44-та ракетна Камишинська дивізія (44 РД, в/ч 43291) — військове з’єднання в складі 43-ї ракетної армії РВСП Збройних сил СРСР.
Історія дивізії починається в 1950 році, коли згідно з директивою начальника Генерального штабу Радянської армії від 6 грудня 1950 року на полігоні Капустін Яр з 20 грудня на базі розформованої 92-ї гвардійської бригади РВГК розпочалося формування 23-ї ракетної бригади особливого призначення (боп) РВГК.
У січні 1951 року бригада переведена до міста Камишин Сталінградської (Волгоградської) області РРФСР.
Як бойова одиниця бригада постала 5 лютого 1951 року. Відтоді цей день вважається Днем частини.
Відповідно до директиви Генерального штабу ВС СРСР від 3 березня 1953 року 23 боп РВГК була перейменована у 73-тю інженерну бригаду РВГК. До її складу входили три вогневі ракетні дивізіони.
З січня 1958 року почалася підготовка до передислокації підрозділів бригади на Західну Україну. Того самого року з прийняттям на озброєння нового ракетного комплексу з ракетою Р-12 бригада перейшла на нові штати. Її дивізіони були переформовані у ракетні полки. Крім того, з прийняттям на озброєння бригади ракет Р-5М і Р-12, які несли ядерні заряди, формуються і надаються кожному ракетному полку рухомі ремонтно-технічні бази 12-го Головного управління Міністерства оборони, призначені для обслуговування ядерних боєприпасів.
У липні 1959 року бригаду передислоковано до міста Коломия Івано-Франківської області УРСР.
1 липня 1960 року управління 73-ї інженерної бригади було переформоване в управління 44-ї ракетної дивізії з розміщенням штабу в м. Коломиї.
18 серпня 1960 року відповідно до директиви Генерального штабу 44-та ракетна дивізія увійшла до складу сформованої 43-ї ракетної армії (м. Вінниця).
18 квітня 1961 року дивізія у складі п’яти ракетних полків (десяти наземних ракетних дивізіонів) заступила на бойове чергування.
У 1960 р. розпочинається будівництво на Прикарпатті шахтних пускових установок для 44-ї ракетної дивізії. Усі шахтні ракетні дивізіони були виключно у лісистій місцевості. Місця були визначені такі: 40 рп — за 36 км від Коломиї по дорозі на Івано-Франківськ; 79 рп — за 6 км від Болехова дорогою на Моршин; 151 рп — за 12 км від Стрия по дорозі на Дрогобич.
5 січня 1964 року на озброєння РВСП приймається шахтний ракетний комплекс з ракетою Р-12У, конструкція якої не дуже відрізнялася од її попередниці Р-12, але самий стартовий комплекс вже був низкою складних інженерних споруд. Три ракетні полки дивізії (40 рп, 79 рп, 151 рп) переозброюються на нові ракетні комплекси, шахтні пускові установки для яких почали будувати практично з 1960 року.
У 1965 р. запроваджується система централізованого бойового управління (ЦБУ), де організується бойове чергування, що, своєю чергою, пред’являє великі вимоги до зв’язку. У цей період на КП дивізії, полків та дивізіонів встановлюються окремі елементи автоматизованої системи управління — світлові табло та пульти, які збирають інформацію про стан пускових установок та наявність боєзапасу. Також у дивізії триває будівництво у всіх полках зон складальних бригад ртб.
Станом на червень 1982 року до складу ракетної дивізії входили три полки, три ртб, ВШМС, вузол зв’язку, які розташовувалися у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях України.
У 1984 році 15-й ракетний полк, сформований у Коломиї у 1983 році, передано до 43-ї гвардійської ракетної дивізії та передислоковано до міста Глухів Сумської області.
Склад дивізії
1961
- 40-й ракетний полк (Коломия, Івано-Франківська область) — Р-12;
- 76-й ракетний полк (с. Долини, Львівська область) — Р-12;
- 101-й ракетний полк (Свалява, Закарпатська область) — Р-5М;
- 151-й ракетний полк (Стрий, Львівська область) — Р-12;
- 586-й гвардійський ракетний полк (Кам’янець-Подільський, Хмельницька область) — Р-12.
1985
- 40-й ракетний полк (Коломия, Івано-Франківська область) з Р-12;
- 151-й ракетний полк (Стрий, Львівська область) з Р-12;
- 586-й гвардійськи ракетний полк (Скала-Подільська, Тернопільська область) з Р-12.
Озброєння дивізії
- Р-5М (8К51, SS-3 «Shyster») (1960—1968)
- Р-12 «Двина» (8К63, SS-4 «Sandal») (1961—1989)
Командири дивізії
- генерал-майор Діброва Іван Пилипович (10.12.1956 — липень 1961)
- генерал-майор Никифоров Микола Семенович (липень 1961 -13.10.1970)
- генерал-майор Сапоженков Юрій Олексійович (13.10.1970 -20.01.1977)
- генерал-майор Фурса Євген Григорович (20.01.1977 -13.12.1980)
- генерал-майор Федоров Володимир Олексійович (13.12.1980 -30.06.1982)
- генерал-майор Макаревич Олександр Олександрович (30.06.1982 -29.10.1987)
- генерал-майор Карімов Рустам Бакіевіч (29.10.1987 -31.03.1990)
у 1988 році відповідно до підписаних 8 грудня 1987 року Договору і Меморандуму про скорочення ракет середньої і меншої дальності у дивізії розпочинаються роботи, спрямовані на виконання договірних зобов’язань і ліквідацію ракетних комплексів, що були на озброєнні дивізії. Один ракетний полк (586 рп) приступив до формування по штатах нового ракетного комплексу “Тополя” з подальшою передислокацією у м. Іркутськ.
Після відправки усіх ракет і головних частин дивізії на бази ліквідації 30 листопада 1989 року дивізія, відповідно до директиви начальника Головного штабу РВСП, була знята з бойового чергування, а 31 травня 1990 року розформована. Особовий склад та військові містечка дивізії було передано Прикарпатському військовому округу та включено до штату 38-ї загальновійськової армії, штаб – м. Івано-Франківськ.
Останній командир ракетної дивізії –генерал-майор Каримов Рустам Бакийович, після її розформування призначений командиром 19-ї ракетної дивізії (м. Хмельницький).
Управління та штаб 44-ї ракетної дивізії. Остання фотографія перед розформуванням
Зруйнована ракетна шахта – колишня бойова стартова позиція 3-го дивізіону 40-го ракетного полку (в/ч 81671) 44-ї ракетної дивізії (село Старі Кривотули Івано-Франківської області, 2016 рік)