Мрії про космічні поселення. Володимир Фартушний – видатний випускник КПІ

З початком перших польотів космічних кораблів до просторів космосу  інженери-конструктори задалися ідеєю створення орбітальних космічних  комплексів та навіть цілих поселень людей на навколоземній орбіті і на Місяці. Спочатку планувалось проведення стикування кораблів між собою, проте для створення комплексів з великих конструкцій цього було недостатньо. Для побудови таких в умовах космосу єдиним можливим засобом вважалося зварювання металів. У 1964 році був створений «План спільних робіт зі зварювання в космічних умовах» між Головним конструктором ОКБ-1 С. П. Корольовим та директором Київського Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона (ІЕЗ) Б.Є. Патоном, і розпочалися пошукові та науково-дослідні роботи.

Серед багатьох основним засобом було обрано електронно-променеве зварювання та створена дослідна установка (стенд А-1084) за темою «Зірка». 1965 року розпочалися її випробування в умовах короткочасної невагомості на літаку-лабораторії Ту-104 АК в Льотно-дослідному інституті (м. Жуковський, Московської обл.). В результаті були отримані унікальні результати, які  розглядалися на спеціальній нараді в ОКБ-1 за участю С. П. Корольова та Б. Є. Патона у вересні 1965р.

Настала черга створення зварювальної апаратури, яка була б здатна працювати в умовах космічного польоту. Така установка була створена у 1967 році, отримала назву «Вулкан», була досить компактною та важила всього 50 кг. Її наземні випробування відбулися в НВО «Звезда» ім. Г. І. Северина (с. Томіліно, Московської обл.) у спеціальній барокамері для випробування космічних скафандрів. В барокамері був створений вакуум, що відповідав «висоті» 100 км та здійснені зварювальні експерименти оператором у скафандрі.

В цьому ж році серед фахівців ІЕЗ розпочався відбір для підготовки космонавта-дослідника та проведення експериментів на орбіті Землі. В результаті суворого відбору за медичними та професійними ознаками ним став старший науковий співробітник ІЕЗ Володимир Григорович Фартушний.

В. Г. Фартушний народився 3 лютого 1938 року у Сімферополі. У 1955 році закінчив середню школу та вступив на перший курс механічного факультету КПІ за спеціальністю «технологія машинобудування». У 1960 році закінчив інститут за фахом «Обладнання та технологія зварювального виробництва» та отримав кваліфікацію інженера-механіка. Того ж року був прийнятий на роботу до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона.

З 1963 року призначений старшим інженером – керівником групи Інституту електрозварювання, а з 1965 року — провідним інженером. На цих посадах він розвиває наукові основи зварювання високолегованих корозійно-стійких сталей, розробляє нові технології та зварювальні матеріали. З 1964 року займається в заочній аспірантурі при ІЕЗ та після її закінчення у 1966 році призначається на посаду молодшого наукового співробітника ІЕЗ. Приймає активну участь у створенні та випробуваннях космічної зварювальної установки «Вулкан».

Космічна зварювальна установка «Вулкан»

У 1967 році стає старшим науковим співробітником інституту, а у травні 1968 року відряджається до ЦКБ експериментального машинобудування (м. Калінінград (нині – м. Корольов), Московської обл.), де створюється перша группа цивільних космонавтів-випробувачів. До неї увійшли 10 співробітників ОКБ-1 та єдиний представник Інституту електрозварювання – В. Г. Фартушний. Тепер його посада в інституті – космонавт-дослідник.

У квітні 1969 року було затверджено программу рекордного польоту відразу трьох космічних кораблів «Союз-6, -7, -8». Для проведення унікальних експериментів на орбіті було обрано зварювання металів. Проте першим космічним зварювальником планети став не Фартушний, а космонавт-випробувач ЦКБЕМ Валерій Миколайович Кубасов, який пройшов стажування в Інституті електрозварювання.

Старт космічного корабля «Союз-6» відбувся 11 жовтня 1969 року з командиром Георгієм Шоніним і бортінженером Валерієм Кубасовим. У побутовому відсіку корабля було встановлено зварювальний пристрій «Вулкан», який повинен був працювати в автоматичному режимі у відповідності до закладеної програми. Почергово повинні були виконуватись кілька видів електрозварювання на різних зразках металів. Перед початком експерименту космонавти перейшли у спускний апарат, зачинили люк та розгерметизували побутовий відсік. Експеримент виявився небезпечним, оскільки стався збій роботи і пристрій ледь не пропалив зовнішню оболонку корабля, що могло призвести до вибухової розгерметизації. А космонавти були без скафандрів… За експериментом з хвилюванням спостерігав директор Інституту електрозварювання Б. Є. Патон, який перебував у Центрі керування польотом. Поруч з ним був Володимир Фартушний, який надавав необхідні консультації. Хоча йому не довелося цього разу побувати в космосі, але він продовжив космічну підготовку.

З травня 1969 року в Центрі підготовки космонавтів В. Фартушний, В.Пацаєв та В. Яздовський розпочинають підготовку за програмою «Контакт» в якості бортінженерів. Планувалися випробування на орбіті радіотехнічної системи зближення та стикування для місячних кораблів за програмою «Н1-Л3». У листопаді був сформований екіпаж у складі: командир КК – Олексій Губарєв, бортінженер – Володимир Фартушний. Розпочалась підготовка до польоту на тренажері КК «Союз». Та раптом сталася трагедія… Володимир Фартушний потрапляє в автокатастрофу й отримує серйозні травми ніг. У червні 1971 року рішенням медичної комісії він відстороняється від подальшої космічної підготовки. А у липні того ж року відміняються польоти за програмою «Контакт», оскільки радянська програма польотів людини на Місяць була припинена.

Космонавт Олексій Губарєв та Володимир Фартушний

Після одужання Володимир Фартушний продовжив роботу в Інституті електрозварювання на посаді старшого наукового співробітника – завідувача лабораторією. Працював над вдосконаленням методів та пристроїв зварювання металів, отримав кілька десятків авторських свідоцтв на винаходи, що дали величезну економію народному господарству.

З 1980 року за ініціативи Б. Є. Патона Володимир Григорович Фартушний був призначений директором Всесоюзного проєктно-конструкторського інституту зварювального виробництва (з 1992 р. – Український інститут зварювального виробництва), який очолював до 2004 року. У 1992 році він став співзасновником Товариства зварювальників України, а у 1995 році — його Президентом. Після виходу на пенсію (1998 р.)  працював заступником головного редактора – головою редакційної ради виробничо-технічного журналу «Зварювальник».

А як же зварювання в космосі? Займаючись земними проблемами, Володимир Фартушний ніколи не забував про космос. За його участі було створено універсальний електронно-променевий ручний інструмент (УРІ). Використовуючи його, 25 липня 1984 року на борту орбітальної станції «Салют-7», космонавти Володимир Джанібеков та Світлана Савицька вперше у світі здійснили експеримент зі зварювання в умовах відкритого космосу. За результатами випробувань з’явилося  нове покоління УРІ – апаратура «Універсал», випробування якої на борту ОС «Салют-7» у 1986 році провели космонавти Володимир Соловйов та Леонід Кізім. Вони здійснювали ручне електронно-променеве зварювання фрагментів перспективних конструкцій на зовнішній поверхні орбітальної станції. У майбутньому планувалось продовжити експерименти на борту ОС «Мир» та навіть шаттла «Колумбія», оскільки американці взагалі не володіли технологіями космічного зварювання. На жаль ці експерименти провести так і не вдалося…

Б.Патон, В.Фартушний під час демонстрації на Хрещатику, 1979 р.

В Інституті електрозварювання за участі В. Фартушного був розроблений ще один пристрій для використання у космосі – «Випаровувач» («Испаритель»). Він призначений для нанесення захисних покриттів на поверхні космічних апаратів, оскільки під час тривалої експлуатації в умовах відкритого космосу вони деградують до глибини 10 мкм. Цей пристрій було випробувано на борту ОС «Салют-6» космонавтами В. Ляховим та В. Рюміним у червні 1979 року. Робочий блок установки розміщався в шлюзовій камері, де створювався вакуум, а пульт дистанційного керування – у робочому відсіку ОС. Один з робочих екземплярів – дублер «Випаровувача» знаходиться в експозиції Державного політехнічного музею ім. Бориса Патона.

Володимир Григорович Фартушний пішов з життя 16 квітня 2018 року. Його дружина, Світлана Борисівна, у 2021 році передала на зберігання до Державного політехнічного музею ім. Бориса Патона особисті речі Володимира Фартушного: оригінали авторських свідоцтв на винаходи, книги, фотографії, нагороди. В архіві КПІ ім. Ігоря Сікорського знайдена та відсканована особова справа студента В. Г. Фартушного.

Нині фахівці музею та його відвідувачі мають змогу вивчати досягнення видатного київського політехніка, який мріяв та працював над тим, щоб полетіти в космос та створити там умови для перебування людей.

Сергій Грачов,  зав. відділу  історії авіації і космонавтики ДПМ ім. Бориса Патона

Гергана Іванова, м.н.с. відділу  історії авіації та космонавтики ДПМ ім. Бориса Патона

Опубліковано в «Київський політехнік» № 13-14 від 7 квітня 2023 р.