1 квітня 2026 року світ затамував подих: зі стартового майданчика Космічного центру імені Кеннеді у Флориді в небо піднялася найпотужніша ракета сучасності. Це не просто черговий запуск, це початок історичної місії Artemis II, яка має на меті повернути людей до околиць Місяця вперше з 1972 року. О 18:35 за місцевим часом (01:35 за Києвом) гігантська конструкція Space Launch System (SLS), розроблена корпорацією Boeing, відірвалася від землі, та направилася у космос.
На борту капсули Orion, розробленої компанією Lockheed Martin, — чотири астронавти, чиї імена вже вписані в історію. Ракета, яка за висотою перевищує легендарну Статую Свободи, продемонструвала неймовірну потужність, розігнавшись до 28 000 км/год. Через вісім хвилин після старту, коли бічні твердопаливні прискорювачі та основний ступінь виконали свою роботу, екіпаж опинився у невагомості.
«Ми бачимо прекрасний схід Місяця. Ми прямуємо прямо до нього», — передав на Землю командир корабля Рід Вайзман, підтверджуючи успішний вихід на орбіту.
Екіпаж Artemis II
Місія Artemis II прикметна не лише технологіями, а й своїм складом. Кожен із чотирьох астронавтів уособлює нову еру інклюзивності та міжнародної співпраці у космосі.
Астронавти NASA Крістіна Кох, Віктор Гловер, Рід Вайзман, астронавт Канадського космічного агентства Джеремі Гансен. Фото: Джош Валькарсель
- Рід Вайзман (командир): 47-річний ветеран ВМС США, чий досвід керування офісом астронавтів NASA став вирішальним для підготовки цього польоту.
- Віктор Гловер (пілот): стане першим афроамериканцем, який здійснить подорож до Місяця. Його завдання — пілотування капсули під час складних маневрів зближення.
- Крістіна Кох (фахівчиня місії): легендарна астронавтка, яка вже встановила рекорд найдовшого перебування жінки в космосі, тепер стане першою жінкою, що побачить місячний ландшафт зблизька.
- Джеремі Гансен (фахівець місії): представник Канадської космічної агенції, який став першим неамериканцем в історії, що вирушив до супутника Землі.
Для Гансена це перший політ у космос, проте його роль є критичною для підтвердження надійності систем життєзабезпечення Orion в умовах глибокого вакууму та радіаційного фону за межами захисного магнітного поля Землі.
Маневри на шляху до супутника
Перші години польоту — це напружена перевірка стартом усіх систем. Приблизно через 3,5 години після старту Віктор Гловер розпочне серію складних маневрів. Використовуючи другий ступінь ракети SLS, що залишився на орбіті, він наблизить до нього Orion, відпрацьовуючи процедуру зближення. Це критично важлива «домашня робота»: саме така тактика стикування буде використовуватися у майбутніх місіях для з’єднання з посадковими модулями від SpaceX та Blue Origin.
На другий день польоту Orion увімкне свій основний маршовий двигун для виконання маневру TLI (Trans-Lunar Injection) — імпульсу, що виведе корабель на траєкторію до Місяця. Ця подорож довжиною у 380 000 км триватиме чотири дні. Кульмінація настане 6 квітня, коли астронавти пролетять над зворотним боком Місяця. На мінімальній відстані 6618 км — поверхня супутника здаватиметься величезною, заповнюючи собою ілюмінатори капсули.
План на десятиліття
Нинішня місія — це не просто повторення успіхів Apollo. Це стратегічне розгортання сил у нових космічних перегонах. Адміністратор NASA Джаред Айзекман, призначений президентом Дональдом Трампом, впроваджує агресивний план вартістю 30 млрд доларів. Його мета — не просто залишити відбитки чобіт на місячному пилу, а створити постійну базу для життя та роботи людей.
Айзекман суттєво модернізував програму Artemis, додавши до графіка тестову місію у 2027 році, яка передбачає стикування з приватними посадковими модулями. США поспішають випередити Китай, який планує свою висадку до кінця 2020-х років. Контроль над місячними ресурсами, такими як водяний лід на полюсах, може стати ключем до панування у всій Сонячній системі.
Фінансові труднощі та тернистий шлях назад
Попри тріумфальний запуск, програма Artemis залишається під вогнем критики через величезні перевитрати бюджету та багаторічні затримки. Ракета SLS, хоч і довела свою потужність, є надзвичайно дорогою у виробництві. Сенатор Марк Келлі висловив сумнів щодо реальності висадки на поверхню вже у 2028 році, назвавши це завдання надважким, хоч і не неможливим.
Проте для екіпажу Orion ці політичні суперечки залишаться далеко на Землі. Після обльоту Місяця гравітація супутника, немов велетенська праща, спрямує корабель назад додому. На десятий день місії капсула увійде в атмосферу Землі на швидкості близько 40 000 км/год. Тепловий щит Orion має витримати температуру, що вдвічі менша за температуру поверхні Сонця.
Фінальна точка подорожі — Тихий океан. Там, під куполами парашутів, капсула здійснить приводнення, де на героїв уже чекатимуть команди рятувальників ВМС США. Ця місія стане фундаментом, на якому людство побудує свій наступний дім — уже не на рідній планеті, а серед зірок.
Universemagazine за матеріалами Bloomberg
Удачи отважному экипажу.