Вінниця. Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних Сил України
Самохідна пускова установка комплексу РСД-10 «Піонер» експонується у музеї Повітряних Сил України у Вінниці. Встановлення її в цьому музеї не випадкове. Музей та командування Повітряних Сил ЗС України розташовані на місці штабу 43-ї ракетної армії Ракетних Військ стратегічного призначення, який проіснував у Вінниці понад 40 років.
Урочисте відкриття експозиції музею відбулось 25 серпня 2001 року. А у 2006 році музей поповнився ракетним комплексом РСД-10 “Піонер”, який, незважаючи на 15 років стоянки (практично безхозно), прибув до Вінниці своїм ходом із бази ліквідації у смт Сарни Рівненської області.
РСД-10 «Піонер» (за класифікацією МО США та НАТО: SS-20 mod.1 Saber, рус. Сабля) — радянський рухомий грунтовий ракетний комплекс (ПГРК) з твердопаливною двоступінчастою балістичною ракетою середньої дальності 15Ж45. Максимальна дальність стрілянини 5500 км. Система прицілювання для балістичних ракет комплексу РСД-10 була розроблена та виготовлялася на ВО «Завод Арсенал» (Київ).
Прийнятий на озброєння у 1976 році. Станом на 1989 рік на озброєнні 43-ї ракетної армії знаходилося 135 ПУ РСД-10 «Піонер» (з них 117 на території України).
Комплекс був нятий з озброєння та ліквідований за договором між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. За 15 років експлуатації не було жодного випадку руйнування чи аварії ракети. За час випробувань, експлуатації та ліквідації було відстріляно 190 ракет. Усі пуски були успішними. При цьому ймовірність влучення в ціль склала 98%.
Дніпро. Парк ракет
Центр інноваційних технологій «Парк ракет» — колишній музейний комплекс в центрі Дніпра, присвячений українському внеску в аерокосмічну галузь. Відкритий 29 жовтня 2013 року. З грудня 2017 року — громадський інформаційно-виставковиий центр «Mediaprostir». До ансамблю парку входить також виставкова зала, де проводилися оглядові лекції з історії космонавтики і введення в спеціальність для студентів навчальних закладів.
Основа експозиції — натурні макети ракет Р-11, РТ-20 та «Циклон-3», створених у різні роки на Південному машинобудівному заводі.
Ракета Р-11 (8К11) зі стартовою масою 5,34 т і дальністю польоту 270 км. Це перша ракета, яка стала серійно виготовлятись на заводі «Почтова скринька-586» (нині Південмаш). Ракета Р-11 була розроблена в ОКБ-1 С.П. Корольова. Перший успішний пуск відбувся 21 травня 1953 р., а на озброєння ракета була прийнята в 1957 році. Перші модифікації мали дальність 270 кілометрів і дуже невисоку точність: ймовірне кругове відхилення становило 3 км. Головна відмінність Р-11 (та її модифікацій) від ранніх ракет (Р-1 і Р-2) – несучі баки пального та окислювача, завдяки використанню яких вдалося значно зменшити загальну вагу сухого виробу. Ракета мала фугасну бойову частину, що не відокремлювалася в польоті. На Р-11 застосовувалася витіснювальна система подачі палива. На відміну від класичної схеми Р-1, окремого відсіку приладів для розміщення апаратури системи управління не мала, частина апаратури розміщувалася в міжбаковому просторі (між баками пального та окислювача), частина в хвостовому відсіку.
Як компоненти ракетного палива на Р-11 використовувалося основне пальне Т-1 на основі гасу та окислювач АК-20, в якому 80% становила азотна кислота. В якості пускового пального використовувалося ТГ-02 «Самін», що самозаймається при контакті з окислювачем.
Пуск ракети здійснювався зі стартового столу, що встановлюється на ґрунт. Підйом ракети у вертикальне положення виконувався за допомогою настановного лафета, на який попередньо перевантажувалася ракета з візка.
Ракета РТ-20 (8К99) зі стартовою масою 25 т – радянська міжконтинентальна балістична ракета у складі рухомого ракетного комплексу наземного базування. Це перша радянська мобільна міжконтинентальна балістична ракета. На озброєння не прийнята. Але в якості ракетного комплексу брала участь у параді на Червоній площі. Ідея, реалізована в цій ракеті, повністю втілилася у життя при створенні бойового залізничного ракетного комплексу «Молодець» (SS-24 Scalpel).
Ракета-носій (РН) «Циклон-3» (11К68) є триступеневою ракетою легкого класу для запуску космічних апаратів різного призначення на низькі та середні кругові й еліптичні навколоземні орбіти. За допомогою неї на приполярні орбіти виводилися космічні апарати для дослідження природних ресурсів Землі, погодних явищ, активності Сонця, а також картографічні супутники та космічні апарати.
Розробка ракети-носія «Циклон-3» (11К68) розпочиналася під керівництвом Михайла Янгеля в 1966—1967 рр., на базі існуючої двоступінчастої міжконтинентальної балістичної Р-36. Під час створення ракетно-космічного комплексу «Циклон» було впроваджено нові підходи до організації робіт із підготовки до запуску РН. Рівень автоматизації за циклом передстартової підготовки та пуску становить 100%, а загалом із робіт на комплексі – не менше 80%.
Перший пуск ракети космічного призначення «Циклон-3» на космодромі «Плесецьк» відбувся 24 червня 1977 року. 30 січня 2009 року здійснено останній запуск ракети «Циклон-3».
Дніпро. Південмаш
На території Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» є ракета-пам’ятка МР УР-100
МР УР-100 (15А15 – напис на корпусі), у народі – «гусениця», за класифікацією МО США та НАТО SS-17 mod.1,2 Spanker – – це радянська рідинна, двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета, яка входила до складу стратегічного комплексу шахтного базування.
Розробка почалася 16 серпня 1976 року за постановою уряду № 656-215, одночасно з постановою № 654-213 щодо покращення тактико-технічних характеристик (УТТГ) ракетного комплексу Р-36М. Ескізні проекти з них розроблені у грудні того ж року, льотно-конструкторські випробування розпочато у жовтні 1977 року на НДІП-5. Для ракети МР УР-100 однією з перших у СРСР була практично реалізована «мінометна» схема старту.
Ракетний комплекс МР УР-100 УТТХ прийнятий на озброєння 17 грудня 1980 р. та знаходився на бойовому чергуванні до 1994 року.
Розробка – Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля», виготовлення – Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». За створення ракетних комплексів Р-36М УТТХ (15А18) та МР УР-100 УТТХ (15А16) велика група працівників КБ «Південне» та ПЗ ЮМЗ удостоєна урядових нагород.
Дніпро. КБ «Південне»
На території Конструкторського бюро «Південне» імені М.К. Янгеля з находяться дві ракети-пам’ятки Р-12 та Р-36М.
Ракета Р-12 (8К63) (по класифікації МО США та НАТО / SS-4 / Sandal) – перша самостійна розробка дніпропетровських ракетників, балістична ракета середньої дальності, головний конструктор – Михайло Янгель, стартова маса – 41,9т, дальність польоту – 2080 км.
Ракета Р-12 призначалася для перенесення термоядерної бойової частини масою близько 1600 кг і потужністю від 1 до 2 мегатонн на відстань до 2 тис. км. Було також розроблено модифікацію, призначену для встановлення в захищених шахтних пускових установках.
У жовтні 1962 р. партія ракет Р-12 була розміщена на Кубі, що спричинило Карибську кризу, яка поставила світ на межу ядерної війни.
Ракета Р-36М (по класифікації МО США та НАТО SS-18 Mod. Satan) зі стартовою масою 211,4т – стратегічний ракетний комплекс третього покоління з важкою двоступінчастою рідинною ампулізованою міжконтинентальною балістичною ракетою для розміщення в шахтній пусковій установці підвищеної захищеності.
Модифікований ракетний комплекс Р-36М2 належить до четвертого покоління. Створювався кооперацією промисловості під керівництвом КБ «Південне» (головні конструктори Михайло Янгель та Володимир Уткін, головний конструктор системи управління – Володимир Уралов).
Цей ракетний комплекс із багатоцільовою міжконтинентальною балістичною ракетою важкого класу призначений для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами протиракетної оборони, в будь-яких умовах бойового застосування, у тому числі при багаторазовому ядерному впливі по позиційному району. Його застосування дозволяє реалізувати стратегію гарантованого удару у відповідь.
м.Дніпро. Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова
У 1996 році в Дніпропетровську (ніні — Дніпро) було відкрито Національний центр аерокосмічної освіти молоді, на базі якого працює навчально-виставковий комплекс – унікальний зразок пропаганди історії й досягнень ракетно-космічної галузі України. На відкритому майданчику виставкового комплексу представлені справжні бойові ракети та мирні ракети-носії, головні блоки та ракетні двигуни. Зокрема, ракета РТ-20, контейнер та ракета МР УР-100 УТТХ (15А16) та РН «Космос» (11К63) на базі Р-12 (8К63).
Pакета-носій «Космос» – перший PH, створений КБ «Південне» шляхом встановлення на одноступінчасту бойову ракету Р-12 (8К63) додаткового ступеня. Pакета-носій «Космос» відноситься до PH легкого класу та призначалася для виведення малих штучних супутників Землі, переважно військового призначення на низькі навколоземні орбіти. Всього за період із 1962 по 1977 рр. було здійснено 165 таких пусків.
Житомирська область
Якщо їхати до Житомира з Києва, то на кордоні Київської та Житомирської областей вас привітно зустріне ракета Р-17, встановлена на постаменті з написом «Житомирщина – батьківщина С.П. Корольова».
Урочисте відкриття пам’ятника відбулося у 2008 році. Ракета подарована Військовим інститутом ракетних військ і артилерії Сумського держуніверситету ім. Богдана Хмельницького (Акт тимчасового зберігання No12 від 20 січня 2009 року).
Р-17 (8К14, експортне позначення R-300, класифікації МО США і НАТО SS-1c Scud B, неофіційно — «керосинка») — радянська рідинна одноступенева балістична ракета на компонентах палива тривалого зберігання. Вдосконалена версія ракети Р-11.
Ракета запускалася з різних пускових установок, зокрема з 2П19 та оперативно-тактичного ракетного комплексу 9К72 «Ельбрус».
Житомир. Національний музей космонавтики ім. С.П.Корольова
На відкритому майданчику Національного музею космонавтики ім. С.П. Корольова, що знаходиться у місті Житомир, розташовані дві ракети Р-12 і Р-5В.
Після підписання радянсько-американського договору про знищення ракет середньої та малої дальності 1989 року військова частина № 25516 (смт. Висока Піч Житомирської області) передала ракету Р-12 музею.
Напис на постаменті Р-12:
«Ракета Р-12 (8К63, за класифікацією НАТО — SS-4 Sandal). Рідина одноступінчаста балістична ракета середньої дальності. Розроблено у другій половині 50-х років XX ст. в ОКБ-586 (з 1966 року — КБ «Південне», м. Дніпропетровськ) під керівництвом М.К. Янгеля. Стартова вага — 41,7 т. Вага ГЧ — 1,6 т. Довжина — 22,1 м. Діаметр — 1,65 м. Дальність польоту — 2000 км.
29 березня 1989 року переведена в експозицію відповідно до договору між СРСР та США щодо РСМД»
Геофізична ракета Р-5В створена на основі бойової ракети Р-5 використовувалася для наукових досліджень у верхніх шарах атмосфери Землі. Ракету музею подарував Державний музей історії космонавтики ім. Ціолковського (м. Калуга).
Р-5 (8А62, Кодова назва НАТО — SS-3 «Shyster») — радянська балістична ракета середньої дальності, створена у ОКБ-1 під керівництвом головного конструктора Сергія Павловича Корольова. Остання з серії ракет (після Р-1 та Р-2), що були розвитком конструкції німецької A4 (Фау-2) Вернера фон Брауна. Виробник — дніпропетровський завод № 586. Перебувала на озброєнні з 1956-го по 1968-й р.р.
Характерними особливостями Р-5 було застосування (вперше у Радянському Союзі) обох несучих баків (пальне і окисник), а також відсутність стабілізаторів (щоправда, повітряні рулі були збережені). Тягу двигуна порівняно з вихідною моделлю (на Р-1) було збільшено у 1.7 раза.
На основі Р-5 було створено модифікацію Р-5М, що стала першою в СРСР ракетою, призначеною для перенесення ядерного боєзаряду. При створенні Р-5М головні зміни у конструкції були спрямовані на підвищення надійності. Зокрема, усі системи керування були дубльовані, а найважливіші — навіть потроєні. Перше (і останнє) натурне випробування ракети з атомною боєголовкою було здійснене 2 лютого 1956 року.
Р-5 стала також основою для створення геофізичних ракет Р-5А, Р-5Б та Р-5В, що використовувались для дослідження верхніх шарів атмосфери, а також вивчення можливості позаатмосферних польотів живих організмів (зокрема собак) та повернення їх на землю.
Київ. Національний музей історії України у Другій світовій війні
Ракету 8К63 комплексу Р-12 встановлено на території Національного музею історії України у Другій світовій війні.
На табличці, прикріпленій до пускової установки, є напис: «Бойова самохідна пускова установка з балістичною ракетою РСД-10 переведена в експозицію за Договором між СРСР і США про ліквідацію РСМД. База ліквідації Сарни. Травень 1990»
Львів. Національна академія сухопутних військ
Ракетний комплекс 9К72 «Ельбрус» експонується у Львові на території Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
9К72 «Ельбрус» (за класифікацією НАТО — SS-1c/b/e SCUD-B/C/D) — мобільний оперативно-тактичний ракетний комплекс, розроблений в СРСР у кінці 1950-х на початку 1960-х років.
До складу компексу входила самохідна пускова установка 9П117 на базі МАЗ-543, яка оснащувалась балістичними ракетами малої дальності Р-17.
Станом на квітень 2011 року в рамках домовленостей, досягнутих у листопаді 2009 року між Міністерством оборони України і Державним департаментом США щодо ліквідації і демілітаризації ракетних комплексів “Скад Б”, було ліквідовано 183 ракети і 54 самохідні пускові установки комплексів оперативно-тактичних балістичних ракет малої дальності 9К72 “Ельбрус”, а також інше обладнання, що входило до складу комплексів.
Павлоград. Павлоградський механічний завод
ПМЗ – Державне підприємство машинобудівної промисловості України, яке спеціалізується на виготовленні твердопаливних двигунів та їх елементів, тролейбусів, зернозбиральних комбайнів, вузлів тракторів та літаків. Входить до структури Державного космічного агентства України, як філія Південного машинобудівного заводу. ТПК ракети РТ-23 встановлено за прохідною на території ПМЗ, що випускав цей виріб.
РТ-23УТТХ (15П961 і 15П060, код СНО-1 — РС-22Б і РС-22В, за класифікацією Міністерства оборони США і НАТО — SS-24 Mod 3 і Mod 2 Scalpel) — стратегічний ракетний комплекс 15П961 «Молодець» з твердопаливними триступеневими міжконтинентальними балістичними ракетами 15Ж61 і 15Ж60, мобільного залізничного і стаціонарного шахтного базування, відповідно. Був розвитком комплексу РТ-23. Ракета мала боєголовку з 10 блоками окремого наведення кожен потужністю 55 кілотонн (кТ).
Тип стратегічних ракетних комплексів рухомого залізничного базування являє собою спеціально сконструйований залізничний потяг, у вагонах якого розміщуються стратегічні ракети, а також командні пункти, технологічні та технічні системи, засоби охорони, особовий склад, що забезпечує експлуатацію комплексу та системи його життєзабезпечення.
«Молодець» стояв на бойовому чергуванні в ракетних військах стратегічного призначення у період з 1987 по 1994 рік у кількості 12 одиниць. Потім (до 2007 року) усі комплекси було демонтовано та знищено, за винятком двох, переданих до музеїв.
смт Побугське Кіровоградської обл. Музей Ракетних війск стратегічного призначення
Неподалік від Первомайська, на кордоні Миколаївської та Кіровоградської областей, розташований Музей Ракетних військ стратегічного призначення – один із унікальних військових музеїв, заснований у 2000 році, як філія Центрального музею Збройних Сил України, – нині Національного військово-історичного музею України. Музей є унікальним в Європі.
Це колишня ракетна база що входила до складу 46 ракетної дивізії 43 ракетної армії. На її озброєнні стояли ракети РС-22А (SS-24 Scalpel) шахтного базування.
Експозиція музею відображає історію ракетних військ стратегічного призначення СРСР. Підземний командний пункт і одна з ракетних шахт представлені в своєму первісному вигляді. Крім того, в музеї представлені техніка та засоби, які використовували при обслуговуванні ракетних комплексів, ракетні двигуни та системи космічного зв’язку. Музей включає в себе майже 3000 об’єктів, число яких постійно зростає та диверсифікує.
На території бази можна побачити зразки ракетних двигунів, автомобілі-ракетовози, паливозаправники для ракетного палива, макет ядерної боєголовки, а також ракети Р-12 та РС-20 В (SS-18) «Satan»).
Демонстраційний макет Р-12 з вирізами на корпусі.
Р-36М, так звана «Сатана», найстрашніше озброєння, найбільш могутня ракета важкого класу. На всіх етапах експлуатації ракета знаходиться в транспортно- пусковому контейнері, пуск здійснюється з шахтної пускової установки, що забезпечує незалежність від погодних умов.
Саме завдяки характеристикам ракети на її базі у 1999 році була створена високоефективна ракета-носій легкого класу «Дніпро» зі стартовою масою 211т для запусків космічних апаратів. Ракета-носій «Дніпро» здатна вивести на орбіту висотою 300–900 км космічний апарат або групу супутників різного призначення стартовою масою до 3,7т.
Всього з 1999 по 2015 рік було здійснено 22 успішні пуски РН «Дніпро». Самий унікальний відбувся 19 червня 2014 року. Тоді, у рамках програми «Дніпро», з пускової бази «Ясний» конверсійна ракета-носій «Дніпро» вивела на орбіту 33 космічних апарати сімнадцяти країн-замовників: Іспанія, Казахстан, Італія, Канада, Нідерланди, Японія, Саудівська Аравія, США та ін. Це світовий рекорд. Під час цього пуску на навколоземну орбіту було виведено також українського наносупутника «PolyITAN-1», виготовленого фахівцями та студентами НТУУ «Київський політехнічний інститут».
Хмельницький. 19-а ракетна бригада ЗСУ
Ракета Р-17 (8К14) встановлено при в’їзді на території військової частини 19-ої ракетної бригади Збройних Сил України у місті Хмельницькому.
Ракетами Р-17 (8К14, за класифікацією МО США і НАТО SS-1c Scud B) оснащувались мобільні оперативно-тактичні ракетні комплекси 9К72 «Ельбрус».
Такими ракетними комплексами бригада озброювалася до їх ліквідації та одержання комплексу «Точка-У».
Хмельницький
У червні 2002 року перед Народним домом «Просвіти» (вул. Пилипчука, 49) було відкрито пам’ятний знак з нагоди 15-річчя підписання Угоди про поріднення міст Хмельницького та Модесто (США).
Знак розташований на постаменті, в який вмонтовано 4 уламки ракети на одному з яких написано: «Уламки стратегічної ракети СС-19, що була направлена на територію США».
Як вважають ветерани-ракетники, швидше за все, це не уламки ракети, а шматки нарізані з металу, що є залишками підірваної під час ліквідації 19 ракетної дивізії шахтної пускової установки, в якій зберігалися ракети.
Казахстан. Космодром Байконур
Байконур – відомий у всьому світі космодром, розташований у Казахстані. Тут також ми знайдемо ракету-пам’ятку Р-16 дніпропетровських ракетників.
Р-16 (8K64,за класифікацією НАТО SS-7 Saddler) – перша двоступінчата міжконтинентальна балістична ракета на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування.
Ракета була 30,4 м завдовжки, 3 м в діаметрі і мала стартову масу 141 тонн. Максимальна дальність була 11 000 км з 5-6 Мт термоядерної боєголовки і 13 тис. км з 3 Mт боєголовка.
Дуже трагічна історія створення цієї ракети. Перший пуск ракети було призначено на жовтень 1960 року. 24 жовтня 1960 року на головному ракетному полігоні СРСР НІІП-5 (Казахстан, станція Тюра-Там, з 1961 року – космодром Байконур) при підготовці до запуску першої бойової міжконтинентальної ракети Р-16 сталася катастрофа з людськими жертвами. Це одна з самих драматичних сторінок в історії ракетобудування СРСР. Цей день увійшов до історії, як «чорний день» Байконура. Рівно через три роки день в день, 24 жовтня 1963 року при випробуваннях новітньої ракети С.Корольова Р-9А (конкурент Р-16) загинуло вісім випробувачів.
Катастрофа, що сталася у жовтні 1960 року, стала важким ударом для всіх розробників, суміжників та випробувачів ракети Р-16. Подолавши шок перших днів після катастрофи, КБ Янгеля зробило все, щоб не допустити подібного в подальшому. Так, 2 лютого 1961 року відбувся перший пуск ракети Р-16, потім був другий, третій… десятий. Ще до повного закінчення літніх випробувань на бойове чергування стали перші ракетні полки, оснащені ракетами Р-16. Цей янгелівський ракетний комплекс став першим масовим комплексом ракетних військ стратегічного призначення.