Постріл у майбутнє

10 жовтня 1948 р. здійснено пуск першої вітчизняної керованої балістичної ракети Р-1, створеної під керівництвом С.П.Корольова.

Після Другої світової війни союзникам, перш за все США, дісталася багата спадщина від ракетобудівників Третього Рейху – ракети великої дальності. А поява в арсеналах країн СРСР та США ядерної зброї зробила розробку ракет такого типу життєвою необхідністю. Хочеш миру- готуйся до війни. Тому у серпні 1945 року спецгрупа “Постріл”, очолювана Сергієм Корольовим, почала роботи з вивчення надтаємної зброї нацистської Німеччини. На основі німецьких ракет А-4 (Фау-2) була створена перша вітчизняна балістична ракета, яка отримала назву Р-1.

Ні в роки війни, ні після її закінчення Радянська Армія не змогла здобути жодної німецької балістичної ракети ФАУ-2 (нагадаємо: цими ракетами, здатними долати більше 200 кілометрів, вермахт обстрілював міста на території Англії, Голландії, Бельгії, Франції). Відразу після війни завод “Дора” в горах Тюрінгії, де будували ФАУ, опинився в зоні окупації військ союзників. Але через два місяці вони віддали цю територію Радянському Союзу в обмін на Західний Берлін. На цей час у Москві створили спецгрупу “Постріл” на чолі з майбутнім Головним Конструктором радянських ракет Сергієм Корольовим. Їй слід було відновити випуск ФАУ для армії. Проте, коли 1 серпня 1945 року спецгрупа прибула на завод, там вже не було жодної ракети, а обладнання виявилося ґрунтовно пошкодженим. На той час біля 100 готових ракет у розібраному вигляді на чолі з головним конструктором Вернером фон Брауном були перевезені у США. Довелося розгорнути пошук людей, які працювали з ФАУ, і самих ракет по всій території, контрольованій Радянською Армією.

Перша ракета вітчизняного виробництва Р-1 почала свою історію 14 квітня 1948 р. Саме тоді було прийнято Постанову уряду про створення першої ракети із вітчизняних матеріалів на базі німецької ракети ФАУ-2. Цю ракету, разом з комплексом її наземного обладнання, назвали Р-1.

У створенні ракети Р-1 були зайняті 13 НДІ і 35 заводів. Розроблялася ракета Р-1 організаціями, які очолювали С.П. Корольов (ракета, комплекс), В.П. Глушко (двигун), Н.А. Пілюгін (система управління і наземна перевірочно-пускова апаратура), В.П. Бармін (наземне стартове, заправне та інше устаткування), В.І. Кузнєцов (командні прилади). Двигун ракети РД-100 пройшов стендові випробування в травні 1948 р. В вересні 1948 р. почалися його вогневі випробування, і вже 10 жовтня 1948 р. на полігоні Капустін Яр була запущена перша ракета Р-1, зібрана на дослідному заводі НДІ-88 у Підлипках.

Спроектована на базі Фау-2, ракета була майже точною копією прототипу. Проте, в її конструкцію були внесені деякі зміни. Двигунна установка стала більш досконалою, тобто була збільшена тяга з 25 до 27,2 т. Стартова маса ракети була збільшена та досягла 13,4 т., вага головної части становила 785 кг, а максимальна дальність польоту – 270 км.

Підготовка ракети до пуску здійснювалася розрахунком з 11 осіб на двох позиціях – технічній і бойовій (стартовій). Перевезення ракети на бойову позицію здійснювалася на ґрунтовому лафеті 8У22 або 8У24, за допомогою якого ракета встановлювалася потім на стартовий стіл, і який використовувався для підготовки ракети до пуску. Пуск ракети здійснювався зі спеціальної бронемашини з пультом управління. Час для підготовки ракети на технічній позиції становив 2 – 4 години, на бойовій позиції – до 4 годин. Таким чином, боєготовність комплексу, тобто час від отримання команди на пуск до старту ракети, становила не менше 6 – 8 годин, після чого треба було або пускати ракету, або переносити пуск на наступну добу. Злив кисню, пального, перевірка систем і заправка вимагали тривалого часу.

Всього, в рамках льотно-конструкторських випробувань було пущено 10 ракет у 1948 році і 20 ракет у 1949 році. 25 листопада 1950 ракету Р-1 з комплексом наземного обладнання було взято на озброєння.

Не дивлячись на очевидність недоліків у конструкції, свою головну історичну роль ракета Р-1 зіграла, адже дозволила у короткі терміни створити в СРСР всі умови, необхідні для подальшого розвитку нового виду зброї, і стоврила підґрунтів’я для подальшого розвитку ракетної техніки в країні.

Джерело