Щоб пам’ятали: Галась Михайло Іванович

25 жовтня 1929 р. народився Михайло Іванович Галась (1929-2006) — фахівець у галузі проектування та конструювання ракетно-космічної техніки, головний конструктор, заступник генерального конструктора КБ «Південне», член-кореспондент НАНУ, Герой Соціалістичної Праці.

***

Михайло Іванович Галась народився 25 жовтня 1929 р. у селі Нижня Пайва Баєвського району Алтайського краю в родині політв’язня.

Початком трудового шляху М. І. Галася стала праця в колгоспі. Трудову діяльність продовжив у Магадані, куди переселили його сім’ю. Саме тут сформувався інтерес до майбутньої професії.

З 1949 р. до 1955 р. М. І. Галась навчається на конструкторському факультеті Ленінградського військово-механічного інституту, після його закінчення працює старшим інженером проектного відділу, згодом – відділу системи живлення ракети РПМФ для підводних човнів у СКБ п/с 385 (місто Златоуст).

З 1956 р. М. І. Галась обіймав посаду провідного конструктора ракетних комплексів 65-69, 14, 18 у Дніпропетровському КБ «Південне». З 1972 р. він – Головний конструктор і начальник Головного конструкторського бюро ДКБ-2, заступник Генерального конструктора ДКБ «Південне».

У книзі «Секретний» підрозділ галузі» зазначено, що за безпосередньої участі М. І. Галася колективу вдалося вирішити складні технічні проблеми в процесі створення й відпрацювання чотирьох поколінь бойових ракет, починаючи з першої бойової ракети ДКБ «Південне» SS-4 (8К63) і ракет-носіїв розроблення цього самого ДКБ («Космос», «Циклон», «Зеніт», «Енергія-Буран», «Морський старт»).

Найзначнішими є роботи М. І. Галася в таких напрямах: створення ракетних комплексів стратегічного призначення на рідкому паливі, шахтного і залізничного базування на твердому паливі, створення космічних ракет-носіїв систем «Циклон», «Зеніт», ампулізація паливних систем ракет, мінометна схема старту ракет з контейнера, створення різних типів бойового оснащення, схем ступенів розведення апаратів і скидання обтічників.

Значним є внесок М. І. Галася в конверсійне виробництво: використання бойових ракет Р-36М, Р-36М УТТХ для запуску космічних апаратів за програмою «Дніпро». Він – Головний конструктор першого українського тролейбуса трьох типів (з 1992 р.). З 2001 р. – Головний науковий співробітник КБ «Південне», консультант Головного конструктора.

Н. М. Мисливець зазначала, що Олена Галась, донька Михайла Івановича, випускниця фізико-технічного факультету нашого університету, в інтерв’ю «Комсомольській правді» розповідала: «Після початку перебудови гіганти радянської військової промисловості – Південний машинобудівний завод і конструкторське бюро «Південне» – «задихалися» без держзамовлення.

Заступник Генерального конструктора Михайло Галась приходив у ті дні додому темнішим за хмару. На очах умирала справа його життя… Тоді в нього й народилася ідея робити замість ракет тролейбуси». Обставини потребували швидкого впровадження проекту створення тролейбусів. Михайлові Галасю та його команді дали шість місяців. Згодом він запише в «Книзі спогадів»: «Потрібно зламати усталену під час розроблення ракет систему проектування, запуску виробництва. І нарешті цей щасливий день настав – 26 травня 1991 р. дослідний зразок успішно пройшов випробування. Підприємство і спеціалісти були врятовані. Потім, щоправда, виникли нові ускладнення, з’ясувалося, що в містах України не так багато грошей, щоб купувати тролейбуси. Утім, основне всім було зрозуміло: ракетників рано списувати в запас, вони стануть у пригоді й у мирний час».

Журналістка Ірина Авраменко, посилаючись на спогади Михайла Івановича, розповіді його доньки Олени Михайлівни, пише: «І в часи Союзу, і після його розвалу життя ракетника було не цукор. Величезна відповідальність за «продукт», цілодобовий нагляд спецслужб – усе це не давало змоги розслабитися ні на хвилину. Додому Михайло Іванович Галась повертався о дев’ятій, а то й о десятій годині вечора. Часу на відпочинок не залишалося… Знімали стрес, спілкуючись із друзями-колегами. На проспекті Карла Маркса, біля будинку, де жила сім’я, до цього часу стоїть гараж, у якому вони збиралися…». І все ж Михайло Іванович ніколи не забував про родину, завжди намагався зробити щось приємне для доньки, дружини. Не забував навіть під час тривалих відряджень на Байконур, звідки регулярно надсилав знамениті байконурські тюльпани. Любив працювати на дачі, майструвати, робити своїми руками красиві меблі.

Михайло Іванович Галась отримав заслужені відзнаки, нагороди, звання. Він – кандидат технічних наук (1972), а потім – доктор технічних наук (1987), професор (1990). Лауреат Державної премії СРСР за значний технічний та організаторський внесок у створення ракети SS-9 (1967), Ленінської премії за значну творчу участь у розробленні кращої у світі ракети-носія «Зеніт» (1990). Йому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці (1976) із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1959), Леніна (1961, 1976), Дружби народів (1999), Ярослава Мудрого V і IV ступенів (1999, 2004), пам’ятними медалями ім. Ю. О. Гагаріна, М. К. Янгеля, С. П. Корольова, В. П. Глушка, М. Г. Кузнецова, Ю. В. Кондратюка. Американський біографічний інститут обрав М. І. Галася Людиною року-2000. Він – член-кореспондент НАН України, дійсний член Академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського.

Тісні наукові та виробничі стосунки пов’язували Михайла Івановича із Дніпропетровським національним університетом, де він працював професором і завідувачем філіалу кафедри «Проектування і конструювання літальних апаратів», був членом спеціалізованих рад із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата й доктора технічних наук. Ученого згадують добрим словом усі, хто працював під його керівництвом та поряд з ним, як справжнього подвижника ракетної справи, людину далекоглядну, виважену й цілеспрямовану.

Помер М. І. Галась 5 квітня 2006 р. Похований на Алеї Героїв Сурсько-Литовського кладовища в Дніпрі.

Начальник і головний конструктор проектно-конструкторського КБ М.І. Галась з колегами після вручення державних нагород, 1976 рік

Керівництво КБ «Південне», начальники підрозділів, провідні конструктори і керівники громадських організацій, квітень 1974 року. Михайло Іванович Галась – третій зліва в нижньому ряду.