Щоб пам’ятали: Уралов Володимир Олександрович

17 травня 1932 року у Харкові народився Володимир Олександрович Уралов – інженер-ракетобудівник, головний конструктор систем управління ракет стратегічного призначення НВО «Електроприлад» («Хартрон»).

Володимир Олександрович Уралов — визначна постать української та радянської інженерії, який зробив неоціненний внесок у розвиток ракетно-космічної галузі. Його інтелектуальна праця і відданість своїй справі стали основою для багатьох інноваційних розробок, які змінили світ космічних технологій.

Народився Володимир Уралов 17 травня 1932 року в Харкові. Його батько, Олександр Уралов, був інженером-теплотехніком, а мати, Ганна Уралова, працювала вчителькою математики. З юних років Володя захоплювався технікою та конструюванням. Він проводив багато часу, майструючи моделі літаків та кораблів.

Брав участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни як вихованець 70-го батальйону 14 штурмової бригади 2-го Українського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та орденом «За мужність» ІІІ ступеня, багатьма медалями.

У 1957 році закінчив Харківський політехнічний інститут. Він був одним з найкращих студентів, відрізнявся неабияким розумом, креативністю та наполегливістю.

Працював на Харківському заводі ім. Шевченка. Після створення ОКБ-692, прийшов на підприємство на посаду старшого техніка. ОКБ було провідною організацією з розробки систем керування ракетною технікою. Його талант та ентузіазм швидко привернули увагу керівництва ОКБ.

Брав участь у створенні бойових ракетних комплексів стратегічного призначення.

З 1971 р. — заступник головного конструктора, з 1974 р. — головний конструктор напряму, з 1983 р. — головний конструктор систем управління ракет стратегічного призначення НВО «Електроприлад» (Хартрон). Це був один з найвідповідальніших постів у радянській ракетобудівній галузі.

Був головним конструктором систем управління ракет 15А30 (SS-19 Mod.1 Stiletto), 15А35 (SS-19 Mod.2 Stiletto) та 15А18М (SS-18 Mod.3 Satan), які досі стоять на озброєнні, а також міжконтинентальній крилатої ракети 3М-25 «Метеорит» для старту з підводних човнів, літаків ТУ-95МС та наземних пускових установок, яка оснащувалась системою наведення за радіолокаційними картами місцевості, не прийнятою на озброєння через розпад СРСР.

Системи управління, створені Ураловим, вирізнялися передовими технічними рішеннями. Вони були компактними, легкими, точними та надійними. Завдяки цьому, ракети могли точно вражати цілі на великих відстанях, що робило їх ефективним засобом стримування агресії.

Володимир Уралов зробив значний внесок у розвиток науки та техніки. Він опублікував понад 170 наукових праць та отримав 57 патентів. Його роботи в галузі автоматичного управління ракетами були відзначені престижними преміями та нагородами.

Уралов був членом багатьох наукових організацій, в тому числі Академії інженерних наук України та Міжнародної академії космонавтики. Він постійно брав участь у наукових конференціях та симпозіумах, ділячись своїм досвідом та знаннями з колегами.

Лауреат Ленінської премії (1976); Лауреат Державної премії СРСР (1989). Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Медаллю імені академіка Челомея В. Н., Медаллю імені академіка Янгеля М. К. та іншими урядовими нагородами СРСР.