13 травня 1953 року в селі Рівне Кіровоградської області народився Микола Іванович Лихоліт — фахівець у галузі спеціального приладобудування, промисловець, науковець, керівник робіт зі створення оптичних та оптико-електронних систем для ракетної, авіаційної та космічної техніки, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук.
Після закінчення Київського університету у 1975 році Микола Лихоліт розпочав професійну діяльність у сфері приладобудування. З 1978 року його трудовий шлях пов’язаний із київським заводом «Арсенал» — одним із провідних підприємств України у сфері оптичного та спеціального приладобудування. На підприємстві він пройшов шлях від інженера-дослідника до керівника Центрального конструкторського бюро.
У 1990-х роках Микола Іванович працював заступником начальника — головним конструктором з наукової роботи ЦКБ, а з 1992 року — першим заступником директора — головним конструктором ЦКБ. У 1993 році обійняв посаду першого заступника директора — головного конструктора. З 2007 року Микола Лихоліт — директор — головний конструктор Центрального конструкторського бюро.
Професійна та науково-технічна діяльність Миколи Лихоліта пов’язана передусім із розробленням складних оптичних, лазерних та оптико-електронних систем. Значна частина цих робіт стосувалася створення приладів і систем керування для ракетної та авіаційної техніки.
Одним із напрямів його діяльності стало створення лазерних інформаційних систем, зокрема лазерних дальномірів авіаційного та наземного застосування, а також гіроскопічних і навігаційних систем на їхній основі. Такі розробки використовувалися у системах інерціальної навігації космічних ракет-носіїв та ракетної техніки.
Інший важливий напрям — оптико-електронні системи високої роздільної здатності. Фахівці ЦКБ «Арсенал» під керівництвом Миколи Лихоліта працювали над системами для інфрачервоних комплексів, систем самонаведення, а також апаратурою дистанційного зондування Землі з космічних апаратів.
Окреме місце у його професійній діяльності посідали оптичні та гіроскопічні системи початкового орієнтування, прицілювання і наведення артилерійського та ракетного озброєння. Цей напрям вимагав поєднання фундаментальних досліджень, конструкторських розробок і досвіду серійного виробництва складної спеціальної апаратури.
Наукові дослідження Миколи Лихоліта охоплюють лазерне приладобудування, інформаційні системи, навігаційні технології, оптико-електронні комплекси та системи керування. У 1980 році він захистив кандидатську дисертацію, а у 2012 році здобув ступінь доктора технічних наук.
Важливою складовою його діяльності залишається поєднання науки, конструкторської роботи та виробництва. Робота на «Арсеналі» дала можливість брати участь не лише у створенні нових технічних рішень, а й у доведенні їх до практичного застосування та серійного виробництва.
Микола Іванович Лихоліт є членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю, пов’язаною з лазерним приладобудуванням та системами керування, а також членом Ради з космічних досліджень НАН України.
Його професійна діяльність відзначена Державною премією України в галузі науки і техніки (2008) та орденом «За заслуги» III ступеня (2013).
Понад чотири десятиліття професійного життя Миколи Івановича Лихоліта пов’язані з «Арсеналом» та розвитком спеціального приладобудування. Його біографія відображає один із важливих напрямів історії української промисловості — створення оптичних, лазерних та оптико-електронних технологій для ракетної, авіаційної і космічної техніки та поєднання наукових розробок із виробничою практикою.
Отправить ответ