3 жовтня 1949 р. в м.Дергачі Харківської області народився Верещак Олександр Петрович (1949-2018) — український науковець, фахівець у галузі радіотехніки, директор Науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірювань (м.Харків).
Олександр Верещак в 1972 р. закінчив Харківський інститут радіоелектроніки за спеціальністю «Автоматика та телемеханіка» та в 1993 р. Академію народного господарства за спеціальністю «Управління бізнесом» (1993).
Протягом 1966—1981 років працював на виробництві — на Харківському приладобудівному заводі ім. Т.Г.Шевченка. Пройшов шлях від інженера до начальника виробництва.
З 1981 року працював у харківському НДІ радіотехнічних вимірювань, обіймав посади заступника головного інженера, головного інженера. Від 1997 року — директор НДІ радіотехнічних вимірювань, голова правління.
За його керівництва вирішувались питання оборонного комплексу. Зокрема, радіотехнічні прилади, спроектовані і виготовлені працівниками інституту, використовувалися на космічних станціях «Салют» і «Мир», на ракеті-носієві «Енергія».
Брав участь в освоєнні виробництва систем керування ракетних комплексів УР-100Н, УР-100НУ, апаратури для космічних апаратів і станцій, у розробці та підготовці до експлуатації систем траєкторних вимірювань «Вега».
Очолював розробку і супроводження експлуатації бортових і наземних технічних засобів КА «Січ», «Січ-1М», «Січ-2», наземної мережі станцій Системи координатно-часового та навігаційного забезпечення України, виробництво апаратури для підприємств паливно-енергетичного комплексу та медичної діагностичної техніки на основі використання космічних технологій.
Зумів налагодити в НДІ виготовлення сучасних діагностичних і терапевтичних засобів.
Серед наукових зацікавлень Олександра Верещака створення систем керування нафтопереробними установками та сенсорної апаратури для потреб паливно-енергетичного комплексу, а також запровадження супутникових навігаційних технологій у господарство України.
Серед робіт — «Застосування апаратури супутникової навігації та орієнтації в контурі управління з рухомими об’єктами» (1997), «Сучасні технології на залізничному транспорті» (2000), «Сон, його розлади та електролікування» (2004).
Серед патентів «Спосіб імітації сеансу навігаційних вимірювань супутникових радіонавігаційних систем» (2004, в співавторстві), «Спосіб визначення параметрів руху користувача за сигналами супутникових радіонавігаційних систем» (2010, в співавторстві)
Кандидат технічних наук (1991), доктор технічних наук (2010-ті), професор (2005). Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (1996), нагороджений орденами «За заслуги» 3-го (2001), 2-го (2005) та 1-го (2009) ступенів, заслужений машинобудівник України (1995).
Пішов з життя 1 жовтня 2018 року.
Отправить ответ