Значний внесок в ракетно-космічну галузь України зробив С.М. Конюхов — визначний вчений, конструктор, академік НАН України, Генеральний конструктор — Генеральний директор ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля». Очоливши підприємство в історично переломний для України час Станіслав Миколайович спромігся зберегти традиції, закладені його вчителями М.К. Янгелем і В.Ф. Уткіним, та зміцнити авторитет України як космічної держави у світовому співтоваристві.
С.М. Конюхов народився 12 квітня 1937 р. у с. Бекренєво Лезького району Північної обл. РРФСР (нині — Грязовецького району Вологодської обл. РФ). Його батько був військовим юристом, мати — домогосподаркою. Дитинство та юність Станіслава Миколайовича припали на період війни з гітлерівською Німеччиною та повоєнної відбудови країни. Закінчивши 1954 р. середню школу із золотою медаллю, С.М. Конюхов вирішив пов’язати своє життя з ракетною технікою. У 1959 р. він закінчив фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету за спеціальністю «інженер-механік літальних апаратів» і почав у вересні 1959 р. роботу в ОКБ-586 (нині КБ «Південне»), яке очолював М.К. Янгель.
З липня 1961 р. Станіслав Миколайович, провідний інженер ОКБ, у лютому 1962 р. його переводять на посаду старшого інженера (по ракеті Р-14) до групи провідних конструкторів, яку очолював М.І. Галась. У квітні 1962 р. під час аварійного пуску ракети Р-14У на полігоні Капустин Яр вчений отримав важке отруєння парою азотної кислоти, проте після лікування повернувся до ракетної техніки. З 25 червня 1962 р. С.М. Конюхов — старший інженер групи провідних конструкторів.
На початку 60-х рр. ОКБ брало участь у виконанні робіт, передбачених Радянською програмою місячних пілотованих польотів. 28 травня 1963 р. М.К. Янгель призначає Станіслава Конюхова провідним конструктором надважкої ракети-носія Р-56 (8К68) з корисним навантаженням до 40 т., яка призначалась для вирішення як оборонних, так і наукових завдань. На жаль, у червні 1964 р. постановою Уряду розроблення Р-56 припинено.
Водночас на підприємстві розпочався процес структурної реорганізації, формувалися нові підрозділи. У липні 1964 р. М.К. Янгель доручає Станіславу Миколайовичу керівництво відділом науково-технічної інформації. Аналітико-інформаційні розроблення фахівців відділу, який у 1965 р. набув статусу Головного відділу науково-технічної інформації ракетно-космічної галузі країни, використовували не тільки в ОКБ-586, а й численні галузеві підприємства та суміжні організації.
Починаючи з 1960 р. кількісна оцінка надійності ракетно-космічної техніки стала одним з важливих критеріїв вітчизняної і світової практики ракетобудування. Зважаючи на це у липні 1966 р. М.К. Янгель створює в ОКБ відділ надійності, в якому науковцями на чолі із С.М. Конюховим було розроблено документи, які склали наукову базу прогнозування і забезпечення високого рівня надійності при розробленні, відпрацюванні та експлуатації нових виробів. Низку розроблених положень було використано при створенні галузевих і державних стандартів, що дозволило досягти значного підвищення показників безаварійності ракетних комплексів.
Матеріали з аналізу надійності сприяли ефективності льотно-конструкторських випробувань ракети Р-36 (8К67) та її модифікацій — 8К69 і 8К67П.
Водночас С.М. Конюхов займався і науковою роботою, підсумком якої став успішний захист у 1970 р. кандидатської дисертації.
У вересні 1969 р. для зміцнення потенціалу Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) СРСР постановою Уряду КБ «Південне» доручено створення бойового ракетного комплексу Р-36М з МБР 15А14 (88-18), а у серпні 1970 р. — ракетного комплексу МР-УР100 з МБР 15А15 (88-17) з моноблочними, роздільними й маневруючими головними частинами та бойовими блоками різної потужності ядерного оснащення. 10 березня 1970 р.
С.М. Конюхова призначено керівником відділу 101 з розроблення ракетних комплексів і забезпечення їх надійності, де розробляли спеціальні транспортно-пускові контейнери (ТПК), встановлені у шахтній пусковій установці із застосуванням мінометної схеми старту важких рідинних МБР. При її відпрацюванні було проведено нові широкомасштабні наземні випробування — «кидкові». Фахівці відділу 101 на чолі із С.М. Конюховим вирішили питання щодо поетапного відпрацювання нового виду старту з послідовно зростаючою складністю випробувань. Вчений був технічним керівником їх проведення і головним інженером шахтних випробувань, які підтвердили працездатність мінометної схеми старту з ТПК.
Після смерті у жовтні 1971 р. М.К. Янгеля, Головним конструктором і керівником КБ «Південне» призначено В.Ф. Уткіна. Враховуючи значну завантаженість підприємства роботами з оснащення ракетної техніки засобами подолання ПРО супротивника, підвищення її стійкості під час впливу вражальних факторів ядерного вибуху, а також багатоваріантності наземного і льотного експериментальних відпрацювань, у січні 1974 р. В.Ф. Уткін призначає Станіслава Миколайовича заступником Головного конструктора КБ-2 — керівником спеціалізованого відділення 21 з конструкторського розроблення і відпрацювання бойового оснащення ракет. У підсумку, весь запланований обсяг робіт з модернізації Р-36М і МР-УР100 було виконано у встановлені строки.
На початку 70-х рр. Станіслав Миколайович брав участь у створенні в КБ «Південне» аерокосмічних комплексів з твердопаливними стратегічними ракетами та літаками-носіями — Ту-144, Ту-160К та Ан-124. Досвід їх розроблень було використано підприємством у 90-х рр. у межах довгострокової міждержавної програми співробітництва по створенню декількох видів авіаційних ракетних комплексів (АРК) за темами «Грач», «Талісман», «Світязь», «Оріль», «8расе Сііррег» та ін.
Наприкінці 70-х рр. — початку 80-х рр. колектив КБ «Південне» розробляв бойові ракетні комплекси четвертого покоління та РН «Зеніт» з використанням її першого ступеня у ракетній системі «Енергія-Буран». У липні 1978 р. С.М. Конюхова призначено заступником керівника проектного комплексу. З Ю.О. Сметаніним, водночас він очолив сформоване в його структурі відділення 10, де науковці КБ «Південне» розробляли ескізні проекти для новітніх РК Р-36М2 «Воєвода» з рідинною МБР 15А18М і РТ-23 ПТТХ «Молодець» з твердопаливними МБР 15Ж60 (шахтного базування) і МБР 15Ж61 (на залізничній пусковій установці), які створювалися як основа стратегічних ядерних сил СРСР.
У грудні 1984 р., зважаючи на розширення тематики і збільшення обсягу замовлень від АН СРСР, МО СРСР, різних НДІ та організацій з використання космічних апаратів і супутникових систем, В. Ф. Уткін призначає С. М. Конюхова головним конструктором і керівником проектно-конструкторського підрозділу КБ-3. Під керівництвом і за участі вченого фахівцями КБ «Південне» було створено низку оборонних ракетно-космічних комплексів і систем, а також КА наукового і народногосподарського призначення серії «Інтеркосмос», «АУОС», «Тайфун», «Цілина» й «Океан». Вперше у вітчизняній і світовій практиці вдалося реалізувати режим комплексного спостереження, який забезпечував одночасне одержання радіолокаційних, радіотеплових та оптичних вимірювань у суміщеній ділянці огляду, а також оперативну передачу їх з борту космічного апарата в центр приймання та безпосередньо споживачам.
У жовтні 1986 р. утворено НВО «Південне», до складу якого увійшли КБ «Південне», ВО «Південмаш» і ДФ НДІ технології машинобудування. У 1986-1990 рр. С.М. Конюхов працював на посаді першого заступника Генерального конструктора НВО «Південне» — першого заступника керівника КБ «Південне». Водночас він був технічним керівником льотно-конструкторських випробувань РК РТ-23 ПТТХ «Молодець» на полігоні у Плесецьку.
У 1987 р. Станіслав Миколайович захистив докторську дисертацію, в якій він вирішив проблеми використання мінометного старту як стартової системи РКТ.
Участь та керівництво вченого у 60-80-х рр. в багатьох наукових та експериментальних дослідженнях у галузі динаміки складних систем, аеродинаміки, міцності, термодинаміки й оптимізації енергетичних параметрів систем надійності конструкцій сприяли створенню РН: «Космос», «Циклон» і «Зеніт», зокрема КРК «Зеніт». З їх використанням здійснено запуски понад 400 КА серії «Космос» та «Інтеркосмос».
Після переведення у листопаді 1990 р. В.Ф.Уткіна в Москву, Станіслав Миколайович очолив КБ «Південне». На початку 90-х рр. після розпаду СРСР одним із пріоритетних напрямів промислової політики України стала конверсія і реструктуризація оборонного сектору економіки. Проте в нових складних умовах політичних та економічних реформ, майже всі галузеві підприємства оборонного комплексу нашої держави опинилися без вітчизняних і закордонних замовлень на розроблення бойових ракетних комплексів військового призначення, РН та їх складових і КА, а також без державного фінансування своєї основної діяльності. С.М. Конюхову як Генеральному конструктору і керівнику підприємства необхідно було розробити ефективну стратегію стабілізації і розвитку КБ «Південне», орієнтовану насамперед на створення за можливості нових і модернізацію наявних зразків ракетно-космічної техніки в межах власних національних проектів, а також міжнародне співробітництво. У грудні 1991 р. для комерціалізації внутрішньої та зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення конкурентоспроможності продукції, а також підвищення інтенсивності соціально-економічного розвитку підприємства в КБ «Південне» було утворено службу маркетингу і комерційної діяльності.
Одночасно з розпочатими КБ «Південне» наприкінці 80-х рр. роботами з масложирової тематики вчений очолив розроблення конверсійних проєктів високотехнологічної наукомісткої продукції народно-господарського призначення — зернозбиральних комбайнів КЗС-9-1 «Славутич» і КЗС-1580 «Лан» та відповідно до світового рівня дослідних зразків пасажирського транспорту, зокрема тролейбусів ЮМЗТ1, ЮМЗТ2, ЮМЗТ2.09, Е186, Е186-01 й автобусу А186-01, а також устаткування для теплоенергетики та вітряноенергетичних установок тощо.
Для підвищення технічної оснащеності Збройних сил України під керівництвом вченого на початку 90-х рр. науковим колективом КБ «Південне» було проведено ревізію наявного потенціалу вітчизняного оборонного комплексу. Проведені дослідження сприяли визначенню пропозицій КБ «Південне» щодо створення сучасних зразків ракетно-реактивного озброєння і боєприпасів, зокрема мобільних стратегічних ракетних комплексів з неядерним оснащенням, оперативно-тактичних ракетних комплексів для Сухопутних військ, зенітних ракетних комплексів, а також реактивних систем залпового вогню різної дальності. В подальшому розроблено низку проектів космічних систем військового призначення, проведено роботи зі створення мобільних засобів геодезичного забезпечення для Сухопутних військ і підвищення живучості гарматних стволів для танків і артилерії, а також інформаційно-розвідувальних систем і систем зв’язку.
Після ратифікації у листопаді 1992 р. Лісабонського протоколу Україна приєдналась до Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), підписаного СРСР і США у липні 1991 р. та Будапештського меморандуму, підписаного у 1994 р. У період 1993-2001 рр. очолюване Станіславом Миколайовичем КБ «Південне» було одним із ключових підприємств з ліквідації та утилізації бойових ракетних комплексів з рідинними та твердопаливними МБР, зокрема 15А35 (88-19) і 15Ж60 (88-24).
Було налагоджено співпрацю КБ «Південне» з провідними світовими фірмами – Boeing, Locheed-Martin, Space Systems/Loral, Fiat Avio, Alenia Spazio, DASA, Astrium, РКК «Енергія», Державним космічним науково-виробничим центром (ДКНВЦ) ім. М.В. Хрунічева, ДРЦ ім. В.П. Макеєва, НВО ім. С.О. Лавочкіна, з космічними агентствами США, РФ, Бразилії, Китаю, ЄКА, а також Ракетних військ стратегічного призначення і Міністерства оборони РФ. Було налагоджено ділові зв’язки з вченими ЄС, США, Китаю, Японії, Індії й інших країн, КБ «Південне» прийняли в Міжнародну федерацію астронавтики.
У 1995 р. підприємство підписало перший міжнародний контракт з компанією «SS/Loral» (США) на запуск КА «Globalstar» РН «Зеніт-2» та угоду між фірмами «Воеіng» (США), «Kvaerner» (Норвегія), РКК «Енергія» (РФ), КБ «Південне» і ВО «Південмаш» на створення принципово нового КРК «Морський старт» для запусків КА комерційного використання РКП «Зеніт-3SL». Під технічним керівництвом вченого у 1999-2010 рр. здійснено 30 пусків РН «Зеніт-3SL», на задані орбіти виведено 27 космічних апаратів великих зарубіжних компаній провідних країн світу. Фахівцями КБ «Південне» втілено проект «Наземний старт» щодо комерційних пусків КА з космодрому Байконур РН «3еніт-2SLВ» і РН «Зеніт-3SLВ». До середини 2011 р. відбулося 7 успішних пусків РН за цією програмою, на задані орбіти виведено КА з Ізраїлю, Канади, Малайзії і США.
У 1997 р. С.М. Конюхов очолив роботи з конверсії МБР 15А18, яка мала високі енергетичні можливості, точність виведення і надійність, в КРК «Дніпро». Під його технічним керівництвом у 1999-2010 рр. проведено 15 успішних пусків РН «Дніпро», на задані орбіти виведено 57 космічних апаратів фірм-замовників з 17 країн світу.
Починаючи з середини 90-х рр. науковцями КБ «Південне» було вирішено багато проектно-конструкторських й організаційно-технічних питань зі збереження, експлуатації і виходу на міжнародний ринок РН «Циклон», як одних з найдосконаліших у світі з автоматизації передстартових операцій і польотної надійності. Насамперед, це реалізація проекту «Циклон-4» на базі існуючих РН «Циклон-2» (11К69) і «Циклон-3» (11К68), а також проекту «Циклон-2К», розпочатого з РФ у 2003 р. значним досягненням у розвитку міжнародного співробітництва України в галузі двигунобудування стало підписання у 2003 р. контракту з «FiatAvio» на розроблення фахівцями КБ «Південне» блоку маршового двигуна для керуючого модуля рідинної рушійної установки четвертого ступеня ЄРН «Вега». У 2003 р. підприємство отримало комерційні пропозиції на експериментальні роботи щодо двигунів другого ступеня 11Д123 і 11Д513 для РН «Зеніт-38Ь» і розроблення орбітального ступеня з рухомою установкою для РН «Дніпро-1».
Використовуючи творчий доробок вчених підприємства у міжнародних космічних проектах щодо РН «Зеніт», у травні 2007 р. КБ «Південне» і корпорація «Orbital Sciences»» підписали контракт на розроблення основної конструкції першого ступеня РН «Таурус-2» (перейменованої в «Антарес»), а також окремих бортових систем, контрольно-перевірної і наземної апаратури.
Під керівництвом С.М. Конюхова у 1993-2010 рр. науковцями КБ «Південне» розроблено і надано пропозиції у чотири Національні космічні програми України, що сприяло розвитку вітчизняної космічної галузі, встановленню міжнародних контактів і виходу галузевих підприємств на світовий ринок космічних послуг. У межах реалізації цих програм у серпні 1995 р. здійснено запуск першого супутника дистанційного зондування Землі і світового океану під юрисдикцією України «Січ-1». Згодом на основі мікротехнологій науковцями підприємства створено і запущено КА «Січ-1М», «МС-1-ТК» і «Січ-2» (МС-2-8). У 1994-2001 рр. з використанням РН «Циклон-3» реалізовано російсько-українські проекти сонячних орбітальних станцій «Коронас-І» і «Коронас-Ф», а також КА «Океан-О». У 2007 р. РН «Дніпро» успішно виведено на розрахункову орбіту єгипетський супутник «EgyptSat-1».
У 1991-1996 рр. вчені КБ «Південне» працювали над розробленням систем дистанційного зондування Землі і систем зв’язку та космічних систем оборонного призначення — «Січ-3», «Либідь», «Аріадна», «Онікс», «Тензор», «Космічний патруль», «Гранат» та інших.
С.М. Конюхов особливу увагу надавав творчим контактам КБ «Південне» з фундаментальною наукою. Науковці підприємства плідно співпрацювали з НАН України та її академічними інститутами з проблем міцності, створення нових матеріалів і технологічних процесів, високоточної вимірювальної техніки тощо. 25 листопада 1992 р. С.М. Конюхова його обрано академіком АН України.
С.М. Конюхов багато зусиль приділяв науково-педагогічній діяльності та всебічно підтримував тісну співпрацю науковців КБ «Південне» з багатьма вищими і середніми навчальними закладами України щодо підготовки висококваліфікованих фахівців для ракетно-космічної галузі. У 1987-1992 рр. він очолював кафедру системного проектування виробів машинобудування Інституту підвищення кваліфікації Міністерства загального машинобудування СРСР, у липні 1991 р. йому було присвоєно вчене звання професора. З 1995 р. вчений очолив кафедру проектування літальних апаратів Харківського Авіаційного університету. На базі КБ «Південне» у 1998 р. за сприяння Станіслава Миколайовича було створено Ракетно-космічний навчально-дослідний центр, до якого увійшли філії кафедр Дніпровського національного університету ім. О. Гончара (ДНУ), Національного аерокосмічного університету ім. М. Є Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (НАУ «ХАІ») й аспірантура.
Помер Станіслав Миколайович 3 квітня 2011 р. у Дніпропетровську.
С.М. Конюхов — автор 735 наукових праць, серед яких низка фундаментальні монографій.
Вченим створено наукову школу сучасних методів проектування і конструювання ракетно-космічних систем, під його керівництвом захищено 5 докторських і 6 кандидатських дисертацій.
З 1991 р. він був головним редактором науково-технічного збірника «Космічна техніка. Ракетне озброєння», входив до складу редакційної колегії журналів «Наука та інновації» (з 2005 р.) і «Космічна наука і технологія» (з 2009 р.). У червні 1996 р. за підтримки С.М. Конюхова створено Центр інформаційних зв’язків КБ «Південне».
Станіслав Миколайович здобув вітчизняне та світове наукове визнання — був академіком Міжнародної академії астронавтики (1997) й її віце-президентом (2005-2011) та ін. Вченому присвоєно звання лауреата Державної премії СРСР (1977), премії ім. М.К. Янгеля (1991), Державної премії України (2001), Героя України з врученням ордену Держави (2004). Він нагороджений відзнакою Президента України (1994), орденом «За заслуги» І ст. (2007), орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2009), відзначений низкою іменних премій.
Література
- Призваны временем. Т. 1. От противостояния к международному сотрудничеству / под общ. ред. С.Н. Конюхова. Днепропетровск : АРТ-ПРЕСС, 2004. 768 с.
- Yuzhnoye, the Lot of Mine : A Photobiography of Stanislav Koniukhov / ed. by A. V. Degtyarev. K. : Space-Inform, 2018. 216 pp.
- Конюхов. К 75-летию со дня рождения /Под общей редакцией А. В. Дегтярева. — Д.:АРТ — ПРЕСС, 2012. — 256
- Судьба моя — КБ «Южное» : фотоальбом к 80-летию со дня рождения академіка НАН Украиньї, Генерального конструктора С. Н. Конюхова; под общ. ред.А. В. Дегтярева. Киев : Спейс-Информ,2017. 352 с.
- Відзначення 75-річчя від дня народження академіка НАН України С.М. Конюхова: спільне засідання Президії Національної академії наук України та Колегії Державного космічного агентства України. Вісник НАН України. 2012/1. № 5. С. 74-79.
- Конюхову Станиславу Николаевичу 60 лет. Космічна наука і технологія. 1997. Т. 3. № 3 С. 103-104.
- Горбулін В. П., Шевцов А. І. Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки України (до 80-річчя від дня народження академіка НАН України С. М. Конюхова). Вісник НАН України. 2017. № 4. С. 83-87.
- Личное дело. Конюхов Станислав Николаевич. Поточний архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 655, спр. 20, 40 арк.
- 70-річчя академіка НАН України С. М. Конюхова. Вісник НАН України. 2007. № 4. С. 58-60.
- Відділення механіки НАН України : Історико-біографічний довідник. Київ : Академперіодика, 2015. 343 с., с. 58-60.
- Пам’яті С. М. Конюхова, академіка НАН України, Генерального конструктора ДКБ «Південне». Космічна наука і технологія. 2011. Т. 17. № 2. С. 90.
- Памяти Станислава Николаевича Конюхова. Конструктор. 2011. № 6. С. 1-8
- Памяти Станислава Николаевича Конюхова. Конструктор. 2017. № 8. С. 1-10.
- Конструкторское бюро «Южное». Люди и ракетн: фотоальбом / под общ. ред. А. В. Дегтярева. Днепропетровск: ГП «КБ «Южное» им. М.К. Янгеля», 2014. 448 с.
О.С. Войтюк
Джерело: Історія ракетно-космічної науки і техніки України / ДУ «Інститут дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України». – К.: Фенікс, 2021. – 456 с. Відповідальний редактор — В.П.Горбулін, академік НАН України, перший віце-президент НАН України
Генеральный конструктор был на своем месте.