13 червня 1934 р. народився Яків Єйнович Айзенберг (1934-2004) — головний теоретик чотирьох поколінь систем керування ракетно-космічної техніки, генеральний конструктор – генеральний директор ВАТ «Хартрон».
Яків Єйнович Айзенберг народився в місті Харків. У 1956 році закінчив Харківський політехнічний інститут, радіотехнічний факультет.
З 1956 року працював інженером у спеціальному конструкторському бюро ОКБ-692 (НВО «Електроприлад»), згодом реорганізоване у ВАТ «Хартрон». З 1990 року генеральний конструктор — генеральний директор ВАТ»Хартрон». З 1995 року Генеральний директор та генеральний конструктор науково-виробничого об’єднання «Хартрон».
Серед найбільш відомих проектів, розроблених під керівництвом Якова Айзенберга — старти найдосконалішої у світі стратегічної ракети SS-18 «Сатана», надважкої ракети-носія «Енергія», створення й запуск функціонально-вантажного блоку «Зоря», що поклали початок будівництву нової Міжнародної космічної станції.
Член Міжнародної академії астронавтики (IAA), Міжнародної академії інформації (IAI), Міжнародної академії лідерства в бізнесі і керуванні, Академії космонавтики ім. К. Э. Ціолковського, Академії навігації і керування рухом Російської академії навігаційних наук (РАНН), Академії технологічних наук України (АТНУ), Інституту інженерів по електротехніці й електроніці США (IEEE).
Автор наукових праць.
Дауреат Ленінської премії, Державної премії СРСР, Державної премії УРСР, премій імені В. М. Глушкова та імені В. М. Челомея. Заслужений діяч науки і техніки України
У січні 2002 року подав у відставку й виїхав до Ізраїлю, де жили його діти.
Помер Яків Єйнович Айзенберг 3 липня 2004 року, похований у місті Раанана, за 15 км від Тель-Авіва.
ххх
Когда Айзенберга спрашивали, за что ему дали Ленинскую и две Государственные премии, он отвечал кратко: «За разные ракеты». Космос для Якова Ейновича стал и профессией, и увлечением на всю жизнь.
В 60-е Айзенберг и его группа начала разработку системы управления для первой советской баллистической ракеты. Особая гордость 67-го почтового ящика, а именно так называли в советское время «Хартрон», — «мозги» для самой грозной межконтинентальной ракеты СС-18. Ее американцы прозвали «Сатаной». Несколько таких ракет могли за сорок минут долететь до США и стереть их с лица земли.
С Айзенбергом был хорошо знаком советник президента по вопросам обороны Владимир Горбулин. По его словам, опыт и знания Айзенберга ценили ученые всего мира, а «отец» водородной бомбы Эдвард Тейлор после общения с Яковом Ейновичем заявил: «Теперь я понимаю, почему мы могли и не выиграть оборонную инициативу».
Владимир Горбулин: «Він настільки був закоханий в систему управління, а в ракетній системі, що існувало?.. Ті, хто розробляв двигуни — вони говорили, ми розробляємо серце ракети, а Айзенберг при цьому посміхався і казав: «Ну розробляйте серце, як мозку немає, то нікуди ваша ракета не полетить…»
Александр Бек в течение последних десяти лет был, что называется, правой рукой Айзенберга. Вместе с ним пережил начало 90-х, когда для «Хартрона» наступили самые сложные времена. Потом вместе с шефом поднимал предприятие с колен.
Александр Бек, бывший директор по маркетингу АО »Хартрон»: «С Айзенбергом было работать приятно и надежно. Он никогда нас не открывал большому начальству, всегда прикрывал, как курица своих цыплят. Вот этого он добивался, чтобы мы, кто делаем мозги, спокойно работали, а нервничать летал он».
На работе — у себя на предприятии или в центре управления полетами — Айзенберг проводил по 12 часов в день. Перед испытаниями — никаких интервью и прогнозов. Член 11-ти академий наук Яков Айзенберг советовал коллегам: «не принимайте себя всерьез». А во время пышных поздравлений скромно говорил: «Это уважают не меня, а мое кресло». Хотя на самом деле все было совсем наоборот.
ххх
Ознакомиться с жизнью и деятельностью Якова Айзенберга можно в книге его воспоминаний «Ракеты. Жизнь. Судьба. Воспоминания» (2010)
С благодарностью и удовлетворением вспоминаю годы совместной работы с Генеральным конструктором.