25 лютого 2026 року Харківському вищому воєнному командно-інженерному училищу РВ імені Маршала Радянського Союзу Крилова М.І. (ХВВКІУ РВ) виповнилося 85 років.
Історичний період його становлення, як ракетного, бере свій початок з 25 лютого 1941 року і закінчується 05 липня 1992 року. За цей час ХВВКІУ РВ пройшло славетний шлях свого розвитку, починаючи від воєнного авіаційно-технічного училища (ХВАТУ, 25.02.1941р. – 22.07.1948 р.) до вищого авіаційно – інженерного воєнного училища (ХВАІВУ, 22.07.1948р. – 31.12.1959 р.), яке 31 грудня 1959 року було передано до складу нового виду військ – РВСП. Всі ці роки, на чолі цих училищ стояли видатні особистості, кожний з яких вніс свій конкретний внесок до історії їх розвитку.
РЯБЦЕВ ВІКТОР ІВАНОВИЧ, полковник, перший начальник ХВАТУ (25.02.1941р. — 22.11.1942р.), ХАДЄЄВ СТЕПАН ПЕТРОВИЧ, полковник, генерал – майор, генерал – лейтенант. (1942 р. — 1962 р.). ТИХОНОВ ВАСИЛЬ ГАВРИЛОВИЧ, генерал – лейтенант, Герой Радянського Союзу (1962р. — 1970р.). ШТАНЬКО СТЕПАН ФЕДОТОВИЧ. Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант (1970р. — 1981р.), УРЛІН ИГОР БОРИСОВИЧ, генерал–майор, генерал–лейтенант, (1981р. — 1990 р.). ТОЛУБКО ВОЛОДИМИР БОРИСОВИЧ, генерал–майор, генерал–лейтенант, генерал-полковник (1990 р. — 1992р.).
У перші роки війни училище готувало та направляло на фронт авіатехніків та авіамеханіків. Випускники училища показували приклад мужності і героїзму, самовідданого служіння Батьківщині. У 1943 році закінчив училище лейтенант Кепов Олександр Ілліч, який за умілі та рішучі дії був нагороджений орденом «Червона Зірка».
У 1947 році, пройшовши радикальну перебудову у системі підготовки офіцерських кадрів для авіації, відбувся перший випуск авіамеханіків з експлуатації літаків з реактивними двигунами.
З 1948 року училище становиться вищим авіаційно-інженерним. До кінця 1952 року організаційно сформовано всі факультети та кафедри по новому штату.
Головний корпус ХВВКІУ РВ
З появою у Збройних Силах СРСР РВСП, училище в повному складі переводиться у новий вид ЗС, почалася чергова багата на події сторінка в історії училища. У1961 році відбувся випуск інженерів – ракетників.
У цей період училище закінчують офіцери, які в майбутньому посіли значні керівні посади. Тільки генералами стали понад 20 випускників нашого училища, увійшли до складу вищого керівництва РВСП. З року в рік училище набиралося сил, удосконалювалося у підготовці випускників, особливо, в практичному плане.
У 1963 році створюються дві спеціалізовані докторські ради та одна кандидатська. Зростає кількість докторів і кандидатів наук, активно розвиваються наукові школи.
У 80-ті роки особливий розвиток отримала науково-дослідницька робота, науково-технічна творчість курсантів. Саме в цей період за цикл робіт з теорії управління літальними апаратами ДТН, професор Фоменко О.М. був відзначений державною премією СРСР. У 1987 році училище нагороджено дипломом першого ступеня за значну роботу у напрямку науково-технічної творчості. Училище було неодноразово відмічене за успіхи та активну участь у всесоюзних конкурсах на кращу роботу з воєнної науки та техніки.
Така активність ППС і випускників, їх ґрунтовні знання та вмілі навички дозволяли у встановлений термін заступати на бойове чергування.
Підтвердженням успішної роботи всіх ланок училища являється чотириразове нагородження його перехідним Прапором Військової Ради РВ.
Центральний вхід з вул. Сумської
За час існування у складі РВСП училище випустило біля 40 тисяч воєнних спеціалістів, командирів-інженерів і, за правом, заслужено мало назву справжньої кузні офіцерських кадрів для РВСП. Десятки тисяч випускників цих училищ, як у воєнні, так і післявоєнні роки, продовжують и зберігають справи своїх керівників, викладачів і вихователів, у славних традиціях тих, хто у цей час з гордістю носить звання «Криловця».
У 90-ті на долю Володимира Борисовича Толубко випала складна задача збереження науково – технічного потенціалу ХВВКІУ РВ в умовах утворення незалежної держави України та виконання нею міжнародних зобов’язань. У 1993 році училище повністю увійшло до складу нового учбового закладу – Харківського військового університету, до структури якого були включені ХВВКІУ РВ та академія ППО імені Говорова Л.О. Саме дякуючи Володимиру Борисовичу значна кількість кваліфікованих інженерів, викладачів, вчених ХВВКІУ РВ у складі ХНУПС продовжили підготовку офіцерських кадрів для Збройних Сил України.
Так, у стінах ХВУ, інших вищів м. Харкова, інших країн продовжили свою діяльність наукові школи професорів Сіробаби Я. Я., Терентьєва С. М., Кубанцева М. О., Апоровича О. С., Гусева М. Г., Фальковича С. Є., Фоменко О. М., Ларина О. А., Приходько І. М., Ильинского І. В., Валитова Р. А., Кана С. Н., Колодеева І. Д., Макаренко Б. І., Ковальского Б. С. Та ін.
У роки незалежності України знайшли свій розвиток наукові і педагогічні школи двічі Лауреата Державної премії України професора, доктора технічних наук Горбенко І.Д., профессорів, докторів технічних наук Харченко В.С., Кучука Г.А., Кузнецова А.А., Рубана І.В. и др. (усього більш 20). При цьому Рубан І.В. являється ректором ХНУРЕ.
Географія розповсюдження наукових кадрів — випускників нашого училища включає до себе такі країни, як Україна, США, Канада, Австралія, Німеччина, Австрія, Польща та ін.
Старе «сталінське» містечко училища, займає квартал між вул. Динамівською та Весніна
Випускники ХВВКІУ РВ в Україні гідно реалізують високий рівень підготовки військовослужбовців і мирному житті, і на полях битв сучасної війни. Добросовісно служили та служать уже в ЗС України генерал-полковник Толубко В.Б., генерал-лейтенант Петрищенко Ю.Н., генерал-майори Матвєєв А.Ф., Черепков С.Т., Явтушенко А.Н., Потій О.В. та ін., які вносять свій істотний внесок у підвищення обороноздатності нашої країни,
Особливо необхідно відзначити роль випускників-«криловців» в становленні і розвитку м. Харкова в новій реальності незалежної України. Поперед усього, це команда колишнього мера Шумилкина В.О. (2002г.- 2006 г.): Артикуленко В.В., Нечипоренко О.С., Сорока Л.С., Виноградов А.В., Пашко П.В. Пашко І.В. та ін.
Згодом Л.С. Сорока очолив Академію митної служби України, а Пашко П.В., служив на керівних посадах в органах митної служби, став ректором Державного податкового університету.
Департаменти виконкому Харківської міської ради очолювали «криловці» Топчій В.О., Чумаков В.Н.
Організацію промисловців та підприємців м. Харкову до цього часу очолює Набока Е.Є.
У переліку вихідців із нашого училища гідне місце займає Почесний громадянин м. Харківа, проректор НЮУ ім. Я.Мудрого Прищепа І.К.
Керівником Харковської обласної організації ветеранів України з 2011 р. до цього часу являється Почесний громадянин Харківської області Хиневич А.П. Активістами Харківські міської і районних організацій ветеранів України стали Прохоренко В.Ф., Босенко А.В., Шоков А.Ф. та ін.
Ще багато хороших слів можна сказати про внесок «криловців» в життя м. Харкову, України. На жаль, об’єм статті не дозволяє висвітлити повністю усі сторони діяльності наших товаришів. Але абсолютно очевидно, що куди б доля не закинула випускників нашого училища, знання і навички, отримані нами у процесі навчання і служби, робили нас переможцями і в нових обставинах. Слава нашій Alma mater.
Борис Бідний, Голова Координаційної ради ГО «Союз «Криловці»
Спасибо Борис Тихонович за прекрасную и своевременную статью.