Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова

Дата 8 вересня 2020 р. стала історичною для Музею космонавтики ім. С.П. Корольова Житомирської обласної ради і увійшла до історії космонавтики України. У цей день Указом Президента України музею надано статус національного. В Указі йдеться про міжнародне та загальнодержавне визнання музею, його роль як провідного культурно-освітнього й науково-дослідного закладу, який займається дослідженням, збереженням та популяризацією музейних колекцій на тему космонавтики.

Надання національного статусу музею — результат партнерства, взаєморозуміння та сконцентрованості на спільних цілях депутатів, урядовців, музейників, представників вітчизняної і міжнародної космічної спільноти, жителів Житомира та Житомирської області. Це доказ можливості плідної співпраці людей з різними думками та переконаннями, але спрямованих на розвиток держави і свого краю. Попереду — масштабні проєкти реконструкції і розширення, культурні та наукові акції, міжнародні виставки й освітні програми. Однак, важливо знати, як і якими зусиллями досягався успіх, які етапи було пройдено задля досягнення мети.

Уже понад півстоліття культурне життя Житомирщини пов’язують з Космосом та мріями про космічне майбутнє, адже тут народився вчений зі світовим ім’ям, Головний Конструктор перших ракетно-космічних систем Сергій Павлович Корольов. 1 серпня 1970 р. у Житомирі вперше відчинив двері Меморіальний будинок-музей академіка С.П. Корольова. Відтоді Житомирщина здобула славу батьківщини основоположника практичної космонавтики, а музей став символом дерзновенних мрій про польоти у Космос, місцем дискусій про майбутнє, центром популяризації космічних досліджень та технологій.

Кінець 60-х — початок 70-х років минулого століття — час величезного інтересу до особистості С.П. Корольова, космонавтики, всього, що пов’язане з цією галуззю людської діяльності. Президент Академії наук УРСР академік Борис Євгенович Патон був у числі тієї невеликої групи вчених, які особисто знали Головного Конструктора. Їх поєднало вирішення проблеми зварювання в умовах космічного середовища, яку вперше поставив у 1964 р. С.П.Корольов.

Усвідомлюючи велич постаті Головного Конструктора в історії світової космонавтики, Б.Є. Патон активно долучився до увічнення пам’яті С.П. Корольова в Україні та висунув ідею про створення музею у Житомирі — в місті, де він народився. Ідея отримала реальні перспективи, коли її підтримало керівництво області, а місцеві краєзнавці-ентузіасти разом із співробітниками Житомирського обласного краєзнавчого музею встановили адресу, за якою мешкала родина Корольових, та знайшли документи, які свідчили про народження 30 грудня 1906 р. (за старим стилем) в родині сина Сергія. За щасливими обставинами, будинок зберігся майже без істотних змін, хоча і потребував капітального ремонту. Вже 5 квітня 1966 р. виконком Житомирської міської ради прийняв рішення про встановлення меморіальної дошки на будинку по вулиці Леваневського, 5, де народився видатний вчений.

Її урочисте відкриття відбулося 12 квітня 1966 р., в День авіації і космонавтики [3].

Житомиряни, дізнавшись про видатного земляка, розгорнули активну пошукову роботу щодо збору історичних реліквій, документів, фотографій, пов’язаних з життям та діяльністю С.П. Корольова. У 1967 р. від матері С.П.Корольова Марії Миколаївни Баланіної до Житомирського обласного краєзнавчого музею надійшли унікальні фото періоду дитинства та юнацтва Сергія, а також його особисті речі — ремінь від льотної куртки та льотні окуляри. У цьому ж році Олександр Миколайович Лазаренко — двоюрідний брат матері вченого — передав музею фотокопію першого «автографа» п’ятирічного Сергійка, чорнильницю та свічники, які Сергій Корольов у юнацтві зробив з гільз власноруч. Допомагала у зборі матеріалів для експозиції і вдова С.П. Корольова Ніна Іванівна. Вона передала до Житомира копії документів С.П. Корольова і нарукавну стартову повʼязку Головного Конструктора з його автографом і датою старту Юрія Гагаріна — 12 квітня 1961 р.

У 1968 р. разом з академіком Б.Є. Патоном вперше до Житомира приїхала дочка С.П. Корольова Наталія Сергіївна. На зустрічі з керівництвом області й міста обговорювалося питання створення музейної експозиції в будинку, де народився вчений, та можливість передачі до фондів майбутнього музею сімейних реліквій. У травні 1969 р. в гостях у матері С.П. Корольова побували керівники міста В.К. Януліс і Я.Ф. Ткачук, які розповіли їй про план відкриття музею і отримали у подарунок меморіальні речі та сімейні фото. У вересні 1969 р. вийшла спільна постанова бюро Житомирського міськкому КПУ та міськвиконкому про створення у Житомирі Меморіального музею академіка С.П. Корольова [2].

З 1970 р. розпочалася активна робота над створенням першої експозиції.

Музейні працівники під керівництвом наукового співробітника історичного відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею Ф.Г. Ліснєвської збирали по краплинах матеріали для експозиції, оформляли до фондів перші меморіальні предмети. Напередодні відкриття музею, у травні 1970 р., через житомирян З.Д. Гурвича та В.К. Безносюка вдова вченого Ніна Іванівна передала для експозиції особисті речі С.П. Корольова, глобус Місяця — подарунок вченому від Академії наук НДР, книги з його особистої бібліотеки, які він брав з собою у лікарню. Так почала формуватися меморіальна частина колекції музею.

Для відтворення атмосфери квартири початку ХХ ст. необхідні були речі того часу. Пишаючись видатним земляком, житомиряни безкорисливо пропонували музею антикварні предмети: К.А. Преображенська, В.А.Грищенко, Л.В. Краснова, В.Л. Рудковський подарували музею меблі кінця ХІХ — початку ХХ ст., які стали основою меморіальної експозиції: стіл, стільці, сервант, крісла і диванчик, етажерку, ліжко та ін.

У той час стали з’являтися перші публікації про С.П. Корольова, які стали початком бібліографічної колекції музею. У 1967 р. М.М. Баланіна передала до музею книгу відомої журналістки О. Апенченко про життя С.П.Корольова. Це була перша розповідь про юність майбутнього Головного Конструктора і його перші конструкторські проєкти. Книга стала в нагоді для підготовки першого тексту екскурсії.

Значну допомогу у створенні першої експозиції надавали вчені та соратники С.П. Корольова, зокрема, при відтворенні окремих сторінок наукової біографії вченого, сутності й значення його технічних розробок та всесвітнього значення заснованих ним напрямків космонавтики. До Житомира неодноразово приїжджав академік Б.Є. Патон, цікавився процесом створення експозиції, надавав допомогу у встановленні зв’язків з соратниками С.П.Корольова, зокрема, із співробітниками корольовського особливого конструкторського бюро — ОКБ-1 та НВО «Звезда». Завдяки їм підприємствами Житомира у короткі терміни були створені макети перших космічних апаратів і двигунів, моделі планерів і літаків конструкції С.П.Корольова, які чудово доповнили експозицію. Через керівників області науково-виробниче обʼєднання «Звезда» передало музею космічне крісло «Казбек» з манекеном — «Іваном Івановичем», як його називали космонавти.

Він використовувався на безпілотному кораблі «Восток» для підготовки першого польоту людини у Космос. Це був реальний зразок космічної техніки, з якого почала формуватися технічна частина колекції музею.

Співробітники ОКБ-1 допомогли у виготовленні макетних експонатів на підприємствах м. Житомира, надавши необхідні креслення. Так, в експозиції музею з’явилися макет першого штучного супутника Землі, виготовленого на Житомирському заводі «Електровимірювач», макети стиковки космічних кораблів «Союз-4» і «Союз-5» та автоматичної станції «Луна-9», виготовлених на заводі «Промавтоматика», макети ракети-носія «Восток» і крилатої ракети 212 конструкції С.П. Корольова, моделі космічних станцій «Луна-1», «Луна-3», космічного корабля «Восток».

Напередодні відкриття музею, у липні 1970 року, у Житомирі були організовані Дні науки, в яких взяли участь провідні вчені. Активно обговорювалася тема про соціальні наслідки науково-технічного прогресу, про відповідальність вченого, про прорив у Космос, який охопив усі сфери суспільного життя. На згадку про зустріч від земляків Головного Конструктора керівництво області подарувало вченим вазу, виготовлену на Коростенському фарфоровому заводі, з фотографією Сергія Павловича Корольова. Ваза й досі зберігається в Президії НАН України. Таку ж вазу подарували й музею — вона стала пам’яткою початку багаторічної дружби і співпраці музейників та академічних вчених. Широта наукових напрямків відображала величезну сферу прикладного застосування досягнень космонавтики і значні перспективи подальших досліджень. Це була ознака зміни парадигм мислення Людини, що вийшла за межі Землі, перед якою відкрилися неосяжні простори Космосу, а разом з тим — нові горизонти науки і техніки. Житомир як батьківщина Головного Конструктора перетворювався на особливе місце — місце з «космічним» смислом, символом народження великих ідей та відкриттів…

Дата урочистого відкриття музею — 1 серпня 1970 р. — була обрана не випадково. Її приурочили до проведення у Житомирі великого авіаційно -ракетного свята — Третіх Всесоюзних змагань ракетомоделістів на призи ім.

Будинок-музей С.П.Корольова

С.П. Корольова та космонавтів Ю. Гагаріна і В. Комарова. Крім того, 19 липня завершився політ космічного корабля «Союз-9», який започаткував спеціальний напрямок у космічних дослідженнях — відпрацювання засобів для тривалого перебування в космосі з розрахунком на майбутню роботу на орбітальних станціях. Успішне виконання програми стало черговим кроком у реалізації космічної програми С.П. Корольова.

Урочистості розпочалися з відкриття Меморіального музею С.П.Корольова. На запрошення керівництва області та міста до Житомира приїхала дочка С.П. Корольова Наталія разом з матір’ю С.П. Корольова — М.М. Баланіною та сином Андрієм. Біля музею відбувся урочистий мітинг, на якому виступила М.М. Баланіна, були зачитані вітальні телеграми від міністра культури СРСР К.О. Фурцевої та соратників С.П. Корольова — академіка В.П.Мішина, професора М.К. Тихонравова, генерал-полковника авіації М.П.Каманіна і льотчика-космонавта Г.Т. Берегового.

Перша експозиція музею розмістилася лише у тій частині будинку, де мешкала родина Корольових. Обстановка відтворювалася музейниками за спогадами та малюнками М.М. Баланіної. Марію Миколаївну вразила точність, з якою була відтворена атмосфера початку ХХ ст., глибина першої екскурсії, в якій розкривалися етапи життєвого шляху С.П. Корольова, професійна робота музейників на чолі з Ф.Г. Ліснєвською, оформлення експозиції художниками Б.Є. Косьмінським і Б.Я. Портним. М.М. Баланіна передала до фондів музею унікальні меморіальні предмети — прядку волосся від першої стрижки дворічного Сергійка, дитячі пінетки та рукавички, глобус, який подарувала Сергію бабуся перед школою. Від калужан музей отримав макет пам’ятника К.Е Ціолковському, на відкритті якого у Калузі був присутній С.П. Корольов. Саме Сергій Павлович був ініціатором створення першого музею космонавтики в СРСР — на батьківщині свого вчителя К.Е.Ціолковського.

У той же день на Житомирському аеродромі розпочалися Треті Всесоюзні змагання ракетомоделістів. Перехідний приз ім. С.П. Корольова вручався команді з найкращими результатами в експериментальному моделюванні ракет. Учасники змагань доставили до Житомира смолоскип з Калуги — батьківщини К.Е Ціолковського та капсулу із землею космодрому Байконур, яка стала одним з перших експонатів музею. А льотчики-космонавти Г. Береговий, А. Ніколаєв, О. Лєонов, Б. Волинов, В. Биковський, В. Севастьянов надіслали учасникам змагань вітальний лист. На аеродромі вперше відбувся одночасний старт 100 одноступеневих моделей ракет «Восток», «Восход» і «Союз». А поруч демонстрували свою майстерність льотчики на спортивних літаках та парашутисти ДТСААФ. Авіаційне шоу вражало юних глядачів, серед яких був шестирічний онук С.П. Корольова — Андрій. Через 47 років Житомирський аеропорт отримав почесне право носити ім’я видатного земляка — С.П. Корольова. З такою ініціативою виступив відомий бізнесмен, власник міжнародної авіакомпанії «YANAIR» Олексій Янчук. У 2016 р. він отримав письмову згоду Н.С. Корольової на використання імені вченого і став спонсором виготовлення й встановлення в аеропорту меморіальної дошки, урочисте відкриття якої відбулося у січні 2017 р. з нагоди 110-ї річниці від дня народження С.П. Корольова та в рамка х візиту до музею Н.С. Корольової з сином Сергієм і льотчика-космонавта О.О. Александрова.

Дошку виготовлено за ескізом художника Музею космонавтики ім.С.П.Корольова, заслуженого художника України Юрія Дубініна.

50 років тому масштабне ракетно-авіаційне свято на аеродромі знаменувало народження музею, якому судилося стати осередком демонстрації технічної творчості молоді, місцем зустрічі всіх, хто захоплений Космосом. Під час змагань в Житомирі працювала велика група журналістів республіканських та всесоюзних газет і журналів, радіо і телебачення, студій кінохроніки з метою висвітлення відкриття музею в спеціальних програмах, документальних фільмах. У фонди музею фотоматеріали і кінохроніку передали колеги з Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного, директор Центрального державного науково -технічного архіву України Марат Балашов, житомиряни-краєзнавці Андрій Лактіонов і Сергій Бовкун. Ця візуалізована історія стала спеціальною частиною фондів музею.

У перші роки роботи Меморіальний будинок-музей С.П. Корольова прийняв десятки тисяч відвідувачів з різних куточків країни — інтерес до особистості Головного конструктора зростав разом з успіхами і досягненнями космонавтики. Одночасно стрімко зростала й популярність музею. Стало зрозумілим, що музей має розширятися. Керівництво області і міста було прийнято рішення про передачу музею усього будинку для створення розширеної експозиції. У 1974 р. директором музею призначили Юліана Павловича Руденського, який зробив значний внесок у подальший розвиток музею. Уже цього ж року був готовий тематико-експозиційний план майбутньої експозиції. Проте, явно не вистачало речових експонатів.

Знаходити їх було дуже непросто, оскільки в той час без спеціальних допусків не можна було навіть відвідувати космічні підприємства. Небайдуже ставлення до поповнення колекції керівників області і міста М.Є. Лєбєдєва, В.Є. Острожинського, Я.Ф. Ткачука, В.К. Януліса, М.М. Яковенка, їх звернення до Академії наук СРСР, керівництва ОКБ-1 (особливого конструкторського бюро С.П. Корольова), міністерств і відомств, дружні стосунки з відомими вченими, військовими і конструкторами сприяли надходженню у фонди унікальних зразків космічної техніки і спорядження, зокрема — наземного аварійного запасу космонавтів (НАЗ), космічної їжі та засобів гігієни, космічних приладів, елементу сонячної батареї, першої ракети на гібридному паливі ГІРД-09. Соратники С.П. Корольова передали до музею справжній ракетний спектрограф і магнітометр. Цінним подарунком до відкриття нової експозиції став скафандр льотчика-космонавта Ю.П.Артюхіна, який у липні 1974 р. здійснив космічний політ з льотчиком-космонавтом П.Р.

Поповичем на космічному кораблі «Союз-14» та орбітальній станції «Салют-3». Скафандр є одним із найцінніших предметів колекції космічного спорядження.

У квітні 1975 р. в інтерв’ю власному кореспонденту газети «Правда» О.Гусєву Ю.П. Руденський розповів про унікальний предмет, переданий музею соратниками С.П. Корольова, — теку, в якій Сергій Павлович протягом багатьох років збирав вирізки з журналів та газет про авіацію і космонавтику, а також власні публікації. Там є статті С.П. Корольова за 1933-1934 рр. українською мовою в харківській газеті «За технику», вірші, нариси, знімки, присвячені авіамоделістам, конструкторам, льотчикам. Нова експозиція розкривала особистість С.П. Корольова, риси його характеру. Напередодні відкриття оновленої експозиції Юліан Павлович, повернувшись з чергової поїздки на підприємство С.П. Корольова, попередньо отримавши дозволи і знявши гриф секретності, привіз до музею плівки із записами виступів вченого. З того часу голос Головного конструктора став звучати для відвідувачів музею під час екскурсії.

Під керівництвом Ю.П. Руденського у 1975-1976 рр. було проведено капітальний ремонт будинку і побудовано розширену експозицію. Оновлену експозицію відкрили у січні 1977 р. на честь 70-річчя з дня народження С.П.Корольова.

У 70-80-ті роки минулого століття професія космонавта була найпрестижнішою, і музей з гордістю зустрічав почесних гостей — льотчиків-космонавтів, які надавали найцінніші консультації, цікаво розповідали про польоти в космос, охоче зустрічалися з молоддю, поповнювали колекцію музею космічними раритетами. У книгах почесних гостей музею залишили відгуки льотчики-космонавти Г.С. Титов, Є.В. Хрунов, В.В. Горбатко, П.Р.Попович, Б.В. Волинов, В.Ф. Биковський, Г.С. Шонін, М.М. Рукавішніков, В.О. Джанібеков, Г.М. Гречко, В.І. Севастьянов та ін. Візити космонавтів мали надзвичайне значення для наукових співробітників музею. В умовах браку спеціальних видань, інформація від безпосередніх учасників космічних подій одразу ж використовувалися для оновлення експозиції, уточнення текстів екскурсій та лекцій.

На початок 80-х років музей прийняв понад 1 млн. відвідувачів. Серед них — відомі вітчизняні особистості, численні зарубіжні гості. 30 серпня 1979 р. музей відвідав голова комітету міжнародної виставкової діяльності при Президії Академії наук СРСР, член-кореспондент АН СРСР Андрій Петрович Капиця і був вражений науковим рівнем експозиції та ентузіазмом музейників.

Згодом, разом з Б.Є. Патоном, він сприяв організації доставки унікальних зразків космічної техніки морським контейнером до Житомира.

Доленосним став візит до музею на початку 80-х років Ніни Семенівни Кірдоди — члена бюро Федерації космонавтики СРСР, заслуженого будівельника Байконуру (в наш час — Першого віце-президента Асоціації музеїв космонавтики). У 1985 р. в газеті «Правда України» з’явилася її стаття під заголовком «Потрібен музей космонавтики», в якій йдеться про внесок вчених України у космічні дослідження та необхідність створення національного музею космонавтики. Із статтею ознайомився перший секретар ЦК Компартії України В.В. Щербицький і доручив опрацювати питання Володимиру Павловичу Горбуліну, тоді — завідувачу сектором ракетно-космічної та авіаційної техніки в ЦК Компартії України (наразі, В.П. Горбулін — перший Віце-президент Національної академії наук України, академік НАН України). Саме В.П. Горбулін у 1987 р. прийняв рішення про підтримку Музею космонавтики в Житомирі, сприяв його зв’язкам з підприємствами космічної галузі, активно включився у роботу над поповненням колекції.

Завдяки В.П. Горбуліну музей одержав технологічний зразок штучного супутника Землі «Ореол-3» з Південного машинобудівного заводу ім. О.М.Макарова (1989 р.) та 9 міліграмів місячного ґрунту, підтвердженого сертифікатом автентичності, з Московського інституту геохімії та аналітичної хімії ім. академіка В.І. Вернадського.

У січні 1987 р. в Житомирі проходили Всесоюзні Корольовські читання, присвячені 80-річчю з дня народження С.П. Корольова. Учасники читань звернулися до голови Федерації космонавтики СРСР льотчика -космонавта М.М. Рукавішнікова з проханням підтримати Музей космонавтики на Батьківщині С.П. Корольова та посприяти наданню йому статусу самостійного. У березні 1987 р. М.М. Рукавішніков від імені космічного співтовариства звернувся з листом до керівництва Житомирської області з проханням відокремити будинок-музей С.П. Корольова від Житомирського обласного краєзнавчого музею. 24 липня 1987 р. вийшла постанова Ради Міністрів УРСР «Про створення музею космонавтики імені С.П. Корольова в м. Житомирі». З набуттям самостійності музей отримав нові перспективи розвитку і став претендувати на національний статус, про необхідність якого зазначила космічна спільнота.

Фонди музею надалі активно поповнювалися. За сприяння Президії Академії наук СРСР у період з 1977 р. по1987 р. НВО «Енергія», завод «Звезда» та Державний музей космонавтики ім. К.Е. Ціолковського передали музею серію великогабаритних макетів і зразків космічної техніки, більшість з яких була частиною перших радянських закордонних виставок (м. Лондон, 1979 р., м. Пхеньян, 1978 р.). Серед них — натурні макети спускного апарату космічного корабля «Восток», космічного корабля «Союз» і його орбітального відсіку, макети автоматичної міжпланетної станції «Венера-7», штучних супутників Землі «Електрон-1» та «Електрон-2», планетоходу «Луноход-2». З кінця 80-х років почали надходити зразки ракетної техніки. У 1987 р. Державний музей історії космонавтики ім. К.Е. Ціолковського на відзначення 80-річчя з дня народження С.П. Корольова передав на батьківщину вченого ракету «Р-5В» з контейнером головного обтічника. Цього ж року військова частина 14243 передала музею ракетний двигун ЖРД-214 конструкції В.П.Глушка та відсік управління ракети-носія «Космос», розробленої на початку 60-х років в особливому конструкторському бюро № 586 (наразі — ДКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля) на базі одноступеневої балістичної ракети Р-12. Ракету Р-12 музей отримав у 1989 р. в рамках реалізації договору між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.

Зміцнювалися зв’язки музею з Науково-виробничим об’єднанням (НВО) «Енергія», яке у жовтні 1987 р. передало музею низку великогабаритних експонатів: технологічного зразка космічного корабля «Союз» з виставковою підставкою, головного куполу парашутної системи космічного корабля «Союз ТМ-3». Ці унікальні предмети разом з іншими зразками космічної техніки та спорядження були доставлені літаками ІЛ-76 та АН-12 у березні 1988 р. до військового аеропорту Озерне поблизу Житомира.

Цінний вантаж супроводжував Арвід Володимирович Палло, соратник С.П.Корольова, провідний конструктор орбітальних станцій «Салют-1», «Салют-2» та «Салют-6». Під його керівництвом монтажники протягом тижня зібрали та змонтували космічний корабель «Союз», який став центральним експонатом нової експозиції. Пізніше, у липні 1989 р., за допомоги А.В. Палло в експозиції встановили орбітальний відсік космічного корабля «Союз» і спускний апарат космічного корабля «Восток» з парашутом.

У січні 1987 р. була здана в експлуатацію будівля, де у найближчій перспективі мала відкритися нова експозиція «Космос». На жаль, через брак фінансування насправді побудували ангар для зберігання космічної техніки.

На довгі роки колектив музею опинився у складних для професійної діяльності умовах. Незважаючи на абсолютну непридатність приміщення для музейної експозиції і зберігання фондів, відсутність навіть скромних умов для зручної роботи (кабінетів, фотолабораторії, бібліотеки і т. д.) силами наукових співробітників музею і художників вдалось створити експозицію на тему «Людина і Космос», в основу якої покладена ідея реалізації мрії Людини про космічне майбутнє, єдність мікро і макрокосмосу.

У подоланні труднощів під час створення експериментальної експозиції велика заслуга Ольги Андріївни Копил — директорки музею з 1987 р. по 2011 р. На її долю випала складна справа загального керівництва побудовою експозиції, забезпечення поповнення музейної колекції через численні зустрічі, бесіди, переконання відомчих установ, а потім — відстоювання незвичайної у ті часи концепції перед ідеологічними структурами.

Памятник С.П.Корольову біля музею

Головним науковим консультантом у створенні експозиції був льотчик-космонавт СРСР Володимир Олександрович Джанібєков, генерал-майор авіації, який п’ять разів літав у космос в якості командира корабля. Свій перший політ він здійснив у 1978 р. на космічному кораблі «Союз-27».

Спускний апарат цього космічного корабля, який за особливим розпорядженням Генерального директора НВО «Енергія» В.Д. Вачнадзе доставили до Житомира залізницею у 1987 р., став перлиною експозиції. У травні 2000 р. В.О. Джанібєков, перебуваючи в музеї, вражений вдалим експозиційним поєднанням філософії, мистецтва та науково-технічної творчості, написав символічний морський пейзаж — «Корабель мрії» — як уособлення вічного прагнення людини до звершень. Ця картина увійшла до філософсько-мистецької частини колекції музею.

Філософська ідея експозиційного замислу, розроблена колективом наукових співробітників музею, потребувала особливого художнього рішення.

На той час такий підхід до експозиції з космонавтики був настільки новаторським, що важко було знайти розуміння серед художників-експозиційників. Проте, за реалізацію ідеї взявся талановитий митець, народний художник України Анатолій Васильович Гайдамака. Саме його бачення космічної теми привернуло увагу до філософії українського космізму.

Він залучив до співпраці художників-дизайнерів Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва, серед яких були — В. Федоров, В.Труханський, Е. Желєзнов, В. Боровіков та Л. Боровікова, а для створення фонових колажів запросив М. Шевченка та Є. Матвєєва. Експозиція наповнилася низкою оригінальних художніх рішень, одним з яких було використання скляних півсфер у якості експозиційних вітрин. Такі півсфери виготовлялися у Костянтинівці Донецької області для технічних цілей, однак в експозиції вони виглядали як справжні НЛО — «літаючі тарілки», завдяки чому експозиція наповнювалася таємничістю космосу, де Життя сприймалося планетним явищем. Музейна каса у вигляді кабіни космічного корабля, дзеркальна стіна, яка візуально розширила простір, прожектори з вузьким променем світла, вітражі та ферми, які нагадують конструкції орбітальних станцій — усі ці експозиційні прийоми у поєднанні з космічною музикою та різнокольоровими акцентами в залі створюють ефект присутності в іншому вимірі, породжують відчуття причетності до таємниць Всесвіту й гармонії Космосу.

1 червня 1991 р. відбулося урочисте відкриття експозиції «Космос».

Експозиця «Космос»

Напередодні, на базі музею відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Людина і Космос», яку урочисто відкрив Президент Академії наук України, академік Б.Є. Патон. У книзі відгуків музею він зазначив: «Прекрасний музей Сергія Павловича Корольова достойно представляє подвижницьке життя та діяльність великого вченого та Людини. Невтомні, виключно віддані своєму дітищу люди створили чудовий музей. Він має у найближчому майбутньому стати Республіканським музеєм космонавтики.

Радує та задовольняє невтомний вимисел художників і наукових співробітників музею. Впевнений, що музей зробить величезний внесок у подальший розвиток духовної культури українського народу. Від усієї душі бажаю Вам значних успіхів та великого щастя.», — Б.Є. Патон, Президент АН України, 14.05.91» [1].

90-ті роки позначилися в музейній діяльності активізацією науково-дослідної роботи за напрямками історії космічної науки і техніки в Україні та філософії космізму. Поступово пом’якшувався режим секретності на підприємствах космічної галузі України, що розширювало можливості комплектування фондів. Вагому підтримку музею надавали інститути та установи Національної Академії наук України, а також щойно утворене Національне космічне агентство України. Завдяки співпраці з Центром досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України в музеї розпочалися системні наукові дослідження в сфері історії науки і техніки, філософії і соціально-економічних аспектів космічної діяльності в Україні.

Долаючи перешкоди на шляху свого розвитку, фінансові обмеження та регрес у галузі, музей обрав стратегію інтенсивного розвитку через удосконалення професійного кадрового рівня, розвиток міжнародного партнерства з метою освоєння передового досвіду провідних космічних музеїв світу, впровадження інтерактивних музейних методик, об’єднання музеїв космічного профілю в Україні. За останні роки музей набув визнання, розвинувши стратегічні культурні відносини із музеями, науковими та культурними установами Білорусі, Литви, Латвії, США, Франції, Китаю, Польщі, Естонії, здобувши у 2013 р. членство у Міжнародній федерації астронавтики (IAF), ставши номінантом Міжнародного музейного конкурсу слов’янських культур «ZHIVA AWARD».

Музей — один із засновників регіонального інноваційно-космічного кластеру «Полісся», який відкриває значні можливості нових ефективних форм організаційної взаємодії між наукою, освітою, бізнесом, місцевим самоврядуванням та культурою на базі використання космічних технологій та популяризації космічної науки.

Щорічно музей відвідує понад 100 тис. відвідувачів з різних країн світу.

Тут розкривається секрет Головного Конструктора: вміння передбачати майбутнє та невпинно йти до реалізації своїх цілей. Житомиряни і гості міста поспішають сюди не тільки для того, щоб побачити справжні космічні апарати, скафандри чи космічну їжу, але й щоб відчути політ у космос на зорельоті «Еней», зануритися у віртуальну реальність у спеціальних окулярах, помандрувати зоряними галактиками у космічних кріслах з музикою, познайомитись з роботом Меканоїдом та взяти участь у наукових експеримента.

Можливо, дехто з допитливих хлопчиків та дівчат, які щорічно беруть участь в музейних конкурсах юних астрофізиків, моделістів-конструкторів, робототехників у майбутньому стане членом міжпланетних екіпажів, побудує фантастичний зореліт, відкриє таємниці Всесвіту… У цьому — сенс діяльності музею, який крокує у Майбутнє. Per aspera ad astra — крізь терни до зірок!

Література та джерела

1. Книга відгуків Житомирського музею космонавтики ім. С.П. Корольова. 1989-2000 рр. Україна, м. Житомир, КП-2033/ІІ Д-212.

2. Постанова бюро міського комітету КП України та виконкому Міської Ради депутатів трудящих № 28 від 18.09.1969 р. «Про створення в Житомирі меморіального музею Двічі Героя Соціалістичної Праці Академіка Корольова С.П.» // Державний архів Житомирської області. — Р.-280. —Оп.-5. — Спр.-800. — Арк.-288.

3. Постанова виконкому Житомирської Міської Ради депутатів трудящих № 252 від 5 квітня 1966 р. «Про увічнення пам’яті академіка С.П. Корольова» // Державний архів Житомирської області. — Р.-280. — Оп.-5. — Спр.-664. — Арк.-241.

Ірина Дячук, генеральний директор Національного музею космонавтики імені С.П.Корольова