Історія Конструкторського бюро «Південне» імені Михайла Янгеля — це історія багатьох поколінь інженерів, конструкторів і науковців, які створювали ракетно-космічну техніку світового рівня. Саме завдяки наступності поколінь підприємству вдалося зберегти свої конструкторські традиції після здобуття Україною незалежності, адаптуватися до нових умов і залишитися одним із провідних світових центрів ракетно-космічного машинобудування. До числа представників цього покоління належить і Олександр Павлович Кушнарьов — інженер, проектант і керівник, чия професійна діяльність вже понад три з половиною десятиліття нерозривно пов’язана з КБ «Південне».
Він народився 1 серпня 1964 року в селі Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області. Пізніше, згадуючи дитячі роки, Олександр Кушнарьов розповідав, що ще зі школи його захоплювали астрономія та космос. Саме цей інтерес привів його до фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету, який він закінчив у 1987 році за спеціальністю «Виробництво літальних апаратів».
Важливим етапом професійного становлення стала служба на космодромі Байконур у 1987–1989 роках. Молодий офіцер отримав можливість не лише побачити роботу одного з найбільших космодромів світу, а й брати участь у підготовці та проведенні реальних космічних пусків. Сам він неодноразово підкреслював, що саме Байконур остаточно визначив його життєвий вибір.
«Наприкінці служби я вирішив, що працюватиму в КБ «Південне»», — згадував він в одному з інтерв’ю.
У липні 1989 року Олександр Кушнарьов розпочав роботу в Конструкторському бюро «Південне». Це був час, коли підприємство завершувало реалізацію масштабних програм радянської космонавтики та одночасно готувалося до нових міжнародних проєктів. Молодий інженер пройшов усі щаблі професійного зростання — від інженера до одного з керівників підприємства.
Послідовно працюючи інженером, інженером-конструктором, провідним інженером, начальником групи, сектору, відділу та проектного комплексу, він добре опанував усі етапи створення складної ракетно-космічної техніки. У 2012 році його було призначено першим заступником генерального конструктора — генерального директора з системного проєктування.
Саме системне проектування є тією ланкою, де визначається архітектура майбутнього ракетно-космічного комплексу, узгоджуються вимоги замовників, можливості підприємств-співвиконавців та перспективи розвитку виробу. Це робота, що потребує не лише глибоких технічних знань, а й широкого бачення всього проєкту.
Олександр Кушнарьов неодноразово наголошував, що справжній проектант не має права обмежуватися лише вузькою спеціалізацією. Він любив повторювати слова свого наставника Володимира Гудима: «Проектант ніколи не повинен говорити: «Це не моє питання».
Цей принцип став одним із головних у його професійній діяльності.
За роки роботи він був безпосереднім учасником створення низки відомих міжнародних космічних програм. Особливе місце серед них займають проєкти Globalstar, «Наземний старт» та американська програма Antares (Taurus II). Саме ці роботи він називав найбільш близькими, адже супроводжував їх від початкових етапів проектування до практичної експлуатації.
Одним із найскладніших моментів своєї кар’єри Кушнарьов вважав аварію ракети-носія «Зеніт» у 1998 році під час першого комерційного запуску супутників Globalstar. Попри невдалий пуск, отриманий досвід став основою для подальшого вдосконалення технічних рішень. Сам він говорив, що навіть негативний результат у складній інженерній справі є джерелом нових знань.
У своїх оцінках розвитку світового ракетобудування Олександр Кушнарьов завжди наголошував, що успіх сучасної космічної техніки визначається не лише талантом окремих конструкторів, а насамперед ефективною організацією роботи великих інженерних колективів. Саме тому він приділяв значну увагу розвитку сучасних методів проектування, впровадженню нових матеріалів, технологій і технічних рішень, які дозволяють підвищувати конкурентоспроможність української космічної техніки.
У січні 2021 року після смерті генерального конструктора Олександра Вікторовича Дегтярьова на нього було покладено виконання обов’язків генерального директора ДП «КБ «Південне»». З липня 2021 року до серпня 2022 року Олександр Павлович очолював підприємство як генеральний директор.
Цей період став одним із найскладніших в історії української ракетно-космічної галузі. Підприємство працювало в умовах скорочення державного фінансування, змін міжнародної кооперації, а з лютого 2022 року — в умовах повномасштабної агресії проти України. Незважаючи на надзвичайно складні обставини, КБ «Південне» продовжувало виконувати міжнародні контракти, підтримувати науково-конструкторський потенціал та розвивати перспективні космічні програми, серед яких проєкт ракети-носія «Циклон-4М» і перспективне сімейство ракет-носіїв «Маяк».
Після завершення роботи на посаді генерального директора Олександр Кушнарьов повернувся до виконання обов’язків першого заступника генерального конструктора — генерального директора з системного проєктування, продовживши працювати над визначенням перспектив розвитку підприємства.
Вагомим визнанням його професійного авторитету є участь у роботі Науково-технічної ради Національної академії наук України, членом якої він є. У складі Ради бере участь в обговоренні актуальних питань розвитку ракетно-космічної техніки, науково-технічної політики та перспективних напрямів досліджень, сприяючи збереженню й розвитку української конструкторської школи та впровадженню сучасних інженерних рішень.
Окрім професійної діяльності, він багато років займається легкою атлетикою та ветеранським спортом. На його переконання, фізична активність допомагає підтримувати не лише здоров’я, а й інженерне мислення, адже, як він жартував, «здорова людина не тільки швидше копає, а й швидше розуміє, як зробити це з найменшими витратами».
Говорячи про людей, які вплинули на його становлення, Олександр Павлович насамперед називає своїх батьків і вчителів. Особливе місце у своїх спогадах він відводить рідній Дмитрівській школі та вчителю фізики Івану Тимошивському, який виховав не одне покоління майбутніх інженерів, конструкторів і науковців.
Біографія Олександра Павловича Кушнарьова є прикладом професійного шляху інженера, який виріс разом із Конструкторським бюро «Південне». Від молодого спеціаліста до генерального директора підприємства він пройшов усі етапи конструкторської роботи, взяв участь у створенні сучасних міжнародних космічних програм і зробив свій внесок у збереження та розвиток української школи ракетно-космічного машинобудування, започаткованої академіком Михайлом Янгелем. Саме такі фахівці забезпечують безперервність поколінь, передачу досвіду та збереження науково-технічного потенціалу, який і сьогодні залишається важливою складовою космічного майбутнього України.
При підготовці використані матеріали «Спейс-Інформ»
Отправить ответ