Юрій Шевела: «Жити просто неможна – жити потрібно із захопленням»

20 березня виповнюється 60 років Юрію Олексійовичу Шевелі – відомому популяризатору науки, колекціонеру та бібліографу, засновнику проекту «Музей Фантастики і Космонавтики».

«Жити просто неможна – жити потрібно із захопленням» — ось життєве кредо Юрія Олексійовича Шевели. Почавши читати в 4 роки, а в 12 років вже назавжди «захворівши» фантастикою і космонавтикою, Юрій Шевела все своє життя присвятив книгам. І не тільки! Він зібрав величезну бібліотеку і колекцію експонатів, став одним з кращих бібліографів фантастики на пострадянському просторі, але при цьому завжди прагнув до того, щоб його захоплення приносило людям користь, а не було банальним мертвим вантажем, що припадає пилом на полицях. Він цілеспрямовано йшов до своєї мети — створення Музею Фантастики і Космонавтики — живого музею, у якому можна було працювати.

***

Юрій Олексійович Шевела народився 20 березня 1966 року в м.Києві. Батьки назвали його на честь першого у світі космонавта Ю. А. Гагаріна.

У 1983 р. закінчив київську середню школу №8. Паралельно закінчив музичну школу і навіть був керівником шкільного ВІА. Навчався у Херсонському університеті бізнесу та права та Київському університеті ринкових відносин.

У 1986-1992 pp. працював у компанії «ОКБ ім. Ю. Антонова». Довгий час був торговцем дисками із ретромузикою на книжковому ринку «Петрівка». Останніми роками серйозно зайнявся палеонтологією. Наразі є зберігачем фондів геологічного відділу ННПМ НАН України.

Захоплення фантастикою в нього почалося після того як у дванадцятирічному віці він прочитав роман Володимира Брагіна «В стране дремучих трав». Був активним учасником клубу любителів фантастики «Зоряний шлях», закритого у 1984 р. та знову відкритого у 1986 р. У 2000 році створив КЛФ «Лоцман Фантастики». У 2011 році створив «Музей Фантастики та Космонавтики», що розташовувався у ТРЦ «Дивосвіт». Окрім іншого, він є володарем найбільшої в Україні колекцією фантастичної літератури та літератури з історії космонавтики. Спочатку його колекція розташовувалася і постійно поповнювалася в невеликій двокімнатній квартирі, де всі приміщення, крім кухні та туалету, були віддані книгам. Тисячам та тисячам книг, газет, журналів, листівок тощо.

Він знайомий з багатьма відомими письменниками-фантастами, деякі навіть помістили його у свої твори як героя. Наприклад, Володимир Васильєв у п’ять своїх романів запровадив ватажка Пеломенської цивілізації та назвав його Юрієм Шевелою. А Олег Авраменко в одній із своїх книг дав ім’я Юрія Шевели адміралу.

Публікувався в періодичних виданнях: «Хрещатик», «2000», «Звездный парус», «Интересная газета» (Блок «Просто Фантастика»), «Книжное обозрение», «Наука — Фантастика», «Аrt-Line», «Український фантастичний оглядач» (УФО), УФО (Франція), «Lokus» (США). Крім того, був упорядником кількох антологій та книжкових серій фантастики (наприклад, «Бойова фантастика» київського видавництва «Сефер»).

***

Будучи активним учасником Клубу Любителів Фантастики (КЛФ) «Зоряний шлях», у 2000 році Юрій Олексійович створив Клуб Любителів Фантастики для дітей з красномовною назвою — «Лоцман Фантастики».

Після зміни власника приміщення, в якому базувався клуб з 2000 року по 2003 рік, і його вимушеним закриттям, Юрій Олексійович не опустив руки, і вирішив поєднати Музей Фантастики з Клубом Любителів Фантастики для дітей.

Мета головної справи його життя – щоб музей приносив користь, був практичним! Адже важливо не тільки зберегти саму книгу, але і зберегти те, що всередині неї… Книги потрібно читати! Забуті книги, як і забуті мови — помирають…

Довго Юрій Шевела плекав цю мрію… А вже в 2008 році спробував відновити Клуб Любителів Фантастики, по суті створивши його заново, як «клуб вдома»…На жаль, новий Клуб зацікавив дорослих, а Юрію Олексійовичу хотілося все-таки працювати для дітей…

Клуб Любителів Фантастики був чудовим клубом! І що цінно, його члени ніколи не замикалися тільки на фантастиці. В клубі збиралися письменники і просто любителі фантастики, поети і вчені… Вони ходили у походи, адже в Україні стільки красивих і цікавих місць! Вони вивчали природу, історію та культуру рідного краю, захоплювались археологією і палеонтологією, влаштовували цікаві зустрічі, читали і обговорювали книги, відвідували і підтримували інші аналогічні клуби.

Завдяки плідній співпраці з великою і дружною командою однодумців, Юрію Шевелі вдалося впритул наблизитися до втілення в життя своєї заповітної мрії — створення Музею Фантастики і Космонавтики.

А в 2011 році це вдалося! Почалося все з Космічної виставки в «Дивосвіті» — центрі сімейного і дитячого розвитку, біля метро Оболонь у Києві. Величезну будівлю було перетворено на звичайний розважальний Центр, але недавня зміна керівництва давала надію на кардинальні зміни на краще. Розважальних центрів багато, а ось науково-пізнавальних практично немає, особливо для підлітків. Керівництво «Дивосвіту» вирішило заповнити цю нішу, відродивши тут гурткову діяльність. Використовуючи позитивний досвід минулого спробували створити щось нове. Розуміючи, що сучасного підлітка зараз мало чим здивуєш, і гурток де просто читатимуть навіть найзахоплюючі лекції – навряд чи приваблять велику кількість дітей. Їм необхідні демонстрація та інтерактивність.

Саме для цього в «Дивосвіті» побудували новий планетарій, почали створюватися науково-пізнавальні фільми про космос, сонячну систему, планети та зірки… Для того, щоб планетарій був повноцінним, при ньому було вирішено відкрити Музей Фантастики і Космонавтики. Була зроблена експозиція, музей відкрився, і відразу зумів здивувати відвідувачів. Музей почав працювати, пішли екскурсії, з’явився дитячий клуб любителів фантастики.

Юрію Шевелі здалося, що нарешті збувається його мрія — в музей почали приходити школярі, у клуб почали записуватися підлітки. Нарешті він працює так, як я і хотів — для дітей!

«Так, важко,- думав він,- але це тільки початок… Ми будемо постійно поповнюватися, розширюватися і розвиватися…» І робота закипіла!

Була створена ціла програма розвитку Музею Фантастики і Космонавтики, розроблено ряд допоміжних проектів… Але, на жаль, вони так і не отримали відчутної фінансової підтримки. Більш того, «Дивосвіт», як комерційна структура, нічого не вкладаючи в належний рівень організації дозвілля, очікував великих доходів від музею… І ось,  музей  переїхав… Частково у школу №36 ім. С. П. Корольова, де Юрій Шевела вів гурток фантастики та космонавтики, а частково — у Центр військово-патріотичного та спортивного виховання молоді «Десантник», де він був керівником історично-краєзнавчого гуртка.

«Ми продовжуємо працювати, бо віримо, що є ще в нашій країні люди та організації, яким небайдужа доля культурних та історичних цінностей, а в цілому — доля наших дітей, доля майбутніх поколінь. Що ми залишимо після себе? — Бібліотеки і музеї чи купи бездушних ігрових автоматів…?, — емоційно зазначає Юрій Олексійович, і продовжує: «основна мета нашого музею — це повернути нашим дітям радість живого спілкування, яку ніколи не замінять ні телевізори, ні комп’ютери, ні Інтернет! Діяльність музею охоплює не тільки фантастику та космонавтику, а й астрономію, історію, краєзнавство, екологію, палеонтологію та інші науки. Ми ходимо у походи — і хочемо, щоб наші діти все знали! Наші проекти: «Міф, фантастика, наука. Від казки до підкорення космосу», «Цікава палеонтологія і палеофантастика. Палеонтологічні знахідки. — Древній Світ на твоїй долоні», «Фантастичні місця рідного краю. Історичне краєзнавство та альтернативна фантастика. Археологічні знахідки. — Стародавній Світ на твоїй долоні».

Юрій Шевела відкриває дітям радість ЧИТАННЯ, доводячи, що саме наукова фантастика є однією з головних рушійних сил наукового прогресу! Поєднуючи літературознавство з історією нашої країни, він показує космічну епоху в цілому, її злети і падіння, бо без всебічного знання минулого ми ніколи не побудуємо гідне майбутнє.

***

Юрій Шевела організатор багатох персональних виставок присвячених історії космонавтики, астрономії, палеонтології, фантастичної літератури.

У 2014 р. брав участь у Першій Всеукраїнській виставці «Всесвіт у фокусі».

У 2015 р. сталась визначна подія: співробітництво з Музеєм Космонавтики ім.С.П.Корольова, та АtmAsfera 360/Київським планетарієм, і започаткування масштабного проекту. Перша ластівка проекту — Виставка «Космос: Машина часу», яка відкрилася 18 березня 2015 р. і працювала до кінця травня.

1 серпня 2015 р. у житомирському Музеї космонавтики ім.С.П.Корольова відкрилася авторська виставка «Земні символи Космічної ери», яка працювала до 1 жовтня.

У жовтні 2015 р. приймав участь у інтерактивній виставці «Погляд у Всесвіт», яка відкрилася у Музеї космонавтики ім. С.П.Корольова. Ця виставка експонувалась в «Українському домі» (м.Житомир), Національному науково-природничому музеї НАН України у 2017/18 рр., Державному історико-архітектурному заповіднику Чернігів стародавній» (м.Чернігів) у 2019/20 рр.

У 2019/20 рр. у Музеї авіації України ім.О.К.Антонова пройшла авторська виставка «Новорічний космос», у 2020 р. — виставка «Земні символи космічної ери».

В 2022 році працю його життя відзначили премією Європейського товариства наукової фантастики, де Юрій Шевела був визнаний кращим промоутером фантастики.

З червня по серпень 2023 року в Житомирському обласному краєзнавчому музеї працювала його виставка «Погляд у Всесвіт». На виставці були представлені оптичні прибори (мікроскопи, нівеліри, теодоліти, кіпрегелі), вимірювальні пристрої (астролябії, секстанти, армілярні сфери, компаси, бусолі, кутоміри), раритетна колекція поштових листівок, телескопи, сонячні годинники, глобуси, книги, географічні та зоряні карти ХVIII – початку ХХ століття, а також інші предмети астрономічної епохи та стародавні прибори.

«Ця виставка присвячена історії вимірювання. Її мета – показати історію вимірювання в приладах і як поетапно люди йшли до вимірювання. Зокрема, тут представлені експонати, які розповідають про історію календаря, вимірювання зоряного неба, морехідні інструменти, метрологію, метричну систему», – розповів колекціонер Шевела.

В квітні 2025 року в Музеї історії міста Бердичева було відкрито виставку з колекції Юрія Шевели «Погляд у Всесвіт».

Не зважаючи на всі труднощі, Юрій Шевела активно проводить лекції та майстер-класи з астрономії, історії космонавтики та краєзнавства, співпрацює з багатьма музеями, планетаріями та обсерваторіями України.

По матеріалам ЗМІ

****

«Виводжу з стану інтернету, недорого»: як зацікавити дітей гуртками космонавтики

Як відродити сьогодні гуртки космонавтики та як зробити їх цікавими для дітей ХХІ століття, розповів колекціонер і дослідник історії космонавтики Юрій Шевела.

Коли у вас виникла ідея  створити музей фантастики і космонавтики?

– Це був 2000 рік, я це добре пам’ятаю.

Загалом моя колекція була дуже велика, я збираю її з 12 років. Але 2000 рік був якраз переломним для мене. До моїх рук потрапило декілька колекцій, і колекціонери мені передавали у власність свої колекції. Тобто вони майже усе життя збирали книжки, старовинні журнали, ще щось – і передавали мені.

Коли я запитав, чому вони передають саме мені, адже у них були діти, онуки, вони відповіли: «Ні, нашим дітям та онукам це непотрібно. У них інші інтереси».

І до мене дійшла така думка: а для чого я збираю? У мене не було якоїсь цілі, мети. І тоді у мене виникла ідея, щоб це все залишилося в музеї. І це була така перша спроба, коли я заявив про свій музей.

Де розташований ваш музей і що є в колекції?

– На жаль, він уже повністю закритий. Зараз це такий собі склад. Тричі я його відкривав, і тричі закривав. Зараз буде четверта спроба його відкрити.

В першу чергу, це найбільша колекція наукової фантастики – книжки, у тому числі україномовні, починаючи з кінця 18 століття.

Другий напрямок – це космонавтика, точніше, історія космонавтики. Я займаюся саме історією космонавтики. Книжки з космонавтики загалом – це не проблема, але, наприклад, у мене є 6 автографів Юрія Гагаріна, є робочі фотографії Сергія Корольова та Мстислава Келдиша. Це справді унікальна колекція.

Я входжу у трійку філателістів з напрямку космонавтики. У мене є філократія, листівки, спецпогашення, значки, багато сувенірної продукції. Також є цікаві архівні документи, наприклад, ще довоєнні документи Харківської реактивної групи…

Де ви це все збирали?

– Я веду свою колекцію з 12 років, три чверті свого життя. За цей час у мене виникли знайомства по всьому світу. Починав я цим займатися ще коли інтернету не було. І всі ці інтернет-аукціони, які зараз проводяться – ми знайомі не по інтернету, а особисто. І коли хтось десь помирає, вивільняється якась колекція, мені дзвонять: є те-то те-то.

Усі колекціонери між собою спілкуються. Колекціонери – це окремий світ, держава в державі. Ця система створювалася десятиліттями.

Чим займаються діти у вашому гуртку космонавтики?

– Я займаюся не зовсім космонавтикою. Я займаюся історією космонавтики. Я не готую майбутніх космонавтів, у мене немає аеродинамічної труби або центрифуги, немає такої підготовки. Я скоріше відкриваю інтерес до космонавтики.

Я починав з гуртка наукової фантастики, і паралельно робив проєкт свого музею. Я вирішив робити практичний музей, щоб кожен відділ працював з дітьми.

Зараз практично все діти можуть знайти в інтернеті. Чи не виникають складнощів у роботі з сьогоднішніми дітьми? Як навчити дітей читати?

– Складність величезна. Коли я вперше відкривав гурток, прийшов до школи, мене завуч запитала, який вік дітей мені потрібен. Я кажу: «Ну, в мої часи ми починали цим цікавитися років з 12». А вона каже: «Не ті часи, не той вік, не та країна, не та планета сьогодні. Беріть 15-16, не помилитеся».

Але вона теж помилилася трохи. Чому я орієнтуюся на вік 12-16 років? Для наймолодших зазвичай є багато пропозицій, по всіх під’їздах розвішані оголошення: малювання, танці, англійська, підготовка до школи, розвивайка, асортимент величезний… А для дітей від 10 до 16 років складніше: є спортивні секції – для тих, хто спортивний, малювання – для тих, у кого є хист до цього. Вибір дуже обмежений, чим займатися іншим дітям? І ось цей вік просто втрачають. А це якраз той вік, коли діти починають чимось цікавитися. А батькам ніколи цим займатися.

А потім ставлять питання, звідкіля беруться ці тітушки і бездуховне покоління? Саме тому я орієнтувався на цей вік, щоб зачепити цю «білу пляму», незайняту нішу.

Коли я приходжу на батьківські збори, і мені кажуть: «У вас 3 хвилини, щоб презентувати свій гурток», у мене є така коронна фраза: «Виводжу зі стану інтернету, недорого».

А чи є у вашій колекції якісь космічні артефакти?

– Є метеорити: Челябінський, метеорит Кампо-Дель-Сьєло, метеорит Серіхо, а під час останньої моєї виставки «Погляд у Всесвіт» ми виставили колекцію метеоритів з фондів нашого природничого музею, понад 20 українських метеоритів.

Хто вас фінансує?

– Фінансування в мене абсолютно немає, усю свою колекцію я збираю за власний рахунок. За гуртки мені не доплачують.

Звичайно, коли ми йдемо в якийсь похід, батьки доплачують, бо навіть маршрутка – не безкоштовна. Ми виїжджаємо на природу, бо це обов’язково: потрібно робити якусь практику.

Ви хотіли запитати, чи потрібна нам астрономія в житті – так. Ми думаємо, що астроном сидить і всю ніч спостерігає в телескоп. Насправді це стереотип, у телескоп дивляться лише любителі, астрономи дивляться на фотографії. У широкому понятті астрономія – це все. Кожне вимірювання – відстані, погоди – завжди робили астрономи. Це зараз астрономія звузилася.

Я всіх дітей навчаю орієнтуванню, за допомогою компасу і планісфери. Карта зоряного неба – це як табличка множення для математиків. Це як нічний компас.

А яка практична цінність цих знань? Ким стають діти після вашого гуртка?

– Я не роблю з них космонавтів або астрономів – у кожної дитини є свій талант. І свій хист, свій напрямок, до якого він рано чи пізно прийде.

Школа дає усі ці знання у середньому, а я роблю трохи глибше і, можливо, допомагаю дитині зорієнтуватися. Кажуть, що географи дивлять на Землю ширше, а геологи – глибше. Так от я допомагаю дитині дивитися і ширше, і глибше, від підземного – до космосу. А вже дитина сама обирає, ким їм стати.

Яку книгу має прочитати сучасний український учень, щоб зацікавитися історією космонавтики?

– Каденюк «Місія – космос». Або Лілія Казанцева «Київське вікно у Всесвіт». Хоча б.

Радіо Культура