Україна космічна: Ляхов Володимир Опанасович

20 липня 1941 року в місті Антрацит Луганської області народився Ляхов Володимир Опанасович, український радянський льотчик-космонавт, який здійснив три польоти в космос, двічі Герой Радянського Союзу.

Володимир Ляхов народився в родині робітника. Батько загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни. Виховувався матір’ю і вітчимом. Після закінчення середньої школи вчився в школі початкового навчання льотчиків, а потім вступив до Харківського вищого авіаційного училища льотчиків.

1964 року закінчив училище і служив у авіаційних частинах Військово-повітряних сил СРСР.

1967 року зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС № 4). Пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки і підготовки до польотів на космічних кораблях типу «Союз» і орбітальних станціях типу «Салют» (ДОС).

Одночасно з підготовкою до космічних польотів вчився у Військово-повітряній академії імені Ю. О. Гагаріна, яку закінчив 1975 року. Потім закінчив школу льотчиків-випробувачів. Освоїв пілотування літаків різних типів, налітав 1300 годин.

Входив до дублюючого екіпажу космічного корабля «Союз-29» (разом з Валерієм Вікторовичем Рюміним) при старті 15 червня 1978 року.

25 лютого 1979 року стартував у космос як командир космічного корабля «Союз-32» разом з Валерієм Вікторовичем Рюміним.

26 лютого корабель пристикувався до орбітальної станції «Салют-6» і Ляхов з Рюміним стали третім основним екіпажом станції.

10 квітня запущено космічний корабель «Союз-33» з міжнародним радянсько-болгарським екіпажом Рукавишніков/Іванов. Внаслідок збою в роботі двигуна корабель не зміг пристикуватись до станції і здійснив вимушену посадку 12 квітня.

Ресурс корабля «Союз-33» був розрахований на 90 діб, які спливали 26 травня, тому 6 червня запущено безпілотний космічний корабель «Союз-34», який 8 червня пристикувався до станції.

13 червня «Союз-33», в надійності двигуна якого були сумніви, відстикувався і приземлився без екіпажу.

15 серпня Ляхов разом з Рюміним здійснили позаплановий вихід у відкритий космос для відокремлення антени космічного радіотелескопа КРТ-10, що зачепилась за елементи конструкції станції. Вихід тривав 1 годину 23 хвилини.

19 серпня екіпаж повернувся на Землю на борту космічного корабля «Союз-34».

Політ тривав 175 діб 35 хвилин 37 секунд і був найдовшим на той момент.

Летчики-космонавты, командир корабля Владимир Ляхов и бортинженер Валерий Рюмин на борту самолета, доставившего их на космодром Байконур для обследования и отдыха после длительного (175 суток) полета в космосе. 1979 г. 

Проходив підготовку до космічних польотів за програмою «Інтеркосмос». Разом з монгольским космонавтом Ґанзоріґом Майдаржавином був у дублерному екіпажі космічного корабля «Союз-39» при старті 22 березня 1981 року. Згодом готувався за програмою робіт на борту орбітальної станції «Салют-7». Входив до дублерного екіпажу космічного корабля «Союз Т-8» (разом з Віктором Петровичем Савіних і Олександром Павловичем Александровим) при старті 20 квітня 1983 року.

27 червня 1983 року стартував у космос як командир космічного корабля «Союз Т-9» разом з Олександром Павловичем Александровим.

28 червня «Союз Т-9» пристикувався до заднього стикувального порту комплексу «Салют-7» — «Космос-1443» і Ляхов з Александровим стали другим основним екіпажем станції.

26 вересня на космодромі Байконур перед запуском ракетою-носієм «Союз-У» (11А511У) космічного корабля «Союз Т-10-1» з екіпажем Титов/Стрекалов загорілась ракета-носій; за 2 секунди до старту увімкнулась система система аварійного рятування космонавтів і спусковий апарат здійснив вдалу посадку за 4 км від Байконуру. Це була спроба запуску корабля до станції «Салют-7».

1 листопада екіпаж станції здійснив вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 49 хвилин 12 секунд і розпочав встановлення додаткових панелей сонячних батарей.

3 листопада екіпаж станції здійснив вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 55 хвилин 3 секунди і закінчив встановлення додаткових панелей сонячних батарей.

23 листопада екіпаж здійснив посадку на кораблі «Союз Т-9».

Політ тривав 149 діб 10 годин 46 хвилин.

Летчик-космонавт Владимир Ляхов и летчик-космонавт, бортинженер Александр Александров после успешного завершения 150-суточного полета на космическом комплексе «Салют-7» — «Союз» дают первое интервью на Земле. 1983 г. 

Готувався до космічних польотів за міжнародними програмами. Входив до дублерного радянсько-болгарського екіпажу космічного корабля «Союз ТМ-5» (разом з Олександром Олександровичем Серебровим і болгарином Красиміром Стояновим) при старті 7 червня 1988 року.

29 серпня 1988 року стартував у космос як командир космічного корабля «Союз ТМ-6» (разом з Валерієм Володимировичем Поляковим і афганцем Абдул Ахадом Момандом). Впродовж 7 діб працював на борту орбітальної станції «Мир». Повернувся на Землю на борту космічного корабля «Союз ТМ-5» разом з афганським космонавтом Абдул Ахадом Момандом. Після відокремлення орбітального відсіку виникли проблеми в рушійній установці, що змусило космонавтів ще одну добу здійснювати автономний політ, оскільки орбітальний відсік зі стикувальною системою було відстрелено при підготовці до посадки, а радянська територія могла опинитись знову на траєкторії посадки через добу. Посадка здійснена 7 вересня.

Політ тривав 8 діб 20 годин 27 хвилин.

Экипаж КК «СоюзТМ-6»: МОМАНД Абдул Ахад (Афганистан), ЛЯХОВ Владимир Афанасьевич, ПОЛЯКОВ Валерий Владимирович

Залишався в загоні космонавтів до 1995 року, працював у Центрі підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагаріна.

Володимир Ляхов мав 3-й розряд з футболу. 1980 року йому було присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР». У вільний від служби та роботи час захоплювався рибалкою та полюванням.

Займався громадською роботою. Був почесним президентом Луганського земляцтва в Москві.

Двічі Герой Радянського Союзу (Укази Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1979 року і 23 листопада 1983 року). Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, медалями. Герой Республіки Афганістан (1988). Також нагороджений афганським орденом «Сонце свободи», болгарським орденом «Народна республіка Болгарія», золотою медаллю імені К. Е. Ціолковського АН СРСР, українським орденом «За заслуги» III ст. (2001 р.).

Помер 19 квітня 2018 року а Астрахані. Похований на кладовищі селища Леоніха Московскої області.