6 листопада 2025 року члени Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ взяли участь в урочистих заходах з нагоди Дня визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.
В парку Слави міста Києва відбулась церемонія покладання квітів до Вічного вогню та могили Невідомого солдата. В церемонії взяли участь директор Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА Максим Бученко, начальник Управління забезпечення соціальних державних гарантій, взаємодії з громадськими об’єднаннями КМДА Тетяна Вдовиченко, представники Організації ветеранів України, Української спілки ветеранів Афганістану та інших ветеранських організацій міста Києва.
Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Голова Київської організації ветеранів Ракетних та космічних військ, полковник Олександр Наумов у своєму вітанні зазначив:
«6 листопада — надзвичайно особливий день для киян. Саме в цей день у 1943 році Київ було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Ми знаємо, якою високою ціною далася ця перемога.
Наш обов’язок – зберегти пам’ять про кожного, хто боровся з ворогом на фронті чи в тилу. Мільйони українців поклали свої життя на шляху до цієї великої перемоги.
Вітаємо всіх, хто пройшов випробування Другою Світовою війною. Щиро бажаємо миру і злагоди, міцного здоров’я, довгих років життя та добробуту кожній родині».
***
6 листопада 1943 року радянські війська в ході Київської наступальної операції визволили столицю України від німецько-фашистських загарбників.
Наприкінці вересня 1943 р. війська 1-го Українського фронту, яким командував генерал армії М.Ф.Ватутін, захопивши плацдарми на правому березі Дніпра, двічі (з 12 по 15 і з 21 по 23 жовтня) розпочинали наступ з метою звільнення Києва. Головний удар завдавали з південного, Букринського, плацдарму, допоміжний – з північного, Лютізького. Але всі спроби прорватися до Києва з півдня були невдалі.
24 жовтня 1943 року Ставка Верховного Головнокомандування наказала нанести головний удар з Лютізького плацдарму. З Букринського на Лютізький плацдарм були таємно перекинуті 3-тя гвардійська танкова армія, якою командував генерал П.С.Рибалко, інші з’єднання і частини.
Щоб відволікти сили ворога, 1 листопада розпочався наступ з Букринського плацдарму. А вранці 3 листопада, після потужної артпідготовки, з Лютізького плацдарму розпочали наступ головні сили фронту. До вечора війська 38-ї армії, спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і частини 60-ї армії просунулися на 5-12 км. 4-5 листопада в бій вступила 3-тя гвардійська танкова армія, яка перерізала шосейну дорогу Київ-Житомир.
Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе у місто пробились танкісти капітана Д.А.Чумаченка. Першим на головному танку прорвався в Київ гвардії старшина М.М.Шолуденко. В районі заводу “Більшовик” він був смертельно поранений. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
До чотирьох годин ранку 6 листопада опір противника в Києві був зламаний, а о 5-й ранку генерал М.Ф.Ватутін доповів Верховному Головнокомандувачу, що Київ повністю звільнений від німецько-фашистських загарбників.
За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійців і командирів, а 668 з них стали Героями Радянського Союзу.
Помним и гордимся подвигом Воинов-Освободителей.
Світла пам‘ять про кожного, хто мужньо боровся за визволення Києва від німецько — фашистських загарбників. Дякуємо всім, хто пам‘ятає мужність і героізм украінських захисників та вшановують пам‘ять загиблих, шанують ветеранів!