15 серпня 2026 року виповнилося 125 років від дня народження Степана Петровича Хадеєва (1901–1977) — видатного організатора військової освіти і науки, генерал-лейтенанта, багаторічного начальника Харківського вищого авіаційно-інженерного військового училища.
Ця дата стала нагодою для побратимів, ветеранів та випускників училища вкотре вшанувати пам’ять людини, ім’я якої нерозривно пов’язане з історією військової освіти Харкова та становленням інженерних кадрів для Ракетних військ стратегічного призначення.
У день 125-річчя від дня народження Степана Хадеєва члени Громадської організації «Союз «Криловці» — полковники Л. Б. Макаров, Е. Е. Набока, А. Ф. Шоков — на чолі з головою організації підполковником Борисом Тихоновичем Бідним вшанували пам’ять видатного начальника училища.
Побратими поклали квіти до місця поховання Степана Петровича Хадеєва, віддаючи данину пошани його життєвому та професійному подвигу. Від імені випускників і викладачів ХВВКІУ вони висловили глибоку вдячність за внесок генерала у розвиток військової освіти, підготовку висококваліфікованих офіцерських кадрів та зміцнення обороноздатності держави.
Людина, яка створювала військову школу
Степан Петрович Хадеєв народився 15 серпня 1901 року. У 1920 році добровільно вступив до Червоної армії, з якою протягом наступних десятиліть пов’язав своє життя. За роки військової служби він пройшов шлях від військового комісара артилерійського дивізіону та викладача до керівника провідних військових навчальних закладів.
У листопаді 1942 року полковник Степан Хадеєв був призначений начальником Харківського військового авіаційно-технічного училища. З 1948 року навчальний заклад отримав статус Харківського вищого авіаційно-інженерного військового училища. На цій посаді Степан Петрович залишався до 1962 року — двадцять років, які стали одним із найважливіших періодів в історії навчального закладу.
Саме в цей час формувалися його кафедри, вдосконалювалася навчально-матеріальна база, розвивалася наукова та методична робота. Особливу увагу Хадеєв приділяв формуванню сильного професорсько-викладацького складу, залучаючи до роботи досвідчених педагогів, учених та випускників провідних військових академій.
Училище поступово перетворювалося на потужний центр підготовки військових інженерів. Його випускники надалі служили на відповідальних посадах у ВПС, Ракетних військах стратегічного призначення, ставали генералами, науковцями, викладачами військових академій та командирами ракетних частин і з’єднань. Серед відомих випускників був і льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу Юрій Миколайович Глазков.
У 1949 році Степану Хадеєву було присвоєно військове звання генерал-майора, а в 1958 році — генерал-лейтенанта. За заслуги у підготовці військових кадрів і розвитку військової науки він був нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора та орденом Трудового Червоного Прапора.
Важливим є й те, що створена за його керівництва система підготовки військових інженерів стала основою подальшого розвитку училища. Після Хадеєва навчальний заклад очолювали генерал-лейтенант Василь Тихонов (1962–1970), Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Степан Федотович Штанько (1970–1981), генерал-лейтенант Ігор Урлін та генерал-полковник Володимир Толубко.
Пам’ять про наступників і продовжувачів традицій
Під час пам’ятного заходу представники «Союзу «Криловці» також вшанували пам’ять Героя Радянського Союзу, генерал-лейтенанта Степана Федотовича Штанька, який очолював Харківське вище військове командно-інженерне училище у 1970–1981 роках.
Степан Штанько був фронтовиком, учасником Другої світової війни, Героєм Радянського Союзу, випускником Ростовського артилерійського училища, Військової академії імені Ф. Е. Дзержинського та Академії Генерального штабу. У 1970 році він очолив Харківське вище військове командно-інженерне училище, продовживши традицію підготовки висококваліфікованих офіцерських кадрів для Ракетних військ.
Таким чином, пам’ять про керівників училища — це не лише данина минулому. Це пам’ять про покоління військових педагогів, учених, командирів і випускників, які створювали та розвивали одну з найвідоміших військово-інженерних шкіл.
Пам’ять, яку зберігають випускники
Про 125-річчя від дня народження Степана Петровича Хадеєва згадували й у Київській організації ветеранів Ракетних та космічних військ. Для багатьох членів організації Харківське вище військове командно-інженерне училище є частиною власної біографії, військової долі та професійного становлення.
Голова Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ, випускник ХВВКІУ 1976 року полковник Олександр Наумов, зазначив:
«Пам’ять про таких людей, як генерал-лейтенант Степан Петрович Хадеєв, — це невід’ємна частина історії нашого училища і всіх його випускників. Ми пам’ятаємо не лише керівника, який упродовж двадцяти років розбудовував військову школу, а й людину, яка заклала фундамент професійної підготовки багатьох поколінь офіцерів. Сьогодні, коли ми згадуємо його 125-річчя, ми одночасно віддаємо шану всім викладачам, командирам і випускникам, які своїми знаннями, працею та службою примножували авторитет Харківського училища».
Для ветеранів ракетних і космічних військ історія ХВВКІУ — це історія не тільки навчального закладу. Це історія людей, які пов’язали своє життя з військовою інженерією, ракетною технікою, наукою та захистом держави.
У січні 2024 року у видавництві «Друкарик» вийшла книга «Генерал Степан Хадеєв», підготовлена В. І. Аблазовим, А. І. Кривошликом та Л. Б. Макаровим. У виданні зібрано документи, спогади та фотоматеріали про життя і діяльність генерала, його внесок у розвиток військової освіти та історію Харківського вищого авіаційно-інженерного військового училища.
Минуло 64 роки від завершення його керівництва училищем, але пам’ять про генерала продовжує жити серед тих, хто навчався, викладав і служив у стінах Харківського військово-інженерного училища.
125-річчя від дня народження Степана Петровича Хадеєва стало ще однією можливістю сказати слова вдячності людині, яка присвятила десятиліття військовій освіті, і згадати всіх, хто творив історію Харківської військово-інженерної школи.
Пам’ять про них — це частина історії українських ветеранів ракетних і космічних військ та важлива складова військово-патріотичної спадщини, яку необхідно зберігати для наступних поколінь.
Отправить ответ