30 травня 1961 року, відповідно до директиви Міністра оборони СРСР, на базі 200-ї ракетної бригади було сформовано 43-тю ракетну дивізію у складі 43-ї ракетної армії Ракетних військ стратегічного призначення Збройних сил СРСР. Ця дата стала ключовою в історії одного з найпотужніших стратегічних ракетних з’єднань, що мало значний вплив на розвиток ядерного стримування СРСР у період «холодної війни».
З нагоди 65-річчя від дня утворення дивізії важливо комплексно осмислити її становлення, бойовий шлях, трансформації структури та роль у стратегічних операціях глобального рівня.
Формування та становлення дивізії
Історія з’єднання бере початок у 1960 році, коли на підставі директиви Головнокомандувача РВСП від 4 червня 1960 року у період з 28 червня по 1 грудня була сформована 200-та ракетна бригада. Штаб бригади дислокувався у місті Ромни Сумської області.
Вже наступного року відбувся якісний перехід до рівня дивізійного з’єднання. 30 травня 1961 року 200-та ракетна бригада була перетворена у 43-тю ракетну дивізію. З цього моменту почалося формування повноцінної структури стратегічного ракетного угруповання з розгалуженою системою полків, стартових позицій і технічного забезпечення.
З’єднання увійшло до складу 43-ї ракетної армії РВСП Збройних сил СРСР, що визначило його місце у стратегічній ядерній тріаді держави.
Роль у стратегічних операціях та «карибська криза»
Однією з найважливіших сторінок історії дивізії стала її участь у подіях 1962 року, пов’язаних із розгортанням радянських ракет середньої дальності на Кубі.
У зв’язку з проведенням Генеральним штабом ЗС СРСР операції з розміщення на острові Куба ракет Р-12 і Р-14 на базі 43-ї ракетної дивізії було сформовано 51-шу ракетну дивізію, яка безпосередньо брала участь у стратегічній операції «Анадир». Передислокація включала п’ять ракетних полків, п’ять рухомих ремонтно-технічних баз та інші частини забезпечення.
Ця операція стала однією з наймасштабніших прихованих військово-стратегічних кампаній СРСР, що безпосередньо вплинула на глобальний баланс сил під час Карибської кризи.
Реструктуризація та відновлення бойової готовності
Після виведення частин на Кубу у вересні – жовтні 1962 року виникла необхідність термінового відновлення бойової готовності у місцях постійної дислокації.
У цей період 18-та ракетна дивізія, що підлягала розформуванню, 8 жовтня 1962 року була передислокована до Сумської області Української РСР: полки — в Охтирку, Лебедин і Глухів; управління дивізії та ртб — у Ромни
З метою маскування переміщення військ і дотримання режиму секретності частинам присвоювалися як реальні, так і умовні найменування підрозділів, що вибули на Кубу.
У жовтні 1962 року 18-та ракетна дивізія припинила існування. 10 жовтня 1962 року управлінню 43-ї ракетної дивізії були передані почесне найменування і бойові нагороди розформованої 18-ї ракетної дивізії, що забезпечило збереження її бойових традицій.
До 4 січня 1963 року 43-тя ракетна дивізія прийняла особовий склад 51-ї ракетної дивізії, яка повернулася з Куби.
Бойова підготовка та навчально-бойова діяльність
У 1963–1964 роках підрозділи дивізії провели на полігоні низку навчально-бойових пусків ракет Р-14 (SS-5), що дозволило відпрацювати повний цикл бойового застосування ракетних комплексів середньої дальності.
У 1967 році було здійснено ще шість навчально-бойових пусків ракет, що підтвердило високий рівень підготовки бойових розрахунків.
У липні 1969 року під час масштабних навчань під керівництвом Головнокомандувача РВСП дивізіон одного з ракетних полків виконав одночасний залповий пуск чотирма ракетами Р-12 (SS-4). Окрема стартова батарея здійснила повторний пуск ракети з тієї ж пускової установки, що свідчило про високий рівень технічної готовності.
Переозброєння та модернізація
З середини 1970-х років розпочався новий етап розвитку дивізії, пов’язаний із переходом на сучасні мобільні ракетні комплекси.
Після прийняття у 1976 році на озброєння РВСП ракетного комплексу РСД-10 «Піонер» (15Ж53), призначеного для заміни Р-12 і Р-14, у дивізії розпочалася масштабна підготовка до переозброєння.
У 1980 році стартувало практичне впровадження мобільних ґрунтових комплексів «Піонер». Протягом кількох років п’ять ракетних полків були повністю переозброєні та заступили на бойове чергування, що суттєво підвищило мобільність і бойові можливості з’єднання.
Склад дивізії у різні періоди
1962 рік
- 664-й ракетний полк (Охтирка) — Р-12
- 665-й ракетний полк (Лебедин) — Р-14
- 668-й ракетний полк (Глухів) — Р-14
- 309-й ракетний полк (Умань) — Р-12
1978 рік
- 664-й ракетний полк (Охтирка) — Р-12
- 665-й ракетний полк (Лебедин) — Р-14
- 668-й ракетний полк (Глухів) — Р-14
- 433-й ракетний полк (Гайсин) — Р-14
1989 рік
- 664-й ракетний полк, в/ч 34085 (Охтирка) — РСД-10 «Піонер»
- 665-й ракетний полк, в/ч 44073 (Лебедин) — РСД-10 «Піонер»
- 668-й ракетний полк, в/ч 54294 (Глухів) — РСД-10 «Піонер»
- 15-й ракетний полк, в/ч 03472 (Глухів) — РСД-10 «Піонер»
- 19-й ракетний полк, в/ч 08334 (Охтирка) — РСД-10 «Піонер»
Озброєння дивізії
- Р-12 (SS-4) — 1962–1984
- Р-14 (SS-5) — 1962–1983
- РСД-10 «Піонер» (SS-20) — 1980–1984
Командири дивізії
Збережено поіменний склад командування, який відображає зміну поколінь військових керівників та розвиток управлінської школи РВСП:
- полковник Глущенко А. І. (1960–1961)
- генерал-майор Стаценко І. Д. (1961–1962)
- генерал-майор Осипов В. М. (1962–1965)
- генерал-майор Махоткин М. М. (1965–1974)
- генерал-майор Топольцев В. Ф. (1974–1976)
- генерал-майор Білик В. Д. (1976–1979)
- генерал-майор Свірін А. О. (1979–1985)
- генерал-майор Герасимов В. П. (1985–1988)
- генерал-майор Чупріянов В. Л. (1988–1991)
- полковник Хіневич А. П. (1991–1992)
Командування та начальники служб 43 ракетної дивізії (м.Ромни, липень 1988 р.)
Роззброєння та завершення існування
Після підписання 8 грудня 1988 року між СРСР і США Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності розпочався процес поетапного виведення з бойового складу ракет РСД-10 «Піонер».
Першим було розформовано 15-й ракетний полк. У 1990–1991 роках частина підрозділів була переформована у ракетні полки РТ-2ПМ «Тополя» скороченого складу з подальшою підготовкою до переозброєння.
Після розпаду СРСР дивізія була передана до складу Збройних Сил України вже без ядерного озброєння. 31 грудня 1992 року 43-тю гвардійську ракетну дивізію було розформовано.
Пам’ять і спадщина
Попри розформування, традиції дивізії продовжили ветерани ракетних військ.
У 2009 році в місті Охтирка створено громадську організацію «Доблесть, Мужність та Честь Охтирщини», яку очолив останній командир 664-го ракетного полку підполковник Тріщенко Сергій Васильович.
У 2012 році створено Сумську обласну громадську організацію «Ветерани стратегічних ядерних сил» (голова — Воронов Олег Григорович).
65-річчя 43-ї гвардійської ракетної дивізії — це нагода оцінити масштаб внеску з’єднання у формування стратегічного ракетного щита держави, його участь у глобальних геополітичних процесах XX століття та значення для розвитку РВСП.
Історія дивізії є частиною великої епохи ракетно-ядерного протистояння, технічного прогресу та військово-інженерної думки, що визначали стратегічний баланс світу протягом десятиліть.
Прощання з Бойовим Прапором дивізії (м.Ромни, 5 жовтня 1992 р.)
Отправить ответ