Чому не була створена балістична ракета «А-9 / А-10»?

Починаючи з 1920 років, теоретики ракетної техніки та космонавтики все більше працювали над проектами багатоступінчастих ракет. В 1930 р. з’явилася журнальна стаття, в якій було зображено ракетний удар по Нью-Йорку. Автором був німецький вчений Г. Оберт. З якого дива він обрав американське місто мішенню, з’ясувати важко. Однак ця ідея не залишилася без уваги. Тоді просто ще не настав час…

На деякий час ракети в Німеччині відійшли на другий план. Нагальної потреби в них не було — розпочата Друга світова війна точилася спочатку для Німеччини успішно. Але невдовзі ситуація змінилась. Намагаючись повернути фортуну знову обличчям до себе (а з нею — і хід війни), Німеччина зробила ставку на нові види озброєння та військової техніки, одним з яких стали балістичні ракети. І вони пішли в хід. Та тримати під обстрілом самі лише європейські країни було якось скромно, і подумали агресори — а чи не вдарити ще й по далекій Америці? І нібито вигадали міжконтинентальну ракету «А-9 / А-10», та не аби яку, а двоступінчасту. На жаль, запізно — війна скінчилась. Переможці збирали-збирали трофеї та й зацікавилися — а де ж вона, ракета? Штука корисна, може знадобитися, особливо проти колишніх друзів-союзників. Шукати почали, та тільки час згаяли. І вирішили — хай їй, краще будемо вивчати та копіювати «А-4» — вона хоч одноступінчаста, зате є в реальності. Але про «А-9 / А-10» коли не коли згадували…

Ракета А9/А10

Існує велика кількість версій історії «А-9 / А-10». Автори майже всіх них доводять, що ракету все ж таки створили. Є версії дилетантські (що німецькі «космонавти» літали на цій ракеті не куди-небудь, а… до Японії), є нетривіальні (що інопланетні прибульці ділилися технологічними секретами з німецькими конструкторами), є начебто достовірні…

Найбільш правдоподібні версії такі:

1. Було виготовлено лише два або три макетних зразка ракети «А-9», а її перший ступінь «А-10» так і залишився «на папері».

2. Міжконтинентальну ракету «А-9 / А-10» не тільки сконструювали, а й довели до серійного виробництва.

3. Було здійснено не багато, не мало — цілих 48 (!) запусків ракети «А-9 / А-10».

Далі фантазія не знає стриму. Можна довідатися, що:

— експериментальні запуски ракети німці проводили в напрямку Гренландії;

— для точного ураження Нью-Йорку там висадилися з підводного човна диверсанти для встановлення радіомаяків на хмарочосах, але були спіймані ФБР;

— після того було вирішено споряджати ракети кабінами для пілотів, які б точно наводили «А-9 / А-10» на цілі, а щоб не перетворювати сміливців на камікадзе, вирішили катапультувати їх в океан, де б на них чекали німецькі підводні човни, аби повернути до Фатерлянду;

— вже нібито оголосили набір добровольців для підготовки до польотів з великою вірогідністю «one way ticket» і багато інших подробиць, аж до прізвищ «пілотів-космонавтів» Третього рейху включно.

Однак, якщо уважно розглянути більш-менш придатну до аналізу інформацію про німецьку ракетну промисловість того часу та взагалі ситуацію в Німеччині, можна зробити певні висновки.

Аргументи «за» та «проти». Деякі факти промовляють на користь створення такої ракети, а саме:

— німецьким конструкторам вдалося створити багатоступінчасті ракети, хоча і значно менших розмірів;

— зв′язка з шести двигунів ракети «А-4» теоретично могла бути використана на першому ступені «американської ракети», тобто «А-10»;

— нібито був збудований полігон, на якому відпрацьовували «американську ракету»;

— вже існували крісла, що катапультуються, для літаків, їх начебто можна було пристосувати для ракет;

— підводні човни дійсно залучалися до рятування льотчиків;

— навіть використання Гренландії в якості мішені виглядає зовсім не фантастично — в ті часи там перебували німецькі полярні дослідники та метеорологи, які могли доповісти про результати експериментальних запусків.

Однак значно більше маємо негативних фактів:

— технічна та технологічна бази німецької ракетної промисловості були орієнтовані на випуск ракети з габаритами «А-4», просте збільшення розмірів обладнання та устаткування або перехід на інші технології вимагало часу, якого не було;

— транспортування величезних ракет «А-9 / А-10» до місць запусків було б дуже складним, а запуски з місця виготовлення — нереальними;

— наземне технологічне обладнання для ракети «А-9 / А-10» могло мати достатньо серйозні габарити та масу, у випадку аварії на старті відбувалося б (з великою імовірністю) його знищення, а виготовлення нового в потрібній кількості за короткий час становило б таку ж проблему, як усі інші;

— в хімічній промисловості стан з компонентами ракетного палива був катастрофічний;

— надійність «американської ракети» виявилася б, скоріше за все, неприпустимо низькою (навіть у відносно добре відпрацьованій ракеті «А-4» через 24 години після виготовлення починалися відмови);

— процес створення багатокамерного двигуна виявився значно складнішим, аніж уявлялося, не кажучи вже про однокамерний з тією ж величиною тяги;

— процес відділення першого ступеня з габаритами «А-10» на великій висоті навряд чи одразу підкорився б німецьким спеціалістам;

— ввімкнення двигуна другого ступеня (знову ж таки на великій висоті) було процесом абсолютно невідомим та невідпрацьованим на той час;

— набір необхідної кількості «пілотів» (декілька сотень), які мали б відповідний стан здоров′я, зіткнувся б з передбачуваними труднощами — дефіцит кадрів в німецьких збройних силах був тоді кричущий, але ні дітей з Юнгфольке, ані пенсіонерів з фольксштурму за штурвал балістичної ракети явно не всадиш;

— для навчання «пілотів» потрібно було організувати достатньо серйозний центр підготовки майже «космонавтів»;

— успіхи в катапультуванні, продемонстровані на німецьких літаках, не могли бути швидко екстрапольовані на ракету;

— підбирання пілотів в океані взимку 1944 / 1945 років було б для німецьких підводників («вовків Атлантики») завданням явно «не по зубах», враховуючи розвиток протичовнової оборони U. S. Navy та Royal Navy.

Отже, на підставі цих та інших аргументів і були зроблені висновки про результати робіт по створенню балістичної ракети «А-9 / А-10».

Система ракет А1-А10

Інформація до роздумів. За роки Другої світової війни в Німеччині було виготовлено величезну кількість озброєння та військової техніки. Багато зразків, у тому числі діючих, зберігаються і донині, причому не тільки в музеях, а і в приватних колекціях. Іноді поліція вилучає у громадян колишнього Третього рейху незаконно збережені танки та торпеди. Йде і успішна торгівля німецьким воєнним спадком. В наші дні можна не виходячи з дому (на Internet-аукціонах) придбати не тільки каски, багнети та ґудзики від кальсон, але й серед іншого — всього за 99 фунтів стерлінгів купити навіть форсунку ракетного двигуна ракети «А-4» («Фау-2»). Причому у відносно непоганому стані. А от запчастини до ракети «А-9 / А-10» в продаж поки що не надходили. І навряд чи надійдуть…

Висновок. Звичайно, ракету «А-9 / А-10», німцям створити в роки Другої світової війни не вдалося. А от чому саме — і йде мова в доповіді.

А. А. Пустовгаров, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля», м. Дніпро

Джерело: МАТЕРІАЛИ XVII НАУКОВИХ ЧИТАНЬ «ДНІПРОВСЬКА ОРБІТА — 2022»