27 травня 2024 року минуло два роки, як пішов із життя мій тато, Куриленко Микола Трохимович. Та спогади про нього не дають мені спокою. Ось в котре перегортаю його поетичні збірки, мрію… аж тут несподівано зателефонували мені та й запропонували подорож до Німеччини. На цю подорож мене надихнули спогади батька-фронтовика, який пройшов всю війну 1941-1945 років і дійшов до Берліну.
Микола Трохимович Куриленко
Я на свої очі побачила ставлення сучасних німців до подій повоєнних часів. Як дбайливо німці відтворили музеї під відкритим небом, що мають історичне значення. Наприклад: стіна, що розділяла Німеччину на Східну і Західну, яких величезних масштабів розгорнувся Трептов-парк на околиці Берліну біля будівлі Рейхстагу. Дбайливо пострижена травичка, рівненькі доріжки з вказівниками. Навіть можна послухати розповідь про події, до стенду з якими ми підійшли, лише натисни кнопку і диктор розповідає.
Вся територія Берліну насичена історичними забудівлями, замками. Музейний острів несе в собі не тільки вишукану розкіш та велич історичних музеїв, а й університетів та інших навчальних закладів, що розмістилися поряд в цій красі, забудови давніх культур. Панорамні верхівки музеїв доносять до нас витонченість смаку і розкоші архітекторів і замовників древніх часів. Поряд з величезними граціозними будівлями розташований водяний канал. Біля цієї Венеції – кафе та ресторани. Люди насолоджуються красою та відпочинком.
Я починаю свою подорож «По місцях бойових подій» мого тата з Бранденбурзьких воріт.
Біля Бранденбурзьких воріт
Бранденбургські ворота – тріумфальна споруда в центрі Берліна, столиці Германії. Єдині з вісімнадцяти міських воріт, які збереглися, як символ міста. Це ворота Берлінської таможеної стіни, які були возведенні у 1789-1791роках після вторгнення прусських військ у 1787 році.
Бранденбурзькі ворота — ворота миру. Назва «ворота» умовна. Споруда постає як архітектурно оформлений вхід – класичний зразок Афінського Акрополя.
Під час Другої Світової війни Бранденбурзькі ворота сильно постраждали, але вціліли. Квадрига Вікторії була значною мірою зруйнована. З 1945 до 1957 року на квадригі майорів стяг СРСР, який згодом було замінено на прапор ГДР. Після об’єднання Германії у 1989 році прапор з воріт прибрали.
В 1956 році «ворота» були відновлені. Прохід через «ворота» перегородила так звана «Берлінська стіна». «Ворота» знаходились на території Східного Берліна і громадяни не мали змоги потрапити до самих «воріт» із Західного Берліна, та навпаки.
Завдяки політичним змінам в Європі через двадцять вісім років стіна впала. В руйнуванні стіни приймали участь більше ста тисяч людей. Вони вітали один одного з возз’єднанням Германії.
Бранденбурзькі ворота знову були відкриті 22 грудня 1989 року. Памятку було відремонтовано Берлінським фондом захисту пам’ятників і було знову урочисто відкрито 3 жовтня 2002 року.
Біля останків стіни, що розділяла Західну і Східну Німеччину. 29.05.2024 р.
Пам’ятник возз’єднання людей Східної і Західної Германії
Будівля Рейхстагу — історична будівля в Берліні, де в 1894-1933 роках засідав однойменний державний орган Німеччини — рейхстаг Німецької імперії та рейхстаг Веймарської республіки, що знаходиться на площі Республіки.
У 1945 році Рейхстаг не мав жодного військового значення, але, за словами Г. К. Жукова, під час штурму Берліна радянські війська мали мати «помітну мету». Цією метою, яку схвалив І. В. Сталін, стала фортеціподібна будівля з куполом і чотирма вежами біля парку Тіргартен, що згорів. Над Рейхстагом був встановлений Прапор Перемоги.
Ехо війни (Вірш М.Т.Куриленка)
А рік тоді йшов сорок перший, червня були останні дні…
Фашизм тріпав Європі нерви, моєму батькові повістку принесли.
Небезпека над Вітчизною нависла — нашу країну треба захищать!
Чекали ми і рахували числа: невже ми будем воювать?
З біллю в душі, в строю піхоти батька відправили на фронт.
А літаки й ворожі танки з гармат обстрілювали полк.
Зустрівся в червні я з війною, розлука з батьком — він пішов…
Фашисти лізли сараною, ворожий танк в село зайшов.
Палили, ґвалтували, грабували — ось що нам окупанти принесли,
І несподіваність страшного бою червоноармійці прийняли.
Хоч відступали, але ми били фашистів під Києвом, дісталося й Москві,
А в Сталінграді, саме для арійців, був роковий кровавий бій!
Нас в бій несла тоді відвага: « Вперед! На Захід! На Берлін!»
І бій кипів, і пленталась ватага фашистів полонених в тил.
Радянської Армії бійцям багато довелось зробити:
Визволить та повернуть дітей і матерів, що у полоні опинились.
Чотири роки гнали ворогів, з життя сини найкращі уходили.
Та над Рейхстагом прапор ПЕРЕМОГИ бійці відважно встановили!
З 1999 року у реконструйованій будівлі рейхстагу розміщується бундестаг. Будівля є найбільш відвідуваним будинком парламенту у світі.
Біля будівлі Бундестагу
Сьогодні над Рейхстагом майоріє прапор України.
У Трептов-парку на околиці Берліна згущаються сутінки. Я дивлюся на Пам’ятник воїну-визволителю, що височіє наді мною на тлі вечірнього неба.
Монумент «Воїн-визволитель» — це пам’ятник радянському воїну-визволителю у боях за Берлін – символ перемоги радянського народу у Другій світовій війні. Пам’ятник був відкритий в Трептов-парку в Берліні 8 травня 1949 року.
Тут поховані 5 з 80 тисяч радянських солдатів, що загинули у битві за Берлін у період з 16 квітня до 2 травня 1945 року.
Солдат заввишки 12 метрів, що стоїть на уламках свастики, в одній руці тримає меч, а на іншій його руці сидить врятована маленька німецька дівчинка. Колосальні пропорції цього монумента відбивають масштаби жертв.
Мою увагу привернув напис, який нагадує, що радянські люди врятували європейську цивілізацію від фашизму.
(Цей вірш М.Т.Куриленко написав у 1997 р.)
І ось вона, чергова дата – познака, риса всіх часів,
Та повертає біль солдата в далекі фронтові роки.
У небі літаки, траншеї, вибухи ракет – у сні мені приходять знов,
І той бліндаж, що під Берліном, де помирав солдат-герой.
Хай я солдат, тебе не знаю. Де народився ти , де ріс?
Тебе живим я уявляю під шум примарених беріз.
Та як піду на «Площу Слави», я чую, як гармати знов гримлять,
Під Краковим та під Варшавою – наші солдати скрізь лежать!
У «Невідомого солдата» смиренно та з пошаной голову схилю,
Дивлюсь на відблиск зірки, що із злата, на обеліск, до неба що злетів.
Я вклонилася полеглим воїнам від імені свого батька, Куриленка Миколи Трохимовича, який приймав участь у боях 1945 року і дійшов до Рейхстагу.
СПОГАДИ (Вірш М.Т.Куриленко)
В ті роки тут, у Білій церкві, нас лаштували вже в похід.
Хоч молоденькі, але вперті – з «максимом» впорались як слід.
Відважний капітан Малигін на грізний бій нас готував.
А ротний Ратников нас вивів і в ешелони посадив.
Потрапивши в розвідку боєм, це перед наступом було.
Нас, Куриленків, було двоє: Микола – я, а він Павло.
Через плече ми мали скатку, тягли і кулемет «максим»,
Та протигаз, свою лопатку і особистий карабін.
Передній край, там місто Краків… ось командир дає наказ:
«У п’ять нуль — нуль підем в атаку!», нам поталанило в цей раз.
Наступ на Краків відмінили, весь замінований він був,
Так командири говорили, своїми вухами я чув.
І нас послали в арт розвідку, бо мали гарт вже бойовий.
На Віслі розгортався взимку по фронту наступ основний.
На Сандомирі танки, пушки, все замасковане було.
Мене взяли в дивізіонку, до ротної пішов Павло.
Арт підготовка! – розпочався наш грізний наступ вже зрання.
В шаленій бійні заметався фашист від нашого вогня.
По всій Європі наступали: в Польщі на Краків, Сандомир
І падали, знову вставали, Одер і Нейсе форсували,
Брали фортеці і Берлін.
Далі – похід на злату Прагу! Бились з фашстами на смерть.
Даремною була звитяга, бо розгромили їх там вщент.
День Перемоги, «Злата Прага», всі були раді без кінця!
Нас берегла в боях відвага, тут усміхнулося життя.
Весна буяла, сонце гріло, на серці радісно було.
Ми танцювали, як уміли, а на баяні грав Павло.
Зоя Миколаївна Карпиленко
Спасибо дочери за память о своем Отце.
Михаил Трофимович Куриленко был замечательным человеком, талантливым поэтом , человеком с большой совестью и любовью к Украине. Спасибо Зое Николаевне за воспоминании о своем отце, эти воспоминания нужны нам ветеранам и молодому поколению Украины.