На момент здобуття незалежності Україна мала один із найпотужніших у світі кадрових, науково-технічних, технологічних і виробничих потенціалів ракетно — космічної техніки. За оцінками західних експертів, на її території розміщувалося до 28% ракетно-космічного комплексу СРСР. За даними світових експертів, на той час 21 критична технологія здатна забезпечити виробництво конкурентоспроможних товарів у ключових галузях промисловості високих технологій, зокрема 16 використовуються у ракетно-космічній галузі. Україна мала 13 унікальних технологій. За окремими передовими технологіями і унікальними виробничими можливостями цей потенціал не мав аналогів у світі і був безцінним національним надбанням. Його основу складали: виробнича і технологічна база, багатопрофільна експериментальна база, наземні засоби командно-вимірювальної інфраструктури керування космічними апаратами, колективи спеціальних конструкторських організацій, науково-дослідних і академічних інститутів, наукова лабораторно-дослідна база, навчальна база вищої школи з підготовки вчених, фахівців сучасних професій для роботи на підприємствах галузі.
Вартість основних фондів підприємств галузі становила понад 1,5 млрд. доларів. Найважливішою космічною продукцією галузі були: ракети — носії ”Циклон-2”, ”Циклон-3”, ”Зеніт-2”, з 1999 р. ”Зеніт-38Ь”, ”Зеніт-38ЬБ”, ”Дніпро”, з 2012 р. ”Антарес”, ”Вега”; космічні апарати ”Цілина-2”, ”АУОС”, ”Океан”, з 1995 р. КА ”Січ- 1”, ”Січ -1м”, ” Січ-2”, ”Єгиптсат”, ” Мікросупутник”; системи керування ракет-носіїв ”Союз”, ”Протон”, ”Рокот”, ”Зеніт”, ” Дніпро”, пілотованих і вантажних космічних кораблів, з 1998 р. для базового модуля ”Зоря” Міжнародної космічної станції; системи орієнтації і стикування космічних кораблів ”Ігла”, ”Курс” (138 комплектів до 2019 р.).
Виробничі потужності промислових підприємств ракетно-космічного напрямку дозволяли в 1990 — 1991 рр. щорічно виготовляти до 100 ракет космічного і військового призначення та близько 10 супутників, в основному, дистанційного зондування Землі. У кооперації по виготовленню космічної техніки брали участь близько 300 підприємств і організацій України. На головних підприємствах, які виробляли космічну техніку працювало близько 200 тис. персоналу, понад 50% з них мали вищу освіту. Втрата такого потенціалу, нехтування. досягненнями України в космічній сфері було би злочином не тільки перед майбутнім поколінням, незалежною країною, але і перед усім світовим співтовариством.
На жаль, підписана в Мінську 30 грудня 1991 р. Угода ”Про спільну діяльність щодо дослідження та використання космічного простору” не стала в рамках СНД об’єднувальним документом для продовження досліджень космічного простору і фактично розділила напрацьований потенціал СРСР. Розпочався перегляд космічних програм і планів, зупинка фінансування низки наукових, військових, прикладних космічних проектів, в тому числі міжнародної програми ”Інтеркосмос”.
Створення Національного космічного агентства України
Реально оцінюючи масштаби та важливість підприємств ракетно — космічної галузі для розвитку економіки країни група вчених, керівників підприємств та установ республіки звернулася до Президента НАН України академіка Б.Є. Патона з пропозицією провести нараду з вироблення зважених заходів щодо стратегічної галузі країни, її збереження, розвитку в нових умовах та створення космічного агентства України, і внести їх до Президента України Л.М.Кравчука. 30 січня 1992 р. відбулася зустріч Президента України Л.М.Кравчука з представниками НАН України та ініціативної групи.
29 лютого 1992 р. Президент України Л.М.Кравчук підписав Указ ”Про створення Національного космічного агентства України” (НКАУ). При цьому саме на нього як на центральний орган виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України покладено функції управління в космічній діяльності республіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1992 р. Генеральним директором призначено В.П.Горбуліна. Перед новоутвореною структурою стояли важливі завдання щодо розробки стратегії космічної діяльності країни, організації управління такою складною і розгалуженою низкою промислових підприємств, конструкторських бюро науково-дослідних установ, формуванням вітчизняних замовників ракетно-космічної техніки та користувачів супутниковою інформацією в різних галузях економіки країни, виходом підприємств зі своєю продукцією на міжнародні ринки. Швидкими темпами готувалося Положення про НКА України, структура, штатний розклад, затверджується чисельність апарату в складі 39 осіб.
Перший Генеральний директор ДКАУ В.П.Горбулін
У вересні 1992 р. створено творчий колектив із 30 експертів — представників НАН України, космічного агентства, Міністерства оборони та промислових підприємств для розробки заходів (програми), розрахованих на коротку, середньотермінову та далеку перспективу. Вирішено складати державні космічні програми терміном на п’ять років. Розпочалася робота з підготовки першої космічної програми. Експерти дійшли висновку, що Державна космічна програма України повинна складатися з трьох розділів:
- Національні космічні проекти;
- Міждержавні космічні проекти;
- Міжнародна діяльність та космічні проекти з країнами Європи та далекого зарубіжжя.
В першу космічну програму відбиралися перспективні проекти. Було зібрано понад 600 пропозицій та проектів, серед них 225 національних, 343 міждержавних, 4 міжнародних. Експерти дійшли висновку про слабкий розвиток в країні внутрішнього ринку космічних послуг, недостатню кількість користувачів космічної інформації, незначну кількість космічних сервісів. Не було вагомих міжнародних проектів, контактів з космічними агентствами та урядовими установами, відповідальними за космічну діяльність в своїх країнах. Але головною проблемою була відсутність вітчизняних замовників космічних послуг. Ці проблеми виявилися хронічними протягом тривалого періоду. Було відібрано проекти, які забезпечували створення національної системи дистанційного зондування Землі ”СІЧ” із запуском першого супутника ”Січ—1” вітчизняною ракетою-носієм «Циклон-3», під юрисдикцією України, розробку технологій і створення вітчизняного телекомунікаційного супутника ”Либідь”, підготовку космонавта для здійснення наукових експериментів під час космічного польоту, пошук можливостей незалежного виходу в космічний простір (АКРК ”Світязь”), підготовку експериментів дослідження поверхні та атмосфери Марса, створення гіперзвукового авіаційно — космічного літального апарата, підготовку міжнародних угод про співпрацю з провідними космічними державами. Через шість місяців проект першої космічної програми запропоновано Уряду і 25 травня 1993 р. затверджено Постановою Кабінету Міністрів України. Прийнято низку важливих державних документів, з підтримки космічної діяльності в Україні, реанімації ракетно-космічної галузі, встановлюються правила здійснення космічної діяльності в Україні, підписуються перші міждержавні угоди з провідними космічними країнами світу, які забезпечують можливість міжнародного співробітництва. На підприємства галузі з візитами приїздять делегації з різних країн, представники відомих ракетно-космічних фірм ”Боінг”, ”Мартін Маріетта”, ”Аероджет”, ”Локхід”, ”Аlenia Spasio”, ”Fiat Avio”, ”Spot Amage”, ”Аgard” та багатьох інших з Індії, Китаю, Канади, США, РФ, країн Євросоюзу. Представники іноземних посольств відвідують Національне космічне агентство України з метою встановлення ділових стосунків та налагодження співробітництва.
Враховуючи вимоги міжнародного космічного права, окремих міжнародних угод, НКАУ мало відмовитися від розробки та створення ракетно-космічної техніки військового призначення і працювати тільки над створенням техніки для мирного космосу. Це для підприємств та наукових установ, які проводили значний об’єм робіт по формуванню ракетно-ядерного щита Радянського Союзу, обернулося різкими зменшеннями замовлень, значними втратами у фінансуванні та необхідністю перебудувати в короткі терміни всю свою діяльність. Уряди США, Канади, Швеції разом з Україною підписали Угоду про утворення в 1994 р. Українського науково-технологічного центру. Його діяльність спрямовувалася на підтримку науковців та фахівців, які працювали в оборонних галузях України і потрапили під програми конверсії. Національне космічне агентство України та окремі підприємства плідно працювали з цим Центром, підтримуючи своїх фахівців. Внесок Українського науково — технологічного центру це 80 проектів в сфері аерокосмічної промисловості з бюджетом понад 9 млн. доларів і 226 тис. євро.
В проектах було задіяно понад 1500 вчених та 7 підприємств. Зокрема, КБ ”Південне” підготувало і виконало 55 проектів на суму 3,9 млн. доларів і 616 тис. євро.
Формування ракетно-космічної галузі
Керівництво Національного космічного агентства, виходячи із стратегії розвитку космічної політики країни, вжило низку заходів для покращення управління підприємствами, розвитку космічних досліджень, профорієнтації молоді, що на той час було необхідним для збереження і розвитку підприємств та установ. як основи власної майбутньої ракетно-космічної галузі. 5 червня 1996 р. НАН України та Космічним агентством України приймається рішення про організацію Інституту Космічних досліджень подвійного підпорядкування. В червні 1996 р. видано Указ Президента України Л.Д. Кучми ”Про Національний центр аерокосмічної освіти молоді”, що започаткувало формування в Україні системи позашкільної аерокосмічної освіти учнівської та студентської молоді. В серпні 1996 р. видано Указ Президента України ”Про Національний центр управління та випробувань космічних засобів”. По суті це означало створення військово — космічних сил України. Цим Указом у підпорядкування космічному агентству передавалися з Міністерства оборони України 12 військових частин, підпорядкованих управлінню ракетно-космічного озброєння, з чисельністю понад 3500 офіцерів-фахів- ців з вищою військовою інженерною освітою. Головним завданням Центру було забезпечення роботи наземної інфраструктури, управління космічними апаратами, обробка супутникової інформації та надання її користувачам, створення державної системи контролю космічного простору та орбітографії, підтримання цілісності навігаційного поля та системи єдиного часу.
15 листопада 1996 р. прийнято Закон України ”Про космічну діяльність”. Указом Президента України від 13 березня1997 р. встановлено професійне свято 12 квітня — «День працівників ракетно-космічної галузі України».
Поступово формується космічне право України. В 1998 р. Національне космічне агентство та Національна академія наук України утворюють Міжнародний центр космічного права. Для забезпечення ефективної діяльності підприємств галузі було підготовлено та прийнято понад 160 законодавчих та розпорядчих актів Президента, Верховної Ради, Уряду та Угод з 25 країнами світу.
Протягом перших років незалежності в країні формуються три центри виробництва ракетно-космічної техніки: в Дніпрі — проектування й виготовлення ракет-носіїв та космічних апаратів (ВО «Південмаш», КБ «Південне», Інститут технічної механіки, АТ НДІРВ, ”Український науково-дослідний інститут технології машинобудування, Дніпровський проектний інститут, Національний центр аерокосмічної освіти молоді та інші); у Харкові — системи керування ракет-носіїв, супутників та космічних станцій, (”Хартрон”, ”Комунар”, ”Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування” та інші); в Києві — космічне приладобудування, наземне обладнання, системи прицілювання, пошуку та стикування на орбіті КА з космічними станціями (”Киїприлад”, Київський радіозавод, завод ”Арсенал”, КБ ”Арсенал”, ДНВЦ ”Природа” та інші). В новоутвореній галузі на той час працювало понад 60 тисяч працівників (в 2020 р. налічувалося лише 16 тис.чол.).
Згідно з домовленностями між Президентом України Л.Д. Кучмою та Президентом США Б.Клінтоном та контактів між В.П.Горбуліним і директором НАСА Д. Голдіном, в 1995р. розпочата підготовча робота до участі українського космонавта в одній із місій на американському космічному шаттлі. Керівником цього проекту призначено заступника Генерального директора НКАУ Е.І.Кузнєцова. Наукові експерименти готували 6 інститутів та установ НАН України під керівництвом Є.Л. Кордюм. Разом з Малою академією наук готується освітня програма для школярів та студентів. Після оголошення конкурсу на участь в польоті українського космонавта — фахівця з корисного навантаження, надійшло понад 30 заяв претендентів. В підсумку переміг Л.К. Каденюк. Його дублером визначено молодого науковця Я.І. Пустового. Вони пройшли стажування та майже річну підготовку в космічних центрах НАСА. Космічна місія 8Т8 — 87 на шаттлі ”Коламбія” відбулася з 19 листопада до 5 грудня 1997 р. На орбіті Л.К.Каденюк виконав 10 наукових експериментів з космічної ботаніки, провів освітню програму для молоді, спілкувався з Президентом України Л.Д.Кучмою.
В жовтні 1998 р. Указом Президента України Л.Д. Кучми до сфери управління НКАУ передано низку підприємств, інститутів і військових частини, які займалися ракетно-космічною тематикою. НКАУ в зв’язку з новими функціями було надано статус спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. Державну космічну програму затверджено як Закон України. В 1999р. на підприємствах космічної галузі утворено представництва генерального замовника — НКАУ, створююється галузева профспілкова організація ”Космомаш”, запроваджуються галузеві нагороди ”Ветеран космічної галузі України” та ”Почесний працівник космічної галузі України”. В березні 2000 р. Верховна Рада України приймає Закон України ”Про державну підтримку космічної діяльності”.
З метою координації та систематичної роботи з молодими працівниками в 2001 р. формується Рада молодих фахівців галузі, в квітні 2002 р. створено Всеукраїнську громадську організацію ”Аерокосмічне товариство України”.
Вихід України на світовий ринок космічних послуг
Керівники НКАУ В.П.Горбулін, В.М.Шмаров і Е.І.Кузнєцов систематично брали участь в науково-організаційній роботі та виступали з доповідями на засіданнях Науково-технічного комітету ООН та його підкомітетів, відкриваючи Україну як промислову державу, яка має унікальні космічні технології. Для багатьох країн членів ООН це було справжнім відкриттям України як великої космічної держави в центрі Європи.
В січні 2004 р. в Києві пройшов Міжнародний семінар ”Співпраця України і Європи в сфері космічних досліджень”. В центральному офісі ООН у Відні в червні 2004 р. Національне космічне агентство України провело масштабну виставку ”Україна — космічна держава”, яка викликала значний позитивний відгук у членів сесії ООН. Делегація України передала для постійної виставки в приміщенні ООН модель ракети-носія ”Зеніт — 2”. В 2006 р. ООН проводить в Україні Міжнародний симпозіум з космічного права, в якому взяли участь 22 країни. Активна робота делегацій космічного агентства з космічними агентствами Європейських країн, насамперед Франції (КНЕС), Німеччини (ДЛР), участь в космічних салонах ”Бурже” в Парижі, ”ІЛА” в Берліні сприяли зміцненню авторитету України в Європі.
25 січня 2008 р. в Парижі підписано Угоду між Урядом України та Європейським космічним агентством про співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях, а 22 квітня 2008 р. розпочав роботу Українсько-Європейський проект «ТВІНІНГ»: «Прискорення Українсько-європейського співробітництва в космічній сфері», учасниками якого стали Україна, Франція, Німеччина (2008-2010). Його бюджет становив 1,8 млн. євро. і був профінансований Європейською комісією. В заходах цього Українсько-Європейського проекту взяли участь понад 40 експертів з Європи та понад 150 фахівців українських підприємств та організацій. Створюється спільна робоча група «Україна — ЄС» із співробітництва в космічній сфері (керівники Е.І. Кузнєцов і Х.Бішофф).
В 2012 р. оголошено ще один проект ”ТВІНІНГ-2”: ”Посилення інституційної спроможності ДКАУ в реалізації європейських космічних програм у сфері супутникової навігації ЕСN08/СА^I^Е0 та дистанційного зондування Землі СМЕ8” (2013 — 2014). В 2013р. в Києві проведено міжнародну нараду експертів із обговорення проекту «Міжнародного кодексу поведінки в космосі». Тобто було створено всі умови для входження України асоційованим членом Європейського космічного агентства.
З перших років існування НКАУ вживалися заходи для виведення на світовий ринок та утвердження на ньому вітчизняної високотехнологічної, конкурентоспроможної ракетно — космічної техніки. З цією метою створюються сучасні спільні підприємства. 4 травня 1995р. підписано Угоду про створення спільного підприємства ”Морський старт”. Його засновниками стали США, РФ, Україна й Норвегія. Розроблено нову РН ”Зеніт-38Ь”, а згодом — “Зеніт-38ЬБ”. Перший пуск РН ”Зеніт-38Ь” відбувся 28 березня 1999 р. Всього здійснено 36 пусків РН ”Зеніт — 38Ь” та 11 пусків РН ”Зеніт-38ЬБ” (з 2007р. -”Наземний старт”). В 1998 р. утворено спільне підприємство ”Космотрас” для експлуатації конверсійної ракети РС-20 (”Сатана”) під назвою ”Дніпро”. Засновники підприємства: Україна, РФ, Казахстан. Перший пуск РН ”Дніпро” відбувся 21 квітня 1999 р. Всього здійснено 22 пуски ракети та запущено в космос понад 70 КА.
В 2003 р. розпочався українсько-бразильський проект з будівництва стартового майданчика для нової ракети-носія ”Циклон — 4” на космодромі Алкантара, поблизу екватора, з метою забезпечення Україні незалежного виходу в космос. В 2007 р. для реалізації проекту створено бінаціональне спільне підприємство ” Алкантара-Циклон-Спейс”.
Його засновники Україна та Бразилія. Будівництво на космодромі розпочалося в 2011р. В червні 2012р., в квітні 2013р., в вересні 2014р. з України було відправлено технологічне обладнання для наземного комплексу «Циклон-4». В 2015 р. Бразилія з політичних причин вийшла з проекту.
В 2007 р. на замовлення Єгипту КБ ”Південне” та ВО ”Південмаш” за участю підприємств української кооперації створено і здійснено запуск КА ”ЄгиптСат-1” та побудовано станцію керування та прийому супутникової інформації в м.Александрії (Єгипет).
В 2008 р. на Всесвітньому аерокосмічному конгресі в Південній Кореї проект «Морський старт” визнано ”Проривним проектом року”.
В травні 2010 р. підписано Угоду з канадською компанією МДА щодо створення Національної супутникової системи зв’язку та запуску телекомунікаційного супутника ”Либідь”.
В грудні 2010 р. Національне космічне агентство України перейменовано в Державне космічне агентство України. 30 березня 2011 р. Кабінет Міністрів України схвалив ”Концепцію реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 року”.
Внаслідок активної діяльності космічного агентства та провідних підприємств галузі на Європейському космічному ринку Україна стала учасником Європейського проекту створення легкого РН ”Вега”. 13 лютого 2012 р. з космодрому Куру у Французькій Гвіані відбувся її перший пуск з маршовим двигуном РД-843 української розробки та виготовлення для верхнього ступеня ракети. Особливість цього двигуна полягала в тому, що він може вмикатися до 5 разів, завдяки чому забезпечувалося розведення супутників на різні орбіти. Всього, на кінець 2020 року, здійснено 16 пусків РН ”Вега”.
23 квітня 2013 р. відбувся перший демонстраційний пуск РН ”Антарес,” створеної в рамках спільного проекту з компанією ”0гЬііа1 — АТК” (США). Україна виготовляла основну конструкцію першого ступеня ракети. Станом на кінець 2020 р. здійснено 13 пусків РН ”Антарес”. Міжнародна академія астронавтики відзначила своєю щорічною нагородою за 2020 р. міжнародну команду Антареса. Серед них багато представників України.
Революцією на світовому ринку із запусків мікросупутників можна вважати кластерний запуск РН ”Дніпро” в червні 2014 р. 33 космічних апаратів на замовлення 17 країн світу. Це був на той час світовий рекорд. У складі цього угрупування був перший український наносупутник ”Політан-1”, виготовлений студентами Київського політехнічного інституту.
За минулі роки (1992 — 2020) було підготовлено і виконано 5 державних космічних програм завдяки яким Україна стала вагомим гравцем на світовому ринку космічних послуг. Наприклад, за підсумками виконання першої космічної програми (1993 — 1997) здійснено 32 пуски вітчизняних ракет-носіїв та виготовлено 17 космічних апаратів. А взагалі за весь час незалежності було здійснено 172 пусків ракет вітчизняного виробництва або ракет-носіїв з українською комплектацією з 6 космодромів світу. Завдяки цьому в космос було запущено понад 380 КА (з них 28 КА вітчизняного виробництва) на замовлення 25 країн світу. Питома вага цих пусків на світовому ринку складала в середньому від 6% до 9%, а в окремі роки цей показник сягав до 13%. Близько 65% всіх стикувань космічних кораблів на орбіті забезпечувалося апаратурою «Курс». На «Київському радіозаводі», «Елмізі» та на приватному підприємстві «Курс» за ці роки виготовленою 138 комплектів цієї апаратури.
Ракетно-космічна галузь, незважаючи на хронічне недофінансування космічних програм (фінансування на рівні 35%), відсутність державних замовлень на створення ракетно-космічної техніки протягом всього часу була бюджетоутворювальною та експорто- спроможною. Експорт космічної продукції майже вдвічі перевищував імпорт комплектуючих.
В жовтні 2019 р. прийнято Закон України ”Про внесення змін до деяких Законів України щодо державного регулювання космічної діяльності”. Суть цього Закону — дозвіл для суб’єктів всіх форм власності займатися космічною діяльністю. 7 вересня 2020 р. прийнято Постанову Кабінету Міністрів України ”Деякі питання Міністерства з проблем стратегічних галузей промисловості України” згідно з якою Державне космічне агентство та галузь в цілому, підпорядковуються цьому Міністерству.
Спільний українсько-американський науковий проект за участю українського космонавта
В першій Національній космічній програмі (1993-1997) було передбачено здійснити пілотований космічний політ українського космонавта в з метою проведення ним наукових експериментів, які готувалися вченими Національної академії наук України. Пілотованою космонавтикою займалися тоді тільки дві країни, в яких було створено центри підготовки космонавтів. До України, яка стала більш відкритою для співпраці з іншими країнами, а з багатьох тем наукових досліджень, сучасних технологій, унікальних зразків промислової продукції було знято гриф секретності, потягнулися численні делегації з різних країн. Під час одного такого візиту в Україні перебував керівник НАСА Д. Голдін. Він мав зустрічі з керівником Національного космічного агентства України В.П. Горбуліним. Вони обговорювали чимало питань, які могли бути би предметом для співробітництва двох країн, зокрема в космічній сфері. Питання підготовки польоту українського космонавта було вирішено підняти до рівня Президентів країн. Під час візиту Президента України Л.Д.Кучми до США в листопаді 1994 р. прийнято Спільну заяву «Про майбутнє співробітництво в аерокосмічній галузі між Україною та Сполученими Штатами Америки», в якій дано доручення НКАУ та НАСА визначити перспективні потенційні експерименти та корисні навантаження, які б могли бути використані у запусках «Шатлів» і створити відповідні можливості для українського спеціаліста з корисних навантажень брати участь в польотах «Шатл». Спільні рекомендації стосовно такого польоту агенціям подати до 31 березня 1995 р. Після попередніх консультацій вчені обох країн дійшли висновку зупинитися на експериментах в галузі космічної ботаніки. В цій галузі Україна мала досягнення світового рівня, які визнавалися науковцями багатьох космічних держав світу.
В Національному космічному агентстві України було сформовано комісію з відбору кандидата для участі в міжнародній місії на космічному кораблі «Шатл» (керівник, заступник Генерального директора НКАУ Е.І. Кузнєцов), в Національній академії наук України група із підготовки наукових експериментів з космічної ботаніки (керівник професор Є.Кордюм), В підготовці наукових експериментів для здійснення українським космонавтом на орбіті брали участь 6 наукових інститутів та установ НАН України і така ж кількість наукових інституцій із США. В конкурсі, оголошеному НКАУ на здійснення польоту, зголосилося взяти участь понад 30 осіб. За підсумками конкурсу до групи претендентів на політ зараховано Л.К. Каденюка, В. Мейтарчана, Н. Адамчук та Я. Пустового. Всі вони пройшли медичне обстеження, стажування та тестування в космічних центрах США. Відібрані комісією Л.Каденюк і Я.Пустовий майже рік в складі американсьеого екіпажу готувалися до польоту в місії 8Т8 -87 на шатлі «Колумбія». Старт його було призначено на листопад 1997 р. В травні 1997 р. визначено основним астронавтом Л. Каденюка, а його дублером — Я. Пустового.
Леонід Каденюк
На старт «Колумбії», призначеного на 19 листопада 1997р. прибула представницька делегація з України. В складі делегації були Президенти України Л.Д. Кучма, Л.М. Кравчук, Президент НАН України Б.Є. Патон, Генеральний директор НКА України О.О. Негода. група вчених та працівників космічної галузі України, делегація з Чернівецької області, земляків Л.Каденюка, велика кількість представників ЗМІ. Всього на старті було присутньо близько 15 тис. глядачів з багатьох штатів США та Канади. Під час польоту наш космонавт провів 10 наукових дослідів з космічної ботаніки, під час яких вивчав вплив мікрогравітації на розвиток рослин в космосі та освітню програму, якою було охоплено близько 40 тис. школярів в Україні та США. Ці експерименти повторювали на землі його дублер та школярі.
Політ Л. Каденюка підтвердив високий науковий потенціал України та її вагомий внесок у світову космічну науку, вміння України працювати в масштабних міжнародних космічних проектах. Понад два роки результати досліджень вивчалися та аналізувалися в наукових установах обох країн. Було видано багато наукових статтей, захищено дисертації та надруковано монографії з результатами експериментів з космічної ботаніки.
Створення ракетно-космічної техніки в незалежній Україні
Після створення Міністерства оборони України ряд підприємств оборонної промисловості підготували свої пропозиції щодо розробки нових зразків озброєння. Щодо бронетанкової техніки такі пропозиції надійшли від Харківського КБ ім. О.О. Морозова, заводу ім. В.О. Малишева і Харківського тракторного заводу, щодо авіаційного озброєння — від Київського КБ «Луч» і заводу ім. Артема, відносно бойових кораблів — від Чорноморського суднобудівного заводу і Миколаївського суднобудівного заводу ім. 61 комунара. Дві свої пропозиції надіслали КБ «Південне» та Південний машинобудівний завод. Перша пропозиція стосовно створення стратегічних неядерних сил стримування. Річ у тому, що після прийняття Україною статусу без’ядерної держави в КБ «Південне» виникла ідея встановлення на ракетах 15А35 і 15Ж60 неядерного високоточного бойового оснащення та створення на базі двох дивізій РВСП, розміщених у районі міст Хмельницький і Первомайськ стратегічних неядерних сил стримування.
Випущені в ініціативному порядку в КБ (Генеральний конструктор С.М. Конюхов) аванпроекти показали технічну реалізованість пропозиції. Ідею підтримали генерал-лейтенант І.І. Олійник, згодом заступник міністра оборони з озброєння, і командувач 43-ої ракетної армії генерал-полковник В.О. Михтюк. Але на вищому державному рівні ідею було відкинуто. Ракети було утилізовано, а пускові установки підірвано.
Другу пропозицію КБ «Південне» подало у вигляді проекту програми розвитку ракетно-реактивного озброєння. Перед формуванням цього проекту КБ «Південне» ініціювало велику «інвентаризацію» стану багатьох підприємств України для консолідації наявного оборонно-промислового потенціалу країни.
В КБ «Південне» треба було визначити, яке озброєння необхідне для армії України. Саме таке завдання було поставлено перед проектантами. Встановлено ділові контакти з управліннями Міністерства оборони, військовими науковими організаціями та військовими частинами.
Було з’ясовано, що для Збройних сил України доцільно розробляти тактичні та оперативно-тактичні ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, ракетні комплекси протиповітряної оборони, берегові ракетні комплекси, машини геодезичного забезпечення.
На базі одержаних результатів сформувався проект програми. Пропозиції КБ «Південне» щодо проекту програми було прийнято, розроблено такти- ко-технічні вимоги до РСЗВ, тактичного й оперативно-тактичного ракетних комплексів, машини геодезичного забезпечення (МГЗ) та інших тем, проведено першу раду Головних конструкторів щодо ракетно-реактивного озброєння. Наприкінці 1994 р. за більшістю тем було випущено аванпроекти, проведено їхній захист.
У розробленні аванпроектів взяли участь ХК «АвтоКрАЗ», Державний НДІ хімічної промисловості та інші підприємства, які раніше в розробленні ракетно-реактивного озброєння не брали участі. Вони влилися в українську ракетну кооперацію і добре себе зарекомендували.
До аванпроектів подано матеріали не тільки про ракети (тактичні й оперативно-тактичні ракети та ракети РСЗВ було запропоновано як твердопаливні), а й про основні агрегати комплексів, пускові установки, транспортно-заряд- жальні машини, командні пункти різних ланок (бригада, дивізіон, батарея) Командно-спостережний пункт для РСЗВ розробляли як універсальний — його можна було використовувати також і для артилерії. Загалом аванпро- екти схвалило Міністерство оборони України, але був висловлений сумнів щодо можливості створення в Україні твердопаливних ракетних двигунів.
Здавалося б, настав час переходити до стадії ескізного проектування. Але за більшістю тем цей перехід не відбувся.
Річ у тому, що на стадії ескізних проектів завжди проводять випробування, для яких необхідна дослідна матеріальна частина. А тому фінансові витрати на ескізні проекти значно перевищують витрати на аванпроекти. У держави не вистачало коштів, і перехід до ескізного проектування не відбувся. Єдиним винятком була тема «Машина геодезичного забезпечення» (МГЗ).
Експериментальні підрозділи КБ «Південне» виготовили комплект із двох машин МГЗ. Комплект пройшов випробування і його високо оцінили фахівці. Проте комплект МГЗ не дійшов до серійного виробництва, хоч інтерес до нього виявляло не тільки Міністерство оборони, але й спеціалісти з геодезії і картографії. А причина була та ж сама — відсутність коштів.
Сумнів щодо можливості створення в Україні твердопаливних ракетних двигунів був розвіяний у 2007 р., коли КБ «Південне» на замовлення КБ «Луч» розробило і провело вогневе випробування першого такого двигуна. А до цього КБ «Південне» у 1998 р. пропонувало Міністерству оборони створити оперативно-тактичний ракетний комплекс із рідинними ракетами. В 2006 р. після численних звернень у вищі державні структури розробці засобів озброєння було надано статус завдання з вищим державним пріоритетом. Здавалося, до середини 2000-х років «крига скресла» — пропозиція КБ «Південне» щодо створення багатофункціонального ракетного комплексу (БФРК) одержала підтримку вищих посадових осіб держави.
Керівництво КБ «Південне» ухвалює концепцію — під час розробки матеріалів комерційних контрактів рішення, які закладаються, можливо згодом застосувати для створення українських ракетних комплексів. Так було з командним приладом БІНС — його розроблено в рамках теми «Циклон-4», проведено льотне відпрацювання на РН «Дніпро», а надалі його передбачалося використати на оперативно-тактичній ракеті.
Крім того, частина коштів, одержаних за виконання контрактів використовувалась для пошукових робіт у галузі створення озброєння. Зокрема проводилися вогневі випробування експериментального твердопаливного двигуна. Це дало можливість сформувати пропозиції зі створення бойових комплексів, які експонувалися на міжнародних виставках «Авіасвіт», «Зброя та безпека» у Києві. З’являється надія, що у майбутньому на озброєння армії України буде поставлено ракетно-реактивне озброєння власного виробництва.
Міжнародні космічні проекти
Після набуття Україною незалежності змінилися умови господарювання як в середині країни, так і на міжнародній арені. Багато залежало від керівних кадрів на різних щаблях управління економікою. В космічному агентстві України з досвіду формування першої космічної програми зрозуміли, що потрібно виходити на світовий ринок — великий, різноманітний, всепоглинаючий, спрямований на сучасну якісну продукцію. В Україні вона була. Це ракети-носії, системи керування ра- кет-носіїв та космічних апаратів, системи стикування космічних апаратів з орбітальними станціями та інше.
Завдяки міжнародним угодам, укладеним Національним космічним агентством з іншими державами, підприємства отримали можливість запропонувати свою продукцію на світовому ринку. Причому, щоб завоювати ринок і космічна продукція, і космічні проекти повинні бути незвичними, унікальними. В 1992 році НКАУ дало таке завдання провідним підприємствам, які виробляли ракетно-космічну техніку. В КБ «Південне» пригадали науково-дослідні роботи по темі «Плавучість» і запропонували їх застосувати для створення плавучого ракетного комплексу на базі італійської платформи «Сан-Маріно» або крейсера «Варяг». Проте через певні технічні і фінансові причини роботи навіть не розпочинали.
Програма «Морський старт»
В 1993 р. за ініціативою Генерального конструктора РКК «Енергія» Ю.П. Семенова ця проблема знову підіймається. Після тривалих дискусій в робочих групах 28 липня 1993 р. був підписано історичний «Протокол наради робочої групи РКК «Енергія», НВО «Південне» і «Боінг» про дослідження можливостей запуску космічних апаратів із стартових засобів морського базування». Цим документом підтверджено намір сторін здійснювати морські старти ракетою «Зеніт», розробленою КБ «Південне» і яка виготовлялася на Південмаші. В грудні 1993 р. утворено Раду головних конструкторів і оперативно-технічне керівництво. Подальші роботи зі створення комплексу «Морський старт» вимагали прийняття низки рішень на високому рівні. По своїй організаційній суті цей проект був значно складніший за проект «Енергія-Буран». Участь в цьому проекті великих космічних фірм з різних країн вимагало спеціальних рішень урядів. Американцям потрібно було отримати дозвіл на технічне сприяння, РФ — ліцензію і розпорядження уряду на проведення цих робіт, Україні дозвіл від НКАУ. Проте політична нестабільність в той час в Україні та РФ насторожували закордонних партнерів. Вони вважали, що проект має значний політичний ризик. На початку 1994 року у Президента України Л.Д. Кучми відбулася нарада, яка по суті дала старт проекту, 5 травня1995 року в м. Сієтл (США) фірми, відомі в своїх країнах як виробники літаків, ракет, суден, об’єдналися в компанію «8еа ЬаипсН» для реалізації запусків космічних апаратів з океану (планувалося 75 пусків протягом 15 років). В КБ «Південне» розпочато роботи із широкомасштабного доопрацювання ракети «Зеніт».
Ракета-носій «Зеніт -38Ь»
Для РКК «Морський старт» необхідно було доопрацювати ракету-носій. Ракета-носій «Зеніт-8Ь» складається з наступних частин:
- ракети-носія «Зеніт — 28»;
- розгінного блоку ДМ-8Ь з власною системою керування;
- блоку корисного вантажу.
В якості РН «Зеніт-28» використовується РН11К77, яка доопрацьована для умов морського старту, встановлення розгінного блоку і блоку корисного вантажу. Для вдосконалення конструкції, підвищення надійності і енергетичних характеристик.
Вже на весні 1998 р. в роботах по створенню комплексу «Морський старт» почався новий етап. Спочатку у м. Виборзі на стартовій платформі, а потім в м. Санк-Петербурзі на командному кораблі почалися роботи із монтажу та автономних випробувань технологічного обладнання ракетного сегменту.
Не обійшлося і без політичних втручань. Команда українських фахівців з двома космічними носіями прибула в порт призначення 4 липня, в День незалежності США і потім ще п’ять місяців чекала на дозвіл американської влади готуватися до пуску. Газета «Вашингтон пост» 8 серпня опублікувала статтю про зупинку робіт по програмі «Морський старт». США, за вимогою Держдепартаменту, призупинили свою участь в проекті і звинуватили корпорацію «Воеіп§» у передачі технічних секретів українським і російським колегам. Була призначена перевірка. Багато членів Конгресу США частково схвалювали підприємство «8еа ЬаипсЬ», тому що воно давало американським компаніям та військовим посадовим особам можливість зблизька оглянути стан ракетної техніки колишнього СРСР.
В переговорний процес вкючилося Національне космічне агентство. Проведено низку перемовин з американською стороною. Вирішальний етап перемовин відбувся в грудні 1997 р. в м. Відні між НКАУ і міністерством торгівлі США. Американська сторона запропонувала укласти угоду про захист технологій, пов’язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів (6 березня1998 р.). Українська сторона внесла пропозицію укласти угоду про захист технологій, пов’язаних з українськими ракетами-носіями, ракетним обладнанням та технічними даними для проекту «Морський старт» (29 вересня 1999 р.). Розробка і погодження останньої угоди зайняла майже 18 місяців.
Комплексні випробування технологічного обладнання комплексу «Морський старт» проводилися в період з 13.11.1998 р. до 16.02.1999 р. 6 березня здійснено інтеграцію РН «Зеніт -38Ь» №1 з космічним апаратом «Бешоза!» і 12 березня платформа вийшла в океан. Ліцензія на проведення пуску закінчувалася 31 березня.
26 березня 1999 р. комплекс прибув на місце старту. 28 березня 1999 р. при висоті хвиль 2,7 м космічна ракета «Зеніт-38Ь» вперше стартувала з району екватора в Тихому океані з плавучої пускової платформи «Одісей» і вивела на перехідну до геостаціонарної орбіти корисне навантаження вагою близько 4,5 тони.
З березня 1999 р. було здійснено 36 пусків ракет-носіїв «Зеніт-38Ь».
Програма «Наземний старт». З метою підвищення ефективності та окупності проекту «Морський старт» засновники спільного підприємства на зустрічі 26 липня 2002р. підтримали ініціативу КБ «Південне» і вирішили модернізувати ракету-носій «Зеніт» для старту з суходолу, використовуючи стартовий комплекс на космодромі «Байконур». Пізніше цей проект назвали «Наземний старт». Для взаємодії з компанією «Морський старт» утворено нову компанію «Міжнародні космічні послуги». В цьому проекті використовувалися двоступінчаста РН «Зеніт-28ЬВ», триступінчаста РН «Зеніт-38ЬВ» і триступінчаста РН «Зеніт-38ЬВФ». Всього з 2007р. в проекті «Наземний старт» було здійснено 11 пусків.
Програма «Дніпро». Для реалізації численних ракетних програм було створено нові технології, матеріали, нові двигуни та ефективні палива. Створені українськими фахівцями міжконтинентальні балістичні ракети Р-36М (88-18), які підлягали знищенню згідно з міжнародними домовленостями, не давали спокою багатьом ракетобудівникам. Ця ракета на той час і випереджала подібну техніку інших країн на багато років. Узагальнені думки кращих фахівців було донесено до Президента України Л.Д. Кучми, він звернувся до голови Уряду Російської Федерації В.С. Чорно- мирдіна (ці ракети стояли на бойовому чергуванні в РФ і підлягали знищенню) з пропозицією більш раціонального використання цих ракет. Національне космічне агентство України і Роскосмос 12 листопада 1996 р. в спільному меморандумі визнали доцільним розгорнути роботи з програми використання ракет 15А18 для запусків космічних апаратів цивільного призначення. Для робіт залучити підприємства з кооперації, яка склалася в минулі роки. Ця ракета була названа «Дніпро».
РН «Дніпро»
КБ «Південне» мало значний досвід і напрацьовані технології перетворення бойових ракет у космічні РН. Саме цей принцип покладено в основу створення РН «Космос», «Інтеркосмос», «Ци- клон-2», «Циклон-3» на базі бойових ракет 8К63, 8К65, 8К69. Серйозні передумови для ефективного перетворення в космічну РН мала й МБР 15А18. Серед них — значні енергетичні можливості й об’єм зони корисного вантажу під обтічником, високі надійність і точність відпрацювання польотного завдання, наявність розвинених технічного і стартового комплексів (три пускові установки) на космодромі Байконур, що забезпечують широкий освоєний діапазон азимутів стрільби з реалізацією базових нахилів орбіт виведення 51°, 65°, 87°, 98°, відносно невеликі витрати на переобладнання та експлуатацію майбутнього носія.
Тому, щойно на порядок денний було поставлено питання про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, у тому числі близько 300 ракет важкого класу, переведення МБР 15А18 у клас РН набуло реальних обрисів, до того ж процедура ліквідації ракет шляхом їх прямого знищення з операціями демонтажу, транспортування, нейтралізації виявилася досить витратною. Більше того сам договір СНО-1 від 31 липня 1991 р. у кінцевому підсумку дозволяв використання МБР, знятих з бойового чергування, для «доставки об’єктів у верхні шари атмосфери або в космос».
Пуск ракети «Дніпро»
Пророблення, які виконало КБ «Південне» з кооперацією основних розробників комплексу ракети 15А18 наприкінці 80-х — початку 90-х років, засвідчили високу ефективність використання найпотужніших МБР для запуску КА низькоорбітальних систем зв’язку, дистанційного зондування Землі, розробки космічних технологій виробництва надчистих матеріалів і біопрепаратів, створення систем надання екстреної допомоги та інших застосувань. Було розроблено конкретні проекти за участю провідних підприємств Росії і США, які пройшли експертизу й одержали позитивну оцінку головних НДІ. Один з таких проектів «Дніпро» представлено на багатьох міжнародних нарадах і конференціях і прийнято до практичної реалізації. У 1997 р. засновано Міжнародну космічну компанію (МКК) «Космотрас» зі створення й експлуатації космічного ракетного комплексу на базі МБР 15А18 — «Дніпро». Комплекс створено відповідно до Договору про СНО на базі переобладнаної стосовно адаптації КА міжконтинентальної балістичної ракети 88-18, яку знімали з озброєння. Її технічні можливості дають змогу з високим ступенем надійності (0,97) забезпечити виведення на навколоземну колову й еліптичну орбіти космічних апаратів вагою до 4 тонн і надати зони для корисного вантажу об’ємом ~ 21 м3.
Універсальність МБР 15А18, її конструктивна схема та інваріантність системи керування поряд з високими споживчими якостями уможливили РН «Дніпро» посісти гідне місце в секторі.
Ракета-носій «Дніпро» може бути з успіхом застосована для виведення на орбіту КА середнього класу і груп малих супутників, виведення на орбіту і забезпечення входу в атмосферу із заданими параметрами траєкторії спускних капсул.
Наявність близько 150 вже виготовлених ракет 15А18, придатних для переобладнання в РН, і необхідної інфраструктури на космодромі Байконур дали можливість гарантувати стабільні, з мінімальними витратами, пускові послуги на період до 2012 р. Ракета-носій «Дніпро» — триступінчаста з послідовним розташуванням ступенів. На третьому встановлено космічну головну частину (КГЧ).
До складу КГЧ входять: космічний апарат, перехідний відсік, що складається з двох платформ (верхньої та нижньої), адаптер, рама з приладами систем вимірювання і керування носія, головний аеродинамічний обтічник. Застосування нових технологічних і конструктивних рішень — капсулювання зони корисного вантажу або створення модульних конструкцій дозволило найбільш економічно забезпечити на сучасному рівні необхідні умови (температурно-вологісний режим і чистоту) для КА нового покоління. При цьому було максимально використано конструкцію базової ракети без доопрацювань.
Захист КА від впливу зустрічного аеродинамічного потоку забезпечує штатний головний обтічник. Оскільки розгінний ступінь РН працює за «тяговою» схемою, розроблено і введено до складу верхньої платформи перехідного відсіку скидуваний перед відокремленням КА газодинамічний екран, який забезпечує захист КА від газодинамічного впливу факела під час роботи двигуна розгінного ступеня. Розроблено кілька конфігурацій КГЧ, що допускають розміщення від одного до дев’яти КА, у тому числі КГЧ зі збільшеною зоною корисного вантажу для КА заввишки понад 5 м.
Система керування ракети-носія — інерціальна, високоточна, на базі БЦОМ. Для РН розроблено нове програмно-математичне забезпечення, яке дозволяє реалізувати оптимальні програми виведення КА, у т. ч. групи КА, на навколоземні орбіти та їх відокремлення.
Система вимірювань носія забезпечує передачу телеметричної інформації з РН до відокремлення КА Старт ракети — мінометний, здійснюється за штатною схемою викиданням ракети газами порохового акумулятора тиску з ТПК. Схеми розділення ступенів, відокремлення розгінного ступеня, скидання обтічника відповідають відпрацьованим для ракети 15А18.
Наземну інфраструктуру космічного ракетного комплексу «Дніпро» створено на базі наявної на космодромі Байконур інфраструктури ракетного комплексу 15А18 з доповненням елементами технологічного устаткування, які забезпечують роботи з підготовки та перевірки космічного апарата (групи КА) і КГЧ у цілому. Розроблено і впроваджено нову технологію при підготовці РН і КА або групи КА: підготовку КА і РН здійснюють паралельно, і вони не впливають одне на одного. Можливість заміни КГЧ з КА без зняття РН зі стартової позиції дозволяє значно здешевити та спростити заміну КА у разі виявлення нештатних ситуацій. Наземна інфраструктура космодрому придатна для проведення запусків КА на орбіту, що підтверджено успішними пусками РН «Дніпро».
Можливість тривалого перебування РН у стані готовності до запуску КА дає можливість вирішувати завдання оперативного поновлення систем КА, а також максимальну синхронізацію запуску декількох КА. Особливість комплексу — тривале перебування в готовності до пуску, можливість заміни КА і КГЧ без зливання ракетного палива і зняття з пускової установки, проведення пуску за будь-яких погодних умов.
Прийняті принципи створення РН «Дніпро» дозволили надавати пускові послуги на світовому ринку за ціною на 20—30 % нижчою порівняно з цінами на послуги експлуатованих РН аналогічного класу. Багатоцільове застосування космічного ракетного комплексу «Дніпро» є прикладом ефективної конверсійної програми з переобладнання потужної балістичної ракети в РН для запуску супутників комерційного, наукового і технологічного призначення.
Конструктивна схема ракети 15А18 та інваріантність системи керування дозволили створити на її основі високоефективну РН, яка відповідала сучасним вимогам до засобів виведення КА. Матеріальну частина комплексу утворювали стартовий, технічний та вимірювальний комплекси. Обсяг додаткових доопрацювань для експлуатації ракети для виведення КА був незначний. Все це забезпечило швидку окупність та високу конкурентоздатність цього носія.
Жоден із існуючих комплексів не мав такого короткого терміну підготовки ракети до пуску і темпів пусків, можливостей старту в будь-яку погоду і знаходитися в заправленому стані необмежений час і постійну готовність до пуску. Є можливість знімати і повторно встановлювати космічну головну частину на заправленій ракеті.
31 травня 1997р. під час візиту Б,М. Єльцина до Києва підписано спільну заяву президентів РФ і України і визначено приорітетні напрямки в галузі космічної діяльності на довгострокову перспективу. Зокрема передбачалося створення українсько-російського космічного комплексу «Дніпро» на базі ракет РС-20 (88 -18), які знімаються з бойового чергування, для запуску космічних об’єктів з мирною метою. У вересні 1997 р. згідно з спільним рішенням Урядів України і Росії утворено міжнародну космічну компанію (МКК) «Космотрас», яку очолив колишній головний інженер Південмашу В. Андреєв.
Перший демонстраційний пуск РН «Дніпро» призначили на 21 квітня 1999р. Точно в призначений час 200 тонна ракета «Дніпро» легко вилетіла з шахти.
Враховуючи технічні характеристики закладені при розробці ракети, постійні роботи з її модернізації, а також зміни в конструкції та системах керування, пов’язані з її конверсією для використання в проекті «Дніпро», ця ракета стала універсальним засобом для здійснення кластерних пусків. В червні 2014р. встановлено свого роду світовий рекорд із одночасного запуску 34 космічних апаратів. Всього з квітня 1999р. за програмою «Дніпро» здійснено 22 пуски, запущено на орбіти понад 70 КА, на замовлення 25 країн світу.
Проект «Циклон-4»
З середини 90- х років в космічному агентстві України активно вивчалося питання пошуку можливостей для незалежного виходу в космічний простір. Іншими словами, будівництва стартового комплексу для гарантованого пуску ракет-носіїв українського виробництва з території однієї з країн, яка має космічні амбіції і економічно здатна здійснити такий престижний проект в короткий термін. Це було викликано прогнозами можливих сценаріїв у взаємовідносинах між країнами в глобальному світі та зростанням впливу країн з так званого клубу «космічних держав» на світову економіку та зростання впливу високотехнологічних країн світу на майбутнє людства. Завдяки спільній роботі НКАУ та Міністерства закордонних справ України було розглянуто кілька варіантів розміщення стартового комплексу в країнах: Аргентина, Чилі, Бразилія. Зупинилися на Бразилії, яка мала найвигідніше географічне розташування (близьке до екватора), велике бажання ввійти до числа космічних держав світу та була економічно найбільш потужною. Пропозиції робочої групи, яка готувала візит Президента України Л.Д. Кучми до Бразилії в 1996 р. щодо створення спільного проекту будівництва стартового комплексу для нової ракети-носія «Циклон-4» на космодромі Алкантара, були узгоджені президентами України і Бразилії. Співробітництво між Україною і Бразилією в космічній сфері почалося в листопаді 1999 р. після підписання Рамкової угоди про співробітництво у використанні космічного простору з мирною метою. Через чотири роки, 21 жовтня 2003 р. під час офіційного візиту Президента України Л.Д. Кучми у Федеративну Республіку Бразилія, відбулося підписання Угоди між Україною і ФР Бразилією про довгострокове співробітництво із використання ракети — носія «Циклон-4» на пусковому центрі «Алкантара». В 2004 р. Угода була ратифікована парламентами України і Бразилії. Відразу після ратифікації Угоди в Україні розпочалися роботи із створення ракети-носія «Циклон-4» та підготовки виробничої бази для її виготовлення.
Космодром «Алкантара»
Структурно українсько-бразильський проект складався із трьох частин:
- розробка та організація виробництва ракети-носія (здійснюється і фінансується Україною);
- створення загальної інфраструктури космодрому Алкантара (здійсюється і фінансується Бразилією);
- створення наземного комплексу (здійснюється Бінаціональною компанією «Алкантара-Циклон-Спейс» (АЦС), яка фінансувалася сторонами на паритетних засадах) і була утворена в 2007 р.
До складу цього підприємства Україна спрямувала кваліфікованих фахівців із центрального апарату Державного космічного агентства, інженерів, менеджерів КБ «Південне» та ВО «Південмаш».
В 2008 р. розпочалися практичні роботи зі створення наземного комплексу «Циклон — 4». В квітні 2010р. БК АЦС отримала в Бразилії екологічну ліцензію, а у вересні 2010р. — ліцензію на будівництво. 9 вересня 2010р. на пусковому центрі Алкантара відбулася церемонія закладки «першого каменю» в будівництво наземного комплексу «Циклон-4» та розпочалися підготовчі роботи для будівництва наземного комплексу. В 2011р. активно розпочалися роботи по будівництву споруд наземного комплексу «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара. Причин затримки початку будівництва наземного комплексу було кілька: двічі мінялося місце розташування стартового комплексу; бюрократична тяганина в Бразилії із отриманням дозволів, ліцензій, сертифікатів; російська фірма КБТМ, яка мала великий досвід із будівництва стартових комплексів, відмовилася від участі в проекті і її вимушені були замінити українською організацією. Крім того, на ці причини наклалися політичні проблеми, пов’язані із створенням об’єднання країн БРІКС (2006 р.). Повноформатний самміт вперше відбувся в Екатеринбурзі в червні 2009 р., другий самміт — в Бразилії в квітні 2010 р., шостий самміт в Бразилії в липні 2014 р.
В червні 2012 р. з України до Бразилії морським шляхом відправлено першу партію технологічного обладнання наземного комплексу «Циклон-4» для проведення монтажу на пусковому центрі Алкантара. В березні 2013р., через припинення фінансування з боку Бразилії, будівельні роботи на наземному комплексі «Циклон-4» було припинено і з того часу не відновлювалися. В квітні 2013р. здійснено морське транспортування з України в Бразилію другої партії наземного технологічного обладнання, а в вересні 2014р. третьої партії. 16 липня 2015 р. Бразилія нотою свого Уряду проінформувала українську сторону про наміри зупинити Угоду між ФРБ і Україною про довгострокове співробітництво з використанням ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара 24 липня 2015 р. Президентом ФР Бразилія був підписаний Декрет, який оприлюднив денонсацію Угоди. Бразильська сторона, як виявилося, не була готова до співробітництва на такому високотехнологічному рівні і не витримала політичного тиску коллег по БРІКСу.
Державне космічне агентство здобуло цінний досвід і важливі уроки з цього проекту. Для його реалізації було об’єднано зусилля багатьох підприємств різних галузей промисловості України. Як результат, Україна отримала новий ракето-носій для якого утворено нову систему керування. Було розроблено і випробувано в космосі унікальну бортову систему навігації на базі лазерних гіроскопів (БІНС), створено систему багаторазового включення ракетного двигуна 3-го ступеня, відпрацьовано вітчизняну технологію побудови обтічника та міжступеневого відсіку. До цього, Україна не мала досвіду з проектування і будівництва наземних стартових комплексів, тому відмова від співробітництва РФ вимусила вирішувати це питання самостійно, причому в рекордно короткі терміни, використовуючи форми державно-приватного партнерства з ПП «Дніпротехсервіс», який побудував так званий «Сухий старт» в м. Дніпрі для відпрацювання всіх наземних операцій, які повинні були здійснюватися в Бразилії.
Досвід взаємовідносин, отриманий в рамках міжнародного проекту «Ци- клон-4», а також великий науково-технічний доробок в створенні новітньої ракетно-космічної техніки дозволили нині українській стороні спрямувати зусилля на пошук надійніших партнерів і нових місць розташування космічного ракетного комплексу. Зараз проводяться роботи зі створення космодрому для модернізованої ракети «Циклон-4М» на території Канади або в Австралії.
Проект РН «Антарес»
Тривалі контакти з американськими космічними компаніями поступово приносили плідні результати. КБ «Південне» протягом 2005-2007 рр. провело низку перемовин і контрактні роботи з корпорацією ОгЬііаі 8сіепсез Согрогаііоп щодо визначення участі українських підприємств під загальним керівництвом КБ «Південне» в створенні та експлуатації нової американської ракети космічного призначення «Таурус-2» і ракетно-космічного комплексу для її застосування. В 2011р. ця ракета отримала нову назву — «Антарес».
РН «Антарес»
Створення комплексу «Антарес» стало одним із перших комерційних проектів космічної галузі України з ракетобудівними компаніями США, які отримали замовлення на доставку вантажів до Міжнародної космічної станції. Ракета космічного призначення розроблена компанією «ОгЬііаі — АТК» в двоступінчастому і триступінчастому варіантах. Першу ступінь для обох варіантів «Антареса» виготовляли підприємства України. Перша ступінь — рідинна, на компонентах палива кисень-гас, з двома однокамерними маршовими двигунами НК-33, які були закуплені в РФ та доопрацьовані в компанії Аегоіеі. Головний обтічник виготовлений із композиційних матеріалів. Головна конструкція першого ступеня та частина наземного обладнання розроблена в КБ «Південне», виготовлена на ВО «Південмаш» в кооперації підприємствами «Хартрон-АРКОС», Київприлад, «Хартрон-ЮКОМ», «ЧеЗаРа»,»РАПІД» та іншими. Ракета стартує з космодрому Уоллопс. Перший демонстраційний пуск відбувся 22 квітня 2013р., а 18 вересня 2013р. РН «Антарес» відправила вантажний корабель «Сігнус» до Міжнародної космічної станції. Станом на січень 2021р. здійснено 13 пусків РН «Антарес» для відправлення вантажів до МКС.
Проект РН «Вега»
Враховуючи світові тенденції щодо мінітюриалізації космічної техніки, яка працює на навколоземній орбіті Європейське космічне агентство поставило завдання створення, крім важких і середніх «Аріанів», що експлуатуються вже тривалий час, легкого ракетоносія для запуску невеликих, малих і мікросупутників в інтересах, в першу чергу Європейських країн. Інтегратором всіх пропозицій було визначено Італійське космічне агентство. В тендері на виготовлення двигуна для останнього четвертого ступеня нової ра- кети-носія, яка отримала назву «Вега», перемогли українські підприємства. Маршовий двигун РД-843, розроблений КБ «Південне» та виготовлений на
В.О. «Південмаш» виявився найбільш ефективним і протягом 8 років успішно працює в цьому проекті. Особливість двигуна полягала в тому, що він може вмикатися до 5 разів, завдяки чому забезпечується розведення супутників на різні орбіти. З часу першого пуску 13 лютого 2012р. з космодрому Куру в Французькій Гвіані до лютого 2021р. здійснено 16 пусків РН «Вега».
Системи керування для космічних апаратів, ракет-носіїв, орбітальних станцій.
Проект «Глобалстар»
Вихід на міжнародний ринок космічних послуг для молодої Української держави був надзвичайно важливий і необхідний. Цей ринок, крім змагання вітчизняної техніки і технологій з відомими ракетно-космічними світовими фірмами, був цікавий і приваблював значними обсягами фінансування проектів. Тому КБ «Південне» і завод «Південмаш» енергійно включилися в підготовку до міжнародного тендера на запуск космічних апаратів системи «Глобалстар». В жорсткій конкурентній боротьбі з провідними фірмами США, РФ, Франції і Китаю українські підприємства виграли тендер на запуск РН «Зеніт» 36 космічних апаратів зв’язку. По 12 супутників на одній РН! Світовий досвід такого ще не знав. Для розміщення КА на ракеті в 1994р. в КБ «Південне» сконструйовано спеціальний диспенсер, на якому розміщувалося 12 КА в три яруси по чотири КА.
Крім того, в проекті містилися завдання, які необхідно було вирішувати вперше.
В 1995 р. КБ «Південне» і ВО Південний машинобудівний завод підписали з американською компанією «8расе8у8Іеш8/Ьога1» контракт на запуск супутників зв’язку «СІоЬаМаг», який передбачав виведення на орбіту 36 супутників зв’язку за допомогою ра- кет-носіїв «Зеніт-2». Крім численних і звичних конструкторських і технологічних завдань, які довелося вирішувати при підготовці цього проекту, найскладнішою виявилася незвична для нас проблема — оформлення низки міжнародно-правових угод на вивезення з України і ввіз на Байконур наших ракет-носіїв і американських супутників. У її вирішення було задіяно чимало інстанцій України та Казахстана.
Перший запуск американських космічних апаратів відбувся 10 вересня 1998р. з космодрома Байконур. Старт! 275 секунд — політ нормальний. 276 секунда — зв’язок з ракетою втрачено; втрачено і РН, 12 супутників і можливість продовжити працювати в престижному проекті, підірваний авторитет українських ракетобудівників! Акції «Глобал Стар» в США впали на 40%, «Глобал Стар» швидко ”пересів” на російський носій, який кожним рейсом виводив на орбіту всього 4 КА, що втричі здорожчувало формування цього сузір’я. Недивлячись на негативний результат українські фахівці отримали надзвичайно цінний досвід участі у великих міжнародних космічних програмах, що було враховано в майбутній космічній політиці держави.
Проект КА «СІЧ-1» з чилійським супутником
В першій космічній програмі України було передбачено запуск космічного апарата вперше під юрисдикцією України. Це було необхідно, щоб донести до світової спільноти, що Україна може відігравати суттєву роль на світовому космічному ринку. Виготовлені в Україні раніше і виведені на орбіти понад 400 космічних апаратів зараховувалися в загальний підсумок досягнень Радянського Союзу. В космічній програмі цей апарат отримав назву «Січ-1». В колективах розпочалися роботи з метою в найкоротші терміни виготовити цей супутник. За своїм функціональним призначенням, складом апаратури та зовнішнім виглядом цей апарат мало чим відрізнявся від КА «Океан-01», який розроблявся в КБ «Південне» раніше і більшість його систем були українського виробництва і української комплектації. Планувалося його запустити вітчизняною ракетою-носієм «Циклон-3» з космодрома «Плесецьк». Враховуючи активну позицію Національного космічного агентства України щодо пошуку контактів з метою співпраці з іншими країнами, відгукнулася компанія з Чилі, яка підготувала перший супутник своєї країни і шукала дешеву пускову послугу для його запуску. Супутник виготовлений англійською компанією 88ТЬ досить малих розмірів (50 кг) і міг бути як додатковий вантаж при запуску «СІЧ-1». Умовою чілійців було, щоб системою роз’єднання супутників була система розроблена і виготовлена в Чилі.
Супутник «Січ-1»
31 серпня 1995р. з космодрома «Плесецьк» стартувала РН «Циклон-3», яка вивела на орбіту супутник «Січ-1», На жаль система розведення супутників не спрацювала і чилійський супутник не відокремився від українського, але це не відбилося на роботі «Січ-1». Запуском цього апарата було вирішено питання створення вітчизняної інфраструктури засобів керування космічними апаратами, прийому, обробки і поширенню інформації для користувачів. Було створено наземний комплекс управління, який відповідав сучасним вимогам, і був не гірше за аналогічні комплекси в РФ але відрізнявся від них однопунктною технологією з керування КА.
На орбіті наш супутник пропрацював понад 5 років.
Проект «Єгиптсат-1»
В 2001р. у міжнародному тендері оголошеному Єгиптом на створення космічного апарата ДЗЗ, в якому брали участь представники 8 країн перемогу вибороли українські підприємства. В 2007р. на замовлення Єгипту КБ «Південне» та ВО «Південмаш» за участю підприємств української кооперації створили і здійснили запуск (17 квітня 2007р.) КА «ЄгиптСат-1» та побудували станцію керування та прийому супутникової інформації з КА біля м. Александрія (Єгипет).
Супутник «ЄгиптСат-1» — апарат дистанційного зондування Землі створено на сучасному технологічному та інформаційному рівнях. КА призначався для здійснення оптико-електронного спостереження Землі і надання послуг зв’язку в режимі електронної пошти. Його вага становила 157 кг. Супутник розроблено на базі нової мікроплатформи «МС-2». Його роздільна здатність становила не гірше 8,2м. Супутник відпрацював на орбіті більше трьох років. За його допомогою було визначено місце знаходження корабля «Фаіна», який свого часу був захоплений сомалійськими піратами, що полегшило процес звільнення українських моряків. Під час виготовлення супутника та його експлуатації в Україні на підприємствах галузі пройшли підготовку та стажування понад 200 фахівців з Єгипту.
Проект КА «Либідь»
В першій космічній програмі одним із стратегічно важливих був проект створення телекомунікаційного супутника «Либідь». Автори програми передбачали в ближній перспективі бурхливий розвиток супутникового зв’язку, телебачення, інтернету, настання епохи інформаційного суспільства. Тому кожна розвинута країна повинна мати космічні апарати, які забезпечували б ці сервіси та пропонували користувачам нові послуги. На той час в Україні не було технологій, які дозволяли б створювати космічні апарати такого класу. Науковий, кадровий і технічний потенціал, рівень розвитку електронної промисловості та мікроелектроніки нашої держави при відповідному фінансуванні дозволяв в недалекій перспективі створити такий вітчизняний геостаціонарний супутник зв’язку. Проте, недостатнє фінансування національних космічних програм та не фінансування робіт із створення супутника «Либідь» постійно відкладало ці роботи на пізніший термін. Лише в 2009 р. в державному космічному агентстві прийнято рішення оголосити тендер на створення такого супутника, причому за кредитні кошти. В тендері перемогла Канадська компанія МДА. Згідно з контрактом підписаним 13.05.2010р. між ДП «Укркосмос» і канадською корпорацією «МасБопаМ, Бейшіег апгї Аззосіаіез Согрогаїіоп» в 2010р. розпочалися роботи. Компанія МБА повинна була замовити виготовлення супутника, його запуск і передачу його Україні «під ключ» на орбіті. Україна виготовляла весь наземний комплекс. Канадські колеги замовили виготовлення супутника в РФ із запуском КА в 2014р. До цього терміну в Криму була побудована станція прийому інформації та управління космічним апаратом. Після анексії Криму Канадська сторона оголосила форс-мажор і вийшла з проекту, а готовий космічний апарат «Либідь» залишився в РФ на зберіганні у ВАТ «Інформаційні супутникові системи».
В червні 2015 р. власними зусиллями ДП «Укркосмос» побудовано новий наземний сегмент (НС) як альтернатива втраченому в Криму. Внаслідок цього так званий «форс-мажор» був подоланий. Компанія «Пгікііп Ьітіїегї», яка є підрядником МДА і відповідала за фінансування робіт із виготовлення ракети, не виконала своїх зобов’язань, що привело до зриву робіт із будівництва ракети-носія «Зеніт». Канадська сторона 7.09.2017р. направила до ДП «Укркосмос» Повідомлення про остаточне розірвання контракту.
Проект КА «Січ-2-1» (Повернення на орбіту)
В КБ «Південне» після запуску в 2011 р. КА «Січ-2» розгорнулися роботи зі створення більш сучасних космічних апаратів нового класу, на новій платформі. Ці роботи велися ініціативно, за кошти КБ «Південне». Роботи щодо створення такого КА були в основному завершені в 2020 р. Цей апарат дістав назву «Січ-2-1». На зміну російським комплектуючим використані більш сучасні вітчизняні та партнерів із Франції та Південної Кореї.
Створення нових космічних апаратів неможливе без модернізації виробничої бази, оснащення її сучасною технікою. Виготовлення цього супутника проходило в новому виробничому приміщенні, яке було побудовано в 2019 р. Це так званий «чистий цех» площею 300 кв. метрів для збирання космічних апаратів, створених за новими технологіями.
В створенні ракетно-космічної техніки важливе місце займає розділ — розробка та виготовлення систем керування ракет-носіїв, космічних апаратів та орбітальних станцій. Цей напрямок робіт вимагав формування в країні потужного кадрового потенціалу, створення високотехнологічного комплексу, побудованого на основі сучасних досягнень у сфері науки, використання високих технологій, а також модернізації промислової бази, побудованої на основі мікроелектроніки, обчислювальних комплексів і комп’ютерної техніки. Історично склалося так, що багато підприємств на яких вироблялася ракетно-космічна техніка та її складові, зосереджено у великих містах, де знаходилися наукові установи, вищі навчальні заклади, які готували для цих підприємств інженерні кадри, навчальні заклади профтехосвіти, які забезпечували ці підприємства робочими кадрами. Провідними містами в яких сконцентровано підприємства ракетно- космічної галузі, що спеціалізувалися з виробництва систем керування та їх складових були Київ, Дніпро, Харків, Львів, Суми, Чернігів та Чернівці.
Державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання Комунар»
За славну 70-літню історію «Об’єднання «Комунар» створило понад 15 видів систем керування для космічних ракет-носіїв, у тому числі для всіх пілотованих програм, системи керування космічними апаратами картографічного, наукового призначення, наземні автоматизовані випробувальні комплекси, що забезпечують випробування і пуски космічних об’єкгів. Колектив підприємства брав безпосередню участь в забезпеченні 9 міжнародних експедицій на орбітальну станцію «Салют», 25 міжнародних програм на станції «Мир» за участю 104 космонавтів з 12 країн, а з 2000 р. ракета — носій «Союз» з системою керування ДНВП «Об’єднання Комунар» була єдиним транспортним засобом для Міжнародної космічної станції. Створена і виготовлена в «Об’єднанні Комунар» апаратура систем керування для ракет-носіїв забезпечила виведення на орбіти понад 2100 космічних об’єктів, у тому числі 120 пілотованих космічних кораблів з більш ніж 250 космонавтами на борту. Виготовлено системи керування для 270 РН «Союз», 185 РН «Протон», 70 РН «Зеніт», 46 РН «Молнія».
Але з 1992 р. «Об’єднання Комунар» спіткали значні економічні та фінансові проблеми. Зменшилась кількість запусків космічних кораблів та апаратів, зменшилося державне фінансування космічної діяльності. У цих умовах на допомогу прийшло міжнародне співробітництво у космічній галузі. ДНВП було залучено до діяльності російсько-французького консорціуму «Старсем» зі створення на космодромі Куру у Французькій Гвіані космічного ракетного комплексу з ракетою-носієм 11К511У («Союз-Куру»), призначеного для комерційних пусків космічних апаратів. Для цього космічного комплексу у ДНВП «Об’єднання Комунар» розроблено і виготовлено наземну перевірочну апаратуру системи керування технічної позиції, наземну перевірочно-пускову апаратуру стартового комплексу та комплекти бортової системи керування ракети.
Після аварії ракети-носія «Зеніт» у програмі «Глобалстар» космічні апарати «Глобалстар» перейшли на раке- ту-носій 11А511У, оснащену розгін- ним блоком «Икар». Для виконання заданих 6 пусків «Об’єднання Комунар» виготовило потрібну кількість комплектів апаратури системи керування. З метою виконання підвищених вимог з забезпечення надійності пусків у ДНВП було розроблено і виконано спеціальну програму забезпечення надійності. До початку 2000 р. 6 пусків за програмою «Глобалстар» успішно виконано.
Активну участь «Об’єднання Комунар» взяло в забезпеченні запуску Індійського космічного апарата «ІРС-1С». Запуск передбачалося провести ракетою 8К78М. Динамічна схема ракети з цим космічним апаратом відрізнялась від усіх проведених раніш пусків, тому в ДНВП було проведено додаткові розрахунки та моделювання. В результаті цих робіт було доопрацьовано апаратуру систем керування та програмне забезпечення.
Значний обсяг робіт у ДНВП «Об’єднання Комунар» проведено для забезпечення запуску французького космічного апарата «Кластер-2». Міжнародна програма запуску цих апаратів передбачала їх виведення на орбіту ракетою-носієм 11А511У з розгінним блоком «Фрегат». Використання цього блоку за рахунок його підвищеного діаметру значно погіршувало динамічні характеристики ракети, що потребувало доробок апаратури системи керування. Проведені у ДНВП дослідні роботи та моделювання дали змогу доопрацювати систему керування. Пусками 16 липня та 9 серпня 2000 р. космічні апарати «Кластер-2» було успішно виведено на орбіти.
Значний обсяг робіт в «Об’єднанням Комунар» у рамках програми «Міжнародна космічна станція». Річ утому, що для забезпечення експлуатації станції створювалася ракета-носій 11А511У-ФГ, призначення якої — доставляння космонавтів і вантажів на борт станції. Створення та серійний випуск системи керування ракети-носія покладено на «Об’єднання Комунар». Поставлене завдання було з успіхом виконане, що високо підняло міжнародний авторитет підприємства.
Акціонерне товариство «ХАРТРОН»
За роки незалежності України в ПАТ «Хартрон» здійснено глибоку диверсифікацію виробництва як з видів діяльності, так і з переліку основних замовників, проведено реструктуризацію підприємства. ПАТ «Хартрон» являє собою структуру, до складу якої входять керуюча компанія, власне ПАТ «Хартрон», та 10 підприємств у формі товариств з обмеженою відповідальністю, створених з участю керуючої компанії. Ракетно-космічний напрямок в діяльності підприємства є пріоритетним. ПАТ «Хартрон» продовжує займати провідне, а подекуди и монопольне положення на ринку. Підприємствами розроблено та поставлено системи керування для українських супутників «Січ-1», «Січ-1М», нові системи керування для мікросупутників а також для ракети-носія «Дніпро»; ракет-носіїв «Рокот» та «Стріла». Для РН «Циклон-4» проекту «Алькантара-Циклон-4-Спейс» розроблено сучасну високоточну систему керування з включенням до її складу апаратури супутникової навігації.
Відповідальним завданням для колективу є участь в роботах по створенню основної конструкції першого ступеня РН «Антарес». На кінець 2020 р. було здійснено 13 успішних стартів цієї ракети-носія.
ПАТ «Хартрон» — надійний партнер NА8А та Європейського космічного агентства, Китайської Народної Республіки, Республіки Корея та ін. Космічні технології розроблені у колективі успішно впроваджуються у створення цивільної продукції для потреб внутрішнього ринку України та на експорт. ПАТ «Хартрон» працює в таких сегментах ринку, як ракетно-космічна галузь, енергетика, в тому числі атомна, залізничній транспорт.
Завдяки висококваліфікованому персоналу та сучасному устаткуванню підприємства ПАТ «Хартрон» готові до виробництва широкої номенклатури радіо- та електротехніки, електронних модулів систем керування та обчислювальної техніки, засобів зв’язку, апаратури керування процесами нафто- та газодобування, устаткування для теплових і атомних електростанцій, коксохімічного виробництва та інше.
Головними досягненнями з економічної тематики у сфері високих технологій є розробка та поставка систем автоматизованого контроля та діагностики електроустаткування для пасажирських вагонів; системи протипожежної сигналізації; розробка та поставка уніфікованих комплексів технічних засобів діагностики для атомних електростанцій; розробка та поставка автоматизованих систем керування, важливих для безпечної роботи АЕС; розробка та виробництво систем релейного захисту та автоматики енергооб’єктів. Розробляються та експлуатуються автоматизовані системи керування технологічними процесами для АЕС і ТЕС. Поставляється устаткування для ТЕЦ, ТЕС, в тому числі цифрові прилади індикації та керування.
На АЕС впроваджена система дистанційного контролю температури вентиляційних каналів контейнерів сухого сховища відпрацьованого ядерного палива «СДКТ ВКК СХВЯП», комплексна система діагностики основного технологічного устаткування АЕС, призначена для автоматичної діагностики основного технологічного устаткування та режимів експлуатації АЕС з метою покращання безпеки, надійності та забезпечення гарантованого вироблення електроенергії.
На енергооб’єктах широко використовуються різні системи протиава- рійної автоматики, в тому числі ліквідації асинхронного режиму, від підвищення напруги, фіксації відключення (включення) лінії, дозування впливів, розвантаження станції, фіксації активної потужності, та систем релейного захисту та автоматики в діапазоні 6 -330 кВ.
В частині залізничного транспорту розробляються та використовуються на вокзалах різні автоматизовані візуальні інформаційні системи для обслуговування пасажирів, системи контроля руху пасажирів для обліку та контроля пасажиропотоків. Впроваджено релейно-процесорну централізацію, яка забезпечує безпечне керування та контроль руху залізничного транспорту.
«Хартрон» бере участь в реалізації міжнародного науково-технічного проекту за участю фахівців Аргонської національної лабораторії, США. На базі Харківський фізико-технічного інституту» створюється ядерна підкритична установка як джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів ХФТІ, систему контролю і керування якої розробляє «Хартрон».
Ракетно-космічне приладобудування
Створення ракетно-космічної техніки надзвичайно складний процес з точки зору насичення її приладами, які забезпечують роботу не тільки ракети — носія, супутника але і виконання завдань, які ставилися в інтересах замовника космічного апарата. Тому створення обладнання, приладів, так званого «корисного навантаження» для того чи іншого проекту вимагало потужної наукової, випробувальної та промислової бази. А це, в свою чергу, без спеціалізованих науково —дослідних установ і підприємств було складним завданням. Оперативне вирішення цієї проблеми вимагало неординарних кроків. Було прийнято рішення на базі вже існуючих підприємств, які мали кваліфікований виробничий персонал, змінити їх спеціалізацію, коопераційні зв’язки, реформувати управління та здійснити переоснащення робочих місць, виробничих потужностей ряду підприємств різних міністерств і відомств.
Одночасно розпочато будівництво нових підприємств для випуску мікро- електронної, обчислювальної та оптичної техніки. В багатьох вищих навчальних закладах відкрито нові кафедри з підготовки інженерів, конструкторів нових спеціальностей для роботи на приладобудівних заводах та в конструкторських бюро. Ці підприємства було обладнано високотехнологічним, сучасним устаткуванням. Поруч було побудовано професійно-технічні училища, в яких молодь навчалася сучасним професіям монтажників, операторів, програмістів. Все це дало змогу в короткі терміни налагодити виробництво приладів широкої номенклатури для вітчизняної ракетно-космічної техніки та успішно конкурувати з подібною технікою інших космічних країн.
Виробниче об’єднання «Київприлад»
В період незалежності підприємство продовжує працювати над створенням сучасної ракетно-космічної техніки, цивільної продукції для населення. Активізується комерційна діяльність, в тому числі з іноземними партнерами. Розроблено та виготовлено бортову універсальну командно-вимірювальну систему «Компарус» для космічного та цивільного застосування. Її встановлено на функціонально-вантажному модулі «Зоря» Міжнародної космічної станції, де вона успішно відпрацювала встановлені терміни. Виготовляється телеметрична апаратура «Сиріус» для міжнародних космічних проектів «Морський старт» і «Наземний старт». Створено автоматизовану систему підготовки і пуску космічного ракетного комплексу «Циклон-4» та ряду інших систем для бразильського космодрома «Алкантара». На високому технічному рівні розроблено та виготовлено апаратуру для випробувань першого ступеня американської ракети-носія «Антарес». В рамках виконання програм з випуску цивільної продукції розширюється співробітництво з регіонами країни, НЕК «Укренерго» та енергетичними компаніями. Продукція ВО «Київприлад» використовується для оснащення окремих житлових комплексів, бізнес-центрів, метрополітенів та інших енергоємних об’єктів та споруд, Для них розроблені мікропроцесорні пристрої захисту, автоматики, контролю та керування приєднань відхідних ліній напругою 35/ 10 /6 кВ — МРЗС-05.
Виробниче об’єднання «Київський радіозавод» — НПК «Курс»
Одним із нових напрямків діяльності підприємства поряд із створенням ракетно-ядерного щита стала, зокрема, участь у пілотованих програмах СРСР. Виробництво апаратури стикування «Ігла» було одним із головних напрямків спеціалізації підприємства по створенню виробів для космічних комплексів. Радіотехнічна система стикування — це високоточна апаратура взаємних вимірювань параметрів руху двох космічних апаратів, що забезпечує пошук, взаємну орієнтацію, зближення і стикування. Унікальний комплекс «Ігла», що не мав зарубіжних аналогів, забезпечив вперше в світі автоматичне стикування безпілотних і пілотованих космічних кораблів між собою та з орбітальними станціями.
Апаратура стикування «Курс», що прийшла на зміну комплексу «Ігла», виконана резервованою, її модернізацію спільно з розробником виконали фахівці підприємства.
Апаратура «Ігла» і «Курс» використовувалася у складі орбітальних станцій «Алмаз», «Салют», «Мир», МКС, спеціалізованих модулях при стикуванні з орбітальними станціями. Розробником фідерних пристроїв в частині систем стикування було НВК «Курс». Інформація про процес зближення і стикування відображалася на бортовому моніторі блоку формування інформації, виготовленому на Київському радіозаводі.
Під час виготовлення космічного ракетного комплексу «Енергія-Буран» здійснено масштабне відпрацювання конструкторської документації системи керування центрального блоку, бічних прискорювачів «Блоку А», системи аварійного захисту центрального блоку і бічних прискорювачів «Блоку А» ра- кети-носія «Енергія», модернізованої системи стикування «Курс» і системи пожежогасіння.
Завдання керування орбітальними станціями було вирішено за допомогою обчислювальних комплексів «Салют-5» і «Салют-5Б», що використовуються на станціях «Мир», Міжнародній космічній станції та пристикованими до них функціональних модулях.
Особливе місце в тематиці НВК «Курс» займали роботи з підготовки та реалізації наукових досліджень та експериментів на російському сегменті МКС з таких напрямків: космічна біологія, біотехнологія і медицина, космічне матеріалознавство, фізико-хімічні процеси в умовах мікрогравітації, дослідження Землі і ближнього космосу, астрофізика і позаатмосферна астрономія, космічна геліоенергетика. Учасниками програми були провідні підприємства, науково — дослідні інститути НАН України.
На Науково-виробничому комплексі «Курс» розроблено апаратуру електричних перевірок (АЕП) бортових систем космічних головних частин РКП «Дні- про-1». Створена на базі МБР 15А18 апаратура була призначена для перевірки бортових систем, бортової кабельної мережі та контролю при монтуванні головних частин (КГЧ). Виготовлено 4 комплекти апаратури, якою оснащено комплексний стенд НВК «Курс», контрольно-випробувальна станція ДП ВО «ПМЗ», космодром «Байконур» і пускова база «Ясний». В 2004-2015 рр. розроблено конструкторську документацію, програмне забезпечення, виготовлено і поставлено на об’єкти експлуатації матеріальну частину для більш ніж 20 космічних головних частин (КГЧ).
Окрім ракетно-космічної тематики, в сферу діяльності підприємства входила розробка науково-технічної продукції для народного господарства, в тому числі апаратури числового програмного керування для металоріжучих верстатів, керування шахтним устаткуванням, радіотелефонних станцій, сім’ї телевізорів «Славутич», побутових електричних швейних машин.
На даний час підприємством ведуться роботи з розробки систем зближення некооперованих космічних об’єктів, створенню багатофункціонального цільового космічного модуля для надання сервісних послуг на орбіті. Проводяться роботи з розвитку мережі базових станцій системи високоточного позицію- вання, встановлено і підключено до мережі системи координатно-часового та навігаційного забезпечення (СКНЗУ) понад 20 станцій.
НВК «Курс» єдине в Україні підприємство, що має сучасне обладнання для наземного лазерного сканування, надає повний комплекс геодезичних послуг будь-яких обсягів в найкоротші терміни в будь-якій точці України з використанням передових технологій тривимірного лазерного сканування.
Казенне Підприємство «Спеціального приладобудування «Арсенал»
КП СПБ «Арсенал» є виробником низку критичних видів продукції, що використовується у ракетно-космічній промисловості, літакобудуванні, військовій техніці. З середини 90-х років тут розпочато виготовлення лазерних гіроскопів для навігаційних систем авіаційного і ракетного класів, а на початку 2000- х — навігаційних акселерометрів, а з 1993 р, в рамках першої Національної космічної програми України, КП СПБ «Арсенал» почало освоєння нового технічного напрямку — «Розробка автоматичних приладів орієнтації КА за Сонцем, зірками і лімбом Землі».
В ході виконання НДР «Борт-2000» розроблено концепцію застосування для орієнтації КА сім’ї статичних (без обертових частин і частин, що переміщаються) оптико-електронних приладів, які базувалися на застосуванні багатоелементних ПЗЗ-лінійок та матриць. Результати НДР «Борт-2000» лягли в основу подальших цільових ДКР зі створення систем астроорієнтації для цілого ряду космічних апаратів. Так, в 2001 році було створено перший вітчизняний прилад астроорієнтації вимірювач координат Сонця- ВКС-2, який пройшов льотні випробування у складі КА «МС-1-ТК». В 2004 р. розпочато роботи зі створення навігаційних приладів (БІНС)для ракети космічного призначення «Циклон-4».
За час проекту виготовлено 22 прилади для всіх видів наземного відпрацювання та натурних випробувань в складі ракети-носія «Дніпро-1». Виготовлено прилади для першого пуску ракети-но- сія «Циклон-4» та комплект обладнання для її системи прицілювання. В 20022007 рр. в КП СПБ «Арсенал» створено перші прилади дистанційного зондування Землі.
Сьогодні підприємство виконує наступні роботи:
- створення та проведення попередніх випробувань навігаційних приладів для оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім-2»;
- виготовлення навігаційних приладів ракетного комплексу «Нептун» в рамках виконання ДОЗ;
Підвищені вимоги до просторової роздільної здатності знімків та точності їх прив’язки на місцевості привели до створення нового покоління вітчизняних приладів дистанційного зондування Землі надвисокої роздільної здатності та високоточних приладів астроорієнтації космічних апаратів.
На даний час ведеться виробництво сканера високої роздільної здатності (СВРЗ) та сканера дальнього інфрачервоного діапазону (СДІЧ) для КА «Січ-2М». Проводяться роботи зі створення мультиспектрального сканера надвисокої роздільної здатності (МСС- НВРЗ) для КА «Січ-3-О» та малогабаритного сканера надвисокої роздільної здатності (МСНВРЗ) для КА «Січ-2-2».
Формування наземної інфраструктури України
Національний центр управління та випробувань космічних засобів
12 серпня 1996 р., відповідно до Указу Президента України «Про Національний центр управління та випробувань космічних засобів» на базі Центру далекого космічного зв’язку, в м. Євпаторії, створено Національний центр управління та випробувань космічних засобів. Це було надзвичайно важливе, стратегічне рішення Президента України Л.Д.Кучми та керівництва НКАУ, спрямоване на формування повноцінного космічного комплексу для забезпечення інтересів космічних досліджень, економіки та питань національної безпеки і оборони держави. Понад 3500 офіцерів з 12 військових частин, офіцери управління ракетного озброєння МО України, а також технічні засоби наземної інфраструктури перейшли до сфери управління Національного космічного агентства України. НКАУ отримало унікальні технічні засоби, надзвичайно висококваліфікований персонал для використання в реалізації космічних програм держави, забезпеченні міжнародних зобов’язань України. Головне призначення Центру — керування космічними апаратами, робота з супутниковою інформацією в рамках національних і міжнародних космічних програм, а також в інтересах національної безпеки та оборони країни. Загалом фахівці Центру виконують широкий спектр завдань:
- прийом, обробка та аналіз наукової та спеціальної інформації з космічних апаратів, інших джерел інформації з метою оперативного попередження виникнення джерел небезпеки, які загрожують національній безпеці та оперативне інформаційне забезпечення вищих посадових осіб держави;
- управління національними та іноземними космічними апаратами спеціального, наукового і подвійного призначення;
- контроль та аналіз космічної обстановки для забезпечення запусків космічних апаратів національними ра- кетами-носіями та оцінки ступеня безпеки їх польоту й функціонуванню на орбіті, аналіз можливостей іноземних орбітальних угруповань щодо спостереження території України;
- контроль цілісності навігаційного поля глобальних навігаційних супутни- кових систем (ГНСС), моніторинг національних та іноземних супутникових і наземних функціональних доповнень ГНСС, надання користувачам ГНСС супутникових навігаційних інформаційних, послуг;
- контроль за додержанням міжнародних договорів та угод щодо обмеження та заборони випробувань ядерної зброї на іноземних випробувальних полігонах та проведенням ядерних вибухів в мирних цілях, а також контроль за радіаційною обстановкою в пунктах дислокації;
- участь у випробуваннях та експлуатації космічних апаратів, експлуатація наземної космічної інфраструктури та допоміжного обладнання;
- виконання функцій оператора національних космічних систем спостереження Землі, прийом, опрацювання, аналіз, зберігання спеціальної інформації, отриманої з національних та іноземних космічних апаратів і систем різноманітного цільового призначення, надання результатів користувачам;
- контроль власними та залученими радіотехнічними, оптичними та кван- то-оптичними засобами за станом космічного простору, аналіз космічної обстановки;
- виконання функцій оператора системи координатно-часового та навігаційного забезпечення, контроль власними та залученими технічними засобами цілісності супутникового радіонавігаційного поля, моніторинг глобальних навігаційних супутникових систем, надання супутникових навігаційних інформаційних послуг державним установам;
- контроль технічними засобами за сейсмічною обстановкою та іншими геофізичними явищами на території України і Земної кулі;
Таким чином, кадровий склад, матеріально-технічна та наукова база, завдання, які поставлені для вирішення перед Національним центром управління та випробувань космічних засобів, дозволяли зробити висновок про формування в 1996 р. в країні першого підрозділу військово-космічних сил (ВКС) України.
Матеріальна база та технічні засоби Центру формувалися в 60 роки з ініціативи С.П. Корольова. Тут було зосереджено унікальні технічні засоби, в тому числі найбільший в світі на той час радіотелескоп РТ-70, антенний комплекс «Плутон» для керування космічними апаратами.
Антенні системи Євпаторійського центру не мали аналогів у світі: ефективна поверхня близько 1000 м2, випромінювання передавача досягало потужності 120 кВт, відстань радіозв’язку — до 300 млн. км, освоєна відстань — 40 млн. км. В створенні радіоастрономічного телескопу РТ-70 брали участь різні науково — дослідні інститути, КБ, заводи, будівельно-монтажні та інші організації. В конструкції радіотелескопа були застосовані новітні оригінальні рішення та технології, що дозволяло суттєво збільшити дальність і точність вимірювань. Унікальні технічні данні і можливості РТ-70 забезпечували зв’язок і обмін усіма видами інформації з автоматичними міжпланетними станціями в межах Сонячної системи. Одразу ж після встановлення РТ-70 прийняла від орбітального апарата «Венера -12» вражаючі дані про комету Бредфілда, що мала період обертання навколо Сонця 300 — 400 років.
Унікальність радіотехнічних комплексів Євпаторійського космічного центру, високий професіоналізм співробітників, постійні роботи з модернізації техніки дозволили продовжити успішні роботи по багатьом космічним програмам. Вражав своєю потужністю комплекс «Плутон», кожна антенна система якого складалася з восьми дзеркал діаметром 8 м. Щоб з’єднати таку «вісімку» в міцну систему науковцям і інженерам довелося виявляти неабияку кмітливість і нестандартний підхід. Вони використали корпуси списаних підводних човнів і закріпили їх на фермах залізничних мостів. Іноземні фахівці не приховували свого захоплення технічними новинками Євпаторійського Центру далекого космічного зв’язку. Директор всесвітньовідомої радіоастрономічної обсерваторії Джодрелл Бенк (Великобританія), професор Л. Ловелл написав у липні 1963 р., повернувшись із Євпаторії: «Найкращою радіоастрономічною обсерваторією в Радянському Союзі є станція космічного зв’язку в Криму. На цій станції я бачив антени і таку велику кількість електронної апаратури, яку не знайдеш в жодній країні світу. І що особливо важливо — станція збудована, очевидно, впродовж одного року, а саме 1960р. Я відчуваю особливу гордість бути першим представником Заходу, який побував на цій станції».
З 1962 р. за допомогою міжпланетних станцій тут почалися роботи з дослідження Марса, а згодом і Місяця. Центр керував космічними апаратами «Луна -4,-5,-6,-7,-8». Два «Місяцеходи» пропрацювали на поверхні Місяця понад рік, подолавши 48 км. ЦДКЗ прийняв від них 248 фототелевізійних панорам, десятки тисяч знімків, а також результати аналізу місячного грунту з різних ділянок.
З 1967 р. почався новий етап розвитку і становлення Євпаторійського центру. Вдосконалюється ЦДКЗ, створюється обчислювальний центр, вводяться в дію нові телеметричні й телевізійні станції і системи МА-9МК «Фобос». Вперше з пілотованим КА центр працював у квітні 1967 р. під час польоту КА «Союз-1», пілотованого льотчиком—випробувачем В.Комаровим. З кримського центру безперервно вівся радіо — і телезв’язок з космонавтами, які перебували на орбіті. Для роботи в євпаторійський ЦУП часто приїздили М.В. Келдиш, Ю.О.Гагарін, науковці, керівники польотів і окремих програм, конструктори космічної техніки.
За часи незалежності України фахівці Національного центру управління та випробувань космічних засобів забезпечували керування (НЦУВКЗ) національними космічними апаратами «Січ-1», «Січ-1М», «Січ-2» та «Мікрон». 31 серпня 1995 р. з космодром Плесецк здійснено старт ракети-носія «Циклон-3», яка вивела на орбіту вітчизняний супутник «Січ-1» вперше під юрисдикцією України, призначений для оперативного одержання інформації.
Вперше в світі було використано однопунктний метод керування КА, який впродовж 5 років довів свою надійність. В процесі керування космічним апаратом «Січ-1» здійснив низку наукових експериментів, що дозволило зробити чимало відкриттів і відпрацювати нові технології, дати інформацію, яка використовувалася в інтересах економіки.
Центр управління польотами НЦУВКЗ також залучався до участі у роботах з космічними апаратами «Океан-О», «Гранат» до багатосупутникової програми «Інтербол». У рамках міжнародного співробітництва спеціалісти центру брали участь у підготовці персоналу Єгипту для керування польотом космічного апарата «Едурі8аі-1», створеного 2007 р. на замовлення Арабської Республіки Єгипет.
На жаль, в 2014 р. НЦУВКЗ був змушений залишити територію Криму з унікальним обладнанням. Згідно з рішенням Державного космічного агентства України, Національний центр передислоковано на материкову частину України, до Києва, філіали ж його, як і раніше, знаходяться в різних регіонах України. Забезпеченість унікальною апаратурою, охоплення всієї території України і більшості країн світу дає можливість успішно виконувати різноманітні завдання. Зокрема, одним із пріоритетних напрямків діяльності НЦУВКЗ є розвиток національної системи спостереження Землі з космосу. Основне її призначення — вирішення завдань національної безпеки та оборони, задоволення потреб у сфері дистанційного зондування Землі в цивільному секторі національної економіки, інтеграція в міжнародні системи спостережень.
Космічний моніторинг, який здійснюють фахівці Центру трьох вітчизняних станцій дозволяє аналізувати стан аграрної, лісової та водної промисловості. При цьому виявляти незаконну вирубку лісів, визначати площі агропромислових угідь, зокрема, ураження урожаю внаслідок стихійного лиха, попереджати про ймовірну повінь внаслідок розливу річок. Моніторинг будівельної промисловості та інфраструктури дає можливість визначати темпи урбанізації, виявляти незаконні забудови, попереджати про ймовірні просідання будівель і їх руйнування, через недотримання необхідних технологічних вимог. Така безпечність може призвести до трагедій, а вчасно отримана інформація з космосу рятує людські життя і допомагає запобігти ще більшим руйнуванням.
Морський моніторинг визначає завантаженість портів та основних морських торгових шляхів. Моніторинг видобувної промисловості дозволяє виявляти нелегальний видобуток корисних копалин та аналізувати порушення екологічних нормативів в діяльності підприємств. Так, фахівці НЦУВКЗ постійно надають інформацію щодо підвищення діоксиду азоту (N0^ у тропосфері. Наприклад у літні місяці 2020 р. негативна ситуація спостерігалася у промислових районах Донецької, Дніпропетровської, у північній частині Запорізької областей, у містах Київ, Вінниця, Черкаси, Кременчук, Одеса, Харків та їх районах. Основними антропогенними джерелами надходження оксидів азоту в атмосферу є викиди продуктів високотемпературного згорання палива, такі як діяльність підприємств важкої промисловості, теплових електростанцій та вихлопні гази автотранспорту, авіації тощо. Також небезпечними для нашого здоров’я є підвищені значення формальдегіду (НСНО). За даними спеціалістів НЦУВКЗ, найбільші забруднення у червні — липні 2020 р. зафіксовано на півночі Київської, заході Чернігівської, півдні Харківської та у Донецькій області, у містах Енерго- дар, Дніпро та Луганськ та їх районах. Основними джерелами надходження формальдегіду в атмосферу є хімічні підприємства, теплові електростанції та транспортні засоби, які виділяють вихлопні гази. Також формальдегід утворюється з інших вуглеводнів. Крім того, завдяки Національному центру управління та випробувань космічних засобів надходить інша важлива інформація. Так, в спекотні літні місяці, в період з 28.06 по 1.07.2020р. проведено супутниковий моніторинг цвітіння водоростей у північно-західній частині Чорного моря з використанням оптичних даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) з КА 8епііпеі-3А та КА 8епііпеі-3Б. Індикатором забрудненості води та кількості біомаси фітопланктону обрано хлорофіл-а, який опосередковано дозволяє оцінити інтенсивність цвітіння водоростей у водоймах.
Важливість інформації, що надавалася НЦУВКЗ важко переоцінити, адже за допомогою супутникових знімків можна швидко виявити та локалізувати лісові пожежі. Наприклад, 6 липня 2020 р. на Луганщині, поблизу с. Осколонів- ка Новоайдарського району виникла пожежа, яка швидко поширилася через поривчастий вітер. Впродовж періоду гасіння, до 9 липня, спеціалісти Національного центру управління та випробувань космічних засобів збирали та аналізували знімки з супутників, щоб надати Державній службі надзвичайних ситуацій максимально докладну інформацію про характер та місце пожеж. Орієнтовна площа, захоплена пожежою, становила близько 5000 га. Гасіння пожежі в Чорнобильській зоні, що вирувала на великій площі, теж відбувалося із залученням фахівців Центру. Супутникову інформацію враховувала у своїй роботі поліція на воді та повітряної підтримки і запровадила систему су- путникового моніторингу для розкриття злочинів проти довкілля. Використання новітніх систем дистанційного зондування земної поверхні та супутникового моніторингу вже допомогло у розслідуванні злочинів проти довкілля, зокрема під час пожеж у Чорнобильській зоні та злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, контрабанди та інших видів правопорушень. І такі приклади співпраці НЦУВКЗ з різними організаціям та підприємствами не поодинокі. Нещодавно Дніпропетровська облдержадміністрація підписала з Центром меморандум про співпрацю в галузі територіального розвитку та захисту довкілля, сільського, лісового та водного господарства, метеорології, інфраструктури й кризового управління. Нині державними користувачами ДЗЗ є:
- Державна служба України з надзвичайних ситуацій;
- Міністерство екології та природних ресурсів України;
- Державне агентство водних ресурсів України;
- Рада національної безпеки та оборони України;
- Український гідрометеорологічний центр;
- Силові відомства.
З метою розширення співробітництва з Європейським Союзом у сфері дистанційного зондування Землі розпочате ще підчас проектів «Твінінг», між Державним космічним агентством України та Європейською Комісією в 2018 році було підписано відповідну Угоду. Одним з її елементів є приєднання до програми “Сорегпісиз” майбутнього українського супутника ДЗЗ «Січ-2-1», у чому неодноразово підкреслювала свою зацікавленість європейська сторона. Нині інформація з космосу відкрита і доступна для всіх. На початку 2020 р. в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів запрацював Регіональний дзеркальний сайт програми “Сорегпісш”, який забезпечує вільний доступ всіх бажаючих до матеріалів зйомок території України з супутників 8епііпе1-1, 8епііпе1-2 та 8епііпеі-3. Зазначимо, що програма ДЗЗ «Сорегпісш» Європейського Союзу є однією із найбільш масштабних та успішних світових проектів у сфері дистанційного зондування Землі з космосу. Головним завданням її є забезпечення постійного збору даних ДЗЗ на глобальному рівні, а також надання надійного і незалежного доступу до таких даних в інтересах вирішення економічних, екологічних та безпекових питань для різних країн.
Таким чином, створення Регіонального дзеркального сайту програми «Сорегпісш» дає можливість спрощеного доступу до використання даних супутників “8епІіпе1” програми «Сорегпісш».
Отримання безкоштовного доступу до оперативної інформації від шести європейських супутників «8епІіпе1» забезпечує потреби України у даних ДЗЗ для розробки та впровадження власних інформаційних продуктів в інтересах держави та суспільства, а також сприятиме оперативному залученню перспективних українських космічних апаратів серії «Січ» до європейської системи “Сорегпісш”. На сайті НЦУВКЗ у вільному доступі є інформація, яка може зацікавити представників різних відомств та організацій, а також усіх бажаючих.
Спеціалісти Центру ведуть каталог космічних об’єктів, моделюють їхній рух, прораховують небезпечне зближення та можливе зіткнення, розраховують робочу орбіту для нових космічних апаратів та їх угрупувань. Кількість космічних апаратів дистанційного зондування Землі постійно зростає. До 2026 р. на орбіту будуть запущені понад 9000 КА. Забезпечити значну кількість сеансів прийому інформації з них здатні три унікальні станції радіотехнічного спостереження Національного центру, що розташовані в різних регіонах України. Незабаром запрацює ще й четверта — «Надія». Лише однією станцією можна здійснити прийом з 15 КА за добу.
Ще один важливий напрям діяльності НЦУВКЗ — координатно-часове та навігаційне забезпечення різних користувачів — із залученням ОР8 та інших глобальних навігаційних систем і наявної в Україні наземної інфраструктури. Зокрема, в Дунаєвцях є Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля. Його контрольно-корегувальні станції, можуть використовуватися у геодезичних (землемірних та інших) роботах, у навігації та диспетчеризації різних рухомих об’єктів тощо.
Важливим підрозділом Національного Центру є Головний центр спеціального контролю (ГЦСК), оснащений унікальною технікою, яка дає змогу фіксувати коливання, які виникають при підземних ядерних та звичайних потужних вибухах, землетрусах та інших природних і штучних явищах. Інформація одержана спеціальними засобами Центру відповідно до міжнародних Угод оперативно передається до Міжнародного центру в Відні.
Останнім часом Національний центр розвиває активну співпрацю з різними установами та організаціями в усіх регіонах України, сприяючи розвитку космічних технологій та запровадженню їх у різноманітних сферах життєдіяльності країни. Для цього використовуються нові форми співпраці, такі як регіональні інноваційно-космічні та науково-технологічні кластери. Першим запрацював кластер «Полісся» на Житомирщині, який об’єднав 13 організацій. Другим був кластер «Причорноморський» створений в Одесі, готуються до відкриття кластери у Львові та Харкові. Результати досліджень довели можливість збільшення рентабельності для бізнесу на 15%-20% при застосуванні космічних технологій.
Зацікавленість на міжнародному рівні до співпраці з Національним центром управління та випробувань космічних засобів, який є однією з провідних установ Європи — за тематикою дистанційного зондування Землі, контролю космічного простору та за деякими іншими напрямами, виявили Франція, Польща, Казахстан, Китай, Республіка Корея, США, Ізраїль, Туреччина, Німеччина, Італія, Об’єднані Арабські Емірати, Іспанія, Норвегія, а також Європейське космічне агентство.
Космічні технології. Важливим напрямком в діяльності ракетно — космічної галузі України було використання інноваційних космічних технологій в інших галузях економіки та при виробництві товарів для населення. Ракетно-космічна промисловість історично формувалася як єдина база для розробки, створення і виробництва ракетно-космічної техніки як оборонного, спеціального так і цивільного призначення. В лютому 2001 р. Президент України видала Указ ”Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки держави”.
До 10-ї річниці незалежності України, в серпні 2001 р, НКАУ разом з НАН України проводять масштабну спеціалізовану виставку ”Космічні технології — на службу суспільству”. На цій виставці було представлено найсучасніші досягнення вітчизняної науки і космічної промисловості та використання їх в економіці України. Також було представлено продукцію підприємств галузі, як результат впровадження космічних технологій у цивільне виробництво.
Маючи досягнення світового рівня в розробці та створенні нових технологій, матеріалів і сучасних високотехноло- гічних виробів ракетно -космічної техніки українські вчені, конструктори та інженери ці досягнення перенесли на виробництво продукції в інших галузях економіки піднімаючи їх на новий, вищий науковий і технологічний рівень, зокрема модернізуючи виробничу базу, впроваджуючи новітні технології, створюючи нові продукти, формуючи нові ринки, підвищуючи тим самим ефективність використання державних коштів, витрачених на створення ракетно-космічної техніки. За розрахунками експертів, на кожну гривню, витрачену на розробку та експлуатацію ракетно — космічної техніки припадає 10 — 12 гривень прибутку, в тому числі і за рахунок реалізації цивільної продукції створеної за допомогою космічних технологій.
На підприємствах галузі цивільна продукція займала майже 50% від обсягу випуску всієї продукції. Яскравими прикладами такої конверсії є перетворення бойової ракети РС — 20 (”Сата- на”) в цивільний носій ”Дніпро”, розроблення екологічно безпечної технології знищення твердого ракетного палива з бойових ракет РС — 22 (”Скальпель”) в наслідок якої замість спалювання, українські вчені запропонували метод гідророзмиву палива і подальшого виготовлення вибухівки для використання в кар’єрах. Супутникова інформація з космічних апаратів дозволила визначати врожайність сільськогосподарських культур, стан снігового покриву, кордони повеней, вирубку лісів, контроль руху автомобільного, залізничного та морського транспорту. Космічні технології використовуються при виготовленні титанових шасі для літаків АН-140,-148,- 158, СУ-27, створенні локальних систем керування літаків в тому числі АН-70, вітроенергетичних установок, медичної, банківської техніки, зварювального обладнання, міського транспорту (автобуси, тролейбуси, трамваї), сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни тощо.) установок з рентгеноскопічного контролю багажу та ручної поклажі системи ”Поліскан”, складного електрообладнання для безпеки метрополітенів, виготовленні лічильників електричної енергії, газу та води, фотоапаратів, біноклів, приладів нічного бачення тощо. Міжнародним визнанням високого рівня українських космічних технологій є замовлення у Харківського Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування для ”Великого адронного колайдера” розробки та виготовлення технологій стрічкових кабелів стійких до електро-магнітного випромінювання. Протягом тривалого часу ”Хартрон” співпрацює з всесвітньо відомою фірмою ”Вестінгауз” для створення систем керування технологічними процесами атомних електростанцій.
Аналіз діяльності ДКАУ, підприємств ракетно — космічної галузі за минулі роки свідчить про те, що ця галузь є стратегічною, найбільш сучасною, ви- сокотехнологічною та інноваційною сферою вітчизняної економіки, яка забезпечує підтримку її оборонної та економічної безпеки.
Формування космічного світогляду у молоді
З перших років існування Національного космічного агентства України було поставлено амбітне завдання, спрямоване в перспективі на формування у молоді космічного світогляду, профорієнтація школярів та студентів, підготовка молодих людей для роботи на підприємствах космічної галузі України. З цією метою використовувалися різноманітні форми роботи з молоддю. У вищих навчальних закладах відкривалися профільні кафедри, факультети (наприклад, за ініціативою М.А. Павловського та В.П. Горбуліна, факультет аерокосмічних систем в Київському політехнічному інституті — ФАКС), позашкільні заклади, гуртки юних техніків, Мала академія наук, музеї космонавтики, планетарії. На базі Київської школи №36 разом з Міністерством освіти проводився експеримент з посиленого вивчення природничих наук та аерокосмічної освіти школярів, починаючи з молодших класів. В роботі з молоддю широко використовувалися конкурси, конференції, зустрічі з ветеранами та працівниками космічної галузі. Під час космічного польоту Л.Каденюка проводилася широка освітня програма, до якої було залучено понад 20 тис. школярів з України та така ж кількість американських школярів і студентів.
За ініціативи Національного космічного агентства України й Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я», за підтримки КБ «Південне» і Південного машинобудівного заводу, Указом Президента України Л.Д. Кучми від 11 червня 1996 р. в Дніпропетровську створено Національний центр аерокосмічної освіти молоді (НЦАОМ).
Національний центр аерокосмічної освіти молоді (НЦАОМ)
З 1997 по 2016 рр. його Генеральним директором був В.В. Хуторний. В Центрі є навчально-виставковий комплекс — унікальний зразок пропаганди історії й досягнень ракетно-космічної галузі України. У його залах експонуються натурні зразки космічних апаратів — від найперших і унікальних до багатофункціональних, призначених для моніторингу Землі й дослідження Сонця. Представлено техніку розроблену в КБ «Південне» та виготовлену Південним машинобудівним заводом. Важливе місце у навчально-виставковому комплексі займають експозиції, присвячені М.К. Янгелю та О.М. Макарову.
Головним завданням НЦАОМ спільно з УМАКО «СУ3ІР’Я» став пошук і підтримка талановитої української молоді, яка цікавиться та захоплюється космосом, космонавтикою, авіацією та розвиток їх творчих здібностей. І все ж пріоритетним напрямком залишається робота з впровадження в життя освітніх програм та розвитку аерокосмічної освіти. Аерокосмічна освіта — це системна форма навчання та виховання дітей і молоді з метою передачі їм знань про авіацію і космонавтику, підготовка фахівців для аерокосмічної галузі. НЦАОМ разом із Дніпропетровськими загальноосвітніми школами, ліцеями та гімназіями організує аерокосмічні класи, в яких навчаються учні 9-11 класів. Широкою популярністю користуються аерокосмічні класи з формою навчання у вихідні дні. Молодь з інших міст України має можливість навчатися в Заочній аерокосмічній школі. Навчання в аерокосмічних класах проводять не тільки досвідчені викладачі Центру, але й професори та доценти Дніпровського університету, Дніпровської медичної академії, КБ «Південне». Після закінчення навчання учні захищають випускні роботи та одержують додаток до атестату про повну загальну середню освіту.
Щорічно в НЦАОМ проводиться Всеукраїнська конференція-конкурс науково-дослідних робіт школярів «Зоряний шлях». Головна його мета — розвиток зацікавленості учнів в поглибленому вивченні космічного простору, обміну знаннями та інформацією з однолітками з різних регіонів України в галузі астрономії, фізики, природознавства та екології Космосу, технічної творчості, ракетно-космічного моделювання та інше. З 2002 р. проведено 18 конференцій «Зоряний шлях» для школярів, у яких брало участь понад 2300 учнів з різних областей України.
В лабораторії ракетно-космічного моделювання юні конструктори навчаються практичним навичкам проектування, конструювання та виготовлення моделей і макетів ракетно-космічної техніки минулого, сьогодення та майбутнього, моделей-копій, спортивних моделей ракет і ракетопланів. Окрім цього, одержують поглиблені знання за окремими розділами фізики, хімії, математики, астрономії, креслення та інших дисциплін. Займаючись космічним моделюванням і ракетомодель- ним спортом, вихованці беруть участь в міжнародних змаганнях та змаганнях з ракето-модельного спорту на кубок академіка М.К. Янгеля. Найбільш здібні школярі побували в багатьох країнах світу: Австралії, Японії, КНР, США, Польщі, Румунії, Туреччини.
Протягом року учнівська молодь має можливість брати участь у різних заходах НЦАОМ: Всеукраїнський конкурс творчих робіт школярів «Літературний Всесвіт», Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Крок до зірок», Обласний відкритий конкурс «Мирний космос».
Подібна практика підтвердила свою ефективність — випускники НЦАОМ продовжують займатися науковою роботою, будучи вже студентами, молодими фахівцями на виробництві, представляють свої напрацювання на Міжнародних наукових конференціях більш високого рівня.
Один із напрямків роботи НЦАОМ організація підготовки, перепідготовки та стажування молодих фахівців і вчених для ракетно-космічної галузі України, а також реалізація міжнародних домовленостей щодо підвищення кваліфікації іноземних спеціалістів за ракетно-космічними напрямками.
В результаті, розпочавши свою діяльність з позашкільної освіти, НЦАОМ разом з університетами, підприємствами та організаціями аерокосмічного профілю розробив і почав успішно реалізовувати ефективну систему безперервної аерокосмічної освіти «Школа — вищий навчальний заклад — підприємство».
У різні роки Наукові читання присвячувалися К.Е. Ціолковському, С.П. Ко- рольову, М.К. Янгелю, В.Ф.Уткіну, В.П. Глушку, О.М. Макарову, М.Ф. Ге- расюті, С.М. Конюхову, В.С. Буднику, Ю.О. Сметаніну. На круглих столах і окремих засіданнях розглядалися науково-технічні спадщини видатних конструкторів і вчених в галузі ракетно-космічної техніки: В.Ф. Уткіна, В.М. Челомея, Б.І. Губанова, В.М. Ковтуненко, М.І. Дупліщева.
За підтримки Державного космічного агентства України було організовано проект «Український молодіжний супутник», в рамках якого створено кооперацію українських університетів і підприємств для спільної розробки супутникових систем. Для студентів і співробітників університетів проведено школи-семінари за всіма етапами створення малих супутників та їх систем. Організовано й проведено конкурси університетських проектів і розробок, результати деяких реалізовано на реальних космічних апаратах. У 2013 р. НЦАОМ розпочав інноваційний проект, що передбачав розробку, виготовлення та запуск супутника, створеного молодіжними колективами українських підприємств і університетів. Особливу увагу НЦАОМ звертає на розвиток міжнародної співпраці та участі молодих працівників в міжнародних конференціях і проектах.
Міжнародна молодіжна науково-практична конференція «Людина і Космос» — один із головних заходів аерокосмічної галузі в Україні та країнах СНД для молодих учених і фахівців, які поєднали свою професійну діяльність із наукою про космос і ракетобудування. Перша конференція відбулася в 1999 р., а згодом успішно проведено ще 22 конференції. За цей час змінився статус конференції, значно розширилася тематика наукових напрямків, географія і кількість учасників. З 2013 р. конференція проводиться під егідою Міжнародної астронавтичної федерації. За час проведення в ній взяли участь понад 10000 чоловік, а в конференц-залах заслухано близько 6000 доповідей. За підсумками конференції кращі доповіді публікували у фахових журналах «Вісник Дніпропетровського університету. Серія Ракетно-космічна техніка» і «Екологія і ноосферологія», «Системне проектування та аналіз характеристик аерокосмічної техніки» та інші.
За підтримки Національного космічного агентства України на базі Національного центру управління та випробувань космічних засобів проводилась Міжнародна науково-практична конференція «Університетські мікросу- путники — перспективи та реальність». На секційних засіданнях свої роботи представляли молодіжні та студентські творчі колективи з університетів і підприємств України, Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Республіки Казахстан, Німеччині та ін. Учасники вели науково-прикладні розробки в галузі створення малих космічних апаратів. Основне завдання конференції було сприяти створенню максимально сприятливих умов для придбання молоддю теоретичних і практичних знань і навичок у створенні малих супутників, вивчення космічних наук і технологій, принципів організації і проведення космічних досліджень і експериментів. Також в рамках конференції щорічно проводився всеукраїнський «Молодіжний конкурс проектів мікросупутників і їх підсистем». Основним організатором конференції та конкурсу було НЦАОМ.
В 2009 — 2011 рр. НЦАОМ виступив ініціатором і активним учасником реалізації міжнародного проекту ТЕМР^ IV «Реформування освітніх програм в галузі космічних технологій» за результатами якого в провідних аерокосмічних університетах України освітні програми космічного спрямування приведено у відповідність до європейських стандартів, викладачі й студенти пройшли стажування в європейських університетах, аерокосмічні факультети отримати сучасну комп’ютерну і лабораторно-технологічну базу для розвитку університетського супутникобудування.
В 2010 р. представники космічної галузі України беруть участь в 61 Міжнародному астронавтичному конгресі в Чехії, в засіданні Організації Об’єднаних Націй по використанню глобальних супутникових систем зв’язку на благо людству, в міжнародній молодіжній конференції 8расе Оепегаїіоп Соп^гезз. В 2011 р. за ініціативи представника НЦАОМ в Раді молодих працівників космічної галузі України створено новий напрямок діяльності — міжнародна співпраця. У тому ж, 2011 р. представник України — співробітник НЦАОМ — входить в міжнародну молодіжну організацію 8расе Сепегаііоп Лйуікогу Соипсіїе (8СЛС). Головні завдання: поширення інформації про діяльність космічної галузі України серед світової спільноти та про можливість участі молоді України в міжнародних проектах.
Послідовно реалізуючи систему безперервної аерокосмічної освіти, НЦАОМ, згідно з завданням ДКА України розробив систему та умови для проведення підвищення кваліфікації та стажувань фахівців підприємств ракетно-космічної галузі та вищих навчальних закладів. Про ефективність цього процесу свідчить той факт, що система підготовки та стажування фахівців для ракетно-космічної галузі України забезпечила можливість виходу Україні в цьому питанні на міжнародний рівень.
НЦАОМ проводить стажування та підвищення кваліфікації на замовлення Космічних агенцій Казахстану, Китаю та Бєларусі. Навчання проводяться, як в Україні так і в країні-замовнику. Узгоджуються механізми організації навчальних семінарів для фахівців космічних відомств і підприємств Туреччини, Єгипту.
В грудні 2014 р. за участю НЦАОМ на розгляд Європейської Комісії в рамках програми ЄС «Горизонт-2020» подано проект «ТЬе 8расе Епдіпеегіпд КезеагсЬ Штогк» (8ЕШ), яким передбачається створення консорціуму і відповідної науково-освітньої мережі українських і європейських організацій для підготовки наукових кадрів за напрямками створення та експлуатації малих космічних апаратів і малих ракет-носіїв. Результатом міжнародної аерокосмічної діяльності стало прийняття НЦАОМ у вересні 2013 р. до складу Міжнародної астронавтичної федерації.
Відділом наукових досліджень НЦАОМ за угодами з підприємствами космічної галузі проводяться науково-дослідні роботи по удосконаленню технологій та обладнання для виробництва конструкцій і вузлів ракетно-космічної техніки, проводиться аналіз патентної та науково-технічної інформації щодо виявлення нових розробок, пошук нових методів, способів та засобів індикації герметичності та пробних газів (зокрема гелію) в газових середовищах, а також розробляються сучасні спеціалізовані верстати з числовим програмним управлінням для виготовлення конструкцій із композиційних матеріалів. Відділ наукових досліджень бере участь у відпрацюванні та впровадженні нових конструктивно-технологічних рішень з технологічного обладнання в КБ «Південне».
В НЦАОМ ведеться робота з оновлення навчально-методичної бази для підготовки майбутніх фахівців космічної галузі. Фахівцями НЦАОМ підготовлено та надруковано 9 підручників для спеціалістів космічної галузі й вищих навчальних закладів аерокосмічного профілю та понад 10 навчальних посібників.
Розробки в галузі інформаційних та мультимедійних технологій надають можливість на сучасному рівні популяризувати як діяльність Центру, так і досягнення вітчизняної ракетно-космічної галузі. Сучасні технології та носії інформації дозволяють швидко та якісно створювати навчальні матеріали і програми (фільми, теле- і радіопередачі, стенди, поліграфічні посібники та інше). Плідна праця фахівців у галузі комп’ютерного дизайну, програмування, відеозйомки та комп’ютерного монтажу дають вагомі результати. Це дозволяє створювати документальні фільми про видатних конструкторів ракетної техніки, навчальні фільми та програми з ракетно-космічного моделювання, інформаційні, науково-популярні, презентаційні фільми про розвиток ракетно-космічної галузі в Україні. Діяльність НЦАОМ неодноразово представлялася на міжнародних виставках і аерокосмічних салонах, в країнах Європейського Союзу і США. Провідні співробітники Центру є постійними учасниками Міжнародних наукових конференцій під егідою Організації Об’єднаних Націй, Міжнародного астронавтичного Конгресу, Міжнародної академії астронавтики, Національних академій наук країн СНД.
Таким чином, Національний центр аерокосмічної освіти молоді вже є не тільки позашкільним закладом з аерокосмічної освіти, але за роки існування розвинувся в ефективний інноваційний майданчик космічної галузі України, у якому сегмент позашкільної аерокосмічної освіти, залишаючись важливим, доповнений новими пріоритетними напрямками діяльності Центру серед яких — інноваційна, науково-освітня і міжнародна діяльність, що сприяє інтеграції ДКУ і підприємств космічної галузі України в європейський і світовий економічний простір.
Важливою передумовою успішного космічного майбутнього України має бути освіта, виховання і формування космічного світогляду у молодого покоління. Саме для цього в листопаді 1991 р. було утворено Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання (УМАКО) «Сузір’я», засновником якого був В.Ф. Уткін. Почесним Президентом об’єднання обрано Л.Д. Кучму. Створення «Сузір’я» тісно пов’язано з розробкою Державної програми «Діти Всесвіту» — Національною освітньою програмою для учнів, студентів з метою розвитку інтересу до авіаційних та ракетних технологій, формування інтелектуального потенціалу серед молоді України. «Сузір’я» — це єдина громадська організація, яка займається аерокосмічною освітою молоді та популяризацією Космосу в Україні.
Основні напрямки діяльності «Сузір’я»: формування у дітей та молоді інтересу до космонавтики та авіації, науки, техніки, інженерії, екології, дослідницької діяльності;
- сприяння підростаючому поколінню в одержанні нових знань, практичного досвіду;
- адаптація до зростаючих вимог сучасного світу;
- координація зусиль, практична та методологічна допомога молодіжним об’єднанням, які спеціалізуються в сфері космонавтики, авіації, технічних та природничих наук;
- встановлення зв’язків з організаціями та установами, у тому числі за кордоном.
Заходи, які стали традиційними і дуже популярними для творчої молоді в сфері аерокосмічної освіти:
- Всеукраїнський конкурс технічної творчості «Мирний космос» ;
- Всеукраїнський гуманітарний конкурс «Космічні фантазії» — гуманітарний конкурс для молодших школярів, де вони роблять перші спроби донести своє бачення космосу засобами художнього і прикладного мистецтва, музики, поезії та літератури;
- Програма «Діти всесвіту» передбачає науково-популярні й просвітницькі заходи щодо популяризації космонавтики. Фактично створюються умови для підготовки кадрового потенціалу, резерву для космічної галузі;
- «Сузір’я» вперше провело Всеукраїнський космічний форум «Україна космічна». Завдяки підтримці Міністерства молоді та спорту України і спонсорів. Він відбувся восени 2017 р. Цей захід відвідало понад 100 учасників із усіх регіонів. Було організовано зустрічі з представниками космічної та авіаційної галузей. У 2017 р. проведено перший Міжнародний молодіжний форум «Космос і майбутнє», який проходив три дні й відбувався у різних локаціях: у Колонній залі Київської міської адміністрації, в одній із великих аудиторій КПІ та у київському планетарії;
- «Сузір’я» проводить активну міжнародну діяльність, є членом Міжнародної організації юних астронавтів з 1992 р. та Європейської асоціації студентів аерокосмічних ЗВО «Євроавіа» з 1998 р. Школярі та студенти набувають міжнародний досвід, нові знання, уміння та навички на міжнародних конференціях, конгресах.
Протягом всіх років роботи «Сузір’я», через заходи, які проводилися в різних регіонах нашої держави пройшли десятки тисяч школярів, оволодіваючи знаннями про Всесвіт, про нашу планету — Земля, про ракетно-космічну техніку України та інших космічних країн світу. Для багатьох це сприяло вибору професії в галузі високих та інформаційних технологій, інженерних професій.
Е.І. Кузнєцов
Джерело: Історія ракетно-космічної науки і техніки України / ДУ «Інститут дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України». – К.: Фенікс, 2021. – 456 с. Відповідальний редактор — В.П.Горбулін, академік НАН України, перший віце-президент НАН України.
Отправить ответ