Генерал, який виховав покоління військових інженерів: до 125-річчя Степана Хадеєва

Степан Петрович Хадеєв (1901-1977) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант, видатний організатор військової освіти, один із творців системи підготовки військових інженерних кадрів для Військово-повітряних сил. Упродовж двох десятиліть очолював Харківське вище авіаційне інженерне військове училище, яке під його керівництвом стало одним із провідних військових навчальних закладів країни та підготувало тисячі висококваліфікованих фахівців для авіації, а згодом і для ракетно-космічної галузі.

Народився 15 серпня 1901 року в селі Муром Бєлгородського повіту Курської губернії (нині — Бєлгородська область) у родині малоземельного селянина.

У 1919 році закінчив середню сільськогосподарську школу в місті Алма-Ата.

У 1920 році, у дев’ятнадцятирічному віці, добровільно вступив до лав Червоної армії. Військовій службі присвятив 42 роки, пройшовши шлях від молодого командира до генерал-лейтенанта та керівника одного з найавторитетніших військових навчальних закладів.

Протягом служби обіймав низку відповідальних посад. Був військовим комісаром артилерійського дивізіону, викладачем соціально-економічних дисциплін Московського піхотного училища, навчався у Військово-повітряній академії імені М. Є. Жуковського. Після завершення навчання працював начальником відділу Управління озброєння і матеріально-технічного забезпечення Військово-повітряних сил Робітничо-селянської Червоної армії, очолював 1-ше Вольське військове авіаційно-технічне училище, а також виконував обов’язки начальника Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського.

У 1942 році Степана Петровича було призначено начальником Харківського військового авіаційно-технічного училища. У роки Другої світової війни навчальний заклад працював в евакуації, забезпечуючи безперервну підготовку інженерно-технічних кадрів для фронтової авіації. Після завершення війни училище повернулося до Харкова, де розпочався новий етап його розвитку.

У 1948 році навчальний заклад був реорганізований у Харківське вище авіаційне інженерне військове училище (ХВАІВУ), і саме під керівництвом Степана Хадеєва воно перетворилося на один із провідних центрів підготовки військових інженерів авіаційного профілю.

У повоєнний період училище активно розвивало матеріально-технічну базу, відкривало нові кафедри, лабораторії та спеціалізовані навчальні напрями. Тут готували висококваліфікованих інженерів із експлуатації авіаційної техніки, авіаційного озброєння, радіоелектронних систем, систем управління та спеціального обладнання літальних апаратів. Згодом саме випускники ХВАІВУ стали вагомою частиною інженерного корпусу підприємств оборонно-промислового комплексу, авіабудування, ракетної техніки та космічної галузі, працюючи в конструкторських бюро, науково-дослідних інститутах і виробничих об’єднаннях, зокрема в Харкові, Києві, Дніпрі та інших промислових центрах.

Період керівництва Степана Хадеєва збігся зі стрімким розвитком реактивної авіації, ракетної техніки та початком космічної ери. Саме тоді значно зросли вимоги до підготовки військових інженерів, які повинні були опановувати новітні системи управління, радіоелектроніку, авіаційне обладнання та засоби технічного забезпечення польотів. Завдяки послідовній роботі начальника училища навчальний процес постійно модернізувався відповідно до потреб новітньої авіаційної техніки.

Степан Петрович очолював училище двадцять років — з 1942 по 1962 рік, залишивши помітний слід в історії військової освіти. Саме за цей час було сформовано педагогічний колектив високого професійного рівня, удосконалено навчально-методичну систему та закладено традиції, які ще багато десятиліть визначали авторитет Харківського вищого авіаційного інженерного військового училища.

У 1949 році Степану Петровичу Хадеєву було присвоєно військове звання генерал-майора, а в 1958 році — генерал-лейтенанта.

За багаторічну службу та вагомий внесок у розвиток військової освіти він був нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора та орденом Трудового Червоного Прапора.

Після звільнення з військової служби проживав у Харкові.

1 червня 1977 року Степан Петрович Хадеєв помер. Похований на міському кладовищі № 2 у Харкові.

Ім’я генерал-лейтенанта Степана Петровича Хадеєва нерозривно пов’язане з історією Харківського вищого авіаційного інженерного військового училища — навчального закладу, який зробив вагомий внесок у підготовку інженерних кадрів для військової авіації, оборонної промисловості та майбутньої ракетно-космічної галузі. Підготовлені під його керівництвом офіцери-інженери стали учасниками створення й експлуатації найсучасніших авіаційних, ракетних і космічних систем, а традиції сформованої ним інженерної школи зберігають свою цінність і сьогодні.

***

В січні 2024 року у видавництві «Друкарик» вийшла книга «Генерал Степан Хадеєв». Автори книги: В.І.Аблазов (автор-упорядник і редактор), А.І.Кривошлик, Л.Б.Макаров.

В книзі зібрані матеріали про життя і діяльність талановитого організатора воєнної освіти і науки генерал-лейтенанта Хадеєва Степана Петровича, начальника відомого вищого воєнного учбового закладу — Харківського Вищого Авіаційного Інженерного Воєнного Училища. Училище до 1959 року забезпечувало підготовку інженерів для ВПС, а пізніше, під різними назвами і для Ракетних військ стратегічного призначення (до 1991 р.).

В якості заключення вт книзі приведена інформація про сучасну систему воєнної освіти в Україні. Книга розрахована на читачів, які цікавляться воєнною історією, у першу чергу, на випускників и постійний склад ВНЗ.