Валентин Васильович Бондаренко (16 лютого 1937 — 23 березня 1961) — військовий льотчик-винищувач, слухач-космонавт першого загону Центру підготовки космонавтів ВПС, один із двадцяти перших кандидатів на космічний політ, які увійшли до легендарного «гагарінського» набору. Його життя трагічно обірвалося за кілька тижнів до історичного польоту Юрія Гагаріна.
***
Валентин Бондаренко народився 16 лютого 1937 року в Харкові. Саме це місто стало його малою батьківщиною, де минули дитячі роки і де згодом він знайшов свій останній спочинок.
У 1944–1951 роках навчався у семирічній школі №115 міста Харкова. У 1954 році закінчив чоловічу середню школу №93, після чого вступив до Харківського обласного аероклубу, де завершив навчання на відділенні пілотів. Саме тоді остаточно визначився його життєвий шлях — військова авіація.
Того ж 1954 року Бондаренко вступив до Ворошиловградського військового авіаційного училища льотчиків. Наступного року був переведений до Грозненського військового авіаційного училища, а у 1956 році — до Армавірського військового авіаційного училища льотчиків, яке успішно закінчив у 1957 році.
За роки навчання та служби він освоїв літаки Як-18, Як-11, УТІ МіГ-15, МіГ-15біс і МіГ-17. Загальний наліт становив 288 годин. Валентин Бондаренко мав кваліфікацію військового льотчика 3-го класу.
З 19 грудня 1957 року проходив службу старшим льотчиком 868-го винищувального авіаційного полку 175-ї винищувальної авіаційної дивізії 30-ї повітряної армії Прибалтійського військового округу в місті Каунас.
Із 26 грудня 1959 року до зарахування в загін космонавтів служив старшим льотчиком 43-го винищувального авіаційного полку 263-ї винищувальної авіаційної дивізії Прибалтійського військового округу в місті Тукумс. 14 серпня 1960 року дивізію було реорганізовано в 43-й окремий авіаційний полк винищувачів-бомбардувальників.
У березні 1960 року Валентин Бондаренко розпочав загальнокосмічну підготовку у складі першого загону космонавтів ВПС — знаменитого «гагарінського» набору. 28 квітня 1960 року наказом Головнокомандувача ВПС №540 його було офіційно призначено на посаду слухача-космонавта Центру підготовки космонавтів.
Підготовка першого загону космонавтів передбачала надзвичайно складні фізіологічні, психологічні та медичні випробування. Одним із них став експеримент у сурдобарокамері, який Валентин Бондаренко розпочав 13 березня 1961 року в Науково-дослідному інституті №7 ВПС (нині — Інститут авіаційної та космічної медицини).
23 березня 1961 року під час завершення експерименту в барокамері з кисневою атмосферою та зниженим тиском сталася трагедія. Ватний тампон, змочений спиртом, випадково потрапив на розпечену спіраль електроплитки, що миттєво спричинило пожежу. Через значний перепад тиску негайно відкрити барокамеру було неможливо, і дорогоцінний час було втрачено.
Коли Валентина Бондаренка вдалося винести із сурдобарокамери, він залишався при свідомості. За спогадами очевидців, його останніми словами були: «Нікого не звинувачуйте, я сам винен».
Лікарі Боткінської лікарні протягом восьми годин боролися за його життя, однак отримані опіки виявилися несумісними з життям. Валентин Бондаренко помер від опікового шоку 23 березня 1961 року. Його поховали у рідному Харкові на Філіппівському кладовищі.
Могила В.Бондаренко на Філіппівському кладовищі в Харкові
За життя Валентин Бондаренко був нагороджений медаллю «40 років Збройних Сил СРСР» (1958).
17 червня 1961 року Указом Президії Верховної Ради СРСР його було посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки. Водночас формулювання указу — «за успішне виконання завдання уряду» — сьогодні справедливо викликає неоднозначну оцінку істориків. Фактично нагорода стала визнанням мужності, витримки та самовідданості, проявлених Валентином Бондаренком під час підготовки до першого польоту людини в космос.
Після загибелі молодого космонавта 16 квітня 1961 року було видано спеціальне розпорядження, підписане Міністром оборони СРСР Маршалом Радянського Союзу Родіоном Малиновським, яким наказувалося забезпечити сім’ю старшого лейтенанта Валентина Бондаренка всім необхідним «як сім’ю космонавта». Цей документ став офіційним визнанням його внеску в реалізацію першої космічної програми.
Пам’ять про Валентина Бондаренка збережена не лише в історії освоєння космосу. Його ім’ям названо кратер на зворотному боці Місяця.
Сьогодні Валентин Бондаренко по праву займає особливе місце серед першопрохідців космічної ери. Він так і не здійснив свого польоту, однак його жертовність, професіоналізм і мужність стали невід’ємною частиною історії підготовки першого покоління космонавтів. Його трагічна загибель сприяла перегляду вимог безпеки під час проведення випробувань, а ім’я назавжди залишилося серед тих, хто ціною власного життя наближав початок космічної доби людства.
Отправить ответ