Голова Організації
Наумов Олександр Миколайович, — полковник у відставці, ветеран Ракетних військ стратегічного призначення, громадський діяч.
Народився 19 січня 1953 року. У 1976 році закінчив факультет автоматизованих систем управління Харківського вищого військового командно-інженерного училище ім. Маршала Радянського Союзу Крилова М.І., отримавши інженерну освіту за напрямом військових систем управління.
У 1976–1986 роках проходив службу на 53-му Науково-дослідному випробувальному полігоні Міністерства оборони СРСР — космодромі Плесецьк. Обіймав посади оперативного чергового командного пункту ракетного дивізіону інженерно-випробувальної частини, заступника командира і командира цього підрозділу, а також помічника начальника відділу бойової готовності полігону. Брав участь у забезпеченні випробувань ракетної техніки та підтриманні високого рівня бойової готовності.
У 1986 році як досвідчений спеціаліст був переведений до ВО «Київський радіозавод» на посаду начальника групи — старшого військового представника. До 1994 року займався питаннями вдосконалення приладів бортової апаратури систем управління ракетного та космічного призначення, здійснюючи військовий контроль і координацію виробничих процесів.
Після 1994 року продовжив службу в управлінні Міністерство оборони України, яке впроваджувало електронні та електротехнічні вироби у Збройних Силах України. Паралельно заочно закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, розширивши фахову підготовку в галузі міжнародної політики та співробітництва.
У 2008 році звільнений у запас у званні полковника.
З 2009 року працював заступником директора департаменту ВАТ «Квазар» та віце-президентом ТОВ «Еко-Інвест». Був помічником-консультантом народного депутата України, активно займався громадською діяльністю.
У 2015 році став одним із засновників Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ і був обраний її Головою. Користується авторитетом серед колег і ветеранів галузі.
Члени Ради:
Бельков Євген Борисович, полковник у відставці
Народився 19 вересня 1959 року у селі Слобода Петропавлівська Чистопільського району (Татарстан).
З 1977 року по 2006 рік проходив військову службу у Збройних Силах. Після закінчення у 1982 році Харківського вищого військового командно-інженерного училища (факультет бойового призначення та експлуатації ракет та наземного механічного обладнання) служив на різних посадах у ракетно-випробувальних частинах 5 НДВП МО СРСР (космодрому Байконур).
У 1988 році був переведений для подальшого проходження військової служби у військове представництво Міністерства оборони, яке було розташовано на заводі „Арсенал”. У 2002 році відряджений до Національного космічного агентства України.
Має відзнаки: “Ветеран військової служби”, “Почесний працівник космічної галузі”.
Голова Деснянської районної організації Київської організації ветеранів Ракетних і космічних військ.
____________________________________________________________________________________________________
Гришко Микола В`ячеславович, підполковник у відставці
Народився 5 травня 1960 року у м. Біла Церква у сім’ї військовослужбовця.
У листопаді 1978 року призваний на термінову службу у ЗС СРСР. У 1979 році вступив до Горьківського вищого зенітного ракетного командного училища ППО, яке закінчив у 1983 році.
З 1983 року проходив службу у військових представництвах МО СРСР (м. Київ) на підприємствах промисловості України, де контролював якість розробок систем управління ракетно-космічної техніки, у тому числі комплексу «Енергія-Буран».
___________________________________________________________________________________________________________
Дорохін Віктор Володимирович, майор у відставці
Народився 27 березня 1954 року у місті Черемхово Іркутської області у сім’ї військовослужбовця. У 1971 р. закінчив середню школу у м. Лозова Харківської області.
У 1971-1976 pp. — слухач, курсант Харківського вищого військового командно-інженерного училища. За фахом інженер вимірювальних пунктів командно-вимірювальних комплексів.
1976-1979 рр. — старший оператор, начальник розрахунку стикування та передстартової підготовки 1059 РТБ у м. Владикавказ. 1980-1984 рр. — начальник розрахунку, начальник групи, заступник начальника складальної бригади 1517 РТБ в с.Висока Піч Житомирської області. 1984-1991 рр. — начальник штабу ракетного дивізіону 431 гвардійського ракетного полку. 1991-1998 рр. — Начальник відділення центру АСУ 15-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії в п.Озерне Житомирської обл.
Голова Організації ветеранів РВСП Високопічського гарнізону.
___________________________________________________________________________________________________________
Іванов Борис Павлович, полковник у відставці
Народився 18 вересня 1946 року в селі Соківка Оренбурзької області.
У 1965 році після закінчення школи був призваний на строкову службу. З 1967 р. — курсант Вільнюського радіотехнічного училища військ ППО. Закінчив училище з відзнакою за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». 1978 року закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО та отримав диплом військового інженера.
Офіцерську службу проходив на посадах: начальник радіостанції «Р-102» — командир взводу, технік апаратури АСУ «Лазур», командир роти — начальник курсу, старший помічник начальника навчальної частини факультету, помічник, старший помічник начальника навчального відділу КВІРТУ ППО.
З 1992 року у Київському військовому інституті управління та зв’язку на посадах: начальник групи, заступник начальника навчального відділу училища, старший викладач.
У 1999 році звільнений з військової служби та прийнятий на державну службу помічником начальника Центрального управління Штабу озброєння МО України. 2005 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу кадрів Адміністративного управління МО України. В 2006-2015 р. — науковий співробітник ЦНДІ ОВТ МО України.
Нагороджений 17 медалями СРСР та Міністерства оборони України.
________________________________________________________________________________________________________
Мегедь Михайло Юрійович
Народився 8 липня 1999 року у місті Києві. З ранніх років виявляв інтерес до мистецтва, зокрема до театру та сценічної творчості, що згодом визначило його професійний шлях.
Вищу освіту здобув у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, одному з провідних мистецьких закладів України. Під час навчання проявив себе як наполегливий і талановитий студент, активно брав участь у театральних постановках та творчих проектах. Університет закінчив з відзнакою, підтвердивши високий рівень професійної підготовки.
Після завершення навчання був прийнятий до трупи Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, де працює й донині. На сцені театру бере участь у різнопланових виставах, вдосконалює акторську майстерність і розвиває власний творчий стиль.
Свою професійну діяльність Михайло Юрійович присвячує театральному мистецтву та культурному розвитку столиці України, роблячи вагомий внесок у сучасне мистецьке життя Києва.
Трищенко Сергій Васильович — гвардії підполковник у відставці, ветеран Ракетних військ стратегічного призначення, громадський діяч ветеранського руху.
Народився 1 листопада 1954 року. У 1979 році закінчив Серпухівське вище військове командне училище, здобувши фах військового командира.
У 1979–1986 роках проходив службу в 697-му ракетному полку 4-ї Харбінської дивізії (в/ч 34085, смт Дров’яна). Пройшов шлях від офіцера до командира дивізіону, зарекомендувавши себе як дисциплінований і вимогливий керівник.
У 1986 році, з посади командира дивізіону, вступив на командний факультет Військової академії ім. Дзержинського, який успішно закінчив у 1988 році.
З 1988 року продовжив службу в 664-му ракетному полку 43-ї ракетної дивізії (в/ч 34085, м. Охтирка). У 1991–1992 роках обіймав посаду командира 664-го Гвардійського Олександрійського Червонопрапорного орденів Кутузова та Богдана Хмельницького ракетного полку, здійснюючи керівництво підрозділом у складний період історичних змін.
Після завершення військової служби активно займається громадською діяльністю. З 2009 року — Голова Ради ветеранів організації «Доблесть, Мужність та Честь», сприяє підтримці ветеранів, збереженню бойових традицій і патріотичному вихованню молоді.
Користується заслуженим авторитетом серед колег і побратимів.
Ус Борис Васильович — майор у відставці, фахівець у галузі радіотехніки та контролю ракетно-космічної техніки.
Народився 23 серпня 1941 року в місті Київ. У 1966 році закінчив радіотехнічний факультет Харківський авіаційний інститут, отримавши ґрунтовну інженерну підготовку. Після завершення навчання був залишений працювати на кафедрі КТПР, яка підтримувала активні навчально-виробничі зв’язки з провідними підприємствами оборонної промисловості — Конструкторським бюро заводу «Комунар» та КБ «Електроприлад».
Після призову на військову службу Бориса Васильовича було направлено до військового представництва при заводі «Арсенал», де він працював у групі контролю космічних розробок. У межах службових обов’язків брав участь у роботах зі створення та випробування ракет-носіїв «Зеніт» і «Енергія», зробивши свій внесок у розвиток вітчизняної ракетно-космічної техніки. Він був учасником численних випробувань на базових полігонах ракетних військ стратегічного призначення, здійснюючи контроль якості та надійності складних технічних систем.
За роки служби та професійної діяльності зарекомендував себе як відповідальний, компетентний і принциповий офіцер та інженер.
Разом із дружиною виховав трьох дочок. Має онуку та чотирьох онуків, якими щиро пишається.
Відповідальний секретар
Пересадько Олександр Іванович — підполковник у відставці, ветеран Ракетних військах стратегічного призначення.
Народився 26 червня 1953 року. У 1975 році закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ, здобувши фах військового інженера та офіцера ракетних військ.
Після завершення навчання проходив службу в Ракетних військах стратегічного призначення. Служив у гарнізонах міста Державінськ, міста Хмельницький та міста Жангізтобе, де обіймав командні та інженерні посади, набуваючи досвіду управління особовим складом і експлуатації ракетної техніки.
Завершив військову службу на посаді заступника командира 309-го ракетного полку 46-ї ракетної дивізії у місті Первомайськ. У 1996 році звільнився в запас у званні підполковника.
За роки служби зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним та принциповим офіцером, який сумлінно виконував військовий обов’язок і зробив вагомий внесок у підтримання бойової готовності підпорядкованих підрозділів.