46-та ракетна Нижньодніпровська ордена Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія (46 РД, в/ч 33883) — військове з’єднання в складі 43-ї ракетної армії РВСП Збройних сил СРСР.
Історія дивізії починається з 29 квітня 1941 року, коли напередодні Великої Вітчизняної війни у місті Каунасі закінчилося формування 188-ї стрілецької дивізії. З початком бойових дій дивізія одразу вступила у бій з фашистами і за роки війни пройшла славний бойовий шлях, звільняла Україну і Молдавію. Воїни дивізії виявили масовий героїзм і мужність, троє бійців були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а більше семи тисяч нагороджені бойовими орденами і медалями.
За успішні бойові дії під час прориву добре укріпленої оборони німців у районі північно-східніше м. Кривого Рогу, форсування Дніпра і звільнення Нижнього Подніпров’я дивізії наказом Верховного Головнокомандувача від 17 лютого 1994 року присвоєно почесне найменування «Нижньодніпровська».
За особливі заслуги перед Батьківщиною на фронтах Великої Вітчизняної війни дивізія у лютому 1944 року нагороджена орденом Червоного прапора.
У 1948 році 188-ма стрілецька дивізія була переформована на 52-гу окрему стрілецьку бригаду з дислокацією у місті Миколаїв. У жовтні 1952 року бригада передислокована до міста Первомайськ. У листопаді 1953 року, вже у Первомайську, 52-га стрілецька бригада знов переформовується у 188-му стрілецьку дивізію.
У квітні 1955 року 188-ма стрілецька дивізія переформована у 20-ту стрілецьку дивізію. У серпні 1957 року 20-та стрілецька дивізія переформована на 93-тю мотострілецьку дивізію.
У грудні 1959 року Ракетні війська стратегічного призначення СРСР виділені у самостійний вид військ Збройних сил СРСР. У червні 1960 року на базі розформованої 93-ї мотострілецької дивізії почалось формування 29-ї ракетної бригади, яка підпорядковувалась Головному штабу Ракетних військ. До 1 грудня 1960 року формування бригади було повністю завершене.
30 травня 1961 року управління 29-ї ракетної бригади переформовано в управління 46-ї ракетної дивізії. З 16 липня 1961 року 46-та ракетна дивізія увійшла до складу 43-ї ракетної армії (м.Вінниця).
Усі відділи, служби і відділення штабу дивізії були укомплектовані високоосвіченими, працездатними, дисциплінованими офіцерами, які надзвичайно відповідально ставилися до виконання своїх обов’язків і поставлених завдань.
На момент створення 46-ї ракетної дивізії до її складу увійшли:
— 62-й ракетний полк з 1805-ю ремонтною технічною базою (м. Балта, Одеська область);
— 84-й ракетний полк з 117-ю ремонтною технічною базою (м Сімферополь, АР Крим);
— 309-й ракетний полк з 1058-ю ремонтною технічною базою (м. Умань Черкаська область);
— 434-й ракетний полк з 1510-ю ремонтною технічною базою (м. Первомайськ, Миколаївська область);
— 542-й окремий батальйон зв’язку (м. Первомайськ).
У 1961 році комісією головнокомандувача РВСП були допущені до несення бойового чергування 8 бойових розрахунків 84-го ракетного полку, який до цього ніс лише дослідно-бойове чергування. На кінець 1962 року в дивізії бойове чергування вже несли 24 бойових розрахунки 62-го, 84-го і 309-го ракетних полків (по 8 у кожному), завершено будівництво шахтних ракетних комплексів для 1-го і 3-го дивізіонів 434-го ракетного полку.
У 1962 році 46-й ракетній дивізії були передані нагороди і почесне найменування 93-ї мотострілецької дивізії і вона стала іменуватися 46-ю ракетною Нижньодніпровською Червонопрапорною дивізією.
На озброєнні полків дивізії були різні типи ракетних комплексів з ракетами Р-5М, Р-12, Р-12У і нові ракетні комплекси Р-14У.
Перший пуск ракети з шахтної пускової установки на Державному центральному полігоні відбувся 15 листопада 1962 року. Крім того, 1962 року було проведено ще сім учбово-бойових пусків ракет. Відтак бойові розрахунки полків дивізії практично щороку проводили на полігоні по кілька учбово-бойових пусків ракет.
У грудні 1962 року в м. Умань була сформована школа підготовки сержантів (у березні 1968 року реорганізована у 301-шу військову школу молодших спеціалістів).
У грудні 1964 року для забезпечення 46-ї ракетної дивізії була сформована 107-ма окрема вертолітна ескадрилья (ОВЕ), на озброєнні якої знаходились 9 вертольотів Мі-4 (згодом замінені на Мі-8) і 99-та окрема рота аеродромно-технічного забезпечення (ОРАТЗ) в місті Первомайськ.
1968 року розпочалося переоснащення дивізії якісно новим озброєнням – бойовими ракетними комплексами «ОС» («Окремий старт»). 46-та ракетна дивізія стала однією з перших дивізій РВСП, переоснащених ракетами нового, третього покоління.
Протягом 1968 року йшла інтенсивна робота з вибору позиційних районів для полків. Того ж року до складу дивізії увійшов 115-й ракетний полк, управління дивізії і 309-й ракетний полк переведено на новий штат.
За десять наступних років (1969 – 1979) дивізія освоїла п’ять типів ракет. Вперше за всю історію РВСП будівництво й випробування головного уніфікованого командного пункту (УКП) ракетного полку проводилося не на полігоні, а без-посередньо в дивізії.
1969 став роком будівництва і введення в експлуатацію нових ракетних комплексів 15ПО84 «ОС» з ракетами 8К84. З’явилось багато проблем, пов’язаних з формуванням і переформуванням частин, їх передислокацією на нові місця, вибором і будівництвом бойових ракетних комплексів. У жовтні 1968 року знятий з бойового чергування і переформований 309-й ракетний полк, а влітку 1969 року знятий з бойового чергування і переформований 69-й ракетний полк. Одночасно розформована 1805-та ртб і переведена до Первомайська 1058-ма ртб. За новими штатами зформовані 546-й і 552-й ракетні полки. Зі складу 9-го окремого ракетного корпусу передислокований і включений до складу дивізії 83-й ракетний полк.
У 1971 році до складу дивізії включено ще три нових рекетних полки, особовий склад яких розпочав вивчення нового комплексу 15ПО20У (УР-100К). Офіцери пройшли перепідготовку у 100-му навчальному центрі.
Починаючи з 1974 року в дивізії на бойовому чергуванні знаходились три різнотипні бойових ракетних комплекси (БРК), що значно ускладнювало роботу технічної ракетної бази з підтримки їх у постійній бойовій готовності з одночасним освоєнням і введенням у стрій нових БРК.
21 лютого 1978 року дивізія за успіхи у бойовій підготовці, освоєнні нової техніки була нагороджена орденом Жовтневої революції.
З 16 травня 1978 року 46-та ракетна дивізія перейшла на нову систему бойового чергування в полках «ОС»: на бойове чергування заступала зміна у складі 3-х розрахунків по 2 офіцери (у вищих ступенях бойової готовності — по 3 офіцери).
У 1979-1983 pp. дивізія переозброюється ракетний комплекс УР-100НУ (SS-19 Mod.3), а перший полк заступив на бойове чергування 6 листопада 1979 року.
У 1982 році розпочалось переозброєння 116-го і 355-го ракетних полків на нові БРК 15ПО35 і 15ПО30 відповідно.
В 1988 р. дивізія починає переозброєння на ракетний комплекс останнього покоління з міжконтинентальними твердопаливними ракетами РТ-23УТТХ (РС-22) (SS-24), а першим 19 серпня 1988 заступає на бойове чергування 62-й ракетний полк. Усього до липня 1991 року було поставлено на бойове чергування 46 пускових установок (чотири ракетні полки по 10 ПУ та один ракетний полк – 6 ПУ)
На початок 1991 року дивізія мала у запасі 726 ядерних боєприпасів. В дев’яти полках дивізії налічувалося 86 міжконтинентальних балістичних ракет. У складі 4 ракетних полків (по 10 ШПУ в кожному) з рідкопаливними ракетами РС-18 (SS-19) і 5 ракетних полків — 46 твердопаливних РС-22 (SS-24).
До складу 46-ї ракетної дивізії входили: управління ракетної дивізії з командним пунктом, запасним командним пунктом, рухомим командним пунктом і допоміжним пунктом керування; потужний обчислювальний центр із перспективою самостійного розрахунку польотних завдань для ракет; дев’ять ракетних полків з 86-ма шахтними пусковими установками з ракетами і своїми командними пунктами високої захищеності, ремонтно-технічна база (ртб) для обслуговування і зберігання ядерних боєприпасів; технічна ракетна база (трб) для обслуговування ракетних комплексів; по-тужний вузол зв’язку дивізії з передавальними і приймальними радіоцентрами; окремий батальйон радіоелектронної боротьби; окрема вертолітна ескадрилья (9 – 11 вертольотів МИ-8, МИ-8МТ) з великим і впорядкованим вертодромом; інші військові частини для бойового, технічного, спеціально-го і тилового забезпечення (ще більше десяти), включаючи військовий шпиталь на 150 ліжок, квартирно-експлуатаційну частину, військову школу молодших спеціалістів, свою організацію військової торгівлі і навіть свій польовий банк з доволі великим запасом готівки.
Дивізія мала досить велике основне житлове містечко у Первомайську (на 1994 рік – 54 житлових висотних будинки) з населенням близько 15 тисяч осіб, у якому було дві школи, три дитячих садочки, і п’ять інших житлових містечок у місцях дислокації деяких військових частин дивізії, а також розташований на березі річки Південний Буг свій дитячий табір.
Поблизу штабу дивізії (за 10 – 12 км) було 1650 гектарів родючої землі, яку щороку обробляли і засівали зерновими, соняшником, цукровим буряком тощо, а також каскад зариблених озер загальною площею понад 200 гектарів.
Позиційні райони ракетних полків з бойовими стартовими позиціями (БСП) та уніфікованими командними пунктами (УКП) розміщувалися у радіусі близько 100 кілометрів від штабу дивізії і штабів полків. Відстань між БСП ракетного полку становила 8 – 12 км і визначалася при проектуванні й будівництві БРК, зважаючи на умови місцевості та збереження живучості шахтної пускової установки (ШПУ) з ракетою у разі застосування супротивником наявних у нього на той час ядерних боєприпасів. Зазначені відстані убезпечували від ураження супротивником двох ШПУ одним бойовим ядерним блоком.
Склад дивізії станом на 1991 рік
833-тя військово-поштова станція (в/ч 25931) — перепідпорядкована 31.07.2002 командуванню СВ ЗСУ.
62-й ракетний Гатчинський Червонопрапорний ордена Червоної Зірки полк (в/ч 89551, позивний «Хребет») — розформований 30.11.1999;
83-й ракетний полк (в/ч 01041, позивний «Копілка») — розформований 01.12.1997;
115-й гвардійський ракетний Ризький полк (в/ч 18282, позивний «Суховій») — розформований 30.06.2001;
116-й ракетний полк (в/ч 49476, позивний «Волинка») — розформований 01.07.2000;
309-й ракетний полк (в/ч 23466, позивний «Таймень») — розформований 30.11.2001;
355-й ракетний полк (в/ч 29502, позивний «Дарбор») — розформований 31.05.2002;
546-й ракетний полк (в/ч 30013, позивний «Наклонний») — розформований 01.07.1997;
552-й ракетний полк (в/ч 29500, позивний «Єловий») — розформований 01.12.1997;
593-й гвардійський ракетний полк (в/ч 29474, позивний «Жайворонок») — розформований 01.07.1998;
743-тя технічна ракетна база (в/ч 16613, позивний «Лемех») — розформована 20.07.2002;
1058-ма ремонтно-технічна база (в/ч 23513) — розформована 10.02.1997;
743-й окремий вузол зв’язку (в/ч 03961, позивний — «Якобинець») — переданий 01.10.1999 до ОК «Південь» ЗСУ;
2801-ша база регламенту засобів зв’язку і бойового управління (в/ч 26017) — розформована 30.11.2000;
301-ша військова школа молодших спеціалістів (в/ч 33883-Ш) — розформована 30.11.2001;
629-й окремий експлуатаційно-ремонтний батальйон (в/ч 21412) — розформований 31.05.2002;
631-й окремий батальйон бойового забезпечення (в/ч 21417) — розформований 30.01.2001;
89-й окремий автомобільний батальйон (в/ч 45847) — розформований 30.01.2001;
107-ма окрема авіаційна ескадрилья (в/ч 01095) — розформована 01.03.1998;
1464-й військовий шпиталь (в/ч 21413) — переформований 01.12.1997 і підпорядкований 740-му санітарно-епідеміологічному центру;
1162-й окремий зенітно-ракетний дивізіон (в/ч 51969) — розформований 02.03.1994;
1194-й окремий батальйон радіо-електронної боротьби (в/ч 08356) — переданий 01.07.1994 5-й повітряній армії;
1422-га база матеріально-побутового забезпечення (в/ч 33883-Б) — розформована 31.07.2002;
Щерська польова установа Державного банку (в/ч 41106) — розформована 01.09.1993;
603-й військторг — перепідпорядкований у 2002 ОК «Південь».
Озброєння дивізії
- Р-5М (8К51) (SS-3 «Shyster») (1956—1961 рр.)
- Р-12У «Двина» (8К63) (SS-4 «Sandal») (1959/64 — 1973 рр.)
- Р-14У (8К65) (SS-5 «Skean») (1964—1971 рр.)
- УР-100 (8К84) (SS-11 mod.1″Sego») (1967—1973/74 рр.)
- РС-18А (УР-100Н) (15А30) (SS-19 «Stiletto») (1975—1996 рр.)
- РС-22 (15Ж60) РТ-23УТТХ «Молодець» (SS-24 «Scalpel») (1988—1998 рр.)
Командири дивізії
- генерал-майор Колотій Олександр Ілліч (22.07.1961—23.11.1962);
- генерал-майор Гаврилов Герман Дмитрович (23.11.1962—05.09.1966);
- генерал-майор Лапшин Микола Васильович (05.09.1966—25.12.1970);
- генерал-майор Шабельник Іван Михайлович (25.12.1970—08.09.1975);
- генерал-майор Сергєєв Ігор Дмитрович (08.09.1975—10.08.1978);
- генерал-майор Регентов Юрій Павлович (10.08.1978—15.08.1982);
- генерал-майор Горинцев Василь Васильович (15.08.1982—31.07.1986);
- генерал-майор Толубко Володимир Борисович (31.07.1986—27.11.1990);
- генерал-майор Філатов Микола Михайлович (27.11.1990—09.08.1994);
- генерал-майор Ільяшов Олександр Авксентійович (09.08.1994—22.03.2000);
- полковник Вайлупов Олександр Михайлович (22.03.2000—27.09.2002).
З 1993 року у 46-й ракетній дивізії почався етап скорочення і ліквідації стратегічної ракетно-ядерної зброї, гарантійні строки якої спливли. Дивізія приступила до виконання Договору «Старт-1».
У період 1994-1997 років всі полки послідовно знімаються з бойового чергування та у 1997-2002 рр. розформовуються.
У 1996 році з арсеналів дивізії вивезли в Росію останні ядерні боєприпаси, а 24 квітня 2001 року з бойового чергування була знята остання ракета РС-22 (SS-24).
За час виконання Комплексної програми ліквідації стратегічного наступального озброєння в Україні особовий склад дивізії виконав величезний обсяг дуже відповідальних і не-безпечних робіт, який не мав і не має аналогів у світі:
— відстиковано від ракет, перевезено до місць зберігання, підготовано до відправлення і відправлено з території України 726 ядерних боєприпасів;
— злито з ракет, перевезено до місць зберігання, підготовано до відправлення і відправлено залізницею до стаціонар-них місць зберігання близько чотирьох тисяч тон агресивних і дуже отруйних компонентів ракетного палива;
— підготовано до вилучення, вилучено з шахт, перевезено до місць тимчасового зберігання, підготовано до відправлення і відправлено 88 ракет;
— ліквідовано 86 шахтних пускових установок, проведена рекультивація земель;
— підготовано до вилучення, вилучено і відправлено на від-повідні бази вісім уніфікованих командних пунктів ракетних полків з обладнанням;
— розібрано сотні будівель і спеціальних споруд, вилучено десятки тисяч тон металобрухту, кабельної продукції, будівельних матеріалів тощо;
— проведений комплекс організаційно-штатних заходів, роз-формовано й ліквідовано більше 20 військових частин з передачею і відправленням усіх матеріально-технічних засобів.
Після виконання усіх робіт з ліквідації ракетно-ядерної зброї 46-та ракетна дивізія у липні 2002 року була розформована. Проте її славні героїчні традиції повинні назавжди залишитися в історії і у пам’яті наступних поколінь. Люди мусять знати, яке озброєння у нас було, як тримали його у належному стані і підтримували бойову готовність, як і в яких умовах виконували поставлені завдання з ліквідації ракетно-ядерної зброї, і як протікав цей складний і небезпечний процес.
Славні героїчні традиції стратегічних ракетників, їхній патріотизм, ставлення до свого військового і професійного обов’язку, висока відповідальність і самовідданість мають за-лишитися у пам’яті людей, стати прикладом для наслідування.
30 жовтня 2001 року на місці бойовоï позиціï і командного пункту ракетного полку 46-ï ракетної дивізії (Побузьке) засновано Музей ракетних військ стратегічного призначення як філія Центрального музею Збройних сил України (нині Національного військово-історичного музею України).
ИСТОРИЯ ФОРМИРОВАНИЯ И БОЕВОЙ ПУТЬ 46-й РАКЕТНОЙ ДИВИЗИИ
(Исторический очерк «Винницкая Краснознаменная ракетная армия», 2010 г., под общей редакцией А.П. Волкова)
Нижнеднепровская Краснознаменная дивизия ведет свою славную боевую историю с 29 апреля 1941 г. – в этот день командир соединения доложил командующему 11-й армией Прибалтийского военного округа генералу Морозову В.И. о завершении формирования 188-й дивизии. Местом ее рождения был г. Каунас Литовской ССР.
С первых часов и минут войны молодая, недостаточно сколоченная дивизия испытала на себе всю мощь удара левого крыла группы армий «Центр» и двух правофланговых дивизий 16-й армии группы армий «Север», рвавшихся к Москве.
За годы войны дивизия изведала все – и горечь поражений и радость побед. Было и отступление с боями в направлении Старой Руссы, и ожесточенные оборонительные бои на Валдае.
Но была и ликвидация Демьянского плацдарма в 1943 г., который враг удерживал в течение более полутора лет.
В сентябре 1943 г. дивизия была переброшена на Украину и, войдя в состав 37-й армии, приняла участие в форсировании Днепра. За массовый героизм, проявленный воинами при выполнении этой задачи, дивизии было присвоено почетное наименование «Нижнеднепровская».
4 апреля 1944 г. за отличные боевые действия и массовый героизм личного состава в боях за освобождение г. Кривой Рог 188-я дивизия награждена орденом Красного Знамени.
Примечательно, что в 1944 г. воины 188-й дивизии с тяжелыми боями освобождали от фашистов города Раздельная, Балта, Вознесенск и другие населенные пункты, где впоследствии дислоцировались части 46-й ракетной дивизии.
Последняя крупная операция Великой Отечественной войны, в которой принимала участие 188-я дивизия, была Ясско-Кишиневская операция.
К 1 октября 1945 г. части дивизии сосредоточились в месте постоянной дислокации – в г. Николаеве. В 1952 г. дивизия передислоцирована в г. Первомайск Николаевской области. В следующие пять лет дивизия неоднократно переформировывалась, меняла свое наименование, пока в августе 1957 г. она в последний раз перед началом своей ракетной истории была преобразована в 93-ю Нижнеднепровскую Краснознаменную мотострелковую дивизию.
В июне 1960 г. на базе 93-й дивизии начато формирование 29-й ракетной бригады. Командиром бригады был назначен Герой Советского Союза полковник Хоменко Иван Антонович.
К 1 декабря 1960 г. формирование бригады было закончено, а 30 мая 1961 г. управление бригады переформировано в управление 46-й ракетной дивизии. В период формирования 29-я бригада подчинялась Главному штабу РВСН, а с 16 июля 1961 г. вошла в состав 43-й ракетной армии.
С 22 июля 1961 г. дивизией командовал генерал-майор Колотий Александр Ильич.
Первоначально в состав 46-й ракетной дивизии вошли: 434-й ракетный полк и 542-й отдельный батальон связи с дислокацией в г. Первомайске, 62-й ракетный полк с дислокацией в г. Балта Одесской области и 84-й ракетный полк, первым в Вооруженных Силах заступивший на боевое дежурство 10 мая 1959 г. с ракетным комплексом Р-5М, с дислокацией в г. Симферополе. 11 июля 1962 г. в состав дивизии приняты 309 рп и 1058 ртб, а к 20 декабря 1962 г. сформирована ВШМС.
1961-1962 гг. были насыщены важными событиями в жизни дивизии.
Полным ходом шла подготовка полков к заступлению на боевое дежурство.
В 1961 г. комиссией ГК РВ были допущены к несению боевого дежурства восемь боевых расчетов 434-го ракетного полка. Семь расчетов провели на Государственном полигоне пуски ракет, из них четыре с оценкой «отлично».
15 ноября 1962 г. первая боевая смена стартовой группы 434-го ракетного полка произвела на полигоне первый в истории части пуск ракеты 8К65 из шахты, получив оценку «хорошо». Кроме этого, в 1962 г. было проведено еще шесть пусков, из них два с оценкой «отлично», два – «хорошо».
В ноябре 1962 г. командиром дивизии назначен генерал-майор Гаврилов Герман Дмитриевич.
В 1963 г. части дивизии привлекались на учения на тему «Боевые действия частей ракетной дивизии с основных и запасных позиционных районов в начальный период войны». Особенностью учения было то, что доставка головных частей и компонентов ракетного топлива производилась по воздуху. Учение проводил командующий 43-й ракетной армией. В учениях принимали участие 434, 62 и 84-й ракетные полки. Цели учения были достигнуты, личный состав частей показал высокую выучку и слаженность.
В этом же году управление и полки дивизии приняли участие в командно-штабном учении «Управление соединениями и частями армии при подготовке нанесения ядерного удара в начальный период войны». Учение под условным наименованием «Венера» проводилось под руководством Главнокомандующего Ракетными войсками. Задачи, поставленные на учении, дивизией выполнены успешно.
В период с 11 февраля по 27 марта 1964 г. 5-я стартовая группа 434-го ракетного полка выполняла боевую задачу по проведению учебно-боевого пуска экспериментальной ракеты на Государственном полигоне.
С 16 августа по 20 октября 1964 г. 10-я боевая смена 84-го ракетного полка выполняла боевую задачу по подготовке и проведению пусков ракеты 8К63У на Центральном государственном полигоне МО. В ходе выполнения задачи личный состав боевой смены показал отличные теоретические знания и высокую боевую выучку, получив общую оценку «отлично». В 1964 г. произведено пять учебно-боевых пусков, из них четыре с оценкой «отлично», один – «хорошо».
В ходе социалистического соревнования в 1964 г. в дивизии родились патриотические начинания: «Закончить военную службу, овладев знаниями в объеме специалиста 1-го класса» – инициатор ефрейтор Боровик В.Н. (434 рп); «За 100-процентную взаимозаменяемость личного состава 3-х отделений» – инициатор младший сержант Кондратюк И.Г. (434 рп).
В 1965-1967 гг. боевыми расчетами ракетных полков дивизии проведено еще 12 учебно-боевых пусков ракет, все с оценкой «хорошо» и «отлично».
В 1966 г. командиром дивизии назначен генерал-майор Лапшин Николай Васильевич.
В 1960-1970 гг. большой вклад в организацию боевой и политической подготовки в частях и подразделениях внесли офицеры: полковники Свирепое Н.Г., Паршиков В.Т., подполковники Фёдоров В.С., Бочков Н.А., Генералов В.А., Николаев В.С., Минин А.М., майоры Приходченко И.Ф., Абросимов И.П., Гарипов Р.Х., Лахин Б.С., Смальков Н.И., Салий В.И., Трегуб А.А., Поросенков В.А., капитан Бевзюк В.Г., старший лейтенант Лярский А.М. и др.
В 1968 г. перед 309-м и 115-м ракетными полками была поставлена задача изучения новых ракетных комплексов 15П084. Личный состав убыл на переподготовку в 100-й учебный центр. Переход на новые образцы ракет предъявил новые требования к боевой подготовке личного состава частей. Сокращение времени на подготовку и проведение пусков ракет вызвало необходимость в качественно новых формах обучения. Значительно вырос объем знаний, необходимых для эксплуатации этой техники.
Повысились требования к практической выучке боевых расчетов. Исходя из этих требований в дивизии широко развернулась работа по созданию учебно-материальной базы.
25 декабря 1970 г. командование дивизией принял генерал-майор Шабельник Иван Михайлович.
В 1970 г. в дивизии начал действовать комплексный тренажер по программированному обучению номеров расчетов пуска, созданный группой рационализаторов во главе с майором Гариповым Р.Х.
Идея тренажера заключалась в том, что в него закладывалось несколько программ, соответствующих задачам и возможным ситуациям на аппаратуре командного пункта. Руководитель занятий мог по своему усмотрению выбрать одну из задач (программ). Приказы (сигналы) и ситуации вводились автоматически. Ошибки, допускаемые номерами, также регистрировались автоматически. Кроме того, 1-й номер мог сам, без руководителя, отрабатывать наиболее трудные для него задачи или выбирать произвольную программу, не зная, по какой задаче будет проходить тренаж. Тренажер сыграл большую роль в подготовке боевых расчетов и получил высокую оценку Главнокомандующего Ракетными войсками.
Много труда в создание учебно-материальной базы вложили офицеры: полковник Свирепое Н.Г., майоры Крыжко А.Л., Гарипов Р.Х., капитан Любовинин С.А., старшие лейтенанты Арканов Г.В., Николаев Г.Н. и др.
В 1971 г. в дивизию прибыло три новых ракетных полка (командиры – подполковник Владимирский Л.К., полковник Сорокин И.П., подполковник Глазунов А.М.), личный состав которых начал изучение нового комплекса 15П020У.
Офицеры прошли переподготовку в 100-м учебном центре. При помощи офицеров управления боевой подготовки РВ были организованы командировки на заводы – изготовители ракетного комплекса.
5 ноября 1973 г. 335-й ракетный полк (командир подполковник Недашковский И.А.) первым в Ракетных войсках заступил на боевое дежурство на комплексе 15П020У.
К 1975 г. в каждом ракетном полку дивизии имелся учебный командный пункт, что позволило осуществлять дистанционное проведение тренажей с учебного командного пункта дивизии, значительно повысило качество проведения дней предварительной и непосредственной подготовки к заступлению на боевое дежурство.
Был создан полевой учебный центр, на котором проведено несколько учебных сборов в масштабе Ракетных войск.
Дивизия перевооружалась на новые комплексы несколько раз. Наладить нормальный учебный процесс в условиях, когда треть ракетных полков находится в стадии снятия с боевого дежурства, два полка переучиваются для заступления на боевое дежурство на новых ракетных комплексах, а остальные несут боевое дежурство, ожидая своей очереди на перевооружение, можно только благодаря профессиональному мастерству командиров всех уровней.
В сентябре 1975 г. командиром дивизии был назначен генерал-майор Сергеев Игорь Дмитриевич.
Ветераны-ракетчики хорошо помнят то непростое время и проблемы периода перевооружения. Это поистине титаническая работа и высокая государственная ответственность, которой наделялся каждый командир, каждый офицер, прапорщик, солдат и сержант.
Руководство сотнями военных строителей, монтажников, представителей промышленности; эшелоны материальных средств, тяжелые и громоздкие конструкции; колоссальный объем земляных и транспортных работ, строительство шахтных сооружений, пунктов управления, систем электроснабжения; участие личного состава дивизии в работах с одновременной его переподготовкой – вот далеко не полный перечень того, что лежало на плечах всех командиров, в том числе и командира дивизии.
21 января 1978 г. указом Президиума Верховного Совета СССР за заслуги в деле укрепления обороны страны, успехи в боевой подготовке и за освоение новой техники 46-я ракетная дивизия награждена орденом Октябрьской Революции.
В 1978 г. командиром дивизии назначен генерал-майор Регентов Юрий Павлович.
В этот период в дивизии активно осваивался новый унифицированный командный пункт (УКП).
С 1982 по 1986 гг. дивизией командовал генерал-майор Горынцев Василий Васильевич.
С 1986 по 1990 гг. дивизией командовал генерал-майор Толубко Владимир Борисович.
С 1990 по 1994 гг. дивизией командовал генерал-майор Филатов Николай Михайлович.
В последующие годы совершенствовалась система боевого дежурства, шло перевооружение на новый ракетный комплекс пяти полков. 19 августа 1988 г. первый ракетный полк (командир полковник Петелин Л.П.) был поставлен на боевое дежурство с ракетой РТ-23 УТТХ. Всего до июля 1991 г. было поставлено на боевое дежурство 46 пусковых установок (четыре ракетных полка по 10 ПУ и один ракетный полк – 6 ПУ).
Серьезной проверкой профессионального мастерства всего личного состава дивизии стали ликвидационные мероприятия в 1990-е гг. На начало проведения ликвидационных мероприятий 46-й ракетной дивизией командовал генерал-майор Ильяшов Александр Авксентьевич.
В состав дивизии входило девять ракетных полков, из которых четыре полка имели на вооружении БРК, оснащенные 10 МБР РС-18 (SS-19) каждый; пять полков имели на вооружении БРК последнего поколения, оснащенные МБР РС-22 (SS-24) (четыре полка по 10 ракет, один полк – 6 ракет).
Таким образом, боевую мощь дивизии составляли 40 ракет РС-18 и 46 самых современных ракет РС-22. Все они имели разделяющиеся головные части индивидуального наведения (от 6 до 10 боевых блоков) и находились на боевом дежурстве в постоянной боевой готовности к выполнению поставленных заданий. Боевая возможность позволяла уничтожить до 700 целей вероятного противника.
Начиная с 1993 г. перед личным составом дивизии была поставлена главная задача – обеспечение надежной охраны и обороны, поддержание безопасности ядерных боеприпасов в местах хранения и во время их транспортировки в Российскую Федерацию. С 1993 по 1996 гг. в Россию из дивизии было вывезено 726 боеголовок стратегических ракет.
С 1996 г. личный состав дивизии в определенные сроки приступил к выполнению программы «Старт-1». На личный состав дивизии было возложено очень ответственное государственное задание – снятие ракетных комплексов с боевого дежурства, демонтаж оборудования, подрыв шахтнопусковых установок.
5 января 1996 г. министры обороны: Украины – Шмаров В.М., России – Грачёв П.С., США – Вильям Перри посетили ШПУ № 10 46-й ракетной дивизии. Они повернули одновременно ключи не на «пуск», а на уничтожение этого грозного оружия. А в начале июня 1996 г. опять они же вместе символично посадили побеги подсолнухов на поле, где еще недавно была боевая стартовая позиция.
10-11 апреля 1997 г. в дивизии работал Министр обороны Украины генерал-полковник Кузьмук О.И. Он встретился с личным составом, а также посетил коттеджный городок, построенный на средства США.
За период с 1996 по 1998 гг. в дивизии было ликвидировано 4 БРК РС-18, то есть 40 ШПУ и 40 стратегических жидкотопливных ракет РС-18.
С 1 июля 1998 г. в дивизии начался второй этап уничтожения ракетного оружия в Украине. Именно он включал в себя ликвидацию ракетных комплексов БРК РС-22.
По состоянию на февраль 2001 г. из 86 ракет, которые находились на вооружении в дивизии, 80 было снято с боевого дежурства. На более чем 70 из них выполнена частичная нейтрализация и утилизация. И только шесть твердотопливных ракет еще оставалось в шахтах. В целом ликвидировано в дивизии 79 ШПУ и 7 шахт унифицированных командных пунктов (УКП). После демонтажа зданий и сооружений БРК проведена рекультивация земель на 66 площадках. Выполнен громадный объем работ. Основная нагрузка пришлась на личный состав ракетно-технической базы (командир полковник Постников О.С.) и на должностные лица службы вооружения.
Умелым организатором проведения ликвидационной работы показал себя командир дивизии полковник Вайлупов Александр Михайлович, назначенный на эту должность в 2000 г.
Высокую выучку и профессионализм проявили военнослужащие службы главного инженера, трб и ртб дивизии: подполковники Фирсов В.А., Пресняков А.И., Бабич Ю.И., Шевченко И.В., Полищук Ю.П., Слободянюк В.П., Нестеренко Н.И., Иванов С.А., Водолазский В.В., Смирнов Ю.В., Бублик С.Г., Филь Г.В., Безгин А.В., Деев В.В.; майоры Скуратов А.В., Голуб В.В., Сиваш А.Д., Петренко Н.А., Сабиров Э.И., Фолгин А.Ю., Ярин В.Н., Уманский О.А., Растопчин С.А.; капитаны Дроган О.Б., Довиденко Н.Н., Дорошенко Н.Ю.; прапорщики Ищенко В.М., Танасов И.А., Кривошеев А.А., Олейник Н.И., Непомящий Ю.Д., Батычко А.И., Сухорукое В.А. и др.
Наряду с ликвидацией ракетно-ядерного вооружения много внимания уделялось вопросам социально-бытового обеспечения личного состава дивизии. 5 января 1996 г. в Первомайске в присутствии министров обороны Украины, России и США был торжественно открыт коттеджный городок, построенный за средства США, в котором отпраздновала новоселье 261 семья военнослужащих. В период с 1996 по 2001 гг. 465 военнослужащих дивизии получили квартиры, построенные и закупленные на средства, полученные в результате проведения ликвидационных мероприятий.
Отправить ответ