Ракети-пам’ятки

В залах та на відкритих майданчиках музеїв космонавтики можна знайти справжні ракети, ракети-пам’ятки, які відкривають нам дуже цікаву та маловідому сторінку історії створення ракетно-космічної техніки. Познайомимося з деякими з них.

Дніпро (до 2016 року Дніпропетровськ) – одне з найбільших міст в Україні, з багатою історією та культурою. Але за роки незалежності нашої держави воно заробило собі ще один титул космічної столиці України. Тут розташовані флагмани ракетобудування Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» та Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», продукція яких відома в усьому світі.

Парк ракет Дніпрі

У 2013 році в Дніпрі було відкрито парк ракет, де встановлені одні з найвідоміших виробів дніпропетровських ракетників.

Ракета Р-11 (8К11) зі стартовою масою 5,34т і дальністю польоту 270 км. Це перша ракета, яка стала серійно виготовлятись на заводі «Почтова скринька-586» (нині Південмаш). Ракета Р-11 була розроблена в ОКБ-1 С.П. Корольова. Перший успішний пуск відбувся 21 травня 1953р., а на озброєння ракета була прийнята в 1957 році. [3] Перші модифікації мали дальність 270 кілометрів і дуже невисоку точність: ймовірне кругове відхилення становило 3 км. Головна відмінність Р-11 (та її модифікацій) від ранніх ракет (Р-1 і Р-2) – несучі баки пального та окислювача, завдяки використанню яких вдалося значно зменшити загальну вагу сухого виробу. Ракета мала фугасну бойову частину, що не відокремлювалася в польоті. На Р-11 застосовувалася витіснювальна система подачі палива. На відміну від класичної схеми Р-1, окремого відсіку приладів для розміщення апаратури системи управління не мала, частина апаратури розміщувалася в міжбаковому просторі (між баками пального та окислювача), частина в хвостовому відсіку.

Як компоненти ракетного палива на Р-11 використовувалося основне пальне Т-1 на основі гасу та окислювач АК-20, в якому 80% становила азотна кислота. В якості пускового пального використовувалося ТГ-02 «Самін», що самозаймається при контакті з окислювачем.

Пуск ракети здійснювався зі стартового столу, що встановлюється на ґрунт. Підйом ракети у вертикальне положення виконувався за допомогою настановного лафета, на який попередньо перевантажувалася ракета з візка.

РТ-20, «Залізна діва» зі стартовою масою 25т – радянська міжконтинентальна балістична ракета у складі рухомого ракетного комплексу наземного базування. Це перша радянська мобільна міжконтинентальна балістична ракета. На озброєння не прийнята. Але в якості ракетного комплексу брала участь у параді на Червоній площі. Ідея, реалізована в цій ракеті, повністю втілилася у життя при створенні бойового залізничного ракетного комплексу «Молодець» (SS-24 Scalpel).

Ракета-носій (РН) «Циклон-3» (11К68) є триступеневою ракетою легкого класу для запуску космічних апаратів різного призначення на низькі та середні кругові й еліптичні навколоземні орбіти. За допомогою неї на приполярні орбіти виводилися космічні апарати для дослідження природних ресурсів Землі, погодних явищ, активності Сонця, а також картографічні супутники та космічні апарати.

Розробка ракети-носія «Циклон-3» (11К68) розпочиналася під керівництвом Михайла Янгеля в 1966—1967 рр., на базі існуючої двоступінчастої міжконтинентальної балістичної Р-36. Під час створення ракетно-космічного комплексу «Циклон» було впроваджено нові підходи до організації робіт із підготовки до запуску РН. Рівень автоматизації за циклом передстартової підготовки та пуску становить 100%, а загалом із робіт на комплексі – не менше 80%.

Перший пуск ракети космічного призначення «Циклон-3» на космодромі «Плесецьк» відбувся 24 червня 1977 року. 30 січня 2009 року здійснено останній запуск ракети «Циклон-3».

Південмаш

На території Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» є ракета-пам’ятка МР УР-100 – це радянська рідинна, двоступінчаста міжконтинентальна балістична ракета, яка входила до складу стратегічного комплексу шахтного базування. Для ракети МР УР-100 однією з перших у СРСР була практично реалізована «мінометна» схема старту. Розробка – Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля», виготовлення – Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова».

КБ «Південне»

Далі прямуємо на територію Конструкторського бюро «Південне» імені М.К. Янгеля, де знаходяться дві ракети-пам’ятки Р-12 та Р-36М.

Ракета Р-12 – перша самостійна розробка дніпропетровських ракетників, балістична ракета середньої дальності, головний конструктор – Михайло Янгель, стартова маса – 41,9т, дальність польоту – 2080 км.

Ракета Р-12 призначалася для перенесення термоядерної бойової частини масою близько 1600 кг і потужністю від 1 до 2 мегатонн на відстань до 2 тис. км. Було також розроблено модифікацію, призначену для встановлення в захищених шахтних пускових установках. У жовтні

1962 р. партія ракет Р-12 була розміщена на Кубі, що спричинило Карибську кризу, яка поставила світ на межу ядерної війни.

Ракета Р-36М зі стартовою масою 211,4т (SS-18 Mod. Satan) – стратегічний ракетний комплекс третього покоління з важкою двоступінчастою рідинною ампулізованою міжконтинентальною балістичною ракетою для розміщення в шахтній пусковій установці підвищеної захищеності.

Модифікований ракетний комплекс Р-36М2 (SS-18 Mod. Satan) належить до четвертого покоління. Створювався кооперацією промисловості під керівництвом КБ «Південне» (головні конструктори Михайло Янгель та Володимир Уткін, головний конструктор системи управління – Володимир Уралов).

Цей ракетний комплекс із багатоцільовою міжконтинентальною балістичною ракетою важкого класу призначений для ураження всіх видів цілей, захищених сучасними засобами протиракетної оборони, в будь-яких умовах бойового застосування, у тому числі при багаторазовому ядерному впливі по позиційному району. Його застосування до- зволяє реалізувати стратегію гарантованого удару у відповідь.

Павлоградський механічний завод (ПМЗ)

ПМЗ – Державне підприємство машинобудівної промисловості України, яке спеціалізується на виготовленні твердопаливних двигунів та їх елементів, тролейбусів, зернозбиральних комбайнів, вузлів трак- торів та літаків. Входить до структури Державного космічного агентства України, як філія Південного машинобудівного заводу.

Тут ми знайдемо ракету РТ-23 (SS−24 Mod.1 Scalpel), стартова маса – 104т, дальність –11000 км. Це бойовий залізничний ракетний комплекс «Молодець» – тип стратегічних ракетних комплексів рухомого залізничного базування являє собою спеціально сконструйований залізничний потяг, у вагонах якого розміщуються стратегічні ракети, а також командні пункти, технологічні та технічні системи, засоби охорони, особовий склад, що забезпечує експлуатацію комплексу та системи його життєзабезпечення. «Молодець» стояв на бойовому чергуванні в ракетних військах стратегічного призначення у період з 1987 по 1994 рік у кількості 12 одиниць. Потім (до 2007 року) усі комплекси було демонтовано та знищено, за винятком двох, переданих до музеїв.

Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова (м. Житомир)

На відкритому майданчику Національного музею космонавтики ім. С.П. Корольова, що знаходиться у місті Житомир, розташовані дві ракети.

Одна з них це Р-12, перша самостійна розробка дніпропетровських ракетників та ракета Р-5, рідинна одноступінчаста балістична ракета середньої дальності наземного базування, головний розробник – ОКБ-1. Прийнята на озброєння у 1955 році.

Музей Ракетних військ стратегічного призначення (м. Первомайськ)

Неподалік від Первомайська, на кордоні Миколаївської та Кіровоградської областей, розташований Музей Ракетних військ стратегічного призначення – один із унікальних військових музеїв, заснований у 2000 році, як філія Центрального музею Збройних Сил України, – нині Національного військово-історичного музею України. Музей є унікальним в Європі.

Експозиція музею відображає історію ракетних військ стратегічного призначення СРСР. Підземний командний пункт і одна з ракетних шахт представлені в своєму первісному вигляді. Крім того, в музеї представлені техніка та засоби, які використовували при обслуговуванні ракетних комплексів, ракетні двигуни та системи космічного зв’язку. Музей включає в себе майже 3000 об’єктів, число яких постійно зростає та диверсифікує.

Звісно, ми тут знайдемо ракети-пам’ятки дніпропетровських ракетників. Це Р-12 та Р-36М, про них ми вже згадували. Р-36М, так звана «Сатана», найстрашніше озброєння, найбільш могутня ракета важкого класу. На всіх етапах експлуатації ракета знаходиться в транспортно- пусковому контейнері, пуск здійснюється з шахтної пускової установки, що забезпечує незалежність від погодних умов. Саме завдяки характеристикам ракети на її базі у 1999 році була створена високоефективна ракета-носій легкого класу «Дніпро» зі стартовою масою 211т для запусків космічних апаратів. Ракета-носій «Дніпро» здатна вивести на орбіту висотою 300–900 км космічний апарат або групу супутників різного призначення стартовою масою до 3,7т. Всього з 1999 по 2015 рік було здійснено 22 успішні пуски РН «Дніпро». Самий унікальний відбувся 19 червня 2014 року. Тоді, у рамках програми «Дніпро», з пускової бази «Ясний» конверсійна ракета-носій «Дніпро» вивела на орбіту 33 космічних апарати сімнадцяти країн-замовників: Іспанія, Казахстан, Італія, Канада, Нідерланди, Японія, Саудівська Аравія, США та ін. Це світовий рекорд. Під час цього пуску на навколоземну орбіту було виведено також українського наносупутника «PolyITAN-1», виготовленого фахівцями та студентами НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Байконур (Казахстан)

Байконур – відомий у всьому світі космодром, розташований у Казахстані. Тут також ми знайдемо ракету-пам’ятку дніпропетровських ракетників. Це ракета Р-16, перша двоступінчата міжконтинентальна балістична ракета на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування, стартова маса – 141,2т, дальність польоту – 13000 км.

Дуже трагічна історія створення цієї ракети. Перший пуск ракети було призначено на жовтень 1960 року. 24 жовтня 1960 року на головному ракетному полігоні СРСР НІІП-5 (Казахстан, станція Тюра-Там, з 1961 року – космодром Байконур) при підготовці до запуску першої бойової міжконтинентальної ракети Р-16 сталася катастрофа з людськими жертвами. [4] Це одна з самих драматичних сторінок в історії ракетобудування СРСР. Цей день увійшов до історії, як «чорний день» Байконура. Рівно через три роки день в день, 24 жовтня 1963 року при випробуваннях новітньої ракети С.Корольова Р-9А (конкурент Р-16) загинуло вісім випробувачів.

Катастрофа, що сталася у жовтні 1960 року, стала важким ударом для всіх розробників, суміжників та випробувачів ракети Р-16. Подолавши шок перших днів після катастрофи, КБ Янгеля зробило все, щоб не допустити подібного в подальшому. Так, 2 лютого 1961 року відбувся перший пуск ракети Р-16, потім був другий, третій… десятий. Ще до повного закінчення літніх випробувань на бойове чергування стали перші ракетні полки, оснащені ракетами Р-16. Цей янгелівський ракетний комплекс став першим масовим комплексом ракетних військ стратегічного призначення.

Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова (м. Дніпро)

А ми повертаємось до Дніпра. Тут, у 1996 році, було відкрито Національний центр аерокосмічної освіти молоді, на базі якого працює навчально-виставковий комплекс – унікальний зразок пропаганди історії й досягнень ракетно-космічної галузі України. На відкритому майданчику виставкового комплексу представлені справжні бойові ракети та мирні ракети-носії, головні блоки та ракетні двигуни. Зокрема, «Залізна діва» (РТ-20), контейнер та ракета МР УР-100 УТТХ (15А16) та РН «Космос» (11К63) на базі Р-12 (8К63).

Pакета-носій «Космос» – перший PH, створений КБ «Південне» шляхом встановлення на одноступінчасту бойову ракету Р-12 (8К63) додаткового ступеня. Pакета-носій «Космос» відноситься до PH легкого класу та призначалася для виведення малих штучних супутників Землі, переважно військового призначення на низькі навколоземні орбіти. Всього за період із 1962 по 1977рр. було здійснено 165 таких пусків.

Велична картина старту ракети з шахтної установки або з платформи в океані… Спираючись на вогняний стовп, вона так легко набирає висоту, що складається враження простоти. Але ця простота оманлива. За нею прихована напружена праця проектантів, балістиків, прочністів, аеродинаміків, конструкторів, технологів, виробничників та випробувачів, спільними зусиллями яких створюється диво під назвою ракета. Можливо, диво – не найточніше слово, яким можна охарактеризувати одне із найскладніших творінь рук людських. І все ж старт, що вражає нашу уяву, не головне диво ракетобудування, а лише одна з його граней. Інші залишаються «за кадром», як і тисячі фахівців, роки роботи яких, реалізуються в передстартові секунди. Тому особливе місце у навчально-виставковому комплексі займають експозиції, присвячені Михайлу Янгелю, Олександру Макарову, Володимиру Уткіну, Станіславу Конюхову, Василю Буднику та іншим видатним особистостям, професійна діяльність яких пов’язана з вітчизняним ракетобудуванням.

Ми повинні про це знати, ми повинні про це пам’ятати, ми по- винні пишатися тим, що наші видатні співвітчизники зробили неоціненний внесок у становлення та розвиток всесвітньої ракетно-космічної техніки.

Література

1. Гончар А.С. Зорянi часи ракетноi техники. Спогади. — X.: Факт, 2008. — 400 с: iл. — Текст: рос.

2. Конюхов С.Н. Ракеты и космические аппараты Конструкторско- го бюро «Южное» / С. Н. Конюхов, Мащенко, Паппо-Корыстин … [и др.]. — Д. : ГКБ «Южное» им. М. К. Янгеля, 2000. — 239 с.

3. Постников А. Г., Титов А. А. Первая оперативно-тактическая ракета Сухопутных войск: история создания и принятия на вооружение. // Военно-исторический журнал. — 2021. — № 11. — С.54—63.

4. Федоренко И.В. Уроки байконурской трагедии (к 50-летию ка- тастрофы) / И.В. Федоренко // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія Історія і філософія науки і техніки. – 2011. – № 19. – С. 76 – 85.

5. Федоренко И.В. Ракетостроители Украины / И.В. Федоренко; под ред. Ф.П. Санина. – Д. : Инновация, 2008. – 407 с

І.В. Федоренко, Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова (м. Дніпро)

Джерело: Матеріали XVII наукових читань «Дніпровська орбіта – 2023»