10 травня 1929 р. народився Володимир Іванович Січовий (1929-2005), організатор виробництва ракетно-космічної техніки, перший заступник генерального директора ВО «Південний машинобудівний завод», Герой України.
Володимир Іванович Січовий народився у селі Інгулець Дніпропетровської області. Батько Іван Феодосійович – токар, мати Наталія Петрівна – домогосподарка.
У роки війни опинився на окупованій території. Батька й старшого брата погнали до Німеччини. Він залишився за старшого.
Трудову діяльність розпочав 1944 р. учнем токаря в шахтоуправлінні «Інгулець». Середню освіту здобув у вечірній школі. 1948 р. вступив до Херсонського судномеханічного технікуму, де отримав диплом техніка-технолога, що дало змогу влаштуватися майстром на Херсонський суднобудівний завод (1948–1952).
Справжній кар’єрний злет розпочався після одруження та переїзду до Дніпропетровська. З 1952 р. Володимир Січовий працює на ВО «Південний машинобудівний завод» – колишньому автомобільному заводі. У ті роки відкрите найменування заводу було п/с 186. Володимир Іванович отримує посаду інженера, а згодом старшого інженера відділу техніки безпеки (1952–1954) на виробництві секретної техніки – «автомобілів вертикального злету».
В.І. Січовий залишає престижну посаду й переходить старшим майстром у цех трубопроводів, що є «артеріями та венами кровоносної системи» ракети. Працює начальником відділення й заступником начальника цеху (1954–1957), досягає посади начальника цеху (1957–1966). Упродовж 1966–1978 рр. працює головним диспетчером виробництва, начальником виробництва – заступником директора ВО «Південмаш». У 1978–1993 рр. він уже заступник Генерального директора з виробництва – директор ракетно-космічного заводу, а з 1993 р. – перший заступник Генерального директора ВО «Південний машинобудівний завод» з виробництва.
Перебуваючи вже на високих посадах, Володимир Січовий навчається в Дніпропетровському державному університеті на фізико-технічному факультеті, який закінчує 1967 р. зі спеціальності «Виробництво літальних апаратів».
Коли В.І. Січовий вперше прийшов на Південмаш, вже були складені перші «одинички» (ракети Р-1) і розпочалася підготовка до освоєння ракети Р-2. Стрімке зростання В.І. Січового від майстра до начальника цеху збіглося з гігантським проривом заводу від ракет Корольова до першої стратегічної ракети Янгеля 8К63 (Р-12). Це була революція в ракетній техніці: дніпропетровський первісток – ракета Р-12 стала фундаментом вітчизняної стратегічної зброї. З переходом на випуск нових янгелівських «виробів» Р-14 і Р-16 (8К65 і 8К64) завантаження цеху збільшилося майже втричі, номенклатура зросла до двадцяти тисяч найменувань, у цеху працювало вже 700 людей. Володимир Січовий працював без сну й відпочинку. Щоправда, в такому режимі тоді працювали практично всі: треба було ліквідувати сімнадцятикратну перевагу США у стратегічних озброєннях.
Величезні надії покладалися на нову ракету 8К67 (Р-36), вона мала багато принципово нових технічних рішень, і її випробування проходили дуже напружено: ніяк не вдавалося стабілізувати роботу двигунів головного конструктора Валентина Глушка. На заводських стендових випробуваннях двигуни показували відмінні результати, на полігоні ж вибухали в перші секунди польоту. Аналіз показав: доопрацювання потребували вузли, що виготовлялися в цеху, де був начальником В.І. Січовий. Саме він запропонував відремонтувати ракету прямо на полігоні. Багато хто сумнівався в позитивному результаті, але бригада В.І. Січового, виявивши завидну майстерність, допрацювала вузли, поставила нові заслінки, що забезпечило м’який запуск двигунів, – ракети почали літати. Проста, на перший погляд, пропозиція виявилася блискучим рішенням: було зекономлено колосальні кошти, випробувачі вклалися в терміни, встановлені урядом, а головне – країна одержала найпотужнішу й найефективнішу в світі на той час ракету, що стала базою для цілого сімейства бойових і космічних носіїв.
В.І. Січовий вніс значний вклад у створення і освоєння бойових ракетних комплексів 8К67, 8К67М, 15А14, 15А15, 15А16, 15А18, 15А18М, ракет-носіїв «Зеніт» і «Циклон». Один з основних організаторів освоєння, опрацювання і постачання ракет-носіїв «Зеніт-3SL» для міжнародної програми «Морський старт». Під його керівництвом і при його безпосередній участі відпрацьована технологія виготовлення ємкостей паливних відсіків ракет 15А18, 15А18М, освоєно виготовлення виробу 11К25 (розгінні блоки ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран») здійснена низка заходів щодо підвищення якості і надійності виробів.
Південмаш відомий не лише сучасними космічними носіями, він став головним виробником українських тролейбусів і трамваїв, надією вітчизняної вітроенергетики. Згодом Південмаш вивів Україну в ряд передових країн із використання енергії вітру – було створено й успішно запущено перші 700 вітроенергетичних 100-кіловатних установок. Освоює виробництво потужніших, 600-кіловатних установок. І у цьому також є велика заслуга Володимира Січового.
Указом Президента України Леоніда Кучми № 480/1999 від 8 травня 1999 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні ракетно-космічної техніки першому заступнику генерального директора виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» Володимиру Івановичу Січовому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
Жив у Дніпропетровську (з 2016 року – Дніпро). Помер 30 липня 2005 року. Похований у місті Дніпро на Сурсько-Литовському кладовищі (дільниця № 255).
Лауреат Державної премії СРСР (1977), Ленінської премії (1991). Нагороджений орденом Леніна (1971), орденом Трудового Червоного Прапора (1961), орденом «Знак Пошани» (1959); Почесною відзнакою Президента України (1994).
Академік Інженерної академії України. Автор наукових праць.
Светлая память талантливому Труженику.