22 червня 1941 року, 84 роки тому, незважаючи на підписаний Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, на нашу землю вторглися гітлерівські війська.
Без офіційного оголошення війни ворожа авіація почала бомбардувати аеродроми, залізничні станції, військово-морські бази та міста вздовж усього західного кордону Радянського Союзу та на глибину до 250–300 кілометрів від неї. Одночасно з артилерійською атакою бомбили міста в Україні, Білорусії та Прибалтиці. На світанку масованим авіаційним ударом зазнали ключові стратегічні об’єкти у Києві, Житомирі, Севастополі та інших містах. Так почалася Велика Вітчизняна війна, яка забрала за собою мільйони життів і доль.
Для України період з 1941 по 1945 рік — справжня національна трагедія, а не тільки участь у найкривавішому і масштабному конфлікті XX століття. Включена до складу СРСР, Україна повинна була відстоювати інтереси великої держави, тому чоловіки-українці призивалися в радянську армію, захищаючи свою країну від загарбників.
Страждали українці не тільки на передовій — в зруйнованих селах і містах залишалися жінки з дітьми, молоді дівчата, немічні бабусі, які змушені були самостійно справлятися з усіма тяготами і страшними наслідками окупації ворогом рідної землі.
Україна зазнала найбільших втрат під час війни. За різними оцінками, в Україні за роки війни загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, 2,2 мільйони жителів України були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Понад 700 міст та селищ, майже 30 тисяч сіл було повністю зруйновано.
Пам’ятну дату встановлено у 2000 році указом Президента України на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних сил та жертв нацистських переслідувань. День скорботи запроваджено з метою всенародного вшанування пам’яті синів та дочок Українського народу, які загинули під час Другої світової війни у 1941-1945 роках, їхнього подвигу та жертовності.
Цей день для нас сповнений трагічними спогадами та болем. Ми в скорботі згадуємо всіх, хто загинув у битвах із загарбниками, хто став безневинними жертвами нацизму. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про них.
Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Помним и скорбим.
Вечная Память!
84 роки не загоюється рана від кровавих діяній гітлерівських загарбників, які забрали мільйони життів і доль безневинних Украінців.
У скорботі низько зхиляємо голову та вшановуємо пам‘ять Украінців, що загинули під час Другоі Світовоі війни 1941 — 1945 років.
Вічна пам‘ять всім, хто став жертвами нацизму! Честь і слава живим та тим, хто пішов від нас за віком Героям!