Макаренко Борис Іванович (1934-2001) — український учений у галузі радіофізики та радіоелектроніки, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, полковник. Його наукова та організаторська діяльність була тісно пов’язана з розвитком військової освіти, ракетно-космічної галузі та створенням сучасних систем управління космічними апаратами.
***
Борис Іванович Макаренко народився 9 вересня 1934 в м. Бакал, Челябінської області.
Після закінчення із золотою медаллю Харківського вищого військового авіаційно-інженерного училища у 1958 році Бориса Макаренка залишили в навчальному закладі для подальшої служби. Саме тут розпочалася його багаторічна педагогічна і наукова діяльність. Училище згодом було реорганізоване у Харківське вище військове командно-інженерне училище Ракетних військ імені Маршала Радянського Союзу М. І. Крилова — один із провідних центрів підготовки офіцерських кадрів для Ракетних військ стратегічного призначення.
Упродовж тридцяти років служби у військовому навчальному закладі Борис Іванович пройшов шлях від викладача до начальника однієї з провідних кафедр. У 1968–1969 роках він був заступником начальника кафедри № 32, а з 1969 по 1988 рік очолював її. Під його керівництвом активно розвивалися навчальний процес і наукові дослідження, працювали дві науково-дослідні лабораторії, здійснювалася підготовка науково-педагогічних кадрів для військової освіти та оборонної промисловості.
Основними напрямами його наукових досліджень стали теорія та техніка прецизійної стабілізації і синтезу частоти, радіоелектроніка міліметрового та субміліметрового діапазонів хвиль, створення спеціальних радіоелектронних систем для ракетно-космічної техніки. Борис Макаренко був одним із фахівців, які брали участь у формуванні в СРСР нового науково-технічного напряму «Системи Єдиного часу», що мав важливе значення для високоточного управління складними технічними комплексами.
У 1974 році йому було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а наступного року — вчене звання професора. У 1984 році Борису Макаренку присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки Української РСР».
Новий етап його діяльності розпочався у 1988 році, коли він був призначений заступником директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірювань у Харкові. Одночасно він став головним конструктором робіт зі створення спеціальної радіоелектронної техніки, а в 1988–1997 роках очолював розроблення наземного автоматизованого комплексу управління космічними апаратами Міністерства оборони України. Під його керівництвом виконувалися також роботи зі створення сучасної медичної апаратури та спеціальних вимірювальних систем.
Після проголошення незалежності України Борис Іванович активно долучився до реалізації державних науково-технічних програм. Він був учасником розроблення Національної космічної програми України, програм розвитку навігаційних систем, систем єдиного часу та державних еталонів частоти. Особливе місце у його діяльності посідала участь у створенні наземної інфраструктури для управління першим національним космічним апаратом України «Січ-1». За вагомий внесок у забезпечення цього проєкту в 1996 році Борис Макаренко став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.
Він користувався заслуженим авторитетом у науковому середовищі. Був віцепрезидентом Академії наук прикладної радіоелектроніки, дійсним членом Академії космонавтики імені К. Е. Ціолковського, очолював комісію «А» Українського комітету Міжнародної спілки радіонауки (URSI), входив до складу редакційних колегій наукових журналів та організаційних комітетів міжнародних конференцій.
Значну увагу Борис Іванович приділяв підготовці молодих учених. Під його науковим керівництвом було захищено тридцять кандидатських і п’ять докторських дисертацій. Він очолював спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій, сприяв формуванню нових наукових колективів і розвитку інженерної школи у сфері радіоелектроніки.
Науковий доробок Бориса Макаренка налічує понад 420 наукових праць, серед яких два підручники, чотири монографії та 43 авторські свідоцтва на винаходи. Його розробки знайшли практичне застосування у військовій, космічній, вимірювальній та медичній техніці.
За багаторічну службу та вагомий внесок у розвиток науки і оборонно-промислового комплексу він був нагороджений орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» та тринадцятьма медалями.
Борис Іванович Макаренко пішов із життя 13 жовтня 2001 року. Його ім’я займає помітне місце в історії Харківської наукової школи радіоелектроніки, розвитку військової освіти та становлення української космічної галузі. Для багатьох поколінь офіцерів, інженерів і науковців він залишився талановитим ученим, вимогливим педагогом і одним із фундаторів сучасних систем управління космічними апаратами незалежної України.
Светлая память Учителю.