Ракетне озброєння, що розміщувалось на території України, а також бойові ракетні комплекси розробки КБ «Південне» (м.Дніпро).
Р-1
Ракета Р-1 під час підготовки до запуску
Р-1 (Індекс ГРАУ — 8А11, за класифікацією МО США та НАТО — SS-1 «Scunner») — перша радянська балістична ракета наземного базування.
Створена у ОКБ-1 під керівництвом головного конструктора С.П.Корольова. Була дещо вдосконаленою версією німецької ракети A4 конструкції Вернера фон Брауна, більше відомої як Фау-2.
Виробник — НДІ-88, пізніше — дніпропетровський завод № 586 (нині – Південмаш).
Перебувала на озброєнні у 1950—1952 р.р.
Р-2
Автопоїзд із ракетою Р-2
Р-2 (Індекс ГРАУ — 8Ж38, за класифікацією МО США та НАТО — SS-2 «Sibling») — друга радянська балістична ракета наземного базування.
Створена у ОКБ-1 під керівництвом головного конструктора С.П. Корольова на основі більш ранньої Р-1.
Серійне виробництво — дніпропетровський завод № 586 (нині – Південмаш). Стартове обладнання виготовлялося на Новокраматорському машинобудівному заводі.
Перебувала на озброєнні у 1951-1960 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 77-ої та 80-ої інженерних бригад РВГК (с.Білокоровичі Житомирської області) та 90-ої інженерної бригади РВГК (м.Кременчук Полтавської області).
Р-5, Р-5М
Геофізична ракета Р-5В створена на основі бойової ракети Р-5
Р-5 (Індекс ГРАУ — 8А62, за класифікацією МО США та НАТО — SS-3 «Shyster») — радянська балістична ракета середньої дальності.
Створена у ОКБ-1 під керівництвом головного конструктора С.П. Корольова. Остання з серії ракет (після Р-1 та Р-2), що були розвитком конструкції німецької A4 (Фау-2) Вернера фон Брауна.
На основі Р-5 було створено модифікацію Р-5М (Індекс ГРАУ: спочатку 8А62М, потім 8К51), що стала першою в СРСР ракетою, призначеною для перенесення ядерного боєзаряду. При створенні Р-5М головні зміни у конструкції були спрямовані на підвищення надійності. Зокрема, усі системи керування були дубльовані, а найважливіші — навіть потроєні.
Виробник — дніпропетровський завод № 586 (нині – Південмаш).
Перебувала на озброєнні у 1956-1968 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 44 рд (1960-1968) та 46 рд (1956-1961).
Р-12, Р-12У
Ракета Р-12 на території Конструкторського бюро «Південне» імені М.К. Янгеля (м.Дніпро)
Р-12 (Індекс ГРАУ — 8К63, за класифікацією МО США та НАТО — SS-4 «Sandal») — радянська рідинна одноступінчаста балістична ракета середньої дальності (БРСД) наземного базування.
Перша самостійна розробка ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне») під керівництвом головного конструктора М.К. Янгеля. Виробник — дніпропетровський завод № 586 (нині – Південмаш).
Перебувала на озброєнні у 1959-1990 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 19 рд (1961-1971), 37 рд (1960-1984), 43 рд (1962-1984), 44 рд (1961-1989), 46 рд (1959/64-1973) та 50 рд (1960-1984).
У 1964 році на озброєння було прийнято ракету Р-12У (індекс ГРАУ — 8К63У) з шахтним базуванням у стартовому комплексі групового старту 8П763 «Двина».
Р-14, Р-14У
Ракета P-14 на параді, 1977 год
Р-14 (індекс ГРАУ – 8К65, за класифікацією МО США та НАТО – SS-5 Skean) – радянська рідинна одноступінчаста балістична ракета середньої дальності (БРСД) наземного базування.
Головний розробник – ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне») під керівництвом головного конструктора М.К. Янгеля.
Перебувала на озброєнні у 1961-1983 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 19 рд (1962-1972) та 43 рд (1962-1983).
В 1964 році на озброєння було прийнято ракету Р-14У (індекс 8К65У) з шахтним базуванням у стартовому комплексі групового старту 8П765 «Чусовая».
В Україні знаходилась на озброєнні 46 рд (1964-1971).
Р-16
Ракета Р-16 на параді, 1961 р.
Р-16 (індекс ГРАУ – 8K64, за класифікацією МО США та НАТО – SS-7 Saddler) – перша радянська двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета (МБР) наземного базування з автономною системою керування.
Головний розробник – ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне») під керівництвом головного конструктора М.К. Янгеля. Система керування ракетою розроблена в ОКБ-692 (нині — «Хартрон», м. Харків)
Перебувала на озброєнні у 1962-1976/77 р.р.
РТ-20, РТ-20П
РТ-20П на параді, 7 листопада 1965 р.
РТ-20, РТ-20П (індекс ГРАУ – 8К99, за класифікацією МО США та НАТО – SS-15 Scrooge) — перша радянська мобільна міжконтинентальна балістична ракета.
Головний розробник – ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне») під керівництвом головного конструктора М.К. Янгеля.
Розробка розпочалася в 1961 р. Льотні випробування ракети проходили в 1967-69 р.р. Використовувалася у складі рухомого ракетного комплексу наземного базування 15П699 p з самохідними ПУ 15У51. В 1969 р. розробка ракетного комплексу з ракетою РТ-20П була припинена. На озброєння ракетний комплекс не приймався, оскільки ракета, була швидше експериментальною ніж готовою до бойового використання
УР-100
УР-100
УР-100 (Індекс ГРАУ — 8К84, за класифікацією НАТО — SS-11 mod.1 Sego) — радянська двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета (МБР) шахтного базування.
Головний розробник – ОКБ-52 під керівництвом головного конструктора В.Н.Челомея. Виробники — завод ім. М. В. Хрунічева (м.Москва), Омський авіаційний завод та ін.
Перебувала на озброєнні у 1967-1974 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 19 рд (м.Хмельницький) та 46 рд (м.Первомайськ).
Ракета УР-100 стала наймасовішою з усіх прийнятих на озброєння РВСП міжконтинентальних балістичних ракет. З 1966 по 1972 роки було розгорнуто 990 пускових установок цих ракет.
У середині 1970-х років значна частина ракет УР-100 була замінена модернізованими ракетами УР-100К і УР-100У. У ході розгортання ракет УР-100К/УР-100У, в 1974 році УР-100 була знята з озброєння.
УР-100М або УР-100 УТТХ (індекс ГРУ — 8К84М, код МО США та НАТО — SS-11 mod.2 Sego) — модернізований варіант МБР та ракетного комплексу в цілому, розроблений у 1969-1970 роках.
Р-36
Ракета Р-36 на параді, 7 листопада 1968 р.
Р-36 (індекс ГРАУ — 8К67, за класифікацією МО США і НАТО — SS-9 «Scarp») — радянська важка міжконтинентальная балістична ракета (МБР) другого покоління, здатна нести термоядерний заряд і долати потужну систему ПРО.
Головний розробник – ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне») під керівництвом головного конструктора М.К. Янгеля.
Перебувала на озброєнні у 1967-1978 р.р. В Україні не розміщувалась.
УР-100Н, УР-100Н УТТХ
УР-100Н УТТХ у транспортно-пусковому контейнері
УР-100Н (Індекс ГРАУ — 15А30, за договором СНО — РС-18А, за класифікацією НАТО — SS-19 mod.1 Stiletto) — радянська міжконтинентальна балістична ракета (МБР) шахтного базування.
Розроблена в ОКБ-52 під керівництвом В.Н. Челомея та у Філії № 1 ЦКБМ під керівництвом В. Бугайського.
Перебуває на озброєнні з 1975 р. В Україні знаходилась на озброєнні 19 рд (1973-1983) та 46 рд (1975-1996).
У 1979 році на озброєння прийнято модернізований комплекс УР-100Н УТТХ (індекс ГРАУ — 15А35, за договором СНО — РС-18Б, за класифікацією НАТО — SS-19 mod.2 Stiletto) з покращеними тактико-технічними характеристиками.
Серійне виробництво УР-100Н УТТХ тривало до 1985 року.
В Україні знаходилась на озброєнні 19 рд (1979-1998).
РСД-10 «Піонер»
РСД-10 «Піонер» експонується у музеї Повітряних Сил України у Вінниці
«Піонер» (Індекс ГРАУ — 15П645, за Договором РСМД — РСД-10, за класифікацією МО США і НАТО: SS-20 mod.1 Saber) — радянський мобільний наземний ракетний комплекс з твердопаливною двоступеневою балістичною ракетою середньої дальності 15Ж45.
Головний розробник — Московський інститут теплотехніки під керівництвом О. Д. Надірадзе.
Перебувала на озброєнні у 1976-1991 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 37 рд (1982-1991), 43 рд (1980-1991) та 50 рд (1985-1991)
В 1980 році на озброєння прийнятий комплекс Піонер-УТТХ (індекс комплексу 15П653, індекс ракети 15Ж53, за класифікацією НАТО — SS-20 mod.2 Saber) з поліпшеними ТТХ (максимальна дальність стрільби 5500 км).
Р-36М, Р-36М2
Р-36М у Музеї ракетних військ стратегічного призначення (с.Побузьке)
Р-36М (Індекс ГРАУ — 15П014, за договором СНО — РС-20А, за класифікацією МО США і НАТО — SS-18 mod 1,2,3 «Satan» — радянський стратегічний ракетний комплекс третього покоління з важкою двоступеневою рідинною, ампулізованою міжконтинентальною балістичною ракетою (МБР) 15А14 для розміщення в шахтній пусковій установці (ШПУ) 15П714 підвищеної захищеності типу ОС (одиночний старт).
Створювався кооперацією промисловості під керівництвом КБ «Південне» (місто Дніпро). Головні конструктори: М. К. Янгель (1969—1971 роки) і В. Ф. Уткін (з 1971). Система управління розроблена харківським науково-виробничим об’єднанням «Електроприлад» (нині — «Хартрон»). Головний конструктор системи управління — В. О. Уралов.
Виготовлялась на «Південмаші».
Перебуває на озброєнні з 1975 р. В Україні не розміщувалась.
Нова модифікація — ракетний комплекс четвертого покоління Р-36М2 «Воєвода» (15П018М) з багатоцільовою міжконтинентальною ракетою важкого класу 15А18М призначений для враження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами протиракетної оборони, за будь-яких умов бойового застосування, у т. ч. при багаторазовому ядерному впливі по позиційному району.
Перебуває на озброєнні з 1988 р. В Україні не розміщувалась.
РТ-23УТТХ
Ракета РТ-23УТТХ на території Павлоградського механічного заводу
РТ-23УТТХ (Індекс ГРАУ — 15П961 і 15П060, код СНО-1 — РС-22Б і РС-22В, за класифікацією МО США і НАТО — SS-24 Mod 3 і Mod 2 Scalpel) — радянський стратегічний ракетний комплекс «Молодець» з твердопаливними триступеневими міжконтинентальними балістичними ракетами 15Ж61 і 15Ж60, мобільного залізничного і стаціонарного шахтного базування, відповідно.
Головний розробник ракети — КБ «Південне» (генеральний конструктор В.Ф. Уткін). Виробник — Павлоградський механічний завод.
Перебувала на озброєнні у 1989-2003 р.р. В Україні знаходилась на озброєнні 46 рд (1988-1998).
Секція БЖРК 15П961 в залізничному музеї