Історія ракетної техніки не тільки героїчна і велична, але й трагічна. Найбільша в історії радянської ракетної техніки трагедія сталася 24 жовтня 1960 року під час підготовки до запуску нової міжконтинентальної бойової ракети (МБР) Р-16 конструкції М.К.Янгеля.
За 30 хвилин до старту на площадці 41 Байконура сталася пожежа і вибух ракети. У вогні загинуло 57 військовослужбовців і 17 цивільних фахівців з Дніпропетровська, Харкова, Києва. Ще 18 померли від ран у лікарнях і госпіталях. Загинув і перший головнокомандувач ракетних військ стратегічного призначення СРСР маршал М.І.Недєлін. Міг загинути і головний конструктор ракети М.К. Янгель, але він за кілька хвилин до пожежі пішов з площадки покурити.
Катастрофа одразу ж була засекречена. Документи оприлюднили лише 1995 року. З висновків державної комісії випливає, що трагедія 24 жовтня 1960 року багато в чому сталася через те, що у зв’язку з ускладненням військово-політичної обстановки час на створення балістичної ракети Р-16 був різко скорочений.
Рівно через 3 роки – 24 жовтня 1963 року на площадці 70 Байконура в шахтній пусковій установці після комплексних випробувань ракети Р-9А конструкції С.П. Корольова, пов’язаних із заправленням ракети рідким киснем, виникла пожежа, у якій загинуло 8 людей.
«Правда про ці трагедії при випробуваннях ракет довгий час замовчувалася», — наголошує головний спеціаліст космічного центру «Південний» Олег Урусов. Лише 1999 року військова рада Ракетних військ стратегічного призначення прийняла клопотання про нагородження орденами мужності (посмертно) 99 осіб, які брали участь у випробуваннях.
З того часу 24 жовтня на космодромі «Байконур» офіційно відзначається як День пам’яті загиблих ракетників.
«Задовго до офіційного визнання трагедії на старті, випробувачі космодрому самі відзначали цей день, якого не було в жодному календарі», — нагадують ветерани космодрому. У цей день ось уже півстоліття ніколи не проводяться запуски ракет і припиняються всі роботи на стартових майданчиках та монтажних корпусах.
В 1990 році з ініціативи співробітників Державного конструкторського бюро «Південне» та виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» на місці аварії було встановлено гранітний камінь-обеліск. Привезли його літаком із міста Дніпропетровська.
У 1991 році частина літер та квітка на обеліску були зірвані вандалами. Після цього було додатково виготовлено невелику переносну гранітну плиту зі стилізованим бронзовим тюльпаном, яка встановлювалася на 41-му майданчику в дні проведення пам’ятних заходів з 1992 року.
1997 року з ініціативи ветеранів космодрому Байконур було зведено Меморіал загиблим випробувачам на майданчику №41.
24 жовтня 1998 року у присутності родичів та близьких загиблих випробувачів, представників підприємств космічної промисловості та творців меморіалу, при урочистій побудові військ гарнізону Начальник космодрому, генерал-лейтенант Л.Т. Баранов відкрив Меморіал та запалив вічний вогонь.
Меморіал на місці аварії на космодромі «Байконур»
Пам’ятник ракетникам, які загинули під час вибуху ракети Р-9А 24 жовтня 1963 року
Трагічні випадки під час випробувань ракетно-космічної техніки траплялися і на космодромі Плесецьк.
На першій пусковій установці майданчика 132 космодрому Плесецьк 26 червня 1973 року під час підготовки до зливу компонентів ракетного палива з ракети-носія «Космос-3М» стався вибух ракети, внаслідок якого семеро людей загинули на стартовому комплексі, двоє від отриманих опіків померли в лікарні. Загиблих було поховано у місті Мирному у братській могилі.
Ще одна трагедія трапилася на космодромі Плесецьк 18 березня 1980 року під час підготовки до запуску ракети-носія «Восток-2М».
За 2 години 15 хвилин до запланованого запуску стався вибух. За свідченнями більшості очевидців, перший спалах стався в районі третього ступеня (блок Е ракети). Через кілька секунд стався вибух нижче за нульову позначку і почалася велика пожежа. Під час пожежі сталося ще 3-4 вибухи.
На той момент у безпосередній близькості від ракети перебувала 141 людина. У пожежі 45 людей загинули на місці, троє померли в госпіталі від ран, 42 особи отримали опіки різного ступеню важкості.
Завдяки мужності та відвагі учасників рятувальної операції більшість людей все ж таки вдалося вивести в безпечне місце. Один із рятувальників загинув. Ще до повної ліквідації пожежі протягом трьох днів вівся пошук і витягувалися тіла загиблих.
Загиблих було поховано у Мирному. Наразі на цьому місці встановлено Меморіал загиблим воїнам під час випробувань ракетно-космічної техніки.
Урядова комісія після розгляду багатьох версій причин катастрофи зробила висновок, що вибух стався «внаслідок несанкціонованих дій одного із номерів бойового розрахунку». Понад 15 років пройшло – і на основі додаткового розслідування бойовий розрахунок космодрому був реабілітований – причиною катастрофи було визнано застосування каталітично активних матеріалів при виготовлення фільтрів перекису водню.
Меморіал загиблим під час невдалих запусків із космодрому «Плесецьк»
Історія створення ракетної техніки має безліч прикладів героїзму та мужності під час випробування ракетних комплексів, які нерідко призводили до трагедії.
Трагедии, которые произошли на космодромах Байконур, Плесецк и других, были следствием ряда ошибок, просчетов и технических недостатков, повлекших такие человеческие жертвы. Всю правду об этом мы узнали только через многие годы. Но память об этих событиях, о воинах-ракетчиках, представителях промышленности и науки, выполнивших свой долг до конца, не должна быть забыта. Мы помним!
Борис Ефимович Панков мой сослуживец выжил в марте 1980 года но сильно обгорел.Приехал в Киев и успешно служил в военной приемке на Киевском радиозаводе.Сильный и скромный Герой и покоритель Космоса.Боря помним и преклоняемся.
С моим другом и однокурсником Сергеем Зиновьевичем Файнбергом(Власовым) вместе учились на одном курсе в ХВКИУ и вместе приехали на полигон.Сережа в тот день был в боевом расчете на старте а мы на соседней площадке.Сергей остался живым. Все детали катастрофы очень глубоко врезались в его память.Через несколько лет он уволился и сначала вернулся в родной Харьков а затем переехал в США. Было бы здорово если бы ты нашелся.Вместе послушаем как это было в общежитии твои любимые токатты Баха.
Сьогодні, 24 жовтня свято вшановують пам‘ять загиблих ракетників ветерани і родичі загиблих під час випробувань складноі космічноі техніки. Та пам‘ять про них зберігається в наших серцях. Історична пам‘ять про ті часи, коли створювались могутні міжконтинентальні ракети, про героічну і трагічну історію загиблих ракетників- випробувачів завжди буде жити в наших серцях і серцях наших нащадків. Нехай велика шана і повага допомагають прийдешнім поколінням долати всі труднощі та дарують всім мир і спокій!
Когда я пришел ,в 1976 году, на «Арсенал» еще на заводе работали участники тех событий на Байконуре 1960 года. Не смотря на ореол таинственности,причина катастрофы и ее последствия были известны до самых мелочей.В системе управления была лишняя,паразитная «цепочка»,при выполнении одной из операций которой открылись клапаны второй ступени и запустили ее двигатель. Огненная струя прожгла бак с горючим первой ступени,что и привело к взрыву.
Была ли это трагедия связана с спешкой запуска новой ракеты к годовщине Октября -неизвестно,но работы на заправленной ракете в принципе запрещались.
Арсенальцы всегда помнили и помнят тех кто отдал жизнь ради освоения космоса,развития ракетной техники.
Светлая память о всех выполнивших свой долг.
Память о воинах-ракетчиках, представителях промышленности, обслуживающем персонале, инженерах, погибших при испытаниях и эксплуатации техники, должны всегда оставаться в нашей памяти. Это плата за прогресс, которым пользуется сейчас человечество.
Светлая Память Покорителям Космоса.