9К72 «Ельбрус» — радянський оперативно-тактичний ракетний комплекс із балістичною ракетою Р-17 (8К14), один із найвідоміших ракетних комплексів свого покоління. На Заході ракета отримала позначення Scud-B. Комплекс розроблявся наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років і тривалий час перебував на озброєнні Радянської армії та армій інших держав.
Для історії України «Ельбрус» цікавий не лише як зразок ракетної техніки. Частина робіт зі створення його систем виконувалася українським підприємством, а після розпаду СРСР значна кількість комплексів залишилася на території незалежної України та певний час перебувала на озброєнні її ракетних військ.
Створення комплексу
Рішення про розроблення нового оперативно-тактичного ракетного комплексу було прийнято в СРСР у 1958 році. Роботи виконувало СКБ-385 під керівництвом головного конструктора Віктора Петровича Макеєва. До створення ракети та наземного обладнання залучили низку конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів і промислових підприємств.
Розроблення ракети Р-17 тривало у 1958–1961 роках. Перший випробувальний пуск відбувся 12 грудня 1959 року на полігоні Капустин Яр, а 24 березня 1962 року комплекс 9К72 з ракетою 8К14 був прийнятий на озброєння.
Важливо, що створення «Ельбруса» не було справою одного конструкторського бюро. До робіт залучалися фахівці з систем управління, двигунобудування, гіроскопічної техніки, бойових частин, наземного обладнання та пускових установок.
Український внесок
Участь підприємств, розташованих на території Української РСР, у створенні комплексу була пов’язана насамперед із Києвом.
Зокрема, завод № 784 Київського раднаргоспу був визначений розробником і виробником приладів прицілювання для комплексу. Головним конструктором цього напряму був С. П. Парняков. Таким чином, українські фахівці брали участь у створенні окремої складової наземного комплексу ще на етапі його розроблення.
Цей факт важливий для розуміння історії радянської ракетної техніки: вона створювалася як кооперація підприємств різних республік СРСР. Тому говорити про «Ельбрус» виключно як про продукцію одного російського підприємства було б історично некоректно. Водночас основне серійне виробництво ракети 8К14 було зосереджене на Воткінському машинобудівному заводі, а серійне виробництво самохідних пускових установок 9П117 — на Петропавлівському заводі важкого машинобудування.
Ракета Р-17 (8К14)
Основним елементом комплексу була одноступенева балістична ракета Р-17, яка отримала індекс ГРАУ 8К14.
Ракета мала рідинний ракетний двигун та автономну інерціальну систему управління. Її довжина становила близько 11,2 метра, стартова маса — близько 5,9 тонни. Для базового варіанта ракети заявлялася дальність польоту до приблизно 300 км. Маса бойової частини становила близько 987 кг.
Комплекс міг застосовувати різні типи бойових частин. Історично створювалися звичайні, спеціальні та хімічні варіанти. Саме можливість використання різних типів бойових частин була однією з особливостей комплексу.
Пізніше з’явилася модернізована ракета 8К14-1 (Р-17М). Вона була сумісною з комплексом і відрізнялася, зокрема, можливістю застосування інших варіантів бойового оснащення.
Пускова установка
Першим варіантом самохідної пускової установки була 2П19, створена на базі гусеничного шасі ІСУ-152К.
Надалі основною стала колісна самохідна пускова установка 9П117, створена на чотиривісному шасі МАЗ-543. Вона була прийнята на озброєння у 1967 році після проведення необхідних доробок. Саме 9П117 стала найбільш відомим зовнішнім образом комплексу 9К72.
Перехід від гусеничної 2П19 до колісної 9П117 підвищив мобільність комплексу. Пускова установка могла перевозити ракету у вертикальному положенні та забезпечувала виконання основних операцій, необхідних для підготовки і запуску.
«Ельбрус» на території України
До розпаду СРСР комплекси 9К72 перебували на озброєнні багатьох ракетних бригад Радянської армії, у тому числі частин, дислокованих на території Української РСР.
Після проголошення незалежності України у 1991 році частина цього ракетного озброєння перейшла під юрисдикцію Збройних Сил України. За даними українських історичних та військово-історичних джерел, Україна успадкувала 34 ракетні дивізіони ОТРК 9К72 «Ельбрус».
Серед українських військових формувань, які експлуатували комплекс уже після 1991 року, були, зокрема, 107-ма ракетна бригада, дислокована у Кременчуці, та 19-та ракетна бригада у Хмельницькому.
107-ма ракетна бригада після переходу під юрисдикцію України у 1992 році мала на озброєнні 18 пускових установок 9К72 «Ельбрус». У 2003 році вона була переозброєна на комплекс 9К79-1 «Точка-У».
19-та ракетна бригада також експлуатувала «Ельбруси». Наприкінці 1990-х років у її складі перебували пускові установки 9П117М та 9П117М-1. Згодом бригада поступово перейшла на комплекси «Точка» та «Точка-У».
Історія комплексу була пов’язана й з іншими українськими ракетними частинами. Наприклад, 177-ма ракетна бригада, дислокована в Ємільчиному Житомирської області, також мала на озброєнні 9К72 «Ельбрус».
Від «Ельбруса» до «Точки»
На момент набуття Україною незалежності 9К72 уже був морально та технічно застарілим комплексом. Його розроблення завершилося ще на початку 1960-х років, а виробництво ракет припинилося у 1980-х.
Проблемою для України стало й те, що основні виробничі потужності, пов’язані з ракетою 8К14 та низкою комплектуючих, залишилися за межами України. Це ускладнювало ремонт, відновлення та продовження ресурсу ракет. Українські джерела відзначають, що відсутність на території України повноцінної виробничої бази для ремонту та продовження ресурсу старих ракет стала одним із факторів, які визначили подальшу долю «Ельбрусів».
Поступово українські ракетні частини почали переходити на більш сучасні на той час комплекси 9К79-1 «Точка-У».
До кінця 2000-х років «Ельбрус» фактично залишився в минулому українських ракетних військ. Останні комплекси цього типу були виведені з експлуатації в рамках процесу скорочення та демілітаризації.
Ліквідація українських «Скадів»
Остаточна доля значної частини українських 9К72 була пов’язана з міжнародними домовленостями щодо їх ліквідації.
У рамках домовленостей між Міністерством оборони України та Державним департаментом США у 2009 році розпочалася програма ліквідації та демілітаризації ракетних комплексів «Скад-Б». За інформацією, опублікованою Київською організацією ветеранів Ракетних та космічних військ, до квітня 2011 року було ліквідовано 183 ракети та 54 самохідні пускові установки 9К72 «Ельбрус», а також інше обладнання комплексу.
Таким чином завершилася багаторічна історія експлуатації цього комплексу в українських ракетних військах.
Місце «Ельбруса» в історії ракетної техніки
9К72 «Ельбрус» став одним із найбільш поширених оперативно-тактичних ракетних комплексів свого часу. Він експлуатувався в СРСР та багатьох інших країнах і застосовувався у низці збройних конфліктів.
Для України історія «Ельбруса» має кілька вимірів. Це, по-перше, сторінка історії радянської ракетної промисловості, у створенні якої брали участь підприємства Української РСР. По-друге, це частина історії ракетних військ на українській території — від радянського періоду до перших років незалежності. І, нарешті, це приклад того, з якою спадщиною у сфері ракетного озброєння Україна зіткнулася після розпаду СРСР.
Сьогодні окремі ракети Р-17 та елементи пускових установок зберігаються як музейні та меморіальні експонати. Зокрема, ракета Р-17 (8К14) встановлена на території колишньої 19-ї ракетної бригади у Хмельницькому.
Історія 9К72 «Ельбрус» у цьому контексті є не лише історією конкретного ракетного комплексу. Вона дозволяє простежити розвиток радянської ракетної техніки, роль українських підприємств у загальносоюзній кооперації та подальшу трансформацію ракетних військ уже незалежної України.
Отправить ответ