14 березня 1972 року на полігоні Плесецьк відбувся перший пуск міжконтинентальної балістичної ракети 15Ж42 нового рухомого ґрунтового ракетного комплексу «Темп-2С». Ця дата стала важливою віхою в історії стратегічного ракетного озброєння: «Темп-2С» став першим у світі бойовим мобільним ракетним комплексом на колісному шасі з міжконтинентальною балістичною ракетою. Комплекс створювався в СРСР у Московському інституті теплотехніки під керівництвом головного конструктора Олександра Давидовича Надірадзе. Роботи над комплексом розпочалися в середині 1960-х років, а льотні випробування тривали з березня 1972-го до кінця 1974 року. За даними різних джерел, було здійснено 30 або 35 пусків; останній випробувальний запуск відбувся 29 грудня 1974 року. На озброєння комплекс 15П642 із ракетою 15Ж42 був прийнятий постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року.
«Темп-2С» створювався як стратегічний комплекс, здатний діяти з прихованих польових позицій і забезпечувати високу живучість ракетного угруповання за рахунок мобільності. На Заході ракета отримала позначення SS-16 Sinner, а за договорами про скорочення стратегічних озброєнь — позначення РС-14. До складу комплексу входила триступенева твердопаливна міжконтинентальна балістична ракета 15Ж42. Її довжина становила близько 18,5 м, максимальний діаметр — 1,79 м, стартова маса — приблизно 41–43 т, а заявлена максимальна дальність — до 10 500 км. Ракета несла моноблочну термоядерну бойову частину; у відкритих джерелах наводяться різні оцінки її потужності — приблизно від 0,65 до 1,5 Мт.
Однією з головних особливостей «Темп-2С» було поєднання міжконтинентальної дальності з мобільним базуванням. Пускова установка 15У67 створювалася на спеціальному шестиосьовому колісному шасі МАЗ-547А, розробленому СКБ Мінського автомобільного заводу. Колісна формула машини — 12×10: десять із дванадцяти коліс були ведучими, а колеса перших трьох осей — керованими. Пускова машина мала потужний дизельний двигун, систему гідравлічних домкратів для горизонтального встановлення та приведення машини в бойове положення. Ракета перебувала у транспортно-пусковому контейнері, який забезпечував необхідні умови її зберігання та транспортування.
Для «Темп-2С» була застосована мінометна схема старту. Ракета викидалася з транспортно-пускового контейнера за допомогою порохового акумулятора тиску, а маршовий двигун першого ступеня запускався вже після виходу ракети на певну висоту. Таке рішення зменшувало вплив факела працюючого двигуна на пускову установку та дозволяло зберігати її працездатність. У конструкції ракети використовувалися склопластикові корпуси двигунів, центральні кермові сопла, решітчасті аеродинамічні рулі та інші технічні рішення, які на той час були новими для стратегічних ракет.
Важливою особливістю була й система управління. Вона включала бортову та наземну частини. Бортова система мала гіростабілізовану платформу, високоточні акселерометри та бортову цифрову обчислювальну машину. Розробником системи управління називається НДІ автоматики та приладобудування, головним конструктором був Микола Олексійович Пілюгін. Для підвищення надійності бортової цифрової апаратури застосовувалося резервування каналів. Така система дозволяла виконувати автономну підготовку ракети до старту та реалізовувати програмне наведення без необхідності постійного зовнішнього управління ракетою під час польоту.
Саме тут знаходиться один із маловідомих, але важливих українських слідів в історії «Темп-2С». Система прицілювання комплексу була розроблена в Києві на заводі «Арсенал». Її створенням керував головний конструктор Центрального конструкторського бюро заводу «Арсенал» Серафим Платонович Парняков — один із провідних радянських фахівців у галузі високоточних оптичних систем, автономного визначення азимутальних напрямків та ракетних систем прицілювання. Відкриті джерела прямо вказують: для «Темп-2С» система прицілювання була розроблена київським «Арсеналом» під керівництвом Парнякова.
Таким чином, київський «Арсенал» був не стороннім постачальником окремого другорядного обладнання, а учасником створення одного з ключових елементів ракетного комплексу. Система прицілювання забезпечувала початкову орієнтацію та підготовку ракети до автономного польоту. У поєднанні з бортовою системою управління вона була частиною комплексу технічних засобів, які забезпечували необхідну точність пуску. Саме ця обставина дає підстави включати «Темп-2С» до історії української ракетної та приладобудівної промисловості радянського періоду.
Особистість Серафима Парнякова заслуговує окремої уваги. У 1956–1987 роках він був головним конструктором Центрального конструкторського бюро заводу «Арсенал» у Києві. Його діяльність охоплювала створення систем прицілювання для широкого спектра ракетних комплексів — від оперативно-тактичних до міжконтинентальних, а також систем для космічних ракет-носіїв. У переліку комплексів, з якими пов’язують роботу Парнякова, безпосередньо називається «Темп-2С», а пізніше — «Піонер» і «Тополь». Отже, київська школа високоточного приладобудування була залучена не лише до окремих ракетних програм, а до послідовного розвитку радянських мобільних ракетних комплексів.
Водночас важливо не перебільшувати масштаби української участі. Головним розробником самого комплексу залишався Московський інститут теплотехніки, двигуни розроблялися в НВО «Союз», серійне виробництво ракети було організоване на Воткінському машинобудівному заводі, а пускова установка та частина наземного обладнання — на підприємствах Волгограда. Шасі МАЗ-547А створювалося в Білорусі. Тобто «Темп-2С» був загальносоюзним коопераційним проєктом, у якому Київ представляв один із важливих напрямів — високоточні системи прицілювання.
Цікавим є і подальший розвиток технічних рішень «Темп-2С». На його основі був створений рухомий ракетний комплекс середньої дальності РСД-10 «Піонер» із ракетою 15Ж45. Перша та модифікована друга ступені 15Ж45 походили від 15Ж42, тоді як інші елементи ракети були спроєктовані заново. Саме при створенні «Піонера» київський «Арсенал» також брав участь у розробленні та виготовленні системи прицілювання. Подальший розвиток концепції рухомої твердопаливної ракети привів до комплексу «Тополь». Таким чином, «Темп-2С» став своєрідною технологічною ланкою між першими радянськими експериментальними мобільними ракетами та пізнішими серійними ПГРК.
Для України історія «Темп-2С» цікава ще й тим, що вона показує тісний зв’язок між розвитком ракетної техніки та київської оптико-механічної й приладобудівної школи. «Арсенал» у Києві протягом десятиліть створював системи орієнтації, прицілювання та високоточних кутових вимірювань для ракетних і космічних систем. Ця школа формувалася за участю таких фахівців, як Серафим Парняков, і стала однією з важливих складових української ракетно-космічної спадщини.
При цьому відкриті джерела не дають підстав стверджувати, що комплекс «Темп-2С» розроблявся КБ «Південне» або виготовлявся «Південмашем». Це важливе уточнення, оскільки КБ «Південне» мало власну потужну школу створення міжконтинентальних і космічних ракет, зокрема комплексів на базі ракет Р-36, а пізніше — залізничного комплексу РТ-23. Проте безпосередньо в кооперації «Темп-2С» основним українським підприємством, участь якого підтверджується доступними джерелами, був саме київський завод «Арсенал».
Льотні випробування «Темп-2С» на Плесецьку були складним етапом освоєння принципово нової для свого часу техніки. Перші запуски супроводжувалися низкою відмов, значна частина яких була пов’язана з новими системами керування. За даними відкритого переліку випробувань, перші п’ять запусків дали три аварійні результати. Надалі конструкцію та окремі системи доопрацьовували, і на завершальному етапі випробувань були проведені успішні пуски, включно із залповим пуском двох ракет. Останній випробувальний запуск відбувся 29 грудня 1974 року.
Перші два ракетні полки «Темп-2С» заступили на бойове чергування 21 лютого 1976 року. Загалом комплексами було озброєно сім ракетних полків, а основним районом їхнього розгортання став Плесецьк. У різних відкритих джерелах наводяться різні оцінки кількості розгорнутих ракет — від приблизно 50 до 100 одиниць у різні періоди.
Подальша історія комплексу була пов’язана вже не стільки з технічними недоліками, скільки з міжнародними домовленостями у сфері стратегічних озброєнь. Після підписання у червні 1979 року договору ОСВ-2 Радянський Союз взяв на себе зобов’язання не виробляти, не випробовувати і не розгортати «Темп-2С». Комплекс поступово виводився з експлуатації. Джерела по-різному датують остаточне зняття його з бойового чергування — 1985–1986 роками; надалі ракети та обладнання були ліквідовані.
З технічного погляду «Темп-2С» став одним із найважливіших етапів розвитку радянських мобільних стратегічних ракет. Його головним результатом була не лише конкретна ракета 15Ж42, а відпрацювання цілісної концепції автономного рухомого ракетного комплексу: важка колісна пускова установка, герметичний транспортно-пусковий контейнер, мінометний старт, твердопаливна багатоступенева ракета, автономна система управління та система високоточного наземного прицілювання. Ці рішення значною мірою визначили вигляд наступних поколінь радянських ПГРК.
Для історії України «Темп-2С» становить особливий інтерес саме через участь київського «Арсеналу». У радянський період Україна не була лише територією розміщення окремих підприємств оборонної промисловості — українські конструктори, інженери та виробничі колективи безпосередньо створювали складні системи для стратегічних ракетних і космічних комплексів. Історія 15П642 «Темп-2С» є одним із конкретних прикладів такої участі. Вона також демонструє спадкоємність київської школи приладобудування: від систем прицілювання стратегічних ракет до приладів і систем орієнтації космічної техніки.
Саме тому «Темп-2С» варто розглядати не лише як сторінку історії радянських Ракетних військ стратегічного призначення, а й як частину складної історії української науково-технічної спадщини XX століття. За фасадом створеного в Москві та виробленого переважно на підприємствах РРФСР комплексу стояла широка кооперація союзних підприємств, серед яких був і київський «Арсенал». Його внесок у систему прицілювання «Темп-2С» є документально підтвердженим і заслуговує окремого місця в історії української ракетно-космічної галузі.
Основні характеристики комплексу 15П642 «Темп-2С» / ракети 15Ж42: дальність стрільби — до 10 500 км; кількість ступенів — три; довжина ракети — близько 18,5 м; максимальний діаметр — 1,79 м; стартова маса — близько 41–43 т; тип двигунів — твердопаливні; старт — мінометний із транспортно-пускового контейнера; система управління — автономна інерціальна з бортовою цифровою обчислювальною машиною; система прицілювання — розробка київського заводу «Арсенал»; пускова установка — 15У67 на шасі МАЗ-547А.
Отправить ответ