Кіровоградська область була і є важливим регіоном нашої держави, одним із визнаних центрів розвитку науки і техніки; має значний потенціал для реалізації перспективних напрямів економічного прогресу. Оскільки Кіровоградщина у XX столітті входила до складу Російської імперії, а у подальшому – СРСР, внесок даного регіону у загальний розвиток авіації та космонавтики тривалий час не визначався, а діяльність підприємств, організацій, формувань відповідного профілю, розробки представників краю – діячів авіаційної та ракетно-космічної галузі розглядались як складова частина російської і радянської історії.
Здійснення космічних польотів і програм стало можливим завдяки ґрунтовним дослідженням, що проводилися багатьма науковцями в різних країнах. Широке використання знайшли теоретичні розробки учених, які своїм життям і творчою діяльністю пов’язані з Кіровоградщиною.
Один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів – Юрій Васильович Кондратюк (справжнє ім’я Олександр Гнатович Шаргей) з 1921 по 1925 роки жив у містечку Мала Виска Кіровоградської області.
Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей)
Працюючи на цукровому заводі машиністом і технологом, він завершив свою наукову працю про міжпланетні сполучення – «Завоювання міжпланетних просторів». Так званою «трасою Кондратюка» подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».
У своїх працях Ю.В. Кондратюк розробив пріоритетні пропозиції в галузі теорії космічного польоту: вертикальний старт космічної ракети-носія; шахове розташування форсунок, застосування в умовах космічного польоту сонячних батарей; використання дзеркал на орбіті для освітлення окремих ділянок Землі відбитим сонячним світлом, що б дозволило скоротити витрати дефіцитної електроенергії; використання спеціальної внутрішньої частини крісла космонавта типу ложемента, що робить менш відчутними перевантаження під час старту, посадки, інших складних відрізків космічного польоту. На Маловисківському цукрозаводі на честь Юрія Кондратюка встановлено меморіальну дошку, а в місцевому краєзнавчому музеї оформлена тематична експозиція.
В історії розбудови авіаційно-космічної галузі чільне місце посідає авіаінженер Йосип Якович Красницький. Народився 9 вересня1926 року в місті Новоукраїнка Кіровоградської області. У 1951 році він закінчив Ленінградський інститут авіаційного приладобудування за спеціальністю «Радіотехніка». Кандидат технічних наук з 1974 року.
З 1958 по 1990 роки працював у КБ «Південне»: інженер, начальник групи, начальник відділу. Брав участь у постановці на бойове чергування ракетних комплексів стратегічного призначення на висококиплячих компонентах палива, проведенні регламентного обслуговування для підтримки готовності бойових ракетних комплексів, підготовці й проведенні навчально-бойових пусків, розробці технічної документації з ремонту підвищеної складності ракет в умовах експлуатації. Представлений в електронній енциклопедії «Космонавтика» [2].
Конструктор ракетно-космічної техніки Валерій Юхимович Самойлов народився 29 березня 1926 року в місті Зінов’євськ (нині –Кропивницький).
У 1953 р. закінчив МВТУ ім. М.Е. Баумана за спеціальністю «інженер-механік», 1956 р. – аспірантуру. Кандидат технічних наук (1957р.). З 1957 по 1980 рр. працював у НДІ No 642 (з 1958 р. – ДКБ-52; з 1966р.– Центральне конструкторське бюро машинобудування). З 1970 по1980 рр. – заступник Генерального конструктора ЦКБМ, яке тоді очолював легендарний академік В.М. Челомей. Брав участь у проєктуванні морських комплексів з крилатими ракетами П-5, П-6, П-35, П-70 «Аметист», П-120 «Малахіт», П-500 «Базальт», П-700 «Граніт», П-750 «Метеорит». Розробляв системи управління для балістичних ракет та космічних носіїв (УР-100, УР-200), для космічного апарату ВС (Винищувач супутників), військової орбітальної станції Алмаз.
На кіровоградській землі народилися льотчики-космонавти Леонід Іванович Попов та Юрій Іванович Маленченко.
Леонід Іванович Попов
Л.І. Попов – український радянський льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу. Народився 31 серпня 1945 року в місті Олександрія Кіровоградської області. З 1952 до 1959 роки навчався в Олександрійській школі No 17. Середню освіту здобув в середній школі No 6.
З 1962 по 1964 роки працював слюсарем-електромонтажником електромеханічного заводу свого рідного міста. У 1968 році закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (ВВАУЛ) з дипломом «льотчик-інженер». З 1968 року служив у Військово-повітряних силах СРСР, з 1970 року – в загоні космонавтів. У 1976 році закінчив факультет заочного навчання у Військово-повітряній академії імені Ю.О. Гагаріна. Блискуче оволодів мистецтвом польоту на швидкісних реактивних винищувачах.
Здійснив три космічних польоти. Перший політ (1980 р.) тривав185 діб, проходив на космічному кораблі «Союз-35» з посадкою на«Союз-37». За успішне виконання завдань польоту Леоніду Попову було присвоєно звання «льотчик-космонавт СРСР» та звання Героя Радянського Союзу.
Другий політ відбувся у 1981 році на космічному кораблі «Союз40» у складі міжнародного космічного екіпажу. Політ тривав 9 діб, польотне завдання було успішно виконано. За цей політ Леоніду Поповувдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
28 липня 1981 року Л.І. Попов, перебуваючи у Кіровограді, відвідав Вище льотне училище цивільної авіації, зустрівся з колективом авіаційного закладу та розповів про космічні польоти на КК «Союз-40» та орбітальному науково-дослідному комплексі «Салют-6» – «Союз Т-4».
Третій політ було здійснено у 1982 році на космічному кораблі «Союз Т-7» та орбітальній станції «Салют-7». З 1982 року – інструктор космонавт Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна. У 1989році закінчив Військову академію Генерального штабу ПС СРСР імені К.Є. Ворошилова. Генерал-майор авіації (1990).
Пам’ятник космонавту Попову в місті Олександрія
На батьківщині льотчика-космонавта, в місті Олександрія, встановлений пам’ятник на майдані, названому на його честь. У Кропивницькому одна з вулиць носить ім’я Попова, а в загальноосвітній середній школі N 31 є кімната-музей авіації та космонавтики імені Леоніда Івановича Попова.
Ю.І. Маленченко народився 22 грудня 1961 року у селі Павлівка Світловодського району Кіровоградської області. На його рахунку 6космічних польотів із загальною тривалістю перебування у космосі – 827 діб.
1977 року закінчив середню школу в селі Павлівка; 1983 року –Харківське вище військове авіаційне училище (нині – Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба); 1993 року – Військовоповітряну інженерну академію імені Жуковського (РФ).
Від грудня 1987 до червня 1989 року проходив курс загальної космічної підготовки в Центрі підготовки космонавтів (ЦПК) імені Ю. Гагаріна. 1993 року проходив підготовку як командир дублюючого екіпажа 15-ої основної експедиції на борт комплексу «Мир».
Юрій Іванович Маленченко
Вперше літав у космос 1994 року – з 1 липня по 4 листопада – як командир корабля «Союз ТМ-19» і 16-ої основної експедиції на борткомплексу «Мир». Тривалість польоту – 125 діб 22 години. Під час польоту здійснив два виходи у відкритий космос загальною тривалістю11 годин.
2-й політ – з 8 по 20 вересня 2000 року як фахівець польоту корабля «Atlantis» за програмою STS-106 тривалістю 11 днів 19 годин. Основним завданням польоту була доставка вантажів на борт Міжнародної космічної станції (МКС) і підготовка її до польоту в пілотованому режимі. Під час польоту здійснив вихід у відкритий космос тривалістю 6годин 14 хвилин.
24 квітня – 28 жовтня 2003 року – командир сьомої експедиції на Міжнародній космічній станції, другим учасником якої був американський астронавт Едвард Лу. Політ проводився невдовзі після катастрофи американського шаттла «Колумбія» STS-107, яка спричинила дискусію щодо того, чи можливе збереження МКС на орбіті і продовження програми космічних досліджень. Політ завершився 28 жовтня 2003 р.
Від 10 жовтня 2007 до 19 квітня 2008 року – командир корабля Союз ТМА-11, борт-інженер 16-ї експедиції МКС. Корабель «Союз» з екіпажем у складі Юрія Маленченко, американки Пеґґі Вітсон і громадянки Південної Кореї Лі Со Ен приземлився в штатному режимі, але за резервним варіантом: апарат опускався балістичною траєкторією, внаслідок чого приземлився в Казахстані, за 420 кілометрів від передбаченої точки посадки.
З 15 липня до 19 листопада 2012 року здійснив п’ятий політ у космос. Був бортінженером експедицій МКС-32 та МКС-33. Стартував на кораблі «Союз ТМА-05М» як командир корабля. Шостий політ розпочав 15 грудня 2015 року. Стартував як командир корабля «Союз ТМА19М» та був бортінженером МКС-46 та запланованої експедиції МКС47. Приземлився 18 червня 2016 року. Тривалість перебування на орбіті екіпажу експедиції МКС-46/47 становила 186 діб. Він посідає друге місце у списку світових рекордсменів із сумарного перебування у космосі. Ю. Маленченко став першою людиною, яка одружилася, перебуваючи у космосі.
Серед численних випускників Льотної академії НАУ різних років – льотчик-космонавт СРСР, Залужений льотчик-випробувач СРСР, Герой Радянського Союзу, командир спеціальної групи льотчиків космонавтів за програмою «Буран», ще відомої як «Вовча зграя», Ігор Петрович Волк. У 1956 році достроково, за два роки, він закінчив 60-тевійськове авіаційне училище льотчиків у м. Кіровограді. 1965 року –Школу льотчиків-випробувачів льотно-дослідницького інституту Міністерства Авіаційної Промисловості (МАП) у м. Жуковський Московської області, а у 1969 р. – вечірнє відділення Жуковської філії Московського Авіаційного інституту за спеціальністю «Інженер-механік».
Ігор Петрович Волк
Як льотчик-випробувач літав на всіх типах радянських військових літаків. Брав участь в атмосферних випробуваннях повітряно-космічного літака, що розроблявся в СРСР за програмою «Спіраль». З липня 1977 р. входив до групи спеціальної підготовки за програмою «Буран». З 1978 по 1980 рр. – Командир загону льотчиків-випробувачів N 1 комплексу «А» Льотно-випробувального центру. У рамках підготовки до польоту на «Бурані» здійснив космічний політ як космонавт дослідник КК «Союз Т-12» і ОС «Салют-7» (17–29 липня 1984 р). Менш ніж за дві години після повернення на Землю здійснив польоти до Підмосков’я і назад до Байконуру на літаках ТУ-154 і МіГ-25, обладнаних системами керування «Бурану», – з метою оцінки впливу факторів космічного польоту на пілота.
10 листопада 1985 р. разом із Р. Станкявичюсом вперше підняв у повітря атмосферний аналог багаторазового КК «Буран» (БТС-02) і до15 квітня 1988 р. виконав на ньому 13 випробувальних польотів. Під час одного з них здійснив першу повністю автоматичну посадку. 15 листопада 1988 р. радянський багаторазовий КК «Буран» у повністю автоматичному режимі здійснив успішний політ у Космос і успішну посадку на Землю.
У жовтні 1990 року Ігор Петрович Волк відвідав свою «Almamater» – Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації, зустрівся з тими, хто навчав його льотній справі в 60-му ВАУЛ, розповів про шлях, пройдений ним в авіації і космонавтиці після закінчення військового училища. В Льотній академії НАУ в сквері ім. І.М. Кожедуба розміщений інформаційний стенд, присвячений нашому легендарному випускнику.
Ігор Петрович – автор книги (у співавторстві з В. Анісимовим)«Мета – 2001 рік. Авіаційна та космічна техніка світу» [1], а також фантастичного детективу «Космічний ковпак». Помер 3 січня 2017 року.
Таким чином, Кіровоградщина, разом з усією Україною (у складі Російської імперії, СРСР, а потім – самостійною державою), зробила важливий внесок у становлення, розвиток авіаційної та космічної науки і техніки. Позитивною є роль Кіровоградської області у формуванні світогляду, творчих інтересів, початку наукових досліджень учених, пов’язаних з цим краєм навчанням, працею, творчою діяльністю, генеалогією.
Література
1. Анисимов В. В., Волк И. П. Цель – 2001 год. Авиационная и космическая техника мира. Жуковский: Пресс-Авия, 1991. 480 с.
2. Ракетная техника, космонавтика и артиллерия: биографии ученых и специалистов: [энциклопедия] / А. И. Мелуа. Изд. 2-е, доп. Москва; Санкт-Петербург: Гуманистика, 2005. 1125 с.
І.І. Романько, Льотна академія Національного авіаційного університету м. Кропивницький
Джерело: МАТЕРІАЛИ XVII НАУКОВИХ ЧИТАНЬ «ДНІПРОВСЬКА ОРБІТА — 2022»
И все остальные области Украины также.