12 квітня 1937 року народився Ігор Петрович ВОЛК (1937-2017) – льотчик-космонавт, заслужений льотчик-випробувач СРСР, Герой Радянського Союзу, командир спеціальної групи льотчиків-космонавтів за програмою «Буран», відомої як «Волчья стая»!
Народився Ігор Петрович у м.Зміїв Харківської області. Навчався у Зміївській семирічній школі №1.
У 1956 році достроково, за два роки закінчив Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків (нині м.Кропивницький), 1965 р. – Школу льотчиків-випробувачів льотно-дослідницького інституту Міністерства Авіаційної Промисловості у м.Жуковському, а у 1969 р. – вечірнє відділення Жуковської філії Московського авіаційного інституту за спеціальністю «Інженер-механік».
З 1965 по 2001 рр. Ігор Волк займався льотно-випробувальною роботою в Льотно-дослідницькому інституті (м.Жуковський), льотчик-випробувач Льотно-випробувального центру..
Літав практично на всіх радянських літаках винищувального, військово-транспортного та бомбардувального призначення, розроблених та випущених у другій половині XX століття. Брав участь у атмосферних випробуваннях повітряно-космічного літака, розробляється за програмою «Спіраль». Провів ряд складних випробувань експериментальних літаків бойового застосування. Виконав цикл робіт з відпрацювання різних систем автоматичного управління польотом, а також з доведення дослідних і модифікованих силових установок. Проводив випробування літаків на штопор і на великих кутах атаки, на інерційну взаємодію, міцність, аеродинаміку та динаміку польоту. Проводив дослідження з дозаправки винищувачів в повітрі.
З липня 1977 р. входив до групи спеціальної підготовки за програмою «Буран». З 1978 по 1980 рр. – командир загону льотчиків-випробувачів №1 комплексу «А» Льотно-випробувального центру.
Одночасно з космічною підготовкою продовжував роботу льотчиком-випробувачем, провівши цілий ряд важливих і складних випробувань та експериментів, серед яких — випробування на штопор літаків Су-27 і Су-27У. Загальний наліт понад 7000 годин, наліт в випробувальних польотах понад 3500 годин.
У рамках підготовки до польоту на «Бурані» з 17 по 29 липня 1984 року здійснив космічний політ як космонавт-дослідник космічного корабля «Союз Т-12» (спільно з Володимиром Джанібековим і Світланою Савицькою). Працював на борту орбітального комплексу «Салют-7» — «Союз Т-11» (екіпаж Леонід Кизим, Володимир Соловйов і Олег Атьков) — «Союз Т-12».
Менш ніж за дві години після повернення на Землю здійснив польоти до Підмосков’я і назад до Байконуру на літаках ТУ-154 і МіГ-25, обладнаних системами керування «Бурану», – з метою оцінки впливу факторів космічного польоту на пілота!
10 листопада 1985 р. разом із Р.Станкявичюсом вперше підняв у повітря атмосферний аналог багаторазового КК «Буран» (БТС-02) і до 15 квітня 1988 р. виконав на ньому 13 випробувальних польотів! Під час одного з яких здійснив першу повністю автоматичну посадку! 15 листопада 1988р радянський багаторазовий КК «Буран» у повністю автоматичному режимі здійснив успішний політ у Космос і успішну посадку на Землю!
У лютому 1987 року Ігор Волк був призначений начальником Галузевого комплексу підготовки космонавтів-випробувачів (ОКПКІ), залишаючись космонавтом-випробувачем і льотчиком-випробувачем. Після закриття програми «Буран» до 1995 року він залишався в загоні космонавтів, але підготовки до польотів не проходив. Займався випробувальною роботою.
У 1995—1997 роках Ігор Волк був начальником льотно-випробувального центру — заступником начальника льотно-дослідного інституту імені М. М. Громова.
Автор книги (у співавторстві з Василем Анісимовим) «Мета — 2001 рік. Авіаційна та космічна техніка світу», а також фантастичного детективу «Космічний ковпак».
У 1984 році за успішне здійснення космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм льотчику-космонавту Ігорю Волку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Ігор Волк нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня, медалями.
В інтерв’ю журналісту В.Познеру Ігор Волк заявив: «Фактически моя профессия – летчик-испытатель. Я с 1954 года практически 48 лет пролетал, поэтому для меня эта профессия дороже. А получил я звание героя Советского Союза, честно говоря, за удовольствие, за то, что мне предоставлено было две недели отдохнуть в космосе от моей, действительно, серьезной работы. Нисколько не уменьшаю труды космонавтов, но это фактически так. Потому что то, что я натворил в авиации, с моей точки зрения, более заслуживало этого звания».
Був дружений, мав двох дочок, захоплювався гірськими лижами, тенісом, футболом.
Займався громадською роботою, очолював Всесоюзну федерації тенісу СРСР (1986—1990) та Федерацію любителів авіації (с 1988 г.).
Помер 3 січня 2017 року в м.Пловдів (Болгарія). Похований на Биковському меморіальному кладовищі у м.Жуковский.
Відкриття памятника Ігорю Волку у м.Жуковський
За матеріалами ЗМІ
Отправить ответ