Павло Романович Попович (5 жовтня 1930, Узин, Білоцерківський район, УРСР — 29 вересня 2009, Гурзуф, АР Крим, Україна) – український радянський льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор, кандидат технічних наук (7. ) Двічі Герой Радянського Союзу (18.8.1962 та 20.7.1974). Депутат Верховної Ради УРСР 6-11 скликань.
З дитинства, з чотирьох років, Павло Попович мріяв про польоти і цілеспрямовано йшов до своєї мрії. Вперше він піднявся в небо літаком У-2, а вже в училищі підкорив МіГ-17, ставши професійним льотчиком.
І за кілька років Павло Романович вирушить підкорювати вже відкритий космос. У березні 1960 року Павло Попович одночасно з Юрієм Гагаріним було зараховано до першого складу загону космонавтів. Подібність їхніх шляхів невипадкова. Адже кожен після здобуття спеціальності – чи в училищі, чи в технікумі – міг зупинитися, почати більш розмірене життя. Але не зупинявся і йшов уперед. І коли в 1959 році їм запропонували взяти участь у виконанні особливо важливих і дуже небезпечних польотів – кожен не вагаючись погодився.
12-15 серпня 1962 року він здійснив свій перший космічний політ як пілот космічного корабля «Схід-4» тривалістю 2 доби 23 години. Це був перший груповий космічний політ (з космічним кораблем «Схід-3»).
Цілями виведення на близькі орбіти двох космічних кораблів є отримання досвідчених даних про можливість встановлення безпосереднього зв’язку між двома кораблями, координовані дії льотчиків-космонавтів, перевірка впливу однакових умов космічного польоту на організм людини.
3-19 липня 1974 року Павло Попович здійснив другий космічний політ як командир космічного корабля Союз-14 та орбітальної станції Салют-3. Це був перший політ на орбітальній станції. На борту орбітальної станції екіпаж провів численні експерименти та спостереження, що мають велике значення для вирішення багатьох проблем науки, техніки, народного господарства. Політ тривав 15 днів 17 годин 30 хвилин 28 секунд.
Після двох космічних польотів Павло Романович тривалий час працював у Центрі підготовки космонавтів у Зірковому містечку. Він створив та двадцять років очолював Асоціацію музеїв космонавтики Росії. Був Президентом Федерації Боксу СРСР із 1973 по 1991 роки. До останніх днів працював Головою Ради директорів Державного інституту земельно-кадастрових зйомок.
Павло Попович — автор книг «Вилітаю вранці» (1974), «Космонавтика людству» (1981), «Нескінченні дороги Всесвіту» (1985), «Робінзони всесвіту» (1986), «Випробування космосом і Землею» (1982) та ін.
Ім’ям Павла Поповича названо гірський хребет в Антарктиді та мала планета (1999 року).
Попович Павел Романович – выдающийся украинский летчик-космонавт, сделавший много для пропаганды в мире Украины. Мы не должны забывать его подвига, как одного из первых открывателей тайн Вселенной.
Попович космонавт гагаринского набора. Настоящий Герой Украины!
Щедра Українська земля на обдарованих людей, яким був Павло Романович. Неординарне життя пройшов, цей позитивний і талановитий чоловік, залишив дуже теплі спогади про себе. Велика вдячність його подвигу, першопрохідцю космічних досліджень.Вічна пам’ять світлій людині, нашому співвідчизнику.