Україна космічна: Кізим Леонід Денисович

5 серпня 1941 року — у місті Червоному Лимані Донецької області народився Кізим Леонід Денисович (1941-2010), український радянський льотчик-космонавт, двічі герой Радянського Союзу, генерал-полковник.

Він народився в сім’ї залізничників. Був хлопчиком воєнного покоління. Мріяв стати льотчиком. В дитинстві про нього казали: «Льонька, що любить височінь». І він уперто йшов до своїх висот.

Вчився в середній школі №3, яку закінчив в 1958 році з відзнакою. Після школи вступив в Чернігівське вище військове училище льотчиків, яке закінчив в 1963 році. Служив в Військово-повітряних силах СРСР.

До загону космонавтів (Група ВПС № 3) зарахований у 1965 році. В загоні пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки, а також курс підготовки до польотів на космічних кораблях «Союз» і «Союз Т», орбітальній станції «Салют». Паралельно з підготовкою вчився в Військово-повітряній академії (ВПА) ім. Ю. А. Гагаріна, яку закінчив в 1975 році.

Входив до складу дублюючого екіпажу космічного корабля «Союз Т-2» під час його польоту в червні 1980 року .

Перший політ у космос здійснив на космічному кораблі «Союз Т-3» як командир корабля. В екіпаж також входили Олег Григорович Макаров і Геннадій Михайлович Стрекалов. Політ проходив з 27 жовтня по 10 листопада 1980 року. За час польоту екіпажем був виконаний комплекс ремонтних робіт на борту станції «Салют-6». Загальний час перебування в космосі склав 12 днів 19 годин 7 хвилин і 42 секунди.

Входив до складу дублюючого екіпажу космічного корабля «Союз Т-6» під час його польоту в червні 1982 року. У вересні 1983 року входив до складу дублюючого екіпажу «Союз Т-10А» (на кораблі при старті стався вибух ракети-носія).

Другий політ в космос здійснив на космічному кораблі «Союз Т-10» як командир корабля. До складу екіпажу також входили Володимир Олексійович Соловйов та Олег Юрієвич Атьков. Політ проходив з 8 лютого по 2 жовтня 1984 року. Під час польоту, протягом 237 днів працював на борту станції «Салют-7». Приймав на борту станції дві експедиції: радянсько-індійську в складі Геннадія Михайловича Стрекалова, Юрія Васильовича Малишева і індійського космонавта Ракеша Шарми, а також екіпаж космічного корабля «Союз Т-12» — Ігоря Петровича Волка, Володимира Олександровича Джанібекова, Світлану Євгенівну Савицьку. Під час роботи на станції зробив шість виходів у відкритий космос (разом з Володимиром Соловйовим). Повернувся на Землю на космічному кораблі «Союз Т-11». Загальна тривалість другого польоту склала 236 днів 22 години і 49 хвилин, загальна тривалість перебування у відкритому космосі — 22 години 50 хвилин.

Третій політ здійснив на космічному кораблі «Союз Т-15» як командир корабля. До складу екіпажу також входив Володимир Соловйов. Політ проходив з 13 березня до 16 липня 1986 року. Під час польоту брав участь у роботах на орбітальних станціях «Салют-7» і «Мир». Загальна тривалість третього польоту склала 125 днів і 56 секунд.

Кизим зробив особистий вагомий професійний внесок у розвиток космонавтики. Він провів у космосі більше року (майже 375 діб). Під його керівництвом та їм самим було здійснено комплекс науково-дослідницьких експериментів технологічного, геофізичного, медичного, біологічного та екологічного напрямків. Здійснено 8 виходів у відкритий космос та було проведено експериментальні та ремонтні роботи загальною тривалістю 32 години. Його особистий досвід керування космічними кораблями в складних ситуаціях дозволив зробити висновок, що в автоматизованих системах керування головним елементом залишається людина-оператор, а засоби автоматизації лише допомагають якісно вирішувати завдання управління.

29 червня 1986 призначений командиром групи космонавтів-дослідників. 13 червня 1987 наказом Головкому ВВС № 374 відрахований із загону космонавтів у зв’язку з надходженням до Військової академії Генерального штабу ім. К. Є. Ворошилова ВР СРСР, яку закінчив через два роки.

З 24 червня 1989 служив заступником начальника Головного центру Командно-вимірювального комплексу (КІК) Управління начальника космічних засобів (УНКС) МО СРСР.

З 27 жовтня 1991 року — заступник начальника Космічних засобів МО СРСР (з серпня 1992 року — Військово-космічних сил РФ) з бойової підготовки.

З 1992 року працював заступником командувача Військово-космічними силами Міністерства оборони Російської Федерації. Після — начальником Військово-космічної академії імені А. Ф. Можайського (Санкт-Петербург).

Вийшов у відставку у 2001 році.

Нагороджений численними медалями, орденами, серед яких французький орден Почесного легіону й індійський орден Кірті Чакра.

Був одружений, двоє дітей.

Помер 14 червня 2010 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

Вважається, що найкраща пам’ять про людину – її справи, які залишаються у пам’яті прийдешніх поколінь. За спогадами людей, що давно знали відомого космонавта та керівника високого рангу (космонавтів С.Савицької, В.Соловйова, професора В.С.Гончаревського, Олега Поченюка) та звали його «Денисичем», він залишався великим оптимістом, справжнім професіоналом, пілотом від бога; людиною з винятковою інтуіцією; мужньою,відважною, доброю, відкритою та душевною людиною.

Пам’ятник Леоніду Кізіму в рідному Лимані. Установлений у 1987, скульптор В. П. Полонік, архітектор А. Л. Лукін