Валентин Іванович Попов (народився 20 липня 1937 року) — хабілітований доктор фізики (Dr. habil. phys.), професор Ризького технічного університету, відомий учений у галузі радіофізики та магнітної гідродинаміки, а також професійний музикант — співак (лірико-драматичний тенор).
Валентин Іванович народився в місті Умань Київської області Української РСР (нині — Черкаська область України) у сім’ї військовослужбовця. У 1952 році закінчив Дніпропетровську спеціальну школу Військово-повітряних сил.
В Днепропетровской специальной школе ВВС. 1955 г.
Закінчивши у 1960 році Харківське вище авіаційне інженерне військове училище (майбутнє Харківське вище військове командно-інженерне училище Ракетних військ), Валентин Попов мав усі підстави пов’язати своє життя з військовою службою. Проте історичні обставини внесли свої корективи. Масштабна реформа та скорочення Збройних сил СРСР позбавили багатьох молодих офіцерів можливості продовжити службу. Уже в 1961 році Валентин Попов був звільнений у запас. Саме ця подія стала поворотною у його долі: замість військової кар’єри він присвятив себе науці, освіті та інженерній творчості, переїхавши до Риги, де згодом сформувався як відомий учений і педагог.
Працював у Спеціальному конструкторському бюро заводу ВЕФ, а згодом очолив лабораторію авіаційної автоматики радіотехнічного факультету Ризького інституту інженерів цивільного повітряного флоту (згодом — Ризький інститут інженерів цивільної авіації).
У 1962 році вступив до Латвійської державної консерваторії імені Язепса Вітолса (нині — Латвійська музична академія) до класу професора Олександра Вілюманіса. Одночасно з навчанням викладав фізику. У 1965 році взяв академічну відпустку, а в 1966 році за власним бажанням припинив навчання після трьох курсів вокального відділення. На той час у його репертуарі було понад 30 оперних арій, близько 300 пісень і романсів.
Студент Латвийской консерватории. 1964 г.
У 1967 році Валентин Попов вступив до аспірантури Ризького інституту інженерів цивільної авіації. Його науковим керівником став академік Латвійської академії наук І. М. Кірко. Наукові дослідження проводив в Інституті фізики Латвійської академії наук, Латвійському державному університеті та Ризькому інституті інженерів цивільної авіації.
У 1970 році успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження силового впливу електромагнітного поля на гетерогенні середовища», здобувши науковий ступінь кандидата технічних наук. Працюючи старшим викладачем кафедри радіоприймальних і радіопередавальних пристроїв, продовжував дослідження у галузі математичної фізики та магнітної гідродинаміки.
На защите кандидатской диссертации
У 1980 році був обраний доцентом кафедри автоматичного електрозв’язку Львівського політехнічного інституту, де працював до 1983 року. Згодом через сімейні обставини повернувся до Риги, де продовжив наукову діяльність у Ризькому науково-дослідному інституті радіоізотопного приладобудування — спочатку на посаді старшого наукового співробітника, а потім начальника відділу. У цьому інституті працював з 1983 по 1989 рік.
У 1987 році захистив докторську дисертацію «Магнітна гідродинаміка гетерогенних середовищ у невагомості» в Інституті теплофізики Сибірського відділення Академії наук СРСР, здобувши науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1992 році після нострифікації наукових ступенів у Латвії йому було присвоєно ступінь хабілітованого доктора фізики (Dr. habil. phys.).
У 1988–1991 роках Валентин Попов був директором, завідувачем кафедри та професором Ризької філії Калінінградського рибного інституту й Калінінградського вищого інженерного морського училища. За дорученням Ради Міністрів Латвійської РСР він безпосередньо брав участь у створенні денного відділення майбутньої Латвійської морської академії.
З 1992 року Валентин Іванович — професор Інституту залізничного транспорту Ризького технічного університету. У 1998 році під його керівництвом було створено напрям «Системи зв’язку та інформаційні системи на транспорті». Було розроблено й акредитовано освітні програми, за якими у 1997–2003 роках підготовлено десятки бакалаврів, магістрів і докторантів.
У 2006 році професор Попов організував постійно діючий науковий семінар «Поширення радіохвиль у неоднорідних середовищах», який став авторитетним майданчиком для обговорення сучасних наукових досліджень.
Валентин Іванович є автором понад 140 наукових статей, 5 монографій, 34 навчальних курсів і навчальних посібників латиською, українською, російською та англійською мовами більш ніж із чотирнадцяти спеціальностей.
Він був членом Оптичного товариства Америки (Optical Society of America), працював у спеціалізованих учених радах із захисту докторських дисертацій Інституту фізики Академії наук Латвії, входив до складу вчених рад факультетів Ризького технічного університету, редакційних колегій наукових журналів та організаційних комітетів міжнародних конференцій.
За запрошенням організаторів міжнародних наукових форумів очолював секції з фізики рідин на конференціях Центру прикладних космічних технологій ZARM Бременського університету (Німеччина), Університету Хоккайдо (Японія) та Державного університету телекомунікацій (Україна). Як запрошений професор читав лекції в Дрезденському технічному університеті, Новосибірському державному технічному університеті, Казахській академії транспорту та інших закладах вищої освіти.
Коло наукових інтересів Валентина Попова надзвичайно широке. Воно охоплює радіофізику, фізику невагомості, магнітну гідродинаміку гетерогенних середовищ, системи мобільного й оптичного зв’язку, електромагнітну та акустичну екологію, акустику й музичну акустику.
Поряд із науковою діяльністю Валентин Іванович упродовж усього життя залишався відданим вокальному мистецтву. Після завершення навчання в консерваторії він регулярно виступав із сольними концертами в Латвії, Україні, Німеччині та інших країнах, брав участь у передачах програми «Домська площа» на Латвійському радіо.
У видавництві Ризького технічного університету були опубліковані його книги «Співак і комп’ютер» (2006) та фундаментальна праця «Основи музичної акустики» (2010), присвячена пам’яті професора Олександра Вілюманіса.
Окрім наукової та музичної діяльності Валентин Попов займається поезією. У 2009 році побачила світ його збірка віршів «Миттєвості». Також ним підготовлено до друку монографію «Поширення радіохвиль у лісах» та англо-російсько-український словник скорочень у галузі телекомунікацій та інформаційних систем.
Валентин Іванович Попов — людина високої культури, широких інтересів і невичерпної творчої енергії. Упродовж багатьох десятиліть він успішно поєднує наукову діяльність, педагогічну працю та вокальне мистецтво, залишаючись прикладом відданості науці, освіті й культурі. Його життєвий шлях є яскравим свідченням того, що справжнє покликання людини здатне гармонійно об’єднати фундаментальну науку, творчість і служіння суспільству.
С Днем рождения Валентин Иванович!