся в небо у 16 років? Звісно, про польоти.
У 1954 році, вирішивши пов’язати своє життя з військово-морською авіацією, Валентин Бондаренко подав документи до Єйського авіаційного училища льотчиків, однак не пройшов медичну комісію. Згодом він вступив до Ворошиловградського авіаційного училища, яке пізніше було розформоване: курсантів перевели спочатку до Грозненського, а згодом — до Армавірського училища.
В атестаційному листі курсанта Бондаренка містилася блискуча характеристика: «Працьовитий. Літати любить, у польотах не втомлюється… Літає сміливо, грамотно, впевнено…».
У 1957 році Валентин Бондаренко закінчив навчання й того ж року одружився. У подружжя з дружиною Ганною народився син Олександр.
Молодий льотчик проходив службу у ВПС у Прибалтиці, коли в умовах найсуворішої таємності по всій країні розпочався відбір до загону космонавтів. У квітні 1960 року його було зараховано до першого загону радянських космонавтів. Мрія — піднятися вище неба — повністю захопила молодого льотчика.
23-річний харків’янин виявився наймолодшим серед 29 майбутніх космонавтів, відібраних для підготовки, посідаючи четверте місце у списку.
13 березня 1961 року Валентин Бондаренко проходив випробування в сурдобарокамері, де створювалися умови, наближені до космічного польоту. Серед іншого, необхідно було витримати ізоляцію, самотність і повну тишу. Знижений тиск компенсувався підвищеним вмістом кисню.
У невеликому замкненому просторі, де можна було лише стояти або напівлежати в кріслі для відпочинку, він провів дев’ять діб. Трагедія сталася на десяту — 23 березня.
Поруч із космонавтом стояла електрична плитка, на якій він розігрівав їжу. Водночас Валентин знімав із тіла медичні датчики. Протерши шкіру ваткою, змоченою спиртом, він, не дивлячись, кинув її до смітника, але вона потрапила на плитку. Пожежа спалахнула миттєво.
Відчинити камеру одразу було неможливо через перепад тиску. На космонавті зайнявся вовняний тренувальний костюм. Коли рятувальники змогли потрапити всередину, було вже пізно. Бондаренко ще перебував при свідомості. Його винесли на руках медиків, і він встиг сказати: «Не звинувачуйте нікого — я сам винен»…
17 червня 1961 року указом Президії Верховної Ради СРСР Валентину Бондаренку «за успішне виконання завдання уряду» посмертно присвоїли звання космонавта та нагородили орденом Червоної Зірки. Однак обставини його загибелі стали відомі лише у 1986 році — до того часу вся інформація залишалася засекреченою.
Ім’ям космонавта, який так і не здійснив космічного польоту, але проклав до нього шлях, названо кратер на Місяці та вулицю на околиці Харкова — у Липовому Гаю.
На 10-му міському цвинтарі, на обеліску, встановленому на могилі Валентина Бондаренка, викарбувано напис: «Світлій пам’яті від друзів-льотчиків». У 1980-х роках з’явилося доповнення: «космонавтів СРСР».
На фото слева-направо: заместитель председателя КС ГО «Союз «Криловцы» А.В. Босенко, члены ГО «Харьков «Ракетно-космический» А.Т. Хотько и С. Стрелецкий, председатель КС ОО «Союз «Крыловцы» Б.Т. Бедный, председатель ГО «Харьков ракетно-космический» В.В. Борзова, заместитель председатель ГО «Харьков ракетно-космический» А.М. Белоус
Выступает директор Харьковского музея-планетария Галина Васильевна Железняк
Светлая память.