Олегу Коростельову — 75: Створювати зброю для своєї країни – це шляхетна справа

9 листопада 2024 року виповнюються 75 років Олегу Петровичу Коростельову — українському конструктору зі створення та модернізації зенітних ракетних систем і комплексів протиповітряної оборони, генеральному директору КБ «Луч», Герою України.

***

Олег Петрович Коростельов народився 9 листопада 1949 року в м. Кіровограді (нині — Кропивницький) у сім’ї військовослужбовця.

В 1956 році почав вчитися в середній школі № 6 м. Кіровограда. Закінчив середню школу в 1966 році зі срібною медаллю. 1967 року став студентом Київського інституту інженерів цивільної авіації, який закінчив з відзнакою у 1972 році за спеціальністю «Електронні обчислювальні машини».

Після закінчення навчання відразу почав працювати інженером у ПТО «Октава» м. Києва, згодом — старшим інженером.

У 1978 році перейшов в Київське конструкторське бюро «Луч», де з грудня 2003 року обіймає посаду Генерального конструктора-Генерального директора Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» (ДП «ДержККБ «Луч»).

За безпосередньою участю О.П. Коростельова в ДП «ДержККБ «Луч» створено засоби автоматизованого контролю авіаційної спецтехніки, які відповідають світовому рівню. Комплекс «Гурт» успішно експлуатується в більш ніж 30 країнах світу та експортується за кордон.

З проголошенням незалежності України для Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» почався новий етап науково-технічної діяльності. За безпосередньої участі Олега Петровича з 1997 року ДП «ДержККБ «Луч» вперше виконує науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи із створення виробів за темами: «Комбат», «Стугна», «Грань», «Копер» (керованих засобів ураження), які в подальшому відіграли важливу роль в підвищенні наукового і технічного потенціалу ДП «ДержККБ «Луч», дозволивши розробити цілий ряд нових засобів високоточної зброї типу «Скіф», «Бар’єр», «Стугна-П».

ДП «ДержККБ «Луч» працює в кооперації з більш ніж 30 науково-дослідними інститутами, конструкторськими бюро і промисловими підприємствами України із забезпечення замкненого циклу виробництва складних виробів спеціальної техніки. Організація цієї кооперації проводилась під керівництвом О.П. Коростельова.

ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч», яке очолює О.П.Коростельов, є прибутковим підприємством, яке належить до великих платників податків та своєчасно виконує зобов’язання із платежів до державного бюджету, передбачені фінансовим планом. Заборгованості із заробітної платні ДП «ДержККБ «Луч» не мало ніколи.

У 2002 році Олегу Петровичу присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук, а у 2008 році — науковий ступінь доктора технічних наук зі спеціальності «Озброєння і військова техніка», у травні 2021 року став членом-кореспондентом НАНУ.

 За редакцією О.П. Коростельова видано монографію «Теоретичні основи проектування ствольних керованих ракет» (Київ, 2007).

За створення і прийняття на озброєння виробу за темою «Комбат-М» Указом Президента України О.П. Коростельову у складі колективу присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (1999 р.). У 2004 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України», 2005 року за розпорядженням Київського міського голови нагороджений нагрудним знаком «Знак Пошани». Олег Петрович Коростельов повний кавалер ордена «За заслуги» (2008, 2015, 2018).

Указом Президента України Володимира Зеленського № 339/2020 від 22 серпня 2020 року за визначні особисті заслуги у зміцненні обороноздатності та промислового потенціалу Української держави, розробку новітніх зразків озброєння генеральному конструктору – генеральному директору державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»» Олегу Петровичу Коростельову присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

У 2024 році нагороджений відзнакою Президента України «Національна легенда України».

5 грудня 2023 року на загальних зборах Асоціації підприємств авіапромисловості України «Укравіапром» був обраний першим віце-президентом Асоціації.

***

Олег Коростельов, Петро Порошенко і Олександр Турчинов на випробуваннях комплексу «Нептун». 2019.

Олег Коростельов на виставці «Зброя та безпека—2021» біля виробів КБ «Луч»: ракет «Вільха», «Нептун», «Корал», БПЛА «Сокіл-300».

У 2020 році Олег Коростельов посів 6 місце у рейтингу журналу Forbes «25 кращих СЕО України». Ось як представив його журнал:

В рейтинге, где преобладают руководители частных компаний, Коростелев – единственный, кто представляет гособоронное предприятие. Выручка КБ с 2016 года выросла в 13 раз, до 6,7 млрд грн, а прибыль – в 25 раз, до 516 млн грн. Госзаказ на КБ составляет 35%, остальные 65% – иностранные клиенты, в основном с Ближнего Востока. «Есть заказ – есть продукция. Есть продукция – есть приток денег. Мы постоянно работаем, чтобы заказы были», – говорит Коростелев.

Основные продажи обеспечивают «Лучу» противотанковые ракетные комплексы. Он гордится высокотехнологичными разработками: собственным беспилотником, крылатой ракетой «Нептун», а также высокой локализацией производства. В «Нептуне», ракетных комплексах «Стугна» и «Корсар» и в реактивной системе залпового огня «Ольха» почти нет импортных компонентов. Коростелев с юности увлекается историей техники, физики и медицины. С ответом на вопрос, как долго он собирается возглавлять КБ, генконструктор не мешкает: «А сколько лет Трампу и Байдену? Пока буду чувствовать интерес и силу, буду работать».

З інтерв’ю Defense Express:

Накануне мы записывали интервью, в котором он сказал замечательную фразу: «Создавать оружие для своей страны – это благородное дело». К этому ничего не добавишь

Противотанковые управляемые ракетные комплексы, высокоточные системы залпового огня «Ольха», противокорабельный комплекс с крылатой ракетой «Нептун» — это оружие напрямую связно с нашим оборонным потенциалом, с нашим стремлением быть не аграрной, а технологичной страной, которая способна сама защитить себя.

Все эти и еще более тридцати оружейных проектов ГосККБ «Луч» — от идеи до воплощения в металле и в серийном производстве – результат мыслей, энергии и настойчивости Генерального конструктора. Генеральный конструктор, если говорить по крупному, обеспечивает достижение поставленной цели вопреки всем обстоятельствам и ограничениям. Это – его миссия. Такие люди – уникальны. Такие люди сами выбирают свою дорогу. И потом ведут за собой свои коллективы.

На вопрос «почему ракеты?» Олег Петрович ответил нам так:

«Я хотел заниматься авиацией, ракетами. Ракеты я строил еще в детстве и запускал их с чего угодно.

У меня были книги по Королеву, многочисленные вырезки из газет. После его смерти вышла его краткая биография, которая была по советским меркам основательно «выхолощена». Потому что, например, период, когда он был в Германии, а это 1945 – 1948 годы, когда его послали на ракетные заводы Вернера фон Брауна, – там писалось просто: заграничная командировка. А потом я уже из других источников много позже узнавал всякие исторические подробности, которые говорят об очень непростом пути этого человека. Так, в 1941 году он упорно работал над ускорителем для самолета. Тогда сама эпоха требовала результативности. А необходимость решения задачи доставки ядерного оружия на большие расстояния порождала таких магистральных ученых, как Янгель, Курчатов и подобных им. Я не хочу сказать, что это был мой кумир, но это был весомый ориентир».

Когда человек понимает свое призвание, то и жизнь «прогибается» под его миссию.

Еще одна цитата из разговора с Олегом Петровичем о том, как он пришел на КБ «Луч»:

«Я познакомился с человеком, который работал в КБ «Луч», и он мне сказал, что в Киеве делают ракеты только в одном месте. Он попросил об этом никому не говорить, поскольку все это было сверхсекретно.

Но мне стало совершенно ясно, куда я должен попасть, – это было осознанное, переосмысленное стремление.

У меня был один знакомый, работавший в КБ «Луч», и он заверил, что рекомендует меня соответствующим людям. Так и случилось. И как только я получил кооперативную квартиру на заводе «Генератор» (а это было в 1977 году), в начале 1978 года стало возможным обратиться на КБ «Луч». И вот в 1978 году я уже работал в КБ «Луч». Получилось все очень легко, так сказать, по страшному секрету. Сказали, чтобы я позвонил по такому-то телефону и подошел на такую-то проходную. Оказалось, что инженеры в КБ очень даже нужны».

З інтерв’ю Texty.org.ua:

Що лишилося Україні в оборонній галузі на момент розпаду СРСР?

Було конструкторське бюро «Південне», що займалося балістичними ракетами. За часів СРСР у них була більш ніж тисяча субпідрядників по всьому СРСР – від заходу до самого сходу, до Курильських островів. Там стояли станції спостереження за супутниками тощо.

І було КБ «Луч». Але «Луч» не було ракетним конструкторським бюро. Воно мало прямий стосунок до ракет, але їх не розробляло. Ми були головними в СРСР по апаратурі тестування авіаційних ракет. До всього, що вішалося під радянський літак, ми виготовляли апаратуру контролю. Тобто, ракету з ящика дістали – вона справна чи ні? Для цього її ставили на возик, під’єднували роз’єми, наша апаратура пускала туди тестові сигнали, звідти знімала всі сигнали й говорила – ракета робоча. Саме тоді, в 1992–93 роках, нам Міністерство промислової політики доручило займатися авіаційними ракетами, протитанковими ракетами, системою зенітних ракет і так далі. Відтоді чим доручили, тим ми й займаємося. І вже на озброєння поставили дуже багато техніки.

Що вдалося зробити до початку війни?

До 2014 року також велися розробки! «Стугну» протитанкову ми поставили на озброєння у 2011 році! (Протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П» із системою наведення по лазерному променю; може вести вогонь ракетами калібру 130 та 152 мм із різними бойовими частинами, що встановлені у контейнері – ред.). «Комбат» – протитанкова керована ракета, яка вистрілюється з танків Т-80УД, Т-72 та інших.

У 1999-му ми поставили на озброєння ствольну протитанкову ракету, що вистрілювала зі ствола танку. Отак задачу вирішили. Снаряд-ракета. Тобто у ствол вставляється як снаряд, а вилітає – перетворюється на ракету і вражає за лазерним променем. І наш колектив отримав із рук Кучми державну премію за цю розробку.

Ми почали ставити українські ракети на озброєння з 1999 року, і до сьогодні в нас близько десятка різної техніки стоїть на озброєнні.

Чи стежите ви за подібними розробками противника?

У Росії є багато чого, чого немає в нас. У них суттєво потужніша промисловість. У них є флот, підводний флот, літаки…

Інше питання, якщо ми почнемо розмірковувати таким чином… вони виставили 1000 танків, і ми повинні 1000, вони виставили 1000 ракет, і ми повинні 1000 ракет – це неправильно. Зараз ідеться про асиметричну війну. У нас достатньо сил, щоб себе захистити. Тому що втрати, можливі для противника, можуть бути більшими за очікувані втрати – це і є зброя стримування. «Нептун» і «Вільха» – це зброя стримування.

Вам дає завдання Міноборони, чи ви й самі можете висувати пропозиції?

Ми весь час проявляємо ініціативу! Я постійно пишу, мовляв, ми можемо це і це, пишу командуючому, головнокомандуючому, начальнику Генерального штабу, міністру оборони.

Генеральний конструктор – це повноваження, котре дає своїм розпорядженням Кабінет Міністрів України. Мені надані повноваження генерального конструктора зі створення керованих засобів ураження, вибухових речовин і боєприпасів, а також створення та модернізації зенітних ракетних систем і комплексів протиповітряної оборони. Це документ, який видає Кабінет міністрів. А повноваження – це також затверджена урядом посада – має право те, те і те. І зобов’язаний робити те, те і те. Серед зобов’язань моїх – надавати нову тематику для Міністерства оборони. І я її надаю. Я добросовісно виконую свої обов’язки.

Тобто, взаємодія з Міноборони – це двосторонній процес.