Черниш Віктор Петрович

Черниш Віктор Петрович (1954-2025) – ветеран РВСП, заступник командира ракетного полку, голова Хмельницької обласної громадської організації «Ветерани 19-ї ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення і 19-ї ракетної бригади Збройних сил України», підполковник.

***

Віктор Петрович Черниш народився і 1954 році на Хмельниччині. З 1972 по 1976 роки навчався на військово-політичному факультеті Ростовського вищого командно-інженерного училища імені головного маршала артилерії М. І. Недєліна.

Службу розпочав на Далекому Сході в одному з ракетних полків, що був озброєний МБР УР-100 типу ОС (одиночний старт).

Через п’ять років служби переведений в Хмельницьку область до 19-ої ракетної дивізії.

До Хмельницького із Забайкалля приїхав на посаду заступника командира групи з політичної частини. Пройшов перенавчання, потім перепідготовку на Байконурі на новий ракетний комплекс.

Під час військової служби близько 15 років ніс бойове чергуванні першим номером розрахунку на підземному пункті управління полку.

Останнє місце служби – заступник командира 430-го ракетного полку з виховної роботи. На озброєнні полку були міжконтинентальні балістичні ракети УР-100Н УТТХ (15А35).

Закінчив службу в РВСП 1 серпня 1997 року в званні підполковника після ліквідації 430-го ракетного полку.

Після закінчення служби активно займався громадською роботою. Очолював Хмельницьку обласну громадську організацію «Ветерани 19-ї ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення і 19-ї ракетної бригади Збройних сил України».

Пішов з життя в 2025 році

Пам’ять про Віктора Петровича завжди буде в наших серцях.

1 Comment

  1. На жаль—Віктора Петровича уже з нами немає…
    Цю трагічну звістку з сумом прийняли його знайомі тут у нас, у Високій Печі…
    Віктор Петрович був першим представником ветеранських організацій, з якими нині співпрацює місцевий музей «Барви стратегічного Полісся». Він же вніс свою частку в формуванні, спочатку невеличкої експозиції, а потім великого експозиційного залу «Наш ракетний гарнізон». Кілька разів підполковник Черниш побував у наших краях, залишивши добрі згадки про себе. На жаль—важкий недуг забрав від нас хорошу, чуйну людину…
    Сумуємо… пам’ятаємо…

Отправить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.


*