Воєначальники: генерал-полковник Олійник Іван Іванович

14 лютого 1937 року народився Олійник Іван Іванович — радянський і український воєначальник, командир ракетної дивізії, начальник полігону Плесецьк, заступник Міністра оборони України, генерал-полковник, автор книг і численних публікацій про історію створення ракетного озброєння СРСР.

Іван Іванович Олійник народився 14 лютого 1937 року в с.Скраглівка Бердичівського району Житомирської області.

У 1960 р. закінчив Ленінградське вище військово-морське училище інженерів зброї. У зв’язку зі створенням РВСП весь випуск був направлений не на флот, а до РВСП.

З 1960 року служив у Ракетних військах стратегічного призначення СРСР на різних інженерних і командних посадах: інженера, старшого інженера, помічника, старшого помічника начальника відділення, начальника відділення ракетної дивізії, начальника штабу заступника командира ракетного полку. У 1971 р. призначений командиром ракетного полку.

Після закінчення командного факультету Військової академії ім. Ф.Е.Дзержинського в 1975 р. обіймав посаду начальника штабу 10-ї гвардійської ракетної дивізії (м. Йошкар-Ола).

З 1976 р. по 1983 р. — командир 54-ої гвардійської ракетної дивізії (м.Тейкове).

Командир 54 ракетної дивізії генерал-майор І.І. Олійник І.І. комсомольської конференції дивізі, 1980 рік.

У цей час, постійно удосконалюючи свій бойовий вишкіл, бойові розрахунки ракетних полків дивізії брали участь у проведенні навчально-бойових пусків ракет УР-100К (15А20) зі своїх бойових стартових позицій. Постійно особливу увагу командування дивізії приділяло вдосконаленню навчально-матеріальної бази, підготовці чергових сил, облаштуванню та вдосконаленню бойових постів, місць відпочинку особового складу, всебічному забезпеченню бойової готовності, зміцненню організованості, дисципліни та порядку. Всі ці елементи повсякденної діяльності командира дивізії – його алгоритм дій. Велика увага з боку командира дивізії приділялася облаштуванню військового житлового містечка, об’єктів та місць соцкультпобуту.

Заступник Головнокомандувача РВСП генерал-полковник В.П.Шиловський, командир 54 ракетної дивізії генерал-майор І.І.Олійник  з командним складом дивізії, 1983 рік.

З 1983 по 1985 р. І.І. Олійник — начальник Пермського вищого командно-інженерного училища Ракетних військ ім. В. Чуйкова.

З 1985 р. по 1991 р. – начальник 53-го Державного науково-дослідного випробувального полігону Міністерства оборони СРСР космодрому «Плесецк».

За час командування космодромом керував випробуваннями 4-х стратегічних ракетних комплексів: ґрунтового базування «Тополя», «Кур’єр» розробки ген. конструктора О. Надірадзе, бойового залізничного ракетного комплексу (БЗРК) та бойового ракетного комплексу шахтного базування з ракетою «Молодець» розробки ген. конструктора В. Уткіна (Дніпропетровськ), а також запусками космічних апаратів за 36-ма космічними програмами. Водночас проводили випробування командних пунктів ґрунтового, залізничного і шахтного способів базування та системи бойового керування «Сигнал-А». З метою підготовки маршрутів бойового патрулювання на залізничних магістралях СРСР випробувано геодезичну залізничну лабораторію, за допомогою якої створено базу даних для пусків ракет із будь-якої дозволеної точки маршруту для 12-ти ракетних полків залізничного базування. Для перевірки стійкості ракетних комплексів в умовах ядерного впливу противника І.І.Олійник керував масштабними випробуваннями «Здвиг», «Сяйво», «Гроза», «Аргон».

З липня 1991 по квітень 1992 р. перший заступник начальника Головного управління експлуатації ракетного озброєння РВСП.

У квітні 1992 року перейшов на службу до Збройних сил України, де у червні того ж року був призначений заступником міністра оборони України з озброєння — начальником озброєння.

Багато років по тому газета «Бульвар Гордона писала: «1992 року, коли Костянтин Морозов, перший міністр оборони незалежної України, покликав його своїм заступником, Олійника категорично не хотіли відпускати з Росії. Ще б пак, носій страшно сказати яких державних секретів! Погрожували зняти з нього генеральські погони і віддати під суд. Але він залишив престижну посаду в московському главку, квартиру на Рублевському шосе, дачу на Істрі і повернувся на Батьківщину, щоб допомогти їй впоратися з ракетно-ядерною спадщиною, що дісталася від Союзу. Втім, виявилося, що незалежній Україні справжні професіонали та патріоти не дуже потрібні. Унікальні ракети невдовзі порізали, шахтні установки підірвали, а самого генерала відправили у відставку. «Навіщо нам модернізація зброї? — заявив йому тоді один із найвищих керівників держави. — Та у нас його стільки, що ми кожному нашому громадянину можемо видати по автомату та гвинтівці». «Ось тепер і воюємо гвинтівками», — зітхає Олійник.

У грудні 1994 р. І.І.Олійник був відправлений у відставку з посади та звільнений з лав Збройних Сил України в запас.

З 1995 р. — головний науковий радник Генерального конструктора ОКБ «Південне» імені М. Янгеля.

Кандидат військових наук (1990), доктор технічних наук (1999). Дійсний член Академії інженерних наук.

Нагороджений орденами «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» ІІІ та ІІ ст., «Красного Знамени», відзнакою Міністерства оборони України «Іменна вогнепальна зброя» та 28 медалями СРСР

Автор численних публікацій про історію ракетобудування та створення ракетного озброєння, а також книг про конструкторів: «Мои земные и космические орбиты» (2014), «В поисках истины: они опережали время» у 2-х т. (2018; обидві – Житомир), «Грандиозный космический блеф ХХ века» (2019), «Превращение чуда в ядерного монстра» (2021; обидві – Новоград-Волинський).

22 листопада 2018 р., зал Адміністративної ради КПІ ім. Ігоря Сікорського, презентація книги «В поисках истины: они опережали время» і зустріч з її автором І.Олійником.