Київська організація ветеранів Ракетних та космічних військ щиро вітає радянського і українського воєначальника, командувача 31 ракетної армії, начальника Головного управління Міністерства оборони України, генерал-лейтенанта Пустового Ігоря Васильовича з днем народження!
****
Шановний Ігор Васильович, бажаємо міцного здоров’я, зберігати силу духу, насолоджуватися кожною миттю життя.
Нехай Ваші близькі оточують Вас теплом, любов’ю та турботою. Нехай енергія, оптимізм та гарний настрій не залишають Вас!
Живіть у радості довгі роки, будьте поруч із нами. З ювілеєм!
З повагою,
Голова Київської організації ветеранів ракетних та космічних військ,
полковник Олександр Наумов
***
Ігор Васильович Пустовий народився 7 січня 1940 року у Дніпропетровську (нині – Дніпро).
З 1957 по 1961 роки навчався у Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. П.С. Нахімова. Після закінчення училища був направлений на військово-морську базу у м.Поті начальником відділення радіолокаційних та центральних постів ракетного дивізіону берегової охорони Чорноморського флоту. У складі цього підрозділу був направлений на Кубу для участі в операції «Анадир».
З 1962 по 1964 рік проходив службу на Кубі у складі Групи радянських військ, а з 1964 по 1965 роки був військовим радником.
Цей знімок зроблено у Гавані, коли Ігоря Пустового призначили військовим радником
З 1965 по 1970 р. навчався у Військовій інженерній академії імені Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю командно-вимірювальні радіолінії космічних апаратів.
З 1967 року у Ракетних військах стратегічного призначення. З 1970 по 1973 р. — командир ракетної групи пуску і начальник штабу — перший заступник командира ракетного полку. З 1973 по 1975 р. навчався на командному факультеті Військової академії. З 1975 по 1977 р. — командир 62-го ракетного полку. З 1977 по 1983 р. — начальник штабу та перший заступник командира ракетної дивізії. У 1983 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
У 1983 р. гвардії генерал-майор І.В. Пустовий призначається командиром 10-ї ракетної дивізії (м. Кострома).
1983-1987 роки стали для командира дивізії роками підготовки та переходу дивізії від угруповання з шахтними пусковими установками ОЗ, насамперед МР УР-100 та МР УР-100 УТТХ, до бойових залізничних ракетних комплексів (БЖРК).
БЖРК як унікальна військова техніка з ракетою РТ-23 БЖРК (15Ж52), потім з ракетою РТ-23 УТТХ БЖРК (15Ж61) під кодовою назвою «Молодець», за своїми новими та унікальними технологіями багато в чому випередила свій час і стала надійною ракетно-ядерною невразливим щитом країни. Американці вдало назвали цю ракету за її точність «Скальпелем».
Головним об’єктом для постановки БЖРК було обрано ракетну дивізію у м. Кострома.
За І.В.Пустового було сформовано 6 ракетних полків з БЖРК (два з яких було передано до Читинської армії), також було виконано повний цикл опитної експлуатації полків з БЖРК з їх подальшою постановкою на бойове чергування.
Полки БЖРК, командний пункт дивізії, управління та всі частини забезпечення та обслуговування дивізії напружено працювали над освоєнням нової техніки, удосконалювали питання підготовки техніки комплексу та особового складу до несення бойового чергування на пункті постійної дислокації, маршрутах бойового патрулювання по кількох областях, організації побуту, підтримки безперервного зв’язку з пунктами бойового управління, заняття різних видів бойової та технічної готовності за умов обстановки.
У 1987 р. генерал-майор І.В. Пустовий призначається першим заступником командувача ракетної армії, а з 7 серпня 1988 р. генерал-лейтенант І.В. Пустовий – командувач 31 Оренбурзької ракетної армії.
У складі п’яти з’єднань армії під керівництвом І.В.Пустового були стратегічні ракетні комплекси з міжконтинентальними балістичними ракетами «Р-36М2», «РТ-2ПМ» та БЖРК «РТ-23 УТТХ».
Продовжувалась модернізація ракетних полків ОЗ із важкими ракетами та постановка на бойове чергування полків «Тополь». Етап освоєння та розвитку нових мобільних ракетних комплексів проходив уже в умовах розпаду Радянського Союзу. Це був один із найскладніших періодів роботи командувача армії генерала І.В. Пустового.
Нестабільна обстановка, криза економіки, конфлікти з урядом Республіки Казахстан щодо передачі техніки ракетних дивізій та майна місцевій владі – все це викликало серйозні проблеми у забезпеченні безпеки ядерної зброї, підтримки на достатньому рівні боєздатності військ армії, збереженні кадрів та мобілізаційних можливостей. Незважаючи на це, особовий склад армії все ж таки з гідністю вийшов із цього вкрай важкого становища.
У цей період у військах армії було проведено низку дослідницьких та досвідчених навчань, де відпрацьовувалися питання прикриття, охорони та оборони об’єктів, протидиверсійної боротьби, скритності дій та маневру мобільних БРК. Особливо показовим було велике дослідницьке вчення, проведене 1992 року Тагільською ракетною дивізією, де брали участь крім Ракетних військ Сухопутні війська. Військово-повітряні сили, Космічні війська та війська МВС. Узагальнені висновки та рекомендації щодо взаємодії з видами Збройних Сил з метою організації протидиверсійної боротьби, скритності та маневру мобільних БРК, насамперед «Тополь», були запроваджені у Ракетних військах Головним штабом РВСН.
Як командувач армією, він керував розвитком угруповання міжконтинентальних важких ракет стаціонарного базування РС-20 та РС-20В. Проводив організаційні та технічні заходи щодо модернізації та продовження термінів експлуатації ракетних комплексів в умовах економічної кризи та політичної нестабільності в державі.
У 1993 році Ігор Васильович прийняв рішення про звільнення з посади командувача армії, повернувся в Україну та перейшов на службу у Збройних силах України.
Як згадував Ігор Пустовий в інтерв’ю «Урядовому кур’єру»: «У 1993 році мене в Київ запросив тодішній міністр оборони України генерал Костянтин Морозов. Та й мені самому хотілося додому, я ж ніколи не поривав зв’язків з Україною. Але з Оренбурга не зміг швидко виїхати: мене відразу відсторонили від командування і два місяці я як номенклатура президента Росії чекав указу Бориса Єльцина. В Україні у 1993—1994 роках був залучений до процесу ядерного роззброєння».
Генерал-лейтенант Ігор Пустовий. Київ, 2020 р. Фото Тараса Подоляка, «Урядовий кур`єр»
У 1993–1997 роках начальник Головного управління з науки, розробки та закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України.
З 1997 року у запасі. Займався громадською роботою. Був обраний першим заступником голови Всеукраїнської організації воїнів інтернаціоналістів-кубинців.
Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Червоної Зірки, медаллю «За зміцнення бойової співдружності» та іншими медалями.
Поздравдяю. Мира и благополучия.