Щоб пам’ятали: Команов Геннадій Геннадійович

100 років тому, 4 лютого 1924 р. народився Команов Геннадій Геннадійович (1924-2003), фахівець у галузі ракетної техніки, начальник виробництва, заступник директора, головний інженер Южмаша, перший директор Національного Центру аерокосмічної освіти молоді України, Герой Соціалістичної Праці.

Геннадій Геннадійович Команов народився 4 лютого 1924 р. у Донецькій губернії (станція Ясинувата, з 1938 р. – місто) в родині залізничника. Школу закінчив 1942 р. на Уралі, куди був евакуйований з родиною батька, тоді ж був призваний до лав армії.

Під час Другої світової війни служив механіком 20 гвардійського бомбардувального авіаційного полку 3 гвардійської (згодом 13 гвардійської) бомбардувальної авіаційної дивізії. Готував літаки до бойових завдань та ремонтував їхні двигуни. Жодного разу не відмовив двигун та не підвело налаштоване обладнання. Г. Г. Команов пройшов бої за річку Дон, форсував Дніпро, був на Курській дузі, брав участь у звільненні Севастополя, Одеси, Дніпропетровська, у прориві блокади Ленінграда, штурмах Кенігсберга, Варшави, Берліна. Отримав контузію. Звільнений у запас 1949 р.

Вищу освіту Геннадій Команов здобуває в повоєнному Дніпропетровську. Вступивши на навчання до Гірничого інституту (1949–1952), згодом у складі групи кращих студентів переводиться до Дніпропетровського університету на новостворений фізико-технічний факультет, де отримує кваліфікацію «інженер-механік» у галузі ракетної техніки. По завершенні навчання (1954) отримує направлення на Південний машинобудівний завод (тоді – п/с 186, з 1961 р. – Державний союзний завод № 586, з 1966 – Південний машинобудівний завод, з 1978 – Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод»), на якому пропрацював 39 років (1954–1982) – до пенсії.

На заводі вся діяльність була пов’язана з ракетною технікою: 1954 – заступник начальника цеху холодного штампування, 1957–1963 рр. – начальник цеху головної зборки, 1963–1965 – начальник галузевого виробництва із стендових випробувань ракетних двигунів, 1964 – головний диспетчер, заступник начальника виробництва заводу, 1965–1974 рр. – начальник виробництва заводу, 1974–1976 рр. – заступник директора зі спеціального ракетного будівництва, 1977 р. – головний інженер, перший заступник Генерального директора Виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод».

Поєднуючи виконання двох завдань – налагодження серійного виробництва й відпрацювання дослідних зразків, Г. Г. Команов організував технологічне поопераційне конвеєрне складання ракет з наступним їх випробуванням, фарбуванням і відправленням замовникові. Паралельно проводилося дослідження шляхів підвищення надійності ракет під час їхнього виготовлення, розроблялися наукові методи зварювання та контролю за якістю й герметичністю паливних баків ракет. Наслідком наукових досліджень став захист кандидатської дисертації на тему «Дослідження питань конструктивно-технічного забезпечення надійності вузлів й агрегатів у процесі виробництва» (1974). Організаційний талант Григорія Команова сприяв успішному створенню й запровадженню технології виробництва бойових ракетних комплексів Р-12 (8К63), Р-14 (8К65), Р-16 (8К64), Р-36 (8К67), Р-36М (15А14), МР-УР100 (15А15), МР-УР100 УТТХ (15А16).

Загалом Геннадій Команов має 60 наукових публікацій, 25 авторських свідоцтв про винаходи, брав участь в організації роботи над створенням чотирьох поколінь бойових ракет, ракет -носіїв та космічних апаратів за проектами конструкторського бюро «Південне», космічного ракетного комплексу «Зеніт», ракет-носіїв «Циклон-2», «Циклон-3», командних ракет «Периметр», у розробленні та створенні першого у світі бойового залізничного ракетного комплексу.

Кар’єра Геннадія Команова засвідчила органічне поєднання його наукових інтересів і організаційних здібностей. 1982 р. він переведений на посаду директора Дніпропетровського науково -дослідного інституту технології машинобудування (УкрНДІТМ). Цей інститут є ланкою в ланцюзі: наукове проектування (КБП) – технологія (УкрНДІТМ) – виготовлення (ВО ПМЗ). За той час, поки Г. Г. Команов очолював інститут, було розроблено й упроваджено нові технології виготовлення ракет, зокрема рідинні ракетні вироби, організовано процес намотування корпусів ракет з композиційних матеріалів та виробництво контейнерів на Сафонівському заводі пластмас. Розроблення інституту втілені також на Дніпропетровському електродному заводі, на Павлоградському механічному заводі та на інших підприємствах. Інститут був відповідальним у галузі й за забезпечення технологіями й обладнанням інших ракетних комплексів («Енергія – Буран»). 1984 р. Г. Г. Команов отримав звання старшого наукового співробітника, 1995 р. – академіка Міжнародної академії біоенерготехнологій.

Зусилля Г. Г. Команова на професійній ниві відзначені державними нагородами. За видатні заслуги у виконанні завдань 1969 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці із врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот», 1976 р. він став лауреатом Ленінської премії. За трудові заслуги нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, двома орденами Леніна (1961, 1969), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1959, 1966), дипломом ім. льотчика-космонавта СРСР Ю. О. Гагаріна від Федерації космонавтики СРСР, медалями ім. С. П. Корольова, ім. М. К. Янгеля, ім. Ю. О. Гагаріна тощо.

Вихід на пенсію не поставив крапку в професійній діяльності Григорія Команова. Він узяв участь у створенні, а згодом і очолив (став його першим директором, 1996–1997) Дніпропетровський національний центр аерокосмічної освіти молоді України (НЦАОМУ). Геннадій Геннадійович визначив основні напрями роботи Центру, його структуру. Переважно завдяки його зусиллям Центр оснащений натурними експонатами ракетної техніки.

Геннадій Команов пішов із життя 27 червня 2003 р., похований на Запорізькому кладовищі міста Дніпро.

Одна з вулиць міста за рішенням Дніпропетровської міської ради названа на його честь. Як пам’ять про нього стоять експонати в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді України. Увічнення пам’яті людини, яка уславила місто й навчальний заклад, що дав їй путівку в професію, поширення знань про неї здійснюють працівники Музею історії університету та Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького. У його фондах зібрано меморіальний комплекс матеріалів Г. Г. Команова із 60 одиниць, зокрема світлини, документи, листи із фронту, грамоти, диплом про присвоєння Ленінської премії, грамота Героя Соціалістичної Праці, посвідчення, вітальні адреси, пам’ятні медалі, значки. Крім того, у музеї створено виставку «Земля, Космос, Земля», у межах якої зібрано матеріали, що розкривають участь видатних учених у справі розвитку космічної галузі в Україні, зокрема й Г. Г. Команова. Ім’я Геннадія Команова занесене до Енциклопедії сучасної України, до біографічних щорічників «Імена України» Інституту гуманітарних досліджень Української академії наук національного прогресу (Київ, 1999, 2001), до Біографічної міжнародної енциклопедії (А. І. Мелуа, 2003), Енциклопедії Космонавтики.

Ірина Кропивко

Джерело: Книга «Ми пам’ятаємо. Університет звитяжний»