Коли ми промовляємо «космос», уява зазвичай малює величні кадри запусків SpaceX або амбітні плани NASA щодо колонізації Місяця. Але де в цій зоряній мапі місце України?
Ми звикли пишатися статусом «космічної держави», проте сьогодні цей титул дедалі більше нагадує пожовклу фотографію в родинному альбомі: почесно, але занадто далеко від реальності. Чому Україна вже сім років живе без державної космічної програми, і чи є у нас майбутнє за межами славетного минулого?
Про це — у відвертій розмові з директором Інституту космічних досліджень НАН України, видатним українським вченим в галузі фізики металів та космічних досліджень, членом-кореспондентом НАНУ Олегом Федоровим у новому випуску програми «Про науку. Компетентно», що виходить на YouTube-каналі Національної академії наук України.
Автор та ведучий програми – віцепрезидент НАН України академік НАН України Володимир Семиноженко.
Інституційний «футбол» та втрачений час
Ситуація, в якій опинилася вітчизняна космічна галузь, нагадує парадокс. З одного боку, наші інженерні школи досі вважаються одними з найкращих у світі, з іншого — держава фактично втратила «штурвал» управління цією сферою.
За останні роки космічне агентство України пройшло через справжній бюрократичний лабіринт: від підпорядкування Мінстратегпрому до Міністерства оборони. Наслідком став такий собі управлінський «футбол», де повноваження розпорошені, а стратегічне бачення відсутнє.
Наразі Україна вже кілька років не має не лише затвердженої космічної програми, а й повноцінного керівника агентства — лише виконувачів обов’язків з обмеженими правами.
«Якщо ти не маєш власної стратегії, ти стаєш об’єктом стратегії інших», — нагадує Олег Федоров.
І це не просто гарна метафора. Без чіткого розуміння того, навіщо нам космос, ми ризикуємо остаточно перетворитися з активного гравця на пасивного споживача чужих технологій.
Не лише ракети: Космос як фундамент безпеки
Ми звикли асоціювати успіх у космосі з кількістю вироблених двигунів чи запущених ракет. Проте сучасна парадигма докорінно інша. Сьогодні космос — це насамперед про Earth Intelligence (земний інтелект).
Йдеться про повну інтеграцію супутникових даних у державне управління. Це не просто «картинки з неба», а потужні інструменти на основі штучного інтелекту, що дозволяють:
- Моніторити руйнування та планувати відбудову: Космос бачить динаміку відродження міст значно краще за будь-які наземні комісії.
- Гарантувати безпеку: від виявлення прихованих загроз до управління вогнем.
- Розвивати економіку: сучасний аграрний сектор неможливий без точного позиціювання — навіть комбайни сьогодні їздять за супутниковою навігацією.
ДОВІДКА «Громади»
У звіті WEF про розмір ринку космічної економіки, опублікованому McKinsey & Company у квітні 2024 року, прогнозується, що світова космічна економіка до 2035 року становитиме 1,8 трильйона доларів, порівняно з 630 мільярдами доларів у 2023 році.
Цей головний показник враховує не лише доходи від ракет, супутників, виробництва космічних апаратів, наземного обладнання, послуг із запуску, супутникового зв’язку, навігації, спостереження за Землею, місійних операцій чи інших прямих доходів космічного сектору.
Він поєднує «магістральні» програми з «досяжними» програмами, тобто доходи в інших галузях, де космічні технології допомагають компаніям генерувати дохід.
Приватний космос: приклад Маска та українські реалії
Світ переживає бум комерціалізації космосу. Приватні та державні інвестори по всьому світу за останні 10 років збільшили обсяги інвестицій у рази, причому гроші вкладаються у довгострокові проекти.
Але приклад Ілона Маска довів: приватні компанії швидші та гнучкіші у впровадженні інновацій. Проте є важливий нюанс: навіть SpaceX працює переважно за бюджетні кошти.
В Україні інтелектуальний потенціал приватного сектору величезний, але йому потрібна державна рамка.
«Скажіть, де вкладати мій талант, і я буду працювати», — цитує Олег Федоров колегу-науковця.
Орбітальні транспортні хаби, місячні бази, двигуни на воді, транспортування та розробка астероїдів. Звучить як би фантастично, але за фактом усе це вже проектується чи існує у досвідчених зразках. А кінцева матеріалізація планів залежить, по суті, лише від фінансування та обкатки.
Держава має визначити пріоритети, а бізнес — запропонувати рішення. Але без інноваційних стимулів, податкових пільг та амортизаційних механізмів, які зараз намагаються просувати через Верховну Раду, цей двигун не заведеться, – важко не погодиться з героєм «космічного» випуску «Про науку. Компетентно», членом-кореспондентом НАНУ Олегом Федоровим.
Де наш шанс на прорив?
Попри всі складнощі, Україна досі має «козирі» в рукаві, які цікаві світовим партнерам.
Двигунобудування: наша класика, яка досі затребувана на міжнародному ринку (згадаймо хоча б проект Antares).
Матеріалознавство: унікальні сапфірові ілюмінатори, лазерні гіроскопи та детектори для стикування — це те, чим ми можемо комплектувати найскладнішу техніку світу.
Космічна біологія: мало хто знає, але коли європейські фахівці обирали проекти для майбутніх місій, українські розробки в галузі біології та вирощування рослин у космосі посіли чільні місця.
Системи стикування: наші фахівці працюють над сучасними вузлами стикування, які можуть стати частиною глобальних проектів, як-от американська програма Artemis.
Україні критично важливо мати власне джерело інформації — національне угруповання супутників. Це така ж складова суверенітету, як власна армія чи валюта.
За даними з відкритих джерел, відомих «Громаді», Україна започаткувала важливі для економіки та оборони проекти в космічному секторі з низкою країн, у тому числі з Люксембургом, Польщею, Чехією і Швецією.
Збройні Сили України вже використовують сервіси оптикоелектронного, радіолокаційного знімання та радіотехнічної розвідки від державних і приватних компаній: NGA, SAG-U, MAXAR.
Вітчизняні розробки у секторі геопросторової розвідки для аналізу та викриття планів противника ефективно використовуються в національних системах ситуативної обізнаності.
Між минулим і майбутнім
Чи є Україна космічною державою сьогодні?
Олег Федоров відповідає стримано: «Наразі — ні». Ми маємо геніальне коріння, ми пам’ятаємо Янгеля і Корольова, але статус держави визначається майбутніми рішеннями, а не минулими заслугами.
Космос сьогодні — це не про престиж. Це про фізичне виживання у світі, що стрімко змінюється.
Основний месидж розмови двох вчених: якщо ми зможемо об’єднати зусилля науки, оборонного сектору та приватного бізнесу, Україна ще зможе сказати своє слово серед зірок.
Але діяти треба вже зараз, бо «вікно можливостей» у космосі закривається швидше, ніж ми встигаємо підготувати черговий бюрократичний звіт.
А тим часом…
За останнє десятиліття багато країн почали розвивати свої космічні програми. Наприклад, США, Китай, Індія, Велика Британія, Франція, Італія та інші мають власні космічні війська або програми.
Ще наприкінці березня 2025 року Міністерство оборони України оголосило про створення нового органу — Управління космічної політики, мета якого полягає в об’єднанні внутрішніх та зовнішніх можливостей для розвитку українського військового космосу.
Під час війни ГУР уже провів унікальні операції, двічі вивівши ракетоносії у космічний простір. Перший раз – на висоту понад 100 кілометрів, другий – 204 кілометри. Ще одним проривом став запуск ракетоносія з транспортного літака на висоті близько 8 тисяч метрів. Це фактично створення «повітряного космодрому».
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів Голова підкомітету з державної безпеки, оборони та оборонних інновацій Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, харків’янин Федір Веніславський.
Як йдеться у відповідному законопроекті (13255 від 02.05.2025) про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України», поданим групою народних депутатів, серед яких двоє харків’ян – Федір Веніславський та Юрій Здебський,
«Україна першою в світі стала жертвою терористичного нападу країни агресора – російської федерації з використанням космічного засобу нападу у вигляді екзоатмосферної ракетної системи середньої дальності з орбітальною ступінню розведення роздільних бойових блоків з високоточним наведенням, так званого «орешника», яким по території України було завдано удару саме через міжнародний космічний простір».
На сьогодні відповідні види та роди військ вже функціонують у складі збройних сил декількох країн, зокрема, в США, Великобританії, Франції, КНР, Індії, ісламській республіці іран, російській федерації та інших.
З ухваленням цього Закону Україна отримає можливість також стати державою, яка матиме власні Космічні Сили.
З дати реєстрації законопроекту про Космічні Сили минуло вже понад рік. На травень 2026 року законопроєкт проходив етапи обговорення, включаючи експертний висновок Міністерства фінансів.
Ефір можна подивитися та послухати тут:
Джерело: gromada.group
Отправить ответ