Учасник промислового випуску всіх бортових комп’ютерів для створених в Україні ракет і ракетних комплексів, Борис Омелянович Василенко є однією з ключових фігур українського ракетобудівного комплексу. Будучи головним інженером виробничого об’єднання «Київський радіозавод» у 1976-1995 роках, він став “батьком” більшості випущених в об’єднанні бортових комп’ютерів.
Борис Василенко народився 21 листопада 1935 року в селищі шахти ім. Артема Дзержинського району Донецької області. У 1958 році він закінчив із відзнакою Таганрозький радіотехнічний інститут. У цьому ж році став працювати інженером на «Київському радіозаводі». У 1967 році був призначений начальником лабораторії. А через шість років Василенко став першим заступником начальника конструкторського бюро. З 1976 по 1995 роки Борис Омелянович був головним інженером і першим заступником генерального директора «Київського радіозаводу» Д.Г. Топчія.
Двадцять років наполегливої спільної роботи заступника та головного інженера заводу Бориса Омеляновича Василенка з генеральним директором Дмитром Гавриловичем Топчієм були найбільш плідними в історії розвитку підприємства, і воно стало одним з провідних в ракетній промисловості.
З перших днів його робота була пов’язана з цифровою обчислювальною технікою. Він був ініціатором створення першої на заводі ЕОМ на ферит-транзисторних елементах, потім «доводив» до серійного випуску бортові ЕОМ, спроектовані в харківському НВО «Хартрон» і в інших організаціях.
Талановитий керівник, обдарований інженер та письменник Борис Василенко був одним з ініціаторів впровадження обчислювальних машин в бортову і наземну апаратуру бойових ракетних комплексів стратегічного призначення наземного, морського і залізничного базування. Як головний інженер, він брав активну участь у створенні інженерно-виробничої інфраструктури підприємства з розробки та виробництва систем управління різного класу і призначення для ракетної та космічної техніки. Цифрові системи впроваджувалися, в тому числі, для ракет 8К67, 15А14, 15А18, 15А18М, 3М65, 3М37, РТ-23 УТТХ, а також на космічні ракетні комплекси 11К65 («Космос»), 1К11K25 («Циклон-3М»), 1К11К25 («Енергія-Буран»). Він був одним з активних учасників промислового освоєння апаратури стикування («Ігла» і «Курс»), систем управління для пілотованих і безпілотних космічних кораблів «Союз» і «Прогрес», а також станцій «Алмаз», «Салют», «Мир» і МКС (Міжнародна космічна станція). Борис Омелянович є також автором використання двійково-п’ятеричного коду (автоматичне виявлення помилок) в бортовій і наземній апаратурі РН «Циклон-3М».
З грудня 1995 року Б.О.Василенко працюва в Національному космічному агентстві України. У 2006-2014 рр. – голова Громадської ради НКАУ/ДКАУ.
У 2004 році підготував і видав першу свою книгу «Ходіння в ракетну техніку. Записки головного інженера », в 2008-му – другу книгу «Дмитро Гаврилович Топчій. Розповідь про Генерального директора». У 2011 р. у співавторстві з М.П. Кульчицьким і М.К. Сторожуком була підготовлена документальна книга про Київський радіозавод. За ініціативою Б.О. Василенка та під його керівництвом в 2014 р. був підготовлений і виданий збірник спогадів «Сергєєв Володимир Григорович – Головний конструктор систем управління». Брав участь в підготовці книги про О.М. Макарова.
Б.О.Василенко – лауреат Державної премії СРСР (1981), заслужений машинобудівник України (1995), почесний радист СРСР (1979) і почесний працівник космічної галузі України (2000), нагороджений Орденом Жовтневої Революції (1984), Орденом Трудового Червоного Прапора (1970), медалями, Грамотою Президента України (2002).
Пішов з життя 16 жовтня 2019 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Удивительной скромности и работоспособности Человек.Вклад в развитие систем управления ракетно-космических систем неоценим.На ПО Киевский радиозавод обладал абсолютным авторитетом.Благодарю судьбу за годы совместной работы.
Цікавий матеріал.