Перша м’яка посадка на Місяці

145328925_3178216372278734_6187544847880444002_n — Макет АМС «Луна-9» в експозиції Національного музею космонавтики ім. С. П. Корольова

60 років тому, 3 лютого 1966 року, автоматична міжпланетна станція «Луна-9» вперше в історії освоєння космічного простору здійснила м’яку посадку на іншому небесному тілі — Місяці. “Луна-9” встановила ряд рекордів, зареєстрованих дипломами Міжнародної авіаційної федерації (FAI): м’яка посадка на поверхні Місяця; передача першої у світі кругової фотопанорами місячної поверхні в районі посадки; проведення наукових досліджень і вимірювань за допомогою автоматичного космічного апарату на поверхні Місяця.

Запуск відбувся 31 січня 1966 року. Швидкість станції на підході до супутника становила 2,6 км/с. Цю швидкість перед посадкою необхідно було зменшити — інакше апарат просто розбився б об поверхню Місяця. Тому за п’ять годин до мети розпочалося заплановане гальмування, а за 48 секунд до посадки на висоті 75 км від поверхні була увімкнена рухова установка, яка зменшила швидкість падіння. Апаратура, що виконала своє призначення під час польоту, відокремилася від станції, а на Місяць сів лише спускний апарат — сама автоматична місячна станція «Луна-9». Двигун вимкнувся у безпосередній близькості від поверхні. Увімкнулося надування амортизуючого пристрою, який, як кокон, вкривав усю станцію, оберігаючи її від удару об поверхню. Після відокремлення амортизатора на поверхні Місяця розкрилася «квітка» — місячна лабораторія, яка за формою дійсно була схожа на розквітлу квітку. Її «пелюстки» мали подвійне призначення: надавали станції стійкості й діяли як антени. Вже через 4 хвилини після посадки розпочався перший у світі сеанс радіозв’язку з апаратом, який перебував на іншому небесному тілі — на Землі отримали перші в історії кадри місячної панорами.

До 6 лютого було проведено 7 сеансів зв’язку загальною тривалістю більше 8 годин. За знімками визначили особливості рельєфу місячної поверхні. Крім того, під час польоту було уточнено розташування зовнішнього радіаційного поясу навколо Землі, а також встановлено відсутність у Місяця помітного магнітного поля і радіаційних поясів.

Розробка автоматичних міжпланетних станцій велася в ОКБ-1 під керівництвом Генерального конструктора Сергія Корольова. У 1961 році ОКБ-1 розпочало розробку проекту, який отримав назву «Е6» і передбачав м’яку посадку на Місяці. З січня 1963 по грудень 1965 року було проведено 11 випробувальних пусків, під час яких відпрацьовувалися бортові системи станції. До робіт над проектом був залучений Машинобудівний завод ім. С.О. Лавочкіна, де й була виготовлена АМС «Луна-9». Технічним керівником проекту був заступник директора заводу, головний конструктор і начальник ОКБ підприємства Георгій Миколайович Бабакін.

В експозиції Національного музею космонавтики ім. С. П. Корольова зберігається зменшений удвічі макет АМС «Луна-9».