65-річчя створення НАСА

29 липня 1958 року було створено Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору або НАСА.

Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (англ. National Aeronautics and Space Administration (NASA)) — агентство уряду США, засноване 1958 року для досліджень у галузі аеронавтики й космічних польотів. Штаб-квартира NASA розташована у Вашингтоні; основний майданчик — на мисі Канаверал у Космічному центрі Кеннеді на Флориді. Перша космічна програма NASA почалася з запуску космічного апарата «Піонер» у 1958-му, який збирав інформацію для подальших пілотованих польотів, найвідомішим з яких став політ на Місяць «Аполлона-11» 16-24 липня 1969.

НАСА було створене шляхом реорганізації американського Національного консультативного комітету з аеронавтики (англ. National Advisory Committee for Aeronautics або NACA), який з 1946 року займався дослідженнями в царині ракетобудування й розробив перший у світі надзвуковий літак Bell X-1. З початку 1950-х це агентство перейшло до розробки штучних супутників Землі та проєктів, реалізація яких дозволила б їхнє успішне виведення на земну орбіту. Головним конкурентом США в освоєнні космічного простору тоді став СРСР, космічна програма якого розвивалася стрімкими темпами. При початках космічної ери питання дослідження космосу виходили з суто наукової площини й відігравали величезну роль у взаємовідносинах двох світових наддержав та балансу сили між ними.

Тоді було ухвалене рішення реорганізувати НАСА, створивши на базі нього управління з новими повноваженнями, в компетенцію якого входило б координування всіх американських мирних програм з освоєння космічного простору.

Таким чином, 29 липня 1958 року було створено Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору або НАСА.

Найбільші космічні проєкти та програми

Меркурій

Меркурій (англ. Mercury) — перша пілотована космічна програма США. Через малу вантажопідйомність ракет-носіїв «Редстоун» та «Атлас» можливості пілотованої капсули «Меркурій» були вкрай обмежені й поступались за технічними параметрами космічним кораблям «Восток». Тим не менш, у ході програми були ретельно відпрацьовані методи орієнтації корабля й отриманий значний технічний та медико-біологічний досвід, що використовувався в програмах «Джеміні» та «Аполлон». Окрім того, астронавти приземлялись (точніше, приводнювалися) в кабіні спускового апарату, а не катапультувались при посадці, як у кораблях «Восток». Кораблі «Меркурій» були значно менші та легші, ніж «Восток», гальмівний двигун був твердопаливним, космонавт брав у пілотуванні кораблем значно більшу участь, ніж на «Востоках» — останні були більше автоматизовані. Сумарний час пілотованих польотів за програмою склав більш як дві доби.

Джеміні

Джеміні (англ. Gemini) — космічна програма США. Космічні кораблі серії «Джеміні» продовжили серію кораблів «Меркурій», але значно переважали їх за змогами (2 людини в екіпажі, більший час автономного польоту, можливість зміни параметрів орбіти та ін.). У ході програми були відпрацьовані методи зближення і стикування, вперше в історії здійснено стикування космічних апаратів. Було проведено кілька виходів у відкритий космос, встановлені рекорди тривалості космічного польоту. Сумарний час польотів по програмі склав понад 41 добу. Сумарний час виходів у відкритий космос склав 10 годин. Досвід, отриманий у ході програми Джеміні, був використаний при підготовці і здійсненні програми Аполлон.

Аполлон

Програма Аполлон — програма пілотованих космічних польотів НАСА, прийнята в 1961 році з метою здійснення першої пілотованої висадки на Місяць і завершена в 1975. Президент Джон Ф. Кеннеді сформулював це завдання в своїй промові 12 вересня 1961, і вона була вирішена 20 липня 1969 в ході місії Аполлон-11 висадкою Ніла Армстронга і Базза Олдріна .Також за програмою Аполлон були здійснені ще 5 успішних висадок астронавтів на Місяць, остання в 1972 році. Ці шість польотів за програмою Аполлон на сьогодні єдині за всю історію людства, коли люди висаджувалися на іншому астрономічному об’єкті. Програма Аполлон і висадка на Місяць часто згадуються як найбільші досягнення в історії людства.

Скайлеб 

Скайлеб (англ. Skylab, від англ. sky laboratory — небесна лабораторія) — американська орбітальна станція, призначена для технологічних, астрофізичних, біолого-медичних досліджень, а також для спостереження Землі. Запущена 14 травня 1973, прийняла три експедиції з травня 1973 по лютий 1974, зійшла з орбіти і зруйнувалася 11 липня 1979.

Довжина 24,6 м, максимальний діаметр 6,6 м, маса — 77 т, внутрішній об’єм 352,4 м³. Висота орбіти 434—437 км (перигей-апогей), нахил 50°. Загалом на станції побували три експедиції. Основним завданням експедицій було вивчення адаптації людини до умов невагомості і проведення наукових експериментів.

Перша експедиція (Чарлз Конрад, Пол Вайц, Джозеф Кервін) протривала 28 діб (24.05.1973 — 22.06.1973) і мала не стільки науковий, скільки ремонтний характер. У ході декількох виходів у космос астронавти розкрили заклинену сонячну батарею і відновили терморегуляцію станції за допомогою встановленої теплозахисної «парасольки».

Друга експедиція в складі Алана Біна, Джека Лусми і Оуена Герріотта вирушила на станцію 28.07.1973 і провела на орбіті вже 59 днів.

Третя і остання експедиція (Джералд Карр, Едвард Гібсон, Вільям Поуг) стартувала 16 листопада 1973 і поставила абсолютний рекорд тривалості перебування людини в космосі — 84 дні.

Союз — Аполлон 

15 липня 1975 року. Ракета-носій «Saturn-1Б» виводить американський екіпаж на орбіту.

Експериментальний політ «Аполлон» — «Союз» ( ЕПАС, або більш поширена назва програма «Союз» — «Аполлон»; англ. Apollo—Soyuz Test Project (ASTP)) — програма спільного експериментального польоту радянського космічного корабля «Союз-19» і американського космічного корабля «Аполлон».

Програма була затверджена 24 травня 1972 Угодою між СРСР і США про співпрацю в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях.

Основними цілями програми були:

• випробування елементів сумісної системи зближення на орбіті;
• випробування активно-пасивних стикувальних агрегатів;
• перевірка техніки та обладнання для забезпечення переходу космонавтів з корабля в корабель;
• накопичення досвіду у проведенні спільних польотів космічних кораблів СРСР і США.

Космічний човник

Космічна транспортна система (Space Transportation System), більш відома як Спейс шаттл (від англ. Space shuttle — космічний човник) — американський багаторазовий транспортний космічний корабель. Шаттл запускався в космос за допомогою власних ракетних двигунів і твердопаливних прискорювачів, здійснював маневри на орбіті як космічний корабель і повертався на Землю як літак. Малося на увазі, що шаттли снуватимуть, як човники, між навколоземною орбітою і Землею, доправляючи корисні вантажі в обох напрямках. При розробці передбачалося, що кожен із шатлів повинен був до 100 разів стартувати в космос. На практиці ж всього було здійснено 135 стартів. До березня 2011 найбільше польотів — 39 — здійснив шаттл «Діскавері». У ході програми зазнали катастроф 2 кораблі й загинули 14 астронавтів.

Міжнародна космічна станція (1993-наші дні)

Для розвитку приватних автоматизованих космічних кораблів (КК) НАСА започаткувало програму Commercial Resupply Services. Контракти щодо неї виграли дві компанії: Orbital ATK (колишня Orbital Sciences) зі своїм КК Sygnus та SpaceX із КК Dragon. Наразі вони регулярно здійснюють постачання вантажів до і з МКС.

Завдяки програмі Commercial Crew Development компаніями SpaceX та Boeing були розроблені, а зараз випробовуються пілотовані КК CST-100 Starliner та Dragon 2. На серпень та грудень 2018 року заплановані їхні непілотовані (SpaceX DM-1) та пілотовані (SpaceX DM-2) місії до МКС.

У травні 2018 року НАСА відправляє на борт Міжнародної космічної станції наукову установку, в надрах якої буде створена область простору, в 10 мільярдів разів більш холодна, ніж космічний вакуум. Ця установка, Cold Atom Laboratory (CAL), є частиною вантажу ракети Cygnus компанії Orbital ATK, і вона дозволить вченим вивчати квантові властивості ультрахолодних атомів в умовах невагомості.