9 липня 1938 року в м. Дніпропетровську народився Леонід Олексійович Грибачев — людина, яка присвятила ракетам 61 рік сумлінної праці та взяла участь у випробуваннях майже всіх ракет КБ «Південне».
«Ракетна людина» – саме так з повагою почали називати Леоніда Олексійовича закордонні колеги з «Морського старту» після одного невеликого епізоду…
Якось до компанії Sea Lаunch прийшов працювати новачок. Буквально з порога він з гордістю заявив, що брав участь у 25 пусках ракет. І тут же запитав: Леонід, а скільки пусків було у тебе? «Точно не знаю, – відповів Леонід Олексійович. – Після трьохсот я збився з рахунку». Для більшості свідків цього короткого діалогу цифра, що прозвучала, була просто приголомшливою. Оце вже дійсно Rocket man!
Леонід Олексійович Грибачев народився 9 липня 1938 року в м. Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом «Інженер-електрик» (1960).
Інженер (з 1960 р.), начальник групи, начальник відділу, заступник начальника комплексу спецсистем і льотних випробувань (1979-1991), начальник комплексу спецсистем і льотних випробувань (1992-2001), заступник начальника центру (2001-2005), заступник начальника комплексу спецсистем, льотних випробувань та експлуатації (2005-2021) КБ «Південне».
Забезпечував розробку і створення всіх спецсистем ракетних і ракетно-космічних комплексів: управління, телевимірювання, бойового управління, наземно-технологічного обладнання та ін. Заступник технічного керівника – член Державної комісії з підготовки та проведення наземних та льотно-конструкторських випробувань бойових твердопаливних ракетних комплексів мобільного базування, створених в КБ «Південне». Заступник технічного керівника комплексних випробувань ракети-носія за міжнародною програмою «Морський старт».
Лауреат Державної премії СРСР (1982) та Ленінської премії (1990). Заслужений машинобудівник України (1998). Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2002) та срібною медаллю В.Ф. Уткіна (2010). Почесний працівник космічної галузі України (2001).
Помер 7 лютого 2022 року в м. Дніпро.
***
Rocket man
Закінчивши в 1960 році Дніпропетровський гірничий інститут за фахом інженер-електрик, Леонід Грибачев направляється на роботу в п/с-586 у відділ 8, на той момент очолюваний В.Ф. Риковим. Новому співробітнику довелося дуже швидко вливатися в роботу — що називається, «без розкачки». Адже на кінець того ж року уряд країни призначає термін початку льотних випробувань ракети Р-16 (8К64). Відділ 8 брав активну участь в її розробці, весь колектив працював в дуже напружених умовах. Перший пуск цієї ракети, як відомо, обернувся катастрофою — трагічна сторінка в історії підприємства і галузі… Але потрібно було рухатися далі. Відпрацювання системи управління було переглянуто, а в чомусь і повністю змінено. Після цього випробування ракети 8К64 були продовжені, і незабаром вона була прийнята на озброєння.
Вертолітна група пошуку відокремлюваних частин ракети: справа-наліво — В.І. Кукушкін, Л.О. Грибачев, генерал В.П. Зацепін, генерал А.В. Усенков
А на підході вже були нові проекти, в яких молодий інженер виявив себе розумним фахівцем, що досконально розбирається у всіх нюансах ввіреної йому ділянки роботи. Наприклад, коли йшло відпрацювання ракети 8К67 на комплексних стендах в Харкові. Систему управління ракети розробляли харків’яни, і до них було відряджено групу наших фахівців, в тому числі і Леоніда Грибачева. Пізніше до Харкова приїхав Й.М. Ігдалов, запитав, хто може розповісти йому про стенди. У відповідь почув одноголосне: «Про стенди все знає Грибачев». Уже після детального ознайомлення зі стендами Йосип Менделевич з подивом з’ясував, що «компетентний місцевий» — насправді його колега по КБ «Південне». (До речі, тоді ретельне відпрацювання системи управління дало свої результати — ракета поклала початок цілому сімейству ракет під назвою «Циклон»).
Л.О. Грибачев (перший зліва) на засіданні Держкомісії з твердопаливних ракетних комплексів
Професіоналізм Леоніда Грибачева цінували керівники. Так, за наполяганням заступника Головного конструктора Віктора Васильовича Грачова, відомого своїм умінням безпомилково бачити майбутнє ракетників — з кого вийде випробувач, а кому краще займатися іншими завданнями, — в 1976 році Грибачева призначають начальником головного випробувального відділу. Молодого, і, найголовніше, безпартійного — в начальники! На ті часи це призначення розглядалося як НП. Адже без партквитка кар’єра не робилася. А тут! .. Та ще й на такому підприємстві! Але В.В. Грачов був наполегливий у своєму рішенні, і, як показав час, мав рацію: Грибачев став гідним його наступником, проявив себе відмінним керівником.
7 листопада 1976 року. Зліва направо: Д.Г. Михальчук, В.П. Болгарін, Н.А. Коваленко, В.В. Молчанов, В.В. Савенков, Л.О. Грибачев, С.Ф. Чернавін
І коли протягом шести років безперервно здійснював технічне керівництво представниками промисловості на полігоні Плесецьк замість відрядженого на Байконур Грачова. (Тоді йшло відпрацювання ракетних комплексів нового покоління — твердопаливних ракет шахтного і рухомого базування; Грибачев безпосередньо керував льотними випробуваннями РК 15Ж44, 15Ж52, 15Ж60, 15Ж61. Відповідальність! І на додачу вельми непрості погодні умови — працювати доводилося в 40-градусні морози). І коли став заступником начальника комплексу випробувань і експлуатації. І коли в 1998 році став технічним керівником програми «Морський старт» (теж, до речі, умови праці не з легких — п’ять років життя буквально на кораблі).
Відповідальний за проведення випробувань РН «Зеніт-3SL» Л.О. Грибачев
Про «Морський старт» сам Леонід Олексійович завжди відгукується особливо: «Унікальний проект, проект XXI століття. Такого проекту в світі більше вже, напевно, ніхто не створить. Як свого часу був створений рухомий залізничний комплекс, і вже його ніхто не зможе повторити».
Яким буде технічне майбутнє людства — життя покаже. А сьогодні «Морський старт», дійсно, неймовірний за своїми характеристиками і можливостям проект, в історію якого назавжди вписано ім’я Л.О. Грибачева.
За такими віхами судять про масштаб особистості, професіоналізм. А ще, звичайно, за відгуками колег і учнів, з якими Леонід Олексійович щедро ділиться талантом випробувача, яких наставляє і навчає всім тонкощами складної професії. Їм слово.
Олександр Миколайович Євстаф’єв, провідний спеціаліст відділу 161:
«Незабутні враження залишилися від 15 років роботи під керівництвом Леоніда Олексійовича в проекті «Морський старт».
З величезною вдячністю до нього згадується перше самостійне відрядження на пускову місію в якості керівника робіт (КР) з підготовки РКН.
Тим ранком починалися роботи в Базовому порту на стартовій платформі з перевірки комплексу РКН з проведенням «сухого» вивезення РКН. Весь склад комплексу готовий до проведення робіт на стартовій платформі, чекає команди на початок робіт.
Отримую команду від Леоніда Олексійовича: «Почати операції з вивезення РКН з ангара». Транслюють команду головному оператору ракетного сегмента. У відповідь отримую доповідь Головного оператора про неможливість виконання цієї команди. У цій ситуації головний оператор абсолютно правий: я, як КР РКН, зобов’язаний був відповідно до інструкції завчасно повідомити йому параметри термостатування блоку корисного вантажу від повітряної системи забезпечення температурного режиму, чого, по помилці, не зробив.
Найбільша, що не має ніякого виправдання, помилка! Яка неминуче призводить до затримки у виконанні робіт на самому початковому етапі «сухого» вивезення в Базовому порту. І це — на «Морському старті», де взаємодію персоналу доведено «до дзвону», а точність виконання графіка робіт оцінюється секундами.
У цій ситуації я повністю розгубився і звернувся до Грибачева з проханням про дозвіл покинути робоче місце. Місце КР РКН зайняв грамотний і досвідчений фахівець Володимир Григорович Шеремет.
Потім постало питання про те, хто ж буде виконувати обов’язки КР РКН при проведенні пускових операцій в районі старту. Роботу в якості КР РКН, в кінцевому рахунку, було довірено мені.
Подробиці всіх розмов і думок я дізнався набагато пізніше. Упевнений, що при прийнятті технічним керівником А.В. Агарковим цього рішення визначальною була думка Леоніда Олексійовича. Усі наступні роки роботи на «Морському старті» я намагався сумлінно відпрацювати аванс, виданий мені Л.О. Грибачевим на тій злощасній для мене місії».
Сергій Юрійович Литовченко, заступник начальника комплексу 5:
«Життя і доля кожної людини багато в чому залежить від людей, яких зустрічаєш по життю, і які, так чи інакше, впливають на твоє майбутнє.
Одним з таких людей для мене став Леонід Олексійович Грибачев.
У досить важкий період свого життя я подумував піти з підприємства. Мені було вже 29 років, сім’я, діти, а немає ні власного житла, ні перспектив, ні великого оптимізму… І тут раптом мені надходить пропозиція поїхати на «Морський старт» в якості стажиста на посаду керівника робіт з підготовки РКН, так як я розробляв для нього інструкцію по роботах з ракетою на складально-командному судні.
Перший порив: «Ну нарешті, хоч трохи грошенят зароблю…» дуже швидко змінився страхом перед серйозністю пропонованої посади. Адже КР РКН повністю відповідає за весь цикл підготовки ракети, в тому числі і після пристикування розгінного блоку і блоку корисного вантажу!
А що лякало ще більше, так це той факт, що безпосереднім КР РКН повинен був бути Леонід Олексійович Грибачев. Сам Грибачев! Як же я буду працювати, адже він — навчений роками і досвідом керівник, а мені ще тільки 29 років? Він — начальник комплексу, а я — начальник групи. Він знає «Морський старт» і «Зеніт» як свої п’ять пальців, а що буду робити я, якщо не зможу відповісти на його запитання?!
…На кораблі Леонід Олексійович прийняв мене досить спокійно і доброзичливо, побажав набиратися досвіду і вникати в усі питання. Стажування під керівництвом О.М. Євстаф’єва закінчилася, і після успішного пуску мені довірили самостійно керувати підготовкою РКН до пуску на наступної місії.
Протягом усіх тих трьох місяців відрядження було вкрай важливо довести, що я можу організувати колектив і впоратися з поставленими завданнями. Оцінюючий погляд Леоніда Олексійовича відчував постійно. Поради він давав коротко і спокійно, на помилки вказував без докору. Але тільки ось зрозуміти, чи справився я зі своїм завданням, чи виправдав довіру, по реакції Леоніда Олексійовича було неможливо.
І тільки коли я кидав монетки в океан в Базовому порту, щоб повернутися, один з хороших знайомих Леоніда Олексійовича сказав мені: «Не переводь гроші! Ти сюди ще приїдеш. Грибачев сказав, що толк буде…» Більшу похвалу тоді і уявити було важко!
Після цього було безліч спільних місій, тривалі відрядження, пошуки «хитрих» несправностей, скасування пуску, аварії. І якось зовсім непомітно й ненав’язливо Леонід Олексійович передавав свої знання, вміння і маленькі хитрощі, які в підсумку дозволили мені згодом стати технічним керівником».
Багаторічна і плідна робота Л.О. Грибачева в проекті «Морський старт», коли він очолював пускову команду ДП «КБ «Південне» з чудовим колективом висококваліфікованих інженерів-«пускачів», визначила його незаперечний успіх і повагу серед керівництва компанії і кооперації підприємств. Авторитет Грибачева в Sea Lаunch був незаперечний. Всі, хто з ним працював, знали, що «Rocket man містер Грибачев» слів на вітер не кидає, якщо він щось сказав — значить, так і є.
А ще всіх вражали його практичний досвід при проведенні пусків ракет і їх кількість. Одних тільки походів на екватор по «Морському старту» у Леоніда Олексіявіча було двадцять сім! Якщо скласти всі милі, вийде 6 (!) навколосвітніх подорожей уздовж екватора!
Л.О. Грибачев, А.А. Шумілін, А.В. Агарков, А.Ф. Науменко в базовому порту Лонг-Біч
Особливо яскраво знання, досвід, розважливість і авторитет Леоніда Олексійовича виявлялися в критичних ситуаціях. Показовою в цьому плані стала місія XM-Radio-3.
На заключному етапі передстартової підготовки надійшла доповідь про ненорму вакуумування двигуна першого ступеня. Це була вже друга спроба запуску (всього допускається три, якщо не вклалися — повернення в Базовий порт з невиконаною завданням, багатомільйонні втрати, втрата довіри замовника), ракета заправлена компонентами палива, установник на шляху в ангар, прискорено б’ється серце…
Документація наказує в цьому випадку видачу голосової команди на скасування пуску з часом на прийняття і реалізацію рішення не більше 30 секунд. Вирішивши, що Леоніду Олексійовичу потрібна моя допомога, як керівника робіт з підготовки РКН, я примчав до нього з розкритою інструкцією, вказуючи на рекомендації скасовувати пуск якомога швидше. Але дії Леоніда Олексійовича мене просто вразили — він видав команду: «Провести перевірку поведінки телеметричних параметрів і доповісти. Даю 15 секунд». І додав: «Тільки спокійно». Я був в шоці… Які 15 секунд ?! Всього дозволяється 30 секунд, з яких 20 вже пройшли… Ці 15 секунд здалися вічністю. Надходить доповідь: «Підтверджуємо ненорму вакуумування двигуна першого ступеня по телеметричним параметрам». Тут вже ніяких варіантів немає — видача команди на скасування пуску, злив компонентів палива, приведення в початковий стан, пошук несправності та безсонні ночі.
Довго потім я намагався зрозуміти, що ж змусило такого досвідченого фахівця хоч і ненабагато, але все ж відступити від вимог документації? Пізніше прийшло розуміння, що таке рішення сформувалося в умовах сукупності факторів, які самі по собі окремо могли б і не привести до негативних наслідків.
Перше — якщо клапан подачі гасу негерметичний, то двигун залитий вже півтори години, і кілька секунд велику роль не зіграють.
Друге — якщо «брешуть» датчики, повторний огляд телеметричних параметрів зможе запобігти необґрунтованому скасування пуску.
І третє — людський фактор, адже за контроль вакуумування двигуна відповідав молодий спеціаліст, який на «Морському старті» був вперше і в умовах нервової напруженості реальної роботи міг і «не туди подивитися» …
Як можна було так швидко все це зібрати докупи?!
За допомогою фахівців, які перебувають в КБ «Південне», досить швидко визначили, що причиною став відкритий клапан подачі пального в двигун. Зазвичай на розбір таких зауважень йдуть якщо не місяці, то тижні точно. А тут ми в океані, спробуй доведи замовнику і «Сі Лонч», що причина однозначно визначена і усунена.
Тільки завдяки знанням, впевненості і авторитету Леоніда Олексійовича всього за дві технічних наради вдалося переконати всіх в усуненні несправності і готовності до повторної — заключної третьої — спроби пуску…
Не знаю, збіг чи ні, але точність виведення на цьому пуску була найкращою з усіх попередніх.
Л.О. Грибачев і генерал-лейтенант О.О. Шумілін показують точку старту РН «Зеніт-3SL»
Може Леонід Олексійович і підтримати в скрутну хвилину, і пожурити за справу, і за своїх людей постояти, якщо бачить несправедливість претензій до них. Я ніколи не чув, щоб Леонід Олексійович підвищував голос, кричав і «переходив на особистість». Його «вливання» тихим і спокійним тоном діє набагато ефективніше…
Притаманні Леоніду Олексійовичу і почуття гумору, і вміння розрядити обстановку.
Початок робіт з вивезення РКН до пускового столу починається з відкриття воріт і даху ангара. За інструкцією доповідь про початок цих операцій звучить так: «Почалося відкриття воріт і даху ангара». На одній з перших місій після важкого і напруженого етапу підготовки замість сухої і суворої доповіді в ефірі голосом Грибачева почулося: «Дах поїхав!» Напруженість у персоналу від такого неординарного і двозначного доповіді якось різко спала, і роботи пішли набагато легше.
Л.О. Грибачев, Генеральний конструктор – Генеральний директор КБ «Південне» С.М. Конюхов та заступник Генерального конструктора – Генерального директора з зовнішньоекономічної діяльності КБ «Південне» О.В. Дегтярев
Після цього на кожній місії гучномовці на кораблях спеціально налаштовують на канал КР РКН, щоб в черговий раз почути звучить як благословення знамените грибачевське «Дах поїхав» і бути впевненим, що все складеться добре. Причому навіть після завершення участі Леоніда Олексійовича в проекті фраза продовжує жити, надихати досвідчених фахівців і веселити тих, хто чує її вперше.
Леонід Олексійович Грибачев та Анатолій Васильович Агарков діляться спогадами про Віктора Васильовича Грачова під час XIII Наукових Читань «Дніпровська орбіта». Пансіонат «Лісний», 19 жовтня 2018 року
Леонід Олексійович Грибачев завжди був і залишається комплексним фахівцем, який вирішує завдання замовника, розробника, випробувача і експлуаційника. Його учні і послідовники сьогодні очолюють колективи комплексу 5, його відділень і відділів в роботах за програмами «Морський старт», «Наземний старт», «Антарес», «Циклон-4М». Визначився кістяк фахівців зі складу головних комплексних відділів, на яких він може покластися і яким можна довірити виконання обов’язків технічних керівників на діючих і перспективних космодромах.
Антоніна Гриценко, газета «Конструктор»
Благодарны за Труд.